Рішення № 14352504, 10.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.11 Справа № 18/5009/255/11

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ПЛЕЙФОН УКРАЇНА” (юридична адреса: 95021, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 59; поштова адреса: 01601, м.Київ, бул. Лесі Українки, 34, офіс 419)

до приватного підприємства “ЗОРК” (69089, м. Запоріжжя, вул. Сусаніна, 43)

про стягнення 227 713,00 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Біленко Д.С., довіреність б/н від 12.11.2010 р., паспорт серія НОМЕР_1 від 15.11.2001 р.;

від відповідача: не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 19.01.2011 року звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю “ПЛЕЙФОН УКРАЇНА” з позовною заявою до відповідача приватного підприємства “ЗОРК” про стягнення коштів набутих без достатньої правової підстави та процентів за користування чужими коштами в розмірі 227 713,00 грн. Позов заявлено з наступних підстав: 29.09.2010 р. ТОВ “ПЛЕЙФОН УКРАЇНА” на розрахунковий рахунок ПП “ЗОРК” перераховано грошові кошти на загальну суму 222 222,00 грн., з призначенням платежу для оплати рекламно-інформаційних послуг на УР-1 у вересні 2010 р., згідно з договором № 29-07/10 від 30.07.2010 р. Приватним підприємством “ЕДИКТ-АУДИТ” в період з 16.11.2010 р. по 19.11.2010 було проведено операційну аудиторську перевірку ТОВ “ПЛЕЙФОН УКРАЇНА” за період часу з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р. з метою підтвердження достовірності відображення в обліку та правомірності здійснення операцій з певною групою контрагентів, в тому числі ПП “ЗОРК”. ПП “ЕДИКТ-АУДИТ” 19.11.2010 р. був складений аудиторський висновок, у якому вказано, що по взаєморозрахунках з ПП “ЗОРК” жодного документа до перевірки надано не було, що в свою чергу, є порушенням вимог положення документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Факт перерахування 222 222,00 грн. відповідачу підтверджується бухгалтерською довідкою № 0711/1 від 15.10.2010 р. та №0211/1 від 16.10.2010 р. Крім того, у позовній заяві зазначено, що директором Левенко С.М. було відчужено без будь-яких підстав (відповідний договір відсутній) 222 222,00 грн. за послуги, які для позивача не складали жодної цінності, не були потрібні для ведення господарської діяльності та доказів фактичного надання (реального виконання) яких немає.

Таким чином, позивач керуючись ст.ст. 536, 625, 1212, 1214 ЦК України, просив суд стягнути із відповідача 222 222,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів та 5491 грн. процентів за користування чужими коштами.

Ухвалою суду від 20.01.2011 року порушено провадження у справі № 18/5009/255/11, судове засідання призначене на 10.02.2011 р. Розгляд справи відкладався до 23.02.2010 р. та до 10.03.2011 р. Представник відповідача у судові засідання не зявлявся, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника не направив. Про час і місце судового засідання був попереджений належним чином. Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п. 3.6 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Ухвали суду у справі № 18/5009/255/11 були направлені адресу відповідача, яка зазначена у позові і у витягах із ЄДРПОУ станом на 09.12.2010 р. та станом на 09.02.2011 р. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” з наступними змінами та доповненнями, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача у судовому засіданні 10.03.2011 р. підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Неявка представника відповідача не перешкоджала вирішенню спору, розгляд справи був закінчений 10.03.2011 р., судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до банківської виписки з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р. та платіжного доручення № 573 від 29.09.2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю “ПЛЕЙФОН УКРАЇНА” (надалі позивач) 29.09.2010 р. перерахувало приватному підприємству “ЗОРК” (надалі відповідач) 222 222,00 грн. за рекламно-інформаційні послуги на УР-1 у вересні 2010 р. по договору № 29-07/10 від 30.07.2010 р., в тому числі ПДВ 36883,32 грн..

Згідно із бухгалтерською довідкою (вих. № 0711/1 від 15.10.2010 р.), ПП “ЗОРК” було сплачено 222 222,00 грн. за послуги по договору № 29-07/10 від 30.07.2010 р. про надання рекламно-інформаційних послуг, даний платіж був зроблений з розрахункового рахунку позивача грошовими коштами, що були отримані від основної діяльності підприємства, за послуги, які підприємство фактично не отримувало і необхідність в отримані яких не мало.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу це введення в дію системи правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації цих прав та недопущення їх порушень, що, в свою чергу, відбувається, зокрема, шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобовязання утриматись від їх вчинення.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У статті 15 ЦК України також вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з загальних засад судочинства, судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Аналіз обставин справи дає підстави для висновку про невідповідність поведінки відповідача у спірних відносинах загальним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості та добросовісності, які передбачають відповідність поведінки субєктів пануючим у суспільстві морально-етичним нормам; фактичну чесність субєктів у їх поведінці.

Доказів повернення грошових коштів в розмірі 222 222,00 грн., які були сплачені позивачем 29.09.2010 р. згідно платіжного доручення № 573, відповідачем суду не надано, зокрема не надано договору № 29-07/10 від 30.07.2010 р. про надання рекламно-інформаційних послуг та доказів виконання таких послуг, що свідчить про його недобросовісність як учасника господарських правовідносин.

Суд зобовязував позивача представити: оригінал договору № 29-07/10 від 30.07.2010 р. (в разі наявності); докази звернення до відповідача з вимогою про повернення набутих без достатньої правової підстави коштів; докази звернення до УР-1 щодо надання рекламно-інформаційних послуг у вересні 2010 р., а також надати оригінали правовстановлюючих документів.

Витребувані документи позивач не надав, пояснив, що Дарницьким РУ ГУ МВС України м. Києва вилучено всю документацію ТОВ “ПЛЕЙФОН УКРАЇНА” (у тому числі бухгалтерську та оригінали установчих документів) та всю оргтехніку, надав протокол обшуку від 08.10.2010 р.

Судом був зроблений запит Дарницькому РУ ГУ МВС України м. Києва щодо надання пояснень у звязку із чим вилучено всю документацію ТОВ “ПЛЕЙФОН УКРАЇНА”; чи є в наявності у Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві оригінали правовстановлюючих документів ТОВ “ПЛЕЙФОН УКРАЇНА”, документація бухгалтерсько-фінансової звітності ТОВ “ПЛЕЙФОН УКРАЇНА”, в т. ч. договір № 29-07/10 від 30.07.2010 р. Суд, просив, в разі наявності, вказаних документів, надати їх фотокопії.

Станом на 10.03.2011 р. відповіді від Дарницького РУ ГУ МВС України м. Києва, на запит суду, не дійшло.

До того ж, судом був зроблений запит Національній радіокомпанії України, щодо наявності документів, які підтверджують домовленість ПП “ЗОРК” з УР-1 щодо надання рекламно-інформаційних послуг у вересні 2010 р. та відомостей про виконання/невиконання послуг для ТОВ “ПЛЕЙФОН УКРАЇНА” або для ПП “ЗОРК”.

У листі (№ 9-1-263/06 від 24.02.2011 р., який надійшов до суду 10.03.2011 р.) Національна радіокомпанія України зазначила, що між нею та ТОВ “ПЛЕЙФОН УКРАЇНА”, ПП “ЗОРК” договірних правовідносин не було.

З огляду на викладені обставини, суд вважає вимогу ТОВ “ПЛЕЙФОН УКРАЇНА” про стягнення з ПП “ЗОРК” 222 222,00 грн. правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача 5 491,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, як то зазначено у прохальній частині позову, із яких: 3 555,00 грн. втрат від інфляції за період часу з 29.09.2010 р. по 29.12.2010 р. та 1936,00 грн. 3 % річних за період часу з 29.09.2010 р. по 29.12.2010 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена також в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 р.

Суд відмовляє у задоволенні заявлених до стягнення із відповідача 5 491,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, із яких: 3 555,00 грн. втрат від інфляції за період часу з 29.09.2010 р. по 29.12.2010 р. та 1936,00 грн. 3 % річних за період часу з 29.09.2010 р. по 29.12.2010 р., оскільки:

Згідно із ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Пунктом 2 ст. 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 даного Кодексу).

На суму безпідставного грошового збагачення підлягають нарахуванню проценти за користування чужими коштами з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставне отримання або збереження.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено вище, суд зобовязував позивача надати докази звернення до відповідача з вимогою про повернення набутих без достатньої правової підстави коштів, однак, доказів звернення до відповідача із вимогою про повернення 222 222,00 грн. до звернення із позовом до суду, позивач суду не надав. Представник позивача пояснив, що із такою вимогою до відповідача позивач не звертався. Отже, встановити строк, коли саме відповідач дізнався про безпідставне отримання/збереження ним 222 222,00 грн. неможливо, що в свою чергу, унеможливлює встановлення періоду прострочення повернення безпідставно отриманих грошових коштів.

У відповідності з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути із приватного підприємства “ЗОРК” (69089, м. Запоріжжя, вул. Сусаніна, 43, код ЄДРПОУ 37056090, р/р невідомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ПЛЕЙФОН УКРАЇНА” (юридична адреса: 95021, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 59; поштова адреса: 01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, офіс 419, код ЄДРПОУ 33434589, р/р невідомі) 222 222 (двісті двадцять дві тисячі двісті двадцять дві) грн. безпідставно набутих грошових коштів, 2 222,22 (дві тисячі двісті двадцять дві) грн. 22 коп. державного мита та 230,31 (двісті тридцять) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 16.03.2011 р.