Рішення № 14351813, 22.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.11 Справа № 2/5009/143/11

Суддя

Господарський суд Запорізької області у складі:

суддя: Мойсеєнко Т.В.

Секретар судового засідання: Утюж С.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 2/5009/143/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВС-ПАК», м. Запоріжжя,

до відповідача: Відкрите акціонерне товариство «Запорізький хлібокомбінат № 1», м. Запоріжжя,

про стягнення 19246,76 грн.

За участю представників:

від позивача: Карчевський С.О. (договір про надання юридичних послуг б/н від 24.12.2010р., адвокат);

від відповідача: Гридчина О.С. (довіреність б/н від 03.01.2011р.);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «КВС-ПАК», м. Запоріжжя, з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький хлібокомбінат № 1», м. Запоріжжя, 18800,00 грн. основного боргу та 446,76 грн. пені у звязку з невиконанням відповідачем зобовязань за договором постачання № ДСП-10/1-202 від 01.07.2010 р. щодо оплати товару, отриманого за видатковими накладними в період з 11.10.2010 р. по 09.11.2010 р.

Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 3428,46 грн., до яких включено 3000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 549, 611, 624 Цивільного кодексу України, ст. ст. 216, 218, 230-232 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.01.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.02.2011 р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заборгованість у повному обсязі погашена ним 13.01.2011 р. до початку розгляду справи по суті, а отже предмет спору відсутній. Тому просить припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

У заяві від 08.02.2001 р. без номеру позивач підтвердив факт сплати відповідачем боргу у повному обсязі та наполягав на стягненні з відповідача пені та судових витрат по справі.

В судовому засіданні 22.02.2011 р. були присутніми представники обох сторін. За їх клопотанням фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на стягненні з відповідача пені та судових витрат.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти стягнення витрат на оплату послуг адвоката у звязку з їх необґрунтованістю. Подав суду письмову заяву про витребування у позивача документів, що підтверджують факт понесення цих витрат саме позивачем (видатковий касовий ордер, касовий журнал, банківські виписки, чеки).

Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача, оскільки у матеріалах справи наявні належні докази понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката, зокрема - копія договору про надання юридичних послуг від 24.12.2010 р. без номеру, укладеного ТОВ «КВС-ПАК»з адвокатом ОСОБА_1, та завірена відповідачем копія квитку до прибуткового касового ордеру від 24.12.2010 р., яким підтверджується прийняття коштів у сумі 3000,00 грн. адвокатом ОСОБА_1 від ТОВ «КВС-ПАК».

В судовому засіданні 22.02.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали позовної заяви та справи, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

01.07.2010 р. між ТОВ «КВС-ПАК»(постачальник) та ВАТ «Запорізький хлібокомбінат №1» (покупець) укладено договір поставки № ДПС-10/1-202, згідно з яким постачальник зобовязався поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору початковий асортимент, кількість та ціна товару, що постачається, визначаються сторонами шляхом підписання специфікації, яка є невідємною частиною даного договору (додаток № 1 до даного договору). Сторони мають право встановити дію специфікації на певний період та/або кількість товару до постачання.

Згідно специфікації постачальника на поставку товару від 01.07.2010 р. (додаток № 1 до договору) відповідно до договору постачається стретч-плівка RS-17, 210 м у кількості 3000 рулонів за ціною 35,00 грн. за рулон, всього на суму 105000,00 грн.

У п. п. 2.1, 2.5 договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється на підставі письмової заявки покупця. За погодженням сторони можуть відступити від порядку заявки на поставку товару та визначити асортимент, номенклатуру, ціну, строки, порядок поставки шляхом підписання відповідної специфікації на поставку партії товару.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.8 договору постачальник зобовязується здійснити поставку товару протягом 2-х днів з моменту погодження заявки. Поставка заявленого товару вважається виконаною, а постачальник вважається таким, що виконав свої зобовязання з поставки, якщо поставка здійснена:

-в погоджений з покупцем час (гідно з п. 3.2 договору);

-в асортименті та кількості, згідно заявки та/або специфікації;

-за цінами, погодженими сторонами;

-з повним пакетом супровідної документації;

-у повній відповідності до умов даного договору та діючого законодавства України.

Згідно з п. п. 6.1, 6.2 договору орієнтовна сума даного договору складає 60000,00 грн., в тому числі ПДВ 10000,00 грн. Загальна сума договору визначається шляхом складання сум усіх накладних на товар, поставлений на умовах та в період дії даного договору. Ціна і кількість товару, що поставляється, вказується в національній валюті України (гривня) та в специфікації та/або видатковій (товарно-транспортній) накладній по кожній партії товару. Постачальник зобовязується поставити товар по цінам, погодженим з покупцем.

Відповідно до п. 6.6 договору покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар протягом 21 дня, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, з моменту передачі товару покупцю та відповідних оригіналів супровідних документів, вказаних у п. 3.5 даного договору.

У п. 11.1 договору сторони домовились, що будь-яка партія товару, передана постачальником покупцю в період дії даного договору, вважається переданою в межах даного договору (навіть якщо на супровідних документах на партію товару відсутнє посилання на договір).

Згідно з п. 10.1 договору строк дії договору настає з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, в період дії договору позивач поставив відповідачу товар, погоджений у специфікації, за наступними видатковими накладними:

№ РН-0000310 від 11.10.2010 р. на суму 5250,00 грн. з ПДВ;

№ РН-0000372 від 29.10.2010 р. на суму 4200,00 грн. з ПДВ;

№ РН-0000380 від 02.11.2010 р. на суму 8400,00 грн. з ПДВ;

№ РН-0000395 від 09.11.2010 р. на суму 8400,00 грн. з ПДВ.

Всього поставлено товару на суму 26250,00 грн.

Накладні підписані з боку відповідача та скріплені його печаткою.

Таким чином, товар був прийнятий відповідачем у повному обсязі.

В порушення умов договору, на момент звернення позивача до суду з позовом, відповідач оплатив отриманий товар лише частково.

Зокрема, були здійснені наступні оплати:

27.12.2011 р. сплачено 2200,00 грн. платіжним дорученням № 917;

30.12.2011 р. сплачено 2000,00 грн. платіжним дорученням № 1034;

06.01.2011 р. сплачено 3250,00 грн. платіжним дорученням № 34;

Всього було сплачено 7450,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача на момент звернення позивача до суду з позовом становила 18800,00 грн. Тобто сума боргу була заявлена позивачем до стягнення обґрунтовано.

Після порушення провадження у справі ухвалою від 12.01.2011 р. відповідачем було сплачено залишок боргу, а саме:

12.01.2011 р. сплачено 8400,00 грн. платіжним дорученням № 154;

13.01.2011 р. - сплачено 8400,00 грн. платіжним дорученням № 170;

13.01.2011 р. сплачено 2000,00 грн. платіжним дорученням № 171.

Таким чином, на момент розгляду справи борг сплачено відповідачем у повному обсязі.

В акті звірки, підписаному сторонами на вимогу суду, сторони підтвердили факт відсутності заборгованості за договором станом на 07.02.2011 р.

Враховуючи викладене, провадження у справі підлягає припиненню згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 7.2 договору сторони передбачили, що у випаду порушення строків та порядку оплати покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі 05,% від суми простроченої заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу від суми неоплати.

На суму заборгованості позивач нарахував 446,76 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожною накладною, починаючи з дати здійснення поставки і до 05.01.2011 р. по першій накладній, до 26.12.2010р. по другій накладній, до 28.12.2010 р. по третій та четвертій накладним.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивач невірно визначив початок виникнення заборгованості по кожній накладній, оскільки не врахував положень ст. 253 Цивільного кодексу України щодо правил обчислення строків. А відтак - невірно визначив розмір пені, яка підлягає стягненню.

Так, відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно умов п. 6.6 договору товар мав бути оплачений відповідачем протягом 21 дня з моменту його передачі.

Таким чином, товар мав бути оплачений в наступні строки:

1) по накладній № РН-0000310 від 11.10.2010 р. до 01.11.2010 р. включно. Відповідно прострочення оплати слід обраховувати з 02.11.2010 р. Позивач нараховує пеню по цій накладній за період до 05.01.2011 р. Період прострочення 65 днів. Пеня за цей період становить 144,91 грн.;

2) по накладній № РН-0000372 від 29.10.2010 р. до 19.11.2010 р. включно. Відповідно прострочення оплати слід обраховувати з 20.11.2010 р. по 26.12.2010р. Період прострочення 37 днів. Пеня за цей період становить 65,99 грн.;

3) по накладній № РН-0000380 від 02.11.2010 р. до 23.11.2010 р. включно. Відповідно прострочення оплати слід обраховувати з 24.11.2010 р. по 28.12.2010р. Період прострочення 35 днів. Пеня за цей період становить 124,85 грн.;

4) по накладній № РН-0000395 від 09.11.2010 р. до 29.11.2010 р. включно. Відповідно прострочення оплати слід обраховувати з 30.11.2010 р. по 28.12.2010р. Період прострочення 28 днів. Пеня за цей період становить 99,87 грн.

Таким чином, всього з відповідача підлягає стягненню 435,62 грн. пені. В іншій частині вимог про стягнення пені слід відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задволеним вимогам. При цьому суд зауважує, що при поданні позову позивачем було переплачено державне мито (сплачено 244,79 грн. замість 192,47 грн.). У звязку з цим сума переплати 52,32 грн. не враховується судом при розподілі судових витрат.

Щодо витрат на оплату послуг адвоката суд зазначає наступне.

Як зазначено у 12 Розяснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/78 від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 19246,76 грн.

У якості витрат на оплату послуг адвоката позивачем сплачено 3000,00 грн. (згідно з квитком до прибуткового касового ордеру від 24.12.2010 р.).

Отже, витрати на оплату адвоката становлять більше 15% ціни позову.

Суд вважає, що з огляду на обставини справи (стягнення заборгованості по чотирьом накладним, предмет позову складається з суми основного боргу та пені, невеликий період прострочення) справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Тому сплачені витати порівняно з ціною позову та складністю справи, є неспіврозмірними та завищеними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката сумою в 1000,00 грн., яку стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький хлібокомбінат № 1»(вул. Верхня, 1, м. Запоріжжя, 69032, код ЄДРПОУ 05486763, р/р 260044330 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КВС-ПАК» (вул. Червона, 26, м. Запоріжжя, 69068, р/р 2600110491 у відділенні № 4 Дніпропетровської філії АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 305448) 435,62 грн. (чотириста тридцять пять грн. 62 коп.) пені, 192,47 грн. (сто девяносто дві грн. 47 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.) витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 18800,00 грн. основного боргу припинити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення складено і підписано

відповідно до вимог ст. 85 ГПК України 28.02.2011 р.