Рішення № 14351507, 22.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.11 Справа № 31/5009/296/11

Суддя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Ломейко Н.І.

За участю представників: від позивача –Діордієв О.С., довіреність від 25.11.2010 р.; від відповідача –не з’явився;

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетик -21», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «Енергетик –21»);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово - будівельна компанія «Аквілон», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «Аквілон»);

про стягнення 10717,26 грн.

Ухвалою господарського суду від 25.01.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 31/5009/296/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 22.02.2011 р.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

У відповідності до ст. 85 ГПК України представникам сторін в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

ТОВ «Енергетик -21»заявлено вимоги про стягнення з ТОВ «Промислово –будівельна компанія «Аквілон»основного боргу в сумі 10000 грн., втрат від інфляції в сумі 580 грн., 3% річних в сумі 137,26 грн., всього на суму 10717,26 грн., а також про стягнення судових витрат, в тому числі 1773 грн. за надання правової допомоги адвокатом.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. ст. 11, 205, 509, 526, 615, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст. ст. 1, 2, 28, 44, 49 ГПК України.

Представник позивача наполягає на заявлених позовних вимогах, з підстав, що зазначені в позові.

ТОВ «Промислово –будівельна компанія «Аквілон», відповідач у справі, відзиву на позовну заяву не надав, представника в судове засідання не направив, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

За період з 19.10.2007 р. по 27.04.2009 р. відповідач за видатковими накладними №2044 від 19.10.2007 р., №1049 від 24.06.2008 р., №1050 від 24.06.2008 р., №1175 від 17.07.2008 р., №1157 від 15.07.2008 р., №1217 від 23.07.2008 р., №1226 від 25.07.2008 р., №1292 від 05.08.2008 р., №1397 від 27.08.2008 р., №1630 від 03.10.2008 р., №1678 від 14.10.2008 р., №1769 від 29.10.2008 р., №1779 від 30.10.2008 р., №101 від 17.02.2009 р., №313 від 27.04.2009 р., відповідач отримав у позивача товару на загальну суму 19279,41 грн., що підтверджується довіреностями на отримання товарно –матеріальних цінностей: ЯПГ №449994 від 23.06.2008 р., НБІ №560934 від 10.07.2008 р., НБІ №560999 від 25.07.2008 р., ЯПД №859387 від 05.08.2008 р., ЯПД №859437 від 27.08.2008 р., ЯПО №051063 від 13.10.2008 р., ЯПМ №97 від 17.02.2009 р. та ЯПГ №289 від 24.04.2009 р.

Позивач стверджує, що відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 9279,03 грн.

15.07.2010 р. позивач на адресу відповідача направив вимогу №43 про сплату боргу, яку уповноваженим представником відповідача отримано 19.07.2010 р. та залишено без відповіді.

Позивач просить стягнути з відповідача суму 10000 грн., хоча за даними бухгалтерського обліку станом на 8.02.2011 р. заборгованість становить 31859,59 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правовідносини сторін є господарськими.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Частиною 1 статті 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про факт укладення між сторонами правочину купівлі-продажу товарів сантехнічного прихначення. Зміст вказаного правочину (предмет, ціна та строк) зафіксовано: видатковими накладними та рахунками-фактурами, доданими до справи.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеної спеціальної норми щодо строку оплати товару для правовідносин купіль-продажу, відповідач в будь-якому випадку мав здійснити платіж починаючи з наступного дня після прийняття товару.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вищенаведеними накладними утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути в розмірі 10000 грн. На адресу відповідача було направлено претензію з вимогою про сплату боргу. Доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано, тому основний борг підлягає стягненню. Позивач вважає датою прострочення грошового зобов’язання 28.07.10 р., фактично ж датою настання обов’язку щодо оплати товару слід вважати дати, коли товар було передано за вищепереліченими видатковими накладними.

Суд погоджується з розрахунком суми основного боргу в розмірі 10000 грн., оскільки відповідач не надав жодних заперечень з цього приводу.

Також за порушення виконання грошового зобов’язання позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 9938 грн. 41коп. та 7524 грн. 3 % річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошових зобов’язань по оплаті отриманої продукції, вимоги про стягнення 137 грн. 26 коп. річних процентів, нарахованих за період з 28.07.2010 р. по 10.01.2011 р., та 580 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за цей же період, суд визнав такими, що підлягають задоволенню. Заявлений період не перевищує фактичний строк прострочення оплати товару.

Стосовно вимог щодо відшкодування судових витрат, в частині оплати послуг адвоката, слід зазначити, що ця вимога підлягає задоволенню частково. Згідно наданих позивачем Акту приймання-передачі послуг з правової допомоги, вартість послуг складає 1773 грн., в тому числі за представництво інтересів Клієнта (позивача) адвокатом Ткачуком Д.М. в суді. В суді інтереси клієнта представляв не адвокат Ткачук Д.М., а Діорієв О.С., тому судові витрати позивача щодо надання послуг адвоката слід зменшити на 22,5%. Судові витрати підлягають задоволенню частково в розмірі 1374,07 грн.

Інші судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово - будівельна компанія «Аквілон»(код ЄДР 33869975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетик -21»(код ЄДР 33700749) 10000 (десять тисяч) грн. основного боргу, 580 (п’ятсот вісімдесят) грн. втрат від інфляції, 137 (сто тридцять сім) грн. 26 коп. річних, 1374 (одну тисячу триста сімдесят чотири) грн. 07 коп. судових витрат за надання правової допомоги, 107 (сто сім) грн. 17 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Хуторной

Повний текст рішення складено 24 лютого 2011р.