Рішення № 14351705, 24.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.11 Справа № 20/5009/454/11

Суддя

м. Запоріжжя За позовом Комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради (69035, м.Запоріжжя, пр.Леніна, буд.180-б) до відповідачів: 1. Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання №1” (69035, м.Запоріжжя, вул.Патріотична, 64) 2. Управління житлового господарства Запорізької міської ради (69037, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 124)

про зобовязання відповідачів провести зарахування грошових коштів в розмірі 38556,12грн., як безпідставно набутого майна, в рахунок орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення,

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

від позивача: Скворцова О.О., довіреність № 01/1234 від 22.12.2010р.

від відповідача-1: Прокопенко І.Г., довіреність № 4085/07 від 31.12.2010р.

від відповідача-2: Прокопенко І.Г., довіреність № 15-05/27 від 04.01.2011р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про зобовязання відповідачів провести зарахування грошових коштів в розмірі 38556,12 грн., як безпідставно набутого майна, в рахунок орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №193/01 від 01.08.1998р. Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно з пунктом 1.1 договору оренди в користування позивачу передано адміністративні приміщення площею 357,3 кв.м. на 2 поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 однак, фактично КП “Облводоканал” користується приміщеннями площею 285,8 кв.м. Решту приміщень відповідно до плану 2 поверху адмінбудівлі на підставі договору оренди №165/01 від 05.06.1998р. займає інший орендар ТОВ “Аудиторська фірма “Професіонал “Аудит”. За таких обставин, позивач вважає, що різниця орендної плати, яка надлишково та безпідставно сплачена ним в період з 01.08.2007р. по 31.01.2010р. згідно з виставлених рахунків і складає 38 556,12 грн., повинна бути зарахована в рахунок наступних орендних платежів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.02.2011р. порушено провадження у справі №20/5009/454/11, судове засідання призначено на 24.02.2011р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

24.02.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які обґрунтовано ст.ст.20, 173, 174, 193, 218, 224 ГК України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 601, 1212, 1213 ЦК України. Просить задовольнити позовні вимоги.

До початку судового засідання від позивача судом одержано клопотання про залучення ТОВ “Аудиторська фірма “Професіонал “Аудит” до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки воно також користується приміщеннями на 2 поверсі і договір оренди укладався ним після того, як від користування частиною приміщень відмовився позивач, тому рішення по даній справі може вплинути на права та обовязки вказаного підприємства.

У судовому засіданні клопотання судом відхилено на підставі ст.ст.33,27 ГПК України, оскільки позивачем не обґрунтовано і не доведено, що рішення суду по даному предмету спору може вплинути на права або обовязки цієї юридичної особи.

Крім того, позивачем надано клопотання в порядку ст.38 ГПК України про витребування у КП “ВРЕЖО №1” (відповідач-1) оригіналу та копії технічного паспорту на будинок за адресою: АДРЕСА_1 з поетажною експлікацією; оригіналу та копії договору оренди №165/01 з ТОВ “Аудиторська фірма “Професіонал Аудит”; оригіналу та копії акту прийому-передачі приміщень до договору №165/01 з ТОВ “Аудиторська фірма “Професіонал Аудит”; інші документи (переписка, акти) за договором оренди №165/01 з ТОВ “Аудиторська фірма “Професіонал Аудит”; відомості про інших користувачів (орендарів) приміщень на 2 поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1 (копії договорів оренди, актів прийому-передачі, копії договорів на участь в утриманні будинку, інших документів). В обґрунтування клопотання зазначено, що вказані документи знаходяться у відповідача-1, як балансоутримувача та орендодавця (на час укладення договору оренди) та не можуть бути надані позивачу за його вимогою. Зазначені документи, на думку заявника, мають безпосереднє відношення до справи та можуть підтвердити обставини щодо фактичної площі орендованого майна, яке займає позивач.

Клопотання судом відхилено як необґрунтоване на підставі ст.34 ГПК України щодо належності доказів, враховуючи предмет та підставу позову, які позивачем до початку розгляду справи по суті не змінено.

Відповідачі проти позову заперечили, у своєму відзиві зазначили, що вважають позовні вимоги необґрунтованими з наступних підстав. Відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення №193/01 від 01.08.1998р., укладеного з ЗОПВОВКГ “Запоріжжяоблводоканал”, правонаступником якого є позивач КП “Облводоканал”, останньому в користування передано приміщення площею 357,30 кв.м. У п.3.4 договору встановлено розмір орендної плати 593,50 грн. за перший місяць оренди з подальшим корегуванням самостійно орендарем суми плати на індекс інфляції. Відповідно до п.3.4 договору в редакції додаткової угоди №2 від 21.01.2009р., орендна плата перераховується орендарем самостійно до місцевого бюджету щомісячно до 10 числа наступного місяця. Тобто, умовами договору оренди обовязок щомісячного розрахунку та перерахування орендної плати покладено саме на орендаря. Позивач з березня 2009р. по теперішній час несвоєчасно та не в повному обсязі оплачує орендну плату. Заборгованість по грудень 2010р., яка складає 69060,15 грн., була стягнута рішенням господарського суду Запорізької області від 18.02.2011р. у справі №31/5009/229/11. Раніше позивач також несвоєчасно оплачував орендні платежі, які стягувалися рішенням господарського суду від 02.03.2005р. у справі №14/76. Під час укладення додаткової угоди від 06.04.2010р. до договору оренди про розмір орендної плати з боку позивача не було ніяких зауважень. За весь час дії договору орендар приміщення (або його частку) за актом приймання-передачі ні орендодавцю, ні балансоутримувачу не здавав. Із заявою про зміну в договорі площі приміщення орендар звернувся до КП “ВРЕЖО №1” лише у травні 2010р. (лист №01/455 від 20.05.2010р.), проте належних підтверджуючих документів не надав. Відповідачам лише делеговано повноваження щодо вирішення питання про укладення, припинення та розірвання договорів оренди та здійснення контролю за надходженням орендної плати. Відповідно до Положення про порядок передачі в оренду нежитлового фонду комунальної власності міста, що знаходиться на балансі КП “ВРЕЖО”, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 25.04.2003р. №21, зміни та доповнення до договору оренди приймаються на підставі рішення міськвиконкому шляхом укладення додаткових угод. Згідно з рішенням виконкому Запорізької міської ради від 25.05.2006р. №199/94 передбачено, що площа обєкта оренди, яка визначена відповідним актом органу місцевого самоврядування про передачу його в оренду, може уточнюватися в договорі оренди нерухомого майна після проведення технічної інвентаризації. Листом №159/05 від 17.01.2010р. відповідач-1 розяснив порядок внесення відповідних змін до договору оренди та запропонував орендарю звернутися до виконкому міської ради. Відповідачі не є розпорядниками бюджетних коштів, тому не можуть провести зарахування внесених до місцевого бюджету орендних платежів, начебто надлишково сплачених. До того ж, наявна заборгованість позивача по орендній платі в розмірі понад 69 тис.грн., свідчить про те, що фактично безпідставне набуття коштів у розмірі 38556,12грн., як вказує позивач, відсутнє. Просять у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.1998р. між Державним комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання №1” (Орендодавець) та Запорізьким обласним підприємством (виробниче обєднання) водопровідно-каналізаційного господарства “Запоріжжяводоканал” (Орендар) був укладений договір оренди не житлового приміщення №193/01, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення міськвиконкому від 30.07.1998р. №397/49 передає, а Орендар приймає в тимчасове платне володіння та користування під адміністративні приміщення нежитлове приміщення загальною площею 357,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ДП “ВРЕЖО №1”, вартість якого для розрахунку орендної плати станом на 01.08.1998р. складає 398,65 грн. за 1 кв.м. (п.1.1).

Відповідно до п.1.1 Статуту (друга редакція, зареєстрована 29.09.2005р.), Комунальне підприємство “Облводоканал” Запорізької міської ради (Позивач у справі) є правонаступником усіх прав та обовязків Запорізького обласного підприємства (виробниче обєднання) водопровідно-каналізаційного господарства “Запоріжжяводоканал”.

Згідно з п.п.2.1, 2.3 договору вступ Орендаря у володіння та користування нежитловим приміщенням наступає одночасно з підписанням договору та Акту приймання-передачі вказаного приміщення. Передача приміщення в оренду здійснюється за вартістю, визначеній у звіті про експертну оцінку нежитлового приміщення для визначення розміру орендної плати, складеному відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України та даним технічного паспорту нежитлового приміщення, виготовленого бюро технічної інвентаризації.

Акту прийому-передачі сторони на вимогу суду не надали.

У розділі ІІІ договору “Орендна плата” визначено, що орендна плата визнається на підставі Методики, затвердженої КМУ та відповідно до рішення міськвиконкому від 30.07.1998р. №399, її розмір за перший місяць оренди нежитлового приміщення склав 593,50 грн. Далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції. (п.п.3.1,3.2).

Відповідно до п.п.10.1, 10.7 договору встановлено строк його дії з 01.08.1998р. по 01.08.2003р. пять років. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про розірвання чи зміну договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Продовження договору оформлюється згодою сторін.

Сторони пояснили, що на підставі вказаного пункту договору, ч.2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір був пролонгований до 01.08.2008р., потім до 01.08.2013 року та на даний час є діючим.

Протягом дії договору сторонами укладалися Додаткові угоди від 01.10.2003р. (з протоколом розбіжностей), від 27.12.2007р., від 21.01.2009р., від 19.02.2010р., від 06.04.2010р. до Договору оренди від 01.08.1993р. №193/01, відповідно до яких змінено орендодавця на Управління житлового господарства Запорізької міської ради, КП “ВРЕЖО №1” набуло статусу орендодавця; змінювалася орендна ставка за нежитлові приміщення, вносилися зміни та доповнення до п.3.2 щодо порядку внесення плати.

Згідно з п.3.2 договору (в редакції додаткових угод від 21.01.2009р., 19.02.2010р.) орендна плата перераховується Орендарем самостійно до місцевого бюджету м.Запоріжжя за місцезнаходженням обєкта, що здається в оренду, щомісячно, не пізніше 10 числа слідуючого за розрахунковим місяця.

Останньою додатковою угодою, укладеною 06.04.2010р., договір доповнено п.3.2.1, яким встановлено, що Орендарю з 23.01.2010р. по 31.06.2010р. включно надається пільга з орендної плати, а саме: орендні ставки, які затверджені рішенням Запорізької міської ради від 28.04.2007р. №31, застосовуються в розмірі 65 відсотків встановленого обсягу. Розраховано орендну плату за січень 2010р. 6849,81 грн., за лютий 2010р. 5050,13 грн. Далі застосується індекс інфляції за даними Мінстату України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, чинних рішень Запорізької міської ради та виконавчого комітету Запорізької міськради.

Відповідно до пункту 5.2 договору орендар зобовязався своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату.

Матеріали справи свідчать, що протягом дії договору в період серпень 2007р.- січень 2010р. включно позивачу виставлялися рахунки на оплату орендної плати згідно з договором №193/01 від 01.08.1998р., які приймалися останнім до оплати, про що свідчать відповідні копії платіжних доручень, оплати проводилися частинами.

У лютому 2011р. КП “Облводоканал” Запорізької міської ради звернулося з позовом до господарського суду Запорізької області, за яким порушено провадження у даній справі та просить суд зобовязати відповідачів провести зарахування зазначених коштів у розмірі 38556,12 грн., як безпідставно набутого майна, в рахунок орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №193/01 від 01.08.1998р.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази і пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом.

Аналогічні приписи щодо застосування Господарського кодексу України встановлені п. 4 Прикінцевих положень цього Кодексу.

Правовідносини сторін виникли у 1998р. і продовжують існувати після 01.01.2004р., тому суд застосовує норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст.11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч.2 ст.67, ч.4 ст.179 ГК України, ст.ст.6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з ст.ст.626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 ГК України.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна,розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 654 цього Кодексу містить вимогу про вчинення зміни у такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Враховуючи вимогу ч.7 ст.179 ГК України про укладення господарських договорів за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, а також те, що домовленість про зміну теж має природу договору, така вимога ст.654 ЦК України має враховуватись і додержуватись сторонами господарського договору.

Загальний порядок зміни господарських договорів передбачений статтею 188 ГК України. Так, згідно з ч.ч.1,2 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У пункті 10.11 Договору №193/01 від 01.08.1998р. встановлено, що доповнення та зміни оформляються в письмовій формі та є невідємною частиною цього договору.

Досліджені судом матеріали справи свідчать, що листом №01/455 від 20.05.2010р. на адресу КП “ВРЕЖО №1” (вхід.№1033 20.05.2010р.) позивач просив внести зміни до договору оренди №193/01 від 01.08.1998р. щодо зменшення площі, що знаходиться у фактичному користуванні та здійснити перерахунок орендних платежів на суму переплачених коштів з 01.08.1998р. Листом №12/785 від 25.08.2010р. позивач звертався КП “ВРЕЖО №1” та Управління житлового господарства Запорізької міської ради (отримані нарочно згідно з вхідними штемпелями 07.09.2010р. та 30.08.2010р. відповідно), яким просив направити представників орендодавця та балансоутримувача для обстеження площі, що фактично займає орендар згідно з вказаним договором.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення 25.08.2010р. КП “ВРЕЖО №1” була вручена претензія №12/778 від 20.08.2010р., в якій КП “Облводоканал”, посилаючись на ту обставину, що фактично з 01.08.1998р. в його користуванні знаходилися приміщення площею 285,8 кв.м., замість зазначених у договорі №193/01 від 01.08.1998р. 357,3 кв.м, просив повернути безпідставно набуте майно у вигляді грошових коштів 38 556,12 грн., сплачених в період серпень 2007р. січень 2010р.р., або провести залік вказаних коштів в рахунок заборгованості орендаря з орендної плати.

За наслідками розгляду вказаних листів та претензій балансоутримувачем 11.11.2010р. було складено Акт контрольного обстеження, згідно з яким встановлено, що загальна площа орендного позивачем приміщення за договором №193/01 становить 357,30 кв.м. Фактично загальна площа на ІІ поверсі 269,77 кв.м.+підвал; всього зайнята площа приблизно 334.73 кв.м. Даний Акт направлено орендарю для підписання з супровідним листом №3264/05 від 15.11.2010р., який згідно з поштовим повідомленням вручено 17.11.2010р. Крім того, з цим листом позивачу направлено припис про звільнення незаконно займаного підвального приміщення в будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Вирішуючи спір, суд враховує, що відповідно до ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Згідно з ст.22 ГПК України зміна предмету або підстав позову є правом позивача.

Позивач обрав спосіб захисту своїх прав у судовому порядку шляхом предявлення позову про зобовязання відповідачів провести зарахування грошових коштів в розмірі 38556,12 грн., як безпідставно набутого майна, в рахунок орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №193/01 від 01.08.1998р.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Відповідно до 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ст.601 ЦК України, на яку посилається позивач, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобовязань між двома особами, де кредитор одного зобовязання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, що означає однорідність підстав виникнення зобовязань, які зараховуються, оскільки зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом, зокрема - можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна предявити до зарахування вимоги за таким зобовязанням, яке не підлягає виконанню.

Отже, за правовою природою припинення зобовязання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином (ст.202 ЦК України), який оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи. Тобто, друга сторона має право оскаржити заявлену вимогу про зарахування у звязку з її недійсністю.

Наведена позиція підтверджується п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/241 від 01.07.1996р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів”, відповідно до якого припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи, у тому числі і передбачених ст. 218 ЦК УРСР.

Крім того, відповідно до ч.1,3 ст.1212 глави 83 “Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави” ЦК України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів позадоговірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 ЦК України. Змістом даних зобов'язань є обов'язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути це майно потерпілому. Для застосування положень ст.1212 ЦК України необхідна сукупність умов: перша збільшення або збереження майна однією стороною, з одночасним зменшенням його у іншої сторони (за рахунок іншої); друга відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

Проте, правовідносини сторін урегульовано договором.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни у договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, спірна сума коштів була перерахована позивачем на підставі та в межах чинного договору оренди нежитлового приміщення №193/01 від 01.08.1998р. Спірні кошти набуті відповідачами на підставі укладеного між сторонами договору, тому не можуть вважатись безпідставно набутими у розумінні змісту статті 1212 ЦК України. Оскільки укладений між сторонами договір в установленому законом порядку недійсним не визнаний, не розірваний, підстави до застосування правових наслідків, що передбачені ст. 1212 ЦК України, у будь-якому разі на час вирішення спору відсутні. Позивач не звертався із позовом про зобовязання відповідачів внести зміни до договору.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, тому у задоволенні позову по даному предмету спору відмовляється повністю.

У звязку з цим, посилання позивача на інші нормативні акти та письмові докази, наведені в позовній заяві, не спростовують висновків суду.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач сплатив державне мито згідно з платіжним дорученням №1699 від 02.11.2010р. на суму 385,56 грн. тобто як за вимоги майнового характеру. Суд вважає за необхідне на підставі ст.47 ГПК України, ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” видати позивачу довідку про повернення із державного бюджету зайво сплачених 300,56грн. державного мита.

Керуючись ст. ст. 27,38,44,47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Видати Комунальному підприємству “Облводоканал” Запорізької обласної ради (69035, м.Запоріжжя, пр.Леніна, буд.180-б, код ЄДРПОУ 03327115) довідку на повернення із Державного бюджету суми 300грн. 56 коп. зайво сплаченого державного мита.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 01.03.2011 р.