Рішення № 14352376, 01.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.11 Справа № 10/5009/307/11

Суддя

Розглянувши позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Харківський жиркомбінат”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Класс”, с. Луначарське Бердянського району Запорізької області

про заборону експлуатації майнового комплексу

представники сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: Шляховська І. М. довіреність № б/н від 01.06.10

          суддя Алейникова Т.Г.

          Заявлено позов про заборону експлуатації маслоналивного терміналу, який розташований за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Класс»(код за ЄДРПОУ 25220725; 71154, Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, 91).           

01.03.2011 р. в судовому засіданні оголошено резолютивну частину рішення.

Відповідач проти позову заперечив на тій підставі, що позивачем не надано будь-яких доказів в обґрунтування обставин, викладених у позовній заяві, а тому вказані обставини є нічим іншим як припущенням позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

07 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-КЛАСС»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фласк»був укладений договір купівлі-продажу №12/07 майнового комплексу, згідно п. 1.1 якого, ТОВ «Фласк»передав у власність ТОВ «Агро-Класс»майновий комплекс, який включає в себе групу об'єктів на території Бердянського морського торгового порту за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7: вузол злива рослинної олії, резервуари для збереження рослинної олії № 1, № 2 та № 3, загорожу терміналу (майновий комплекс).

З моменту переходу права власності на вказаний майновий комплекс Відповідач використовує його для перевантаження та зберігання соняшникової олії. Використання вказаного майнового комплексу здійснюється з порушенням норм законодавства України.

Позивач пояснив, що майновий комплекс не було прийнято до експлуатації в порядку передбаченому законодавством України.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, (п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. №923).

Майновий комплекс не міг бути прийнятий в експлуатацію, оскільки був збудований з порушенням норм законодавства України.

Будівництво майнового комплексу здійснювалось ТОВ «Фласк»без отримання права користування земельною ділянкою, на якій здійснювалось будівництво (користувачем земельної ділянки є Державне підприємство «Бердянський морський торговельний порт»).

Отже прийняття майнового комплексу до експлуатації за вказаних умов, як вважає позивач, є неможливим. Крім того, за вказаних умов, власник майнового комплексу не міг отримати дозволи на початок роботи від контролюючих органів, зокрема: санітарно-епідеміологічна служба; органи державного нагляду за охороною праці; органи державного пожежного нагляду.

Відповідно до положень ст. 155 Кодексу законів про працю власник, який створив нове підприємство, зобов'язаний одержати від органів державного нагляду за охороною праці дозвіл на початок його роботи. Введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого та соціально-культурного призначення без дозволу органів державного нагляду за охороною праці забороняється.

Згідно ст. 10 Закону України «Про пожежну безпеку»початок роботи новостворених підприємств, введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, жилих об'єктів та об'єктів іншого призначення, впровадження нових технологій, передача на виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренда будь-яких приміщень здійснюються після видачі на це дозволу органу державного пожежного нагляду.

Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»передбачено, що розробка і виробництво нових видів харчових продуктів, впровадження нових технологічних процесів їх виробництва та обробки, а також матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи харчовими продуктами під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації, дозволяються головним державним санітарним лікарем на підставі позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи (стаття 17 Закону).

Недотримання вимог законодавства щодо отримання перелічених документів тягне за собою:

Відсутність підтвердження відповідності майнового комплексу будівельним нормам, що створює небезпеку як для працівників підприємства, так і для продукції, що передається на зберігання та перевантаження.

Відсутність підтвердження безпечності умов праці на території майнового комплексу.

Відсутність підтвердження відповідності майнового комплексу законодавству із пожежної безпеки, що створює небезпеку втрати або псування продукції, що передається на зберігання та перевантаження.

Відсутність підтвердження відповідності обладнання та інших умов санітарно-епідеміологічному законодавству, що створює небезпеку втрати якості продукції, яка планується до експорту. Тому позивач звернувся до суду з позовом про заборону експлуатації маслоналивного терміналу, який розташований за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Класс»(код за ЄДРПОУ 25220725; 71154, Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, 91).

Позовні вимоги підлягають не задоволенню у зв’язку із наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Харківський жиркомбінат»(позивач) звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-КЛАСС»(відповідач) про заборону експлуатації майнового комплексу.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Водночас за змістом вказаної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Позивачем не доведено яким чином порушуються його права чи охоронювані законом інтереси експлуатацією майнового комплексу відповідачем.

З огляду на відсутність у позивача порушеного права, позовні вимоги у даній справі задоволенню не підлягають.

Позивач не є органом виконавчої влади, до повноважень якого відносить контроль за наявністю у відповідача дозвільних документів на ведення господарської діяльності, а тому позивач не мав жодних правових підстав на звернення з таким позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в ч. 1 ст. 34 ГПК України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Проте, позивачем не надано будь-яких доказів в обґрунтування обставин, викладених у позовній заяві, а тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 ГПК України,

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 02.03.11