Рішення № 14351737, 22.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.11 Справа № 4/1/11

Суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Альфа Транс”, (69114, м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд. 20-А, кв. 204)

до відповідача Виконавчого комітету Запорізької міської ради, (69037, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління транспорту та звязку Запорізької міської ради, (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 2)

про визнання недійсним в частині підпункту 1.13 пункту 1 та підпункту 2.2 пункту 2 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 546 від 19.11.2010 р.

суддя Н.Г.Зінченко

За участю представників сторін:

від позивача Демидченко Г.В., довіреність № 04/11 від 06.12.2010 р.;

від відповідача Дроздов Ю.В., довіреність № 01-38/0025 від 11.01.2011 р.;

від третьої особи Смирнова Ю.В., довіреність № 05-03/026 від 11.01.2011 р.;

ВСТАНОВИВ:

07.12.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ”Альфа Транс”, м. Запоріжжя (ТОВ “Альфа Транс”) з позовною заявою до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про визнання недійсним в частині підпункту 1.13 пункту 1 та підпункту 2.2 пункту 2 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 546 від 19.11.2010 р. “Про розірвання договорів з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у місті Запоріжжі”.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.12.2010 р. порушено провадження у справі № 4/1/11, на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі № 4/1/1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Управління транспорту та звязку Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, розгляд справи призначений на 20.01.2011 р., у сторін і третьої особи витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

З метою витребування у сторін і третьої особи додаткових документів і матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та обєктивного вирішення справи по суті, в судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 07.02.2011 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.02.2011 р. судом на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України за клопотанням представника позивача процесуальний строк вирішення спору у справі № 4/1/11 продовжений на пятнадцять днів, в судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 22.02.2011 р.

В судовому засіданні 22.02.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотаннями представників сторін та третьої особи розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях ст., ст. 611, 654 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст., ст. 52, 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” і полягають в наступному. 19.04.2007 р. позивачем та відповідачем укладений договір № 7 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування, за умовами якого відповідач надав позивачу право здійснювати перевезення пасажирів на маршруті загального користування № 62 “4-й Південний мкрн. БК ЗАЛК” в режимі маршрутного таксі. Відповідно до розділу 10 договору термін його дії встановлено до 20.04.2012 р. Однак, 13.11.2010 р. в газеті “Запорізька січ” № 223 було опубліковано оголошення про те, що маршрут № 62 “4-й Південний мкрн. БК ЗАЛК” пропонується для обслуговування всім бажаючим підприємствам перевізникам тимчасово строком на три місяця. Зазначені обставини свідчать про порушення вимог ст. 7 Закону України “Про автомобільний транспорт”, якою передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право достроково розірвати договір з автомобільним перевізником чи позбавити його дозволу в разі порушення ним умов договору чи дозволу і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування (групі маршрутів) автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови призначити до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на термін не більше ніж три місяці. Тобто, для того що б пропонувати маршрут для тимчасового обслуговування необхідно достроково розірвати договір з тим перевізником, який обслуговує його в даний час. Станом на 13.11.2010 р. жодних повідомлені замовника (відповідача) про розірвання договору № 7 від 19.04.2007 р. позивач не отримував. Разом із тим, 19.11.2010 р. відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 546, яким вирішено з 01.12.2010 р. розірвати договір № 7 від 19.04.2007 р. на обслуговування позивачем маршруту загального користування № 62 “4-й Південний мкрн. БК ЗАЛК” в режимі маршрутного таксі, одночасно призначивши для роботи на цьому маршруті ТОВ “Альянс-Авто”. Як зазначено в оспорюваному рішенні № 546 від 19.11.2010 р. підставою для його винесення стала Інформаційна довідка про стан безпеки пасажирських перевезень у місті Запоріжжі у 2010 році та системність Порушень правил дорожнього руху. Однак, відповідно до умов п. 9.1.1 договору № 7 від 19.04.2007 р. замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку до закінчення терміну його дії у таких випадках: при неодноразовому порушенні (наявність 3-х і більше актів про порушення) вимог чинного законодавства, “Положення про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Запоріжжі” або своїх зобовязань згідно до цього договору. Жодна з підстав, передбачених п. 9.1.1 договору, в оспорюваному рішенні не вказана, а такої підстави для дострокового розірвання як інформаційна довідка про стан безпеки пасажирських перевезень у місті Запоріжжі у 2010 році та системність Порушень правил дорожнього руху в договорі не передбачено. Щодо змісту самої Інформаційної довідки, то в таблиці 2 цієї довідки з визначенням номера маршруту № 62 ТОВ “Альфа Транс” зазначено про один випадок керування у стані спяніння. При цьому, позивач просить суд врахувати, що по цьому факту 15.11.2010 р. від Управління транспорту та звязку надходив запит з приводу факту керування водієм ОСОБА_1. 04.11.2010 р. автобусом держ. № НОМЕР_1 по маршруту № 62 у стані наркотичного спяніння. На цей запит 19.11.2010 р. позивачем була надана відповідь, що автобус держ. № НОМЕР_1 під керування водія ОСОБА_1. працював не на маршруті № 62, а на маршруті № 43, крім того, по цьому факту не була винесена постанова суду про визнання водія винним у порушенні ст. 130 КупАП. Також позивач зауважує на те, що наявність одного факту порушення не може вважатися системним порушенням. Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється такій саме формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Порядок зміни і розірвання господарських договорів встановлений ст. 188 ГК України. Відповідачем зазначений порядок дотриманий не був. З урахуванням наведеного, позивач наполягає на задоволені заявлених вимог у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, позов вважає безпідставним та необґрунтованим. У Відзиві на позовну заяву зазначив, що дійсно 19.04.2007 р. сторонами у справі був укладений договір № 7 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування, згідно якого позивач отримав право здійснювати перевезення пасажирів на маршруті загального користування № 62 “4-й Південний мкрн. БК ЗАЛК” в режимі маршрутного таксі. Відповідно до п. 3.1.8 договору замовник (відповідач) має право приймати рішення про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку за неодноразові порушення перевізником вимог чинного законодавства та умов договору. Вимогами ч. 6 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Статтею 30 цього ж Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні та делеговані повноваження, в тому числі стосовно прийняття рішень щодо управління обєктами транспорту і звязку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговування населення засобами транспорту і звязку; здійснення заходів щодо розвитку транспорту і звязку; здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами транспорту і звязку, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і обєктах. Отже, оскаржуване рішення № 546 від 19.11.2010 р. винесено в належній формі, в порядку та на підставі наданих повноважень. При прийнятті оспорюваного рішення відповідачем було ретельно досліджено та враховано всю інформацію (не тільки викладену в інформаційній довідці) щодо порушень умов договору та чинного законодавства за весь час дії договорів. Також була взята до уваги кількість та істотність порушень позивачем правил дорожнього руху та надана їм оцінка. За період 2010 року позивачем було допущено 17 порушень, в тому числі управління автотранспортом у нетверезому стані та порушення правил перевезення пасажирів. При цьому, зазначені порушення були зафіксовані лише під час проведення рейдів та вказують на їх сталу систематичність та невідповідну профілактичну роботу підприємства-перевізника. При здійсненні контролю за роботою перевізників відповідач тісно співпрацює зі спеціальними органами контролю ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Запоріжжя та автотранспортною інспекцією УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, які в своїх інформаційних листах постійно вказують на неналежне виконання перевізниками правил дорожнього руху та Закону України “Про автомобільний транспорт” та вимагають від органів місцевого самоврядування відповідного реагування на порушення на транспорті. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити.

Представник третьої особи проти позову також заперечив, позовні вимоги також вважає безпідставними та необґрунтованими, що мотивує наступним. Пунктом 3.1.8 договору № 7 від 19.04.2007 р. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування, укладеним позивачем і відповідачем у справі, сторони передбачили право відповідача приймати рішення про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку за неодноразові порушення позивачем вимог чинного законодавства та умов цього договору. Таке право повністю відповідає вимогам ст. 651 ЦК України, згідно з якою зміна або розірвання договору допускається лише з згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Отже, є необґрунтованим твердження позивача про необхідність отримання його згоди на розірвання договору та відповідного оформлення письмової угоди. Щодо доводів позивача про відсутність з його боку порушень умов договору, то, як зазначає третя особа, ці доводи спростовуються наявними письмовими доказами. За обставинами даного спору позивачем допускалися систематичні порушення взятих на себе договірних зобовязань, що й стало підставою для одностороннього розірвання договору. Численні порушення з боку позивача підтверджуються скаргами громадян, матеріалами адміністративних правопорушень та матеріалами позапланових перевірок УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області. Таким чином, третя особа вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Судом були досліджені письмові докази, що залучені до матеріалів справи, з яких судом встановлено наступне.

19.04.2007 р. ТОВ “Альфа Транс” (позивачем у справі) та Виконавчим комітетом Запорізької міської ради (відповідачем у справі) в особі заступника начальника Управління транспорту та звязку укладений договір № 7 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування (далі за текстом Договір).

У відповідності до умов Договору відповідач (замовник) надав позивачу (перевізникові) право здійснювати з 20.04.2007 р. перевезення пасажирів на маршруті загального користування № 62 “4-й Південний мкрн. БК ЗАЛК” в режимі маршрутного таксі. (пункт 1.1 Договору).

Відповідності до пункту 10.1 Договір вважається укладеним з моменту його підписання двома сторонами і діє до 20.04.2012 р.

13.11.2010 р. у газеті “Запорізька Січ” № 223 було опубліковано оголошення про те, що маршрут № 62 “4-й Південний мкрн. БК ЗАЛК” в режимі маршрутного таксі пропонується для обслуговування всім бажаючим підприємствам-перевізникам тимчасово строком на три місяці, до затвердження результатів конкурсів.

19.11.2010 р. Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 546 “Про розірвання договорів з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у місті Запоріжжі”, підпунктом 1.13 пункту 1 якого вирішено розірвати з 01.12.2010 р. договір від 19.04.2007 р. № 7 з ТОВ “Альфа Транс” на обслуговування автобусного маршруту загального користування № 62 “4-й Південний мкрн. БК ЗАЛК” в режимі маршрутного таксі, а підпунктом 2.2 пункту 2 цього ж рішення вирішено призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування № 62 “4-й Південний мкрн. БК ЗАЛК” в режимі маршрутного таксі ТОВ “Альянс-Авто”.

03.12.2010 р. Управління транспорту та звязку Запорізької міської ради листом № 05-03/681 повідомило ТОВ “Альфа Транс” про розірвання з 01.12.2010 р. договору № 7 від 19.04.2010 р. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування № 62 “4-й Південний мкрн. БК ЗАЛК” (режим маршрутного таксі) на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 546 від 19.11.2010 р. за систематичні порушення Правил дорожнього руху і високий рівень соціальної небезпеки можливих наслідків. Цим же листом позивачу запропоновано у триденний термін, з моменту повідомлення, повернути до Управління транспорту та звязку документацію, обумовлену розділом 9 договору № 7 від 19.04.2010 р.

Не погоджуючись з достроковим розірванням договору № 7 від 19.04.2010 р. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування № 62 “4-й Південний мкрн. БК ЗАЛК” (режим маршрутного таксі) на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 546 від 19.11.2010 р., позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсним в частині підпункту 1.13 пункту 1 та підпункту 2.2 пункту 2 рішення № 546 від 19.11.2010 р. з підстав, наведених в описовій частині рішення.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін і третьої особи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, та з інших підстав, окрім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

У відповідності до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (набув чинності з 01.09.2005 р.) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У випадку, якщо субєкт (орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого субєкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Зі змісту оспорюваного рішення № 546 від 19.11.2010 р. вбачається, що фактично спірне рішення стосується одностороннього розірвання договору № 7 від 19.04.2010 р. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування, внаслідок порушення перевізником умов договору, та права позивача на обслуговування автобусних маршрутах загального користування № 62 “4-й Південний мкрн. БК ЗАЛК” (режим маршрутного таксі), тому даний спір судом розглянутий та вирішений відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України.

Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обовязки тільки у того субєкта (чи визначеного ними певного кола субєктів), якому вони адресовані.

Таким чином, рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 546 від 19.11.2010 р. “Про розірвання договорів з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у місті Запоріжжі”, яке оспорюється позивачем в частині підпункту 1.13 пункту 1 та підпункту 2.2 пункту 2, є юридичною формою рішення цього органу, яке породжує певні правові наслідки для позивача, отже є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).

Підставами для визнання акта недійним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

Статтею 7 Закону України “Про автомобільний транспорт” органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надано право достроково розірвати договір з автомобільним перевізником чи позбавити його дозволу в разі порушення ним умов договору чи дозволу і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування (групі маршрутів) автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови призначати до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на термін не більше ніж три місяці.

В укладеному сторонами у даній справі договорі № 7 від 19.04.2010 р. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування сторони чітко визначили підстави для розірвання договору в односторонньому порядку, а саме: замовник має право приймати рішення про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку за неодноразові порушення перевізником вимог чинного законодавства та умов цього договору. При цьому, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку до закінчення терміну його дії у випадку, зокрема, при неодноразовому порушенні (наявність 3-х і більше актів про порушення) вимог чинного законодавства, “Положення про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Запоріжжі” або своїх зобовязань згідно до цього договору. (Пункти 3.1.8 та 9.1.1 Договору).

Відповідач посилається на наявність підстав для розірвання договору в односторонньому порядку, передбачених підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 Договору, а саме наявність неодноразових порушень з боку позивача вимог чинного законодавства щодо перевезень пасажирів автомобільним транспортом. Суд не погоджується з такими доводами відповідача, виходячи з наступного.

Умовами договору № 7 від 19.04.2010 р. передбачені певні права та обовязки сторін. Зокрема, замовник (відповідач у справі) зобовязаний та має право організовувати оперативний контроль виконання перевізником розкладів руху по кожному з режимів та контроль дотримання умов договору та чинного законодавства при виконанні перевезень, контролювати регулярність руху, перевезення пільгових категорій громадян згідно до предмету договору, перевіряти дотримання перевізником умов договору без попередження, здійснювати контроль за виконанням “Положення про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Запоріжжі” та інших нормативних актів тощо.

В свою чергу перевізник (позивач у справі) зобовязався забезпечувати виконання вимог чинного законодавства, “Положення про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Запоріжжі”, забезпечити виконання вимог затвердженого паспорту маршруту по кількості зворотних рейсів не менше, як на 95 %, виконувати перевезення згідно затвердженого паспорта маршруту тощо.

Відповідно до умов підпункту 2.1.8 пункту 2 договору № 7 від 19.04.2010 р. у разі виявлення фактів порушення з боку перевізника (позивача) вимог чинного законодавства або умов договору, замовник (відповідач) зобовязаний скласти акт встановленої форми та отримавши письмові розяснення від перевізника прийняти рішення щодо подовження договірних відносин. Не підписаний представником перевізника акт про виявлені порушення зберігає його юридичну силу за умови наявності напису “Від підпису відмовився”, засвідченого не менш як двома представниками замовника та за умови вручення копії акту перевізнику. Представником перевізника є водій автобусу, або інша уповноважена перевізником особа.

Як встановлено судом в ході судового вирішення даного спору, Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 19.11.2010 р. прийнято рішення № 546 про розірвання договорів з підприємствами-перевізниками, зокрема ТОВ “Альфа Транс”, внаслідок порушення ними правил перевезення пасажирів та умов укладеного договору. До таких висновків, як свідчить вступна частина оспорюваного рішення, Виконаний комітет дійшов розглянувши Інформаційну довідку про стан безпеки пасажирських перевезень у місті Запоріжжі у 2010 році та враховуючи системність порушень Правил дорожнього руху й високий рівень соціальної небезпеки, можливих наслідків.

В Інформаційній довідці про стан безпеки пасажирських перевезень у місті Запоріжжі у 2010 році відносно ТОВ “Альфа Транс” зазначено, що за інформацією відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території міста Запоріжжя та автотехнічної інспекції УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області автоперевізником ТОВ “Альфа Транс” у 2010 році скоєно 17 порушень правил дорожнього руху, серед яких 1 керування у стані спяніння, що виявлено на автобусному маршруті загального користування № 62 “4-й Південний мкрн. БК ЗАЛК”. Враховуючи подану інформацію, в довідці зазначалось про те, що за наявних даних про порушення правил дорожнього руху Управління транспорту та звязку міської ради пропонує Виконавчому комітету використати своє право на розірвання договорів з автоперевізниками, де виявлені випадки керування автобусів водіями в нетверезому стані.

Як зазначено вище, Інформаційна довідка про стан безпеки пасажирських перевезень у місті Запоріжжі у 2010 році складена на підставі інформації Відділу ДАІ по обслуговування адміністративної території міста Запоріжжя ГУМВС України в Запорізькій області № 10/16-10454 від 05.11.2010 р., в якій зокрема, зазначено, що з початку року і на момент подання інформації водіями автоперевізника ТОВ “Альфа Транс” допущено 37 порушень Правил дорожнього руху України, встановлено 16 фактів перевезення пасажирів понад максимальну кількість, передбачену технічною характеристикою транспортних засобів, а також викладено факт, що 04.11.2010 р. водій ТОВ “Альфа Транс” ОСОБА_1. керував автобусом Фольксваген ЛТ 35, держ. № НОМЕР_1 по маршруту № 62, знаходячись у стані наркотичного спяніння.

Стосовно зазначеної інформації судом приймаються до уваги пояснення позивача, що з цього приводу ТОВ “Альфа Транс” на адресу Відділу ДАІ по обслуговування адміністративної території міста Запоріжжя ГУМВС України в Запорізькій області були надані письмові пояснення за вих. № 202 від 11.11.2010 р. (вх. ВДАІ 16516 від 11.11.2010 р.) стосовно того, що автобус держ. № НОМЕР_1 під керування водія ОСОБА_1. працював не на маршруті № 62, а на маршруті № 43, що підтверджується подорожнім листом та переліком закріплення транспортних засобів по підприємству, крім того, по цьому факту не була винесена постанова суду про визнання водія винним у порушенні ст. 130 КупАП.

Пояснення аналогічного змісту позивачем надавалися на адресу Управління транспорту та звязку Запорізької міської ради листом № 209 від 18.11.2010 р. (отриманий 19.11.2010 р.).

Однак, ні відповідач, ні тертя особа не надали суду належних доказів розгляду наданих ТОВ “Альфа Транс” пояснень з приводу зафіксованого порушення та прийняття з цього питання обґрунтованого рішення.

Таким чином, відсутні підставі вважати, що вказане порушення ПДР стосується порушення правил дорожнього руху, яке було допущено водієм ТОВ “Альфа Транс” в рамках виконання умов договору № 7 від 19.04.2007 р. на перевезення пасажирів.

Доказів складання 3-х і більше актів про порушення вимог чинного законодавства України, як це передбачено умовами пп. 2.1.8 договору № 7 від 19.04.2007 р., відповідач (замовник) суду не надав.

Доводи відповідача стовно того, що при прийнятті оспорюваного рішення ним досліджувалася та враховувалася вся інформація (не тільки викладена в інформаційній довідці) щодо порушень умов договору та чинного законодавства, зокрема надана ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Запоріжжя та автотранспортною інспекцією УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області відповідними інформаційними листами, суд вважає хибними, оскільки умовами договору № 7 від 19.04.2007 р. не передбачено такої підстави для дострокового розірвання договору як інформація ДАІ про порушення вимог чинного законодавства або умов договору.

Крім того, суд зазначає, що надані відповідачем в обґрунтування правомірності прийняття оспорюваного рішення акти ДАІ про порушення правил дорожнього руху складались відносно водіїв ТОВ “Альфа Транс” і вони не можуть ототожнюватись з актами, які має право складати замовник за договором. Також не мають юридичної сили актів про порушення вимог чинного законодавства, складених відповідно до вимог пп. 2.1.8 договору № 7 від 19.04.2007 р., і акти позапланової перевірки автомобільного перевізника ТОВ “Альфа Транс”, складені авто технічною інспекцією ВДАІ ГУМВС України в Запорізькій області. До того ж на кожний такий акт позивачем надавалися відповідні пояснення з приводу усунення недоліків у діяльності підприємства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду наявності підстав для розірвання в односторонньому порядку з позивачем договору № 7 від 19.04.2007 р., тобто не довів неодноразовості порушення ТОВ “Альфа Транс” вимог чинного законодавства, “Положення про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Запоріжжі” або взятих на себе зобовязань згідно договору № 7 від 19.04.2007 р.

У відповідності до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписи аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 188 ГК України, якою встановлено, що зміна та розрізання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, догові є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ГК України господарське зобовязання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 ГК України. Зокрема, згідно з приписами цієї статті сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну або розірвання договору. у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або в разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобовязання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішення суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняться в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З вищенаведеного слідує, що відповідачем не додержаний загальний порядок розірвання господарських договорів, передбачений ст. 188 ГПК України.

Згідно зі ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 546 від 19.11.2010 р. в частині підпункту 1.13 пункту 1 та підпункту 2.2 пункту 2 є необґрунтованим (тобто винесеним без врахування всіх обставин), безпідставним, прийнятим не розсудливо та таким, що порушує право позивача на здійснення діяльності у відповідності до умов укладеного договору № 7 від 19.04.2007 р. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусному маршруті загального користування № 62 “4-й Південний мкрн. БК ЗАЛК” (режим маршрутного таксі).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Доводи відповідача, в обґрунтування наданих ним заперечень, суд визнав хибними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є документально підтвердженими, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 1, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним підпункт 1.13 пункту 1 та підпункт 2.2 пункту 2 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 546 від 19.11.2010 р. “Про розірвання договорів з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у місті Запоріжжі”.

3. Стягнути з Виконавчого комітету Запорізької міської ради, (69037, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, код ЄДРПОУ 02140892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Альфа Транс”, (69114, м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд. 20-А, кв. 204, код ЄДРПОУ 32963251) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “28” лютого 2011 р.