Рішення № 14351769, 28.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.11 Справа № 15/5009/391/11

Суддя

За позовом Публічного акціонерного товариства “СЕБ Банк”, 69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 185

до відповідача Приватного підприємства “Фасад”, 69097, м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 3, кв. 125

про стягнення 155 806,54 грн. заборгованості за кредитним договором № 037-г/06 від 23.03.2006р.

Суддя Горохов І.С.

Представники:

від позивача: Осауленко В.М., представник дов. № 800 від 04.01.2011

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Розглянуто позовну заяву Публічного акціонерного товариства “СЕБ Банк” до відповідача Приватного підприємства “Фасад” про стягнення 155 806,54 грн. заборгованості за кредитним договором № 037-г/06 від 23.03.2006р.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2011р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 14.02.2011р. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 28.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: 23.03.2006 між АБ «Факторіал-Банк», правонаступником якого є позивач та ПП «Фасад»укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №037-г/06. За умовами якого ПП «Фасад»було надано кредит 100000,00 грн. зі сплатою 22% річних. Додатковою угодою №1 від 21.04.2006 максимальний ліміт заборгованості було встановлено 235000,00 грн.

Позивач свої зобов’язання по договору виконав та надав відповідачу кредит в сумі 95000,00 доларів США.

Відповідач свої зобов’язання по договору не виконав, тому станом на 10.01.2011 утворилася заборгованість в розмірі 155 806,54 грн., що складається з 3716,22 грн. прострочених нарахованих процентів, 810,44 грн. нарахованих процентів за період з 31.12.2010 по 09.01.2011 включно, 18 662,12 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 27.06.2009 по 09.01.2011 включно, 118 600,34 грн. боргу за несплаченою (простроченою) частиною кредиту по договору станом на 10.01.20011 та 14 017,42 грн. залишку строкової заборгованості станом на 10.01.2011.

На адресу відповідача надсилались вимоги сплатити заборгованість, однак відповідачем не було вжито відповідних заходів, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 155 806,54 грн.

В судовому засіданні 28.08.2011 позивачем подано заяву, в якій вказано, що проценти за користування кредитом в сумі 3716,22 грн. нараховані за період з 27.06.2009 по 09.01.2011. Заява не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України та прийнята судом.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз’яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника позивача розгляд справи ведеться без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника повивача, суд встановив, що 23.03.2006р. між АБ «Факторіал-Банк», правонаступником якого є ВАТ «СЕБ Банк», найменування якого змінено на ПАТ «СЕБ Банк», - Кредитодавець (позивач у справі) та ПП «Фасад»- Позичальник (відповідач у справі) укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №037-г/06, за умовами якого Кредитодавець зобов’язався при наявності вільних кредитних ресурсів надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту здійснюється окремими частинами –траншами, зі сплатою 22% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеному Тарифами комісійних винагород по наданню кредитів, які містяться в Додатку №1 до цього Договору, що є невід’ємною складовою частиною цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 100000,00 грн. цільове призначення кредиту –придбання автомобілю. Кінцевий термін повернення заборгованості по договору встановлено 22.03.2011 (розділ І договору).

Додатковою угодою №1 від 21.04.2006 максимальний ліміт заборгованості збільшено до 235000,00 грн., а також визначено графік погашення траншів кредиту, який в подальшому змінено додатковою угодою №2 від 22.03.2007.

Згідно із п. 2.1 договору, видача траншів кредиту проводиться шляхом оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку в ЗФ АБ «Факторіал-Банк»в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату оплати або перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника за його письмовою заявою.

Розділом 2 договору сторони узгодили, зокрема, порядок сплати процентів та комісій. Так, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щоденно, а також в день повернення заборгованості в повній сумі. Розрахунковий період починається з останнього робочого дня місяця, що передує поточному і закінчується передостаннім робочим днем поточного місяця або днем, що передує дню кінцевого погашення кредиту в повній сумі. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється не пізніше останнього робочого дня місяця та у день повернення кредиту в повній сумі.

Позивач свої зобов’язання по договору виконав та надав відповідачеві кредит у сумі 95000,00 доларів США, що підтверджується наданими банківськими виписками по особовим рахункам з 23.03.2006р. по 28.01.2011р.

Відповідач свої зобов’язання по договору виконав частково, у зв’язку з чим станом на 10.01.2011 утворилася заборгованість за несплаченою (простроченою) частиною кредиту в розмірі 118600,34 грн. та залишок строкової заборгованості в розмірі 14017,42 грн.

Крім того, відповідачем не сплачено проценти за користування кредитними коштами в сумі 4526,66 грн., в тому числі прострочені нараховані проценти за період з 27.06.2009 по 09.01.2011 –3716,22 грн. та нараховані проценти за період з 31.12.2010 по 10.01.2011 –810,44 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Пунктами 3.3.5., 3.3.6. позичальник зобов’язався повернути кредитодавцю в повному обсязі транші кредиту в строки та в порядку визначені п. п. 1.1.2, 1.1.3, 2.11 договору, а також сплачувати кредитодавцю проценти та комісії, передбачені п. 1.1.1. цього договору, в строки та в порядку, встановлені п. п. 2.5, 2.6, 2.7, 2.8, 2.11 цього договору та тарифами.

Відповідачем не надано доказів сплати кредиту відповідно до вимог кредитного договору та в строки визначені договором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 118600,34 грн. заборгованості по кредиту та 4526,66 грн. процентів за користування кредитом підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 18662,12 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів за користування кредитом, яка розрахована за період з 27.06.2010р. по 09.01.2011р.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2. договору сторони узгодили, що у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та комісій, прострочення строків повернення кредиту та штрафних санкцій, визначених п. п. 1.1.2, 1.1.3, 2.5, 2.7., 2.12., 2.16, 3.2.5, 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7, 3.3.9, 4.4, 5.4 цього договору та тарифами, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов’язання за цим договором за кожен день прострочення , від суми несплаченої заборгованості. При цьому оплата пені не звільняє позичальника від виконання зобов’язання за цим договором.

Таким чином, позивачем визначено розмір пені з урахуванням вимог чинного законодавства України.

У зв’язку з невиконанням своїх зобов’язань по кредитному договору, банком на адресу ПП «Фасад»неодноразово надсилалися претензії про погашення кредиту та відсотків по договору, а саме: 14.01.2009р. №37-50-04/31, від 16.11.2009р. №2-5-5-1/332, які відповідачем залишені без відповіді.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути виконано належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу. Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 33 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі докази в обґрунтування своїх вимог, відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 155806,54 грн. заборгованості за кредитним договором №037-г/06 від 23.03.2006 підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фасад»69067 м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 3 кв. 125, код ЄДРПОУ 32833733, п/р 26008000030265 в ПуАТ «СЕБ Банк», МФО 300175 на користь Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк»01004 м. Київ, вул. Червоноармійська, 10, код ЄДРПОУ 14351016, п/р 29094090913001 в ПуАТ «СЕБ Банк», МФО 300175 заборгованість в розмірі 155806,54 грн., у т. ч. 3716,22 грн. прострочених нарахованих процентів, 810,44 грн. нарахованих процентів, 18 662,12 грн. пеня за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасну сплату процентів, 118 600,34 грн. борг за несплаченою (простроченою) частиною кредиту по договору, 14 017,42 грн. залишок строкової заборгованості, судові витрати з державного мита в розмірі 1558,06 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. Видати наказ.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 01.03.2011р.