Рішення № 14351345, 16.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.11 Справа № 18/5009/315/11

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “СВ” (72309, Запорізька область, м.Мелітополь, вул. Шмідта, 15, офіс 12)

до відкритого акціонерного товариства “Торговий Дім “Вакула” (72319, Запорізька область, м.Мелітополь, вул. Кірова, буд. 175)

про стягнення 26 624,50 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Тимчина Н.І. –директор, протокол № 2 від 20.02.2007 р., паспорт серія СВ 423895 від 01.11.2001 р.;

від відповідача: не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 25.01.2011 року звернувся позивач –товариство з обмеженою відповідальністю “СВ” з позовною заявою до відповідача –відкритого акціонерного товариства “Торговий Дім “Вакула” про стягнення 26 624,50 грн., з яких: 24 704,77 грн. основного боргу, 1062,95 грн. пені, 651,04 грн. втрат від інфляції, 205,74 грн. 3 % річних, на підставі договору поставки № 118 від 28.11.2008 р., ст.ст. 11, 526, 530, 610, 625, 655, 662, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 222, 230 ГК України та ст.ст. 1, 5, 12, 49, 54, 55, 56 ГПК України.

Ухвалою суду від 26.01.2010 року порушено провадження у справі № 18/5009/315/11, судове засідання призначено на 16.02.2011 р.

У судовому засіданні 16.02.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача у судове засідання 16.02.2011 р. не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження у справі № 18/5009/315/11 від 26.01.2011 р. була вручена відповідачу, про що свідчіть повідомлення про вручення 01.02.2011 р. поштового відправлення, таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом. Неявка представника відповідача не перешкоджала вирішенню спору.

У судовому засіданні 16.02.2010 р. розгляд справи закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю “СВ” (надалі –позивач, постачальник) та відкрите акціонерне товариство “Торговий дім “Вакула” (надалі –відповідач, покупець) уклали договір поставки № 118 (надалі –договір).

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов’язався передати у власність покупця кондитерські вироби (товар), а покупець –зобов’язався прийняти та своєчасно оплатити отриманий товар. Найменування продукції, асортимент товару, одиниця вимірювання, вартість вказується у товарно-транспортних накладних на кожну партію товару, які є невід’ємною частиною даного договору.

Перехід права власності на товар здійснюються в момент прийняття товару представниками покупця. При цьому факт отримання товару представниками покупця здійснюється постановкою мастичного відтиску печатки та/чи підпису покупця на товарно-транспортну накладну. Порушення вказаного порядку вважається порушенням порядку оформлення товарно-транспортної накладної та вся відповідальність за нього покладається на постачальника (п. 4.5. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору, покупець зобов’язується прийняти та оплатити поставлений постачальником товар за цінами згідно товарно-транспортної накладної, яка є невід’ємною частиною цього договору, яка включає в себе ПДВ.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що покупець здійснює оплату поставленого йому товару в безготівковій формі, перерахувавши грошові кошти на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару покупцю. Розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється окремо.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009 р. В разі, якщо ні одна із сторін не заявить про розірвання договору, договір вважається продовженим на один рік на тих же умовах (п.п. 7.1., 7.2. договору).

В період з 02.08.2010 р. по 16.11.2010 р. відповідач прийняв товар від позивача на загальну суму 24 947,02 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач, в порушення умов договору поставки № 118 від 28.11.2008 р., здійснив часткове погашення заборгованості за поставлений товар в сумі 242,25 грн.

Судом встановлено, що сума поставленого та неоплаченого товару, з урахуванням часткової оплати, складає 24 704,77 грн., яка була визнана відповідачем, про що свідчіть двосторонньо підписаний акт звіряння взаєморозрахунків № 68 від 30.11.2010 р. Крім того, позивачу направлялися вимоги № 28 від 15.12.2010 р. та № 01 від 10.11.2011 р. про сплату заборгованості у розмірі 24 704,77 грн. Разом з вимогами відповідачу направлялися акти звірки, які не були підписані відповідачем. До моменту подачі позову відповідачем не була оплачена заборгованість перед позивачем.

Оцінивши надані докази, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 24 704,77 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1062,95 грн. пені, за період часу з 02.09.2010 р. по 20.01.2011 р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

На підставі п. 8.2. договору, за несвоєчасну оплату поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу.

При нарахуванні неустойки (штрафу, пені) позивачем дотримано вимоги Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, статей 231, 232 ГК України та умов договору.

Суд, перевіривши розрахунок суми пені, визнав його вірними, а вимогу про стягнення із відповідача цієї суми такою, що підлягає задоволенню, а саме: у розмірі 1062,95 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 205,74 грн. за період часу з 02.09.2010 р. по 20.01.2011 р. та 651,04 грн. втрат від інфляції за період часу з вересня 2010 р. по грудень 2010 р., за порушення виконання грошового зобов’язання відповідачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Вимогу позивача про стягнення із відповідача 205,74 грн. 3 % річних за період часу з 02.09.2010 р. по 20.01.2011 р. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Щодо стягнення із відповідача 651,04 грн. втрат від інфляції за період часу з вересня 2010 р. по грудень 2010 р., суд вважає дану вимогу такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача 543,84 грн., в іншій частині даної вимоги, а саме у сумі 107,20 грн., суд відмовляє позивачу у задоволенні позову, у зв’язку із невірним розрахунком (недотримання рекомендацій Верховного Суду України при нарахуванні інфляційних втрат: лист Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97Р “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”).

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Торговий дім “Вакула” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, код ЄДРПОУ 30608654, р/р 2600842180, р/р 26005475351, р/р 26004421801 в Мелітопольському відділенні ЗОД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “СВ” (72309, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, 15, офіс 12, код ЄДРПОУ 31250338, р/р 26007325382401 Донецька обласна філія АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 334011) 24 704,77 (двадцять чотири тисячі сімсот чотири) грн. 77 коп. основного боргу, 1062,95 (одну тисячу шістдесят дві) грн. 95 коп. пені, 205,74 (двісті п’ять) грн. 74 коп. 3 % річних, 543,84 (п’ятсот сорок три) грн. 84 коп. втрат від інфляції, 265,17 (двісті шістдесят п’ять) грн. 17 коп. державного мита та 235,05 (двісті тридцять п’ять) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 21.02.2011 р.