Рішення № 14351086, 16.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.11 Справа № 22/2/11

Суддя

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_3; юридична адреса: 69123, АДРЕСА_1)

до відповідача Приватного підприємства “Торгівельна марка “Каравай” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Комунарів, буд. 23)

про стягнення пені у розмірі 1 670,00 грн. та індексу інфляції у розмірі 1 592,50 грн. за період прострочення виконання грошового зобовязання

Суддя Ярешко О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, на підставі паспорту СЮ 165501 від 24.12.2009р.

від відповідача: не зявився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

16.12.2010р. до господарського суду Запорізької області звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Запоріжжя з позовною заявою до Приватного підприємства “Торгівельна марка “Каравай”, Запорізька область, м. Бердянськ про стягнення 1670,00 грн. пені, 1592,50 грн. індексу інфляції, всього 3262,50 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. порушено провадження у справі № 22/2/11, розгляд справи призначено на 27.01.2011 р.

Ухвалою від 27.01.2011р. у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 16.02.2011р.

Представник відповідача в судове засідання за викликом не зявився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України по Запорізькій області № 15-9 від 21.01.2011р. адресою Приватного підприємства “Торгівельна марка “Каравай” є: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Комунарів, буд. 23. Саме на цю адресу направлялась кореспонденція.

У відповідності із ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач в судовому засіданні 16.02.2011р. підтримав вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування вимог зазначає, що 17.05.2010 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 17/05/10, за умовами якого позивач зобовязався поставляти останньому борошно пшеничне (продукцію), в загальній кількості за всіма партіями поставок 200 тонн за видатковими накладними, з наступною оплатою відповідачем кожної партії продукції в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача на протязі 10 банківських днів. Позивач на виконання умов зазначеного договору, поставив відповідачу першу партію продукції на суму 52500,00 грн. Відповідач повинен був оплатити отриману продукцію до 02.07.2010р., однак в повному обсязі не виконав свої зобовязання, сплативши лише 20000,00 грн. Внаслідок чого, рішенням господарського суду Запорізької області від 30.08.2010р. по справі № 22/4/10 стягнуто з відповідача на користь позивача 32500,00 грн. основного боргу, 802,80 грн. пені за період прострочення з 03.07.2010р. по 15.08.2010р. Оскільки, зазначена заборгованість у сумі 32500,00 грн. не сплачена відповідачем до цього часу, позивач просить стягнути з відповідача 1670,00 грн. пені за період з 16.08.2010р. по 14.12.2010р. та 1592,50 грн. індексу інфляції, всього 3262,50 грн.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розгляд справи закінчено 16.02.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.08.2010р. по справі № 22/4/10 за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Запоріжжя до ПП “Торгівельна марка “Каравай”, м. Бердянськ Запорізької області встановлено, що відповідач має заборгованість за продукцію на підставі договору купівлі-продажу № 17/05/10 від 17.05.2010р. у сумі 32500,00 грн., також з відповідача стягнуто 3150,00 грн. штрафу, 802,80 грн. пені за період з 03.07.2010р. по 15.08.2010р., 564,62 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На даний час рішення суду не виконано, що підтверджується листом Головного управління юстиції у Запорізькій області № 1272/10.10/09-26 від 24.01.2011р.

Предметом даного судового розгляду є сума пені за період з 16.08.2010р. по 14.12.2010р. в розмірі 1670,00 грн. та втрат від інфляції грошових коштів нарахованих за період з серпня 2010р. по листопад 2010р. включно в розмірі 1592,50 грн. за зобовязаннями по оплаті за продукцію на підставі договору купівлі-продажу № 17/05/10 від 17.05.2010р. на загальну суму 32500,00 грн., оскільки рішення господарського суду Запорізької області від 30.08.2010р. по справі № 22/4/10 не виконано, грошові зобовязання не припинені.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до приписів ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до інформаційного листа ВГСУ № 01-8/685 від 20.11.2008р., чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

При цьому зазначено, що згідно з статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 4.2 договору купівлі-продажу № 17/05/10 від 17.05.2010р., який передбачає, що нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, діючої на момент прострочення платежу. Пеня нараховується до дати фактичної оплати в межах строків встановлених діючим законодавством України.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконано невірно, фактично стягненню підлягає сума пені в розмірі 1669,97 грн. В іншій частині стягнення пені вимога позивача задоволенню не підлягає.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 1592,50 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з серпня 2010р. по листопад 2010р. включно.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях. Після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав. Встановлені ст. 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Судом перевірено правильність нарахування втрат від інфляції грошових коштів та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів позивачем виконаний вірно, стягненню підлягає 1592,50 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 530, 549, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 35, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Торгівельна марка “Каравай” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Комунарів, буд. 23, код ЄДРПОУ 36786588) на користь Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (69123, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 669 (одну тисячу шістсот шістдесят девять) грн. 97 коп. пені, 1 592 (одну тисячу п ятсот девяносто дві) грн. 50 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 17.02.2011р.