Рішення № 14351053, 07.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.11 Справа № 8/5009/180/11

Суддя

За позовом Приватного підприємства «КГМ-Рейн»(88000, м.Ужгород, вул. Тельмана, 98)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлекс»(69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11)

про стягнення 22285 грн. 98 коп. неустойки за договором № 36т від 23.03.2010 р., 643 грн. 55 коп. пені, 33645 грн. 31 коп. компенсації затрат за використання транспортного засобу не за призначенням, 50000 грн. моральних збитків

Суддя           Попова І.А.

Представники:

від позивача:Матвєєв Д.В., дов. № 7 від 07.02.2011 р.,

від відповідача: Гордон Л.Л., дов. від 11.05.2010 р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 22285 грн. 98 коп. неустойки за договором № 36т від 23.03.2010 р., 643 грн. 55 коп. пені, 33645 грн. 31 коп. компенсації затрат за використання транспортного засобу не за призначенням, 50000 грн. моральних збитків.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 07.02.2011 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, відповідно до ст. 526, 549, 611 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 230 ГК України. В обґрунтування вимог вказує, що 23.03.2010 р. ТОВ «Хімлекс»та ПП «КГМ-Рейн»укладено договір № 36т. на транспортні вантажні перевезення в міжнародному сполученні, згідно з яким позивач зобов’язувався доставити вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а відповідач зобов’язувався заплатити позивачу за перевезення вантажу, вартість, узгоджену обома сторонами у заявці на транспортне вантажене перевезення, не пізніше п’яти банківських днів після отримання оригіналів документів. 02 вересня 2010 р. відповідач надав позивачу заявку на транспортне вантажне перевезення № 4 від 02.09.2010р. , яка є додатком до договору. 23 вересня 2010 р. позивач належним чином виконав свої зобов'язання, а саме: автомобіль № АО 7296 АТ/АО 796 ХХ доставив вантаж в пункт призначення, прибув на митний термінал 23.09.2010 р. Розвантажили автомобіль 14.10.2010 р. Пунктом 5.2.1 договору передбачено, що відповідач сплачує штраф за понаднормативний протій при вивантаженні та митному оформленні в розмірі 100 євро (по курсу НБУ на день розвантаження вантажного автомобіля) за кожну розпочату добу. Згідно п. 3.2.3 нормативний час простою автомобіля для митного оформлення і розвантаження складає 48 годин з моменту прибуття транспортного засобу в робочий час на термінал. Таким чином, понаднормативний час простою автомобіля склав 20 діб. Згідно п. 5.2.1 договору сума штрафних санкцій складає 2000 євро, що по курсу НБУ на 14.10.2010 р. становить 22285,98 грн. На вартість наданих послуг та суму штрафних санкцій позивачем пред'явлено відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000021 від 18.10.2010 р. на суму 22285,98 грн. та № СФ-0000029 від 21.10.2010 р. на суму 16570 грн. Вартість послуг, обумовлена в заявці, оплачена відповідачем, але не оплачено рахунок за простій автомобіля, як це передбачено умовами договору. Позивач вказує, що основним видом діяльності підприємства є вантажні перевезення. Простій автомобіля є втраченою вигодою для підприємства, яка оцінюється ним в 33645 грн. 31 коп., оскільки даний транспортний засіб за час простою міг зробити щонайменше один повний рейс. Позивач зазнає, що відповідачем підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000023 від 21.10.2010 р. без зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань. При розвантаженні автомобіля 14.10.2010 р. відповідачем підписано документ, що підтверджує прийняття вантажу та відсутність зауважень до позивача. Позивач просить стягнути з відповідача 22285 грн. 98 коп. неустойки, 643 грн. 55 коп. пені, 33645 грн. 31 коп. компенсації затрат за використання транспортного засобу не за призначенням. Крім того, позивач вказує, що незважаючи на те, що умови співпраці були попередньо узгоджені сторонами у договорі та заявці, відповідач в процесі роботи вів себе некоректно, виставляючи безпідставні вимоги та надаючи непідтверджені звинувачення, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача 50000 грн. моральної шкоди.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, у запереченнях на позов вказує, що, по-перше, простій на протязі 20 діб транспортного засобу позивача в зоні митного контролю ВМО № 2 Запорізької митниці був спричинений не з вини ТОВ «Хімлекс», а протиправною затримкою Запорізькою митницею митного оформлення вантажу (товару), перевезення якого здійснювалось транспортним засобом позивача для ТОВ «Хімлекс». Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товару, який прибув транспортом позивача 23.09.2010 р. на митний термінал і відразу проходив митне оформлення 23.09.2010 р. за ВМД № 11200010/2010/007544 ТОВ «Хімлекс»відповідно до методу визначення митної вартості № 1 в повному обсязі надані Запорізькій митниці необхідні документи за переліком, передбаченим п. 5п. 5, 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», який затверджено постановою КМУ від 20.12.2006 р. за № 1766. Запорізька митниця безпідставно (в порушення строків, визначених ст.. 78 МКУ) не здійснювала митне оформлення товару і тільки 29.09.2010 р. письмово повідомила ТОВ «Хімлекс»про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості. Незважаючи на те, що ТОВ «Хімлекс»частково надало додаткові документи, які вимагала митниця, Запорізька митниця необґрунтовано 04.10.2010 р. визначила митну вартість товару (завищену) за методом оцінки № 6 (резервний) шляхом видання Рішення № 112000006/2010/001828/1 від 04.10.2010 р. ТОВ «Хімлекс»негайно звернулось листом № 759 від 05.10.2010 р. до Запорізької митниці з проханням надати дозвіл на випуск товару у вільний обіг під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом. Листом № 07-05-09-24/5855 від 07.10.2010 р. Запорізька митниця надала відповідну згоду. Але оформлення вантажу під гарантійні зобов'язання було здійснено Запорізькою митницею лише 14.10.2010 р. по ВМД № 1120000010/2010/001828/8. Внаслідок зазначених дій митного органу ТОВ «Хімлекс»здійснило надмірну сплату до бюджету митних та інших платежів, контроль за якими покладається на митні органи України. Відповідно до ст.. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини (умислу, необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Також відповідач вважає необґрунтованою та безпідставною вимогу позивача про стягнення компенсації затрат за використання транспортного засобу не за призначенням в розмірі 33645,31 грн. виходячи з наступного: відповідно до ст.. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Водночас, сума збитків в розмірі 33645 грн. 31 коп., яку просить стягнути позивач в якості компенсації затрат за використання транспортного засобу не за призначенням, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин «оскільки транспортний засіб за час простою міг зробити щонайменше один повний рейс». Крім того, відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди є мірою цивільно-правової відповідальності. Також, відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення моральних збитків в розмірі 50000 грн. не підлягає задоволенню внаслідок наступного: відповідно до ст.. 611 ГК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі на відшкодування збитків та моральної шкоди. Зазначена стаття передбачає відшкодування моральної шкоди, проте у випадку, коли це встановлено договором або законом. Тому, якщо сторони у договорі передбачили таку відповідальність за порушення зобов'язання, то ця вимога підлягає задоволенню з урахуванням положень ст.. 23 ЦК України. В даному випадку умовами договору № 36т. від 23.03.2010 р. не визначено моральну (немайнову) шкоду, як один із видів відповідальності, тому вона підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом.

В судовому засіданні відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Запорізьким окружним адміністративним судом позову ТОВ «Хімлекс»до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару № 112000006/2010/001828/1 від 04.10.2010 р. В обґрунтування клопотання відповідач вказує, що 03.02.2011 р. ним подано відповідний позов до Запорізького окружного адміністративного суду. Клопотання судом відхилено, оскільки відповідачем не надано доказів того, що за даний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні матеріали, суд встановив: 23 березня 2010 р. сторонами по справі укладено договір № 36т. на автомобільне вантажоперевезення в міжнародному сполученні, за умовами якого виконавець (позивач по справі) зобов’язався доставити ввірений йому вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник (відповідач по справі) зобов’язався сплатити за перевезення вантажу плату, узгоджену сторонами.

Пунктом 3.2.3 договору сторони визначили, що нормативний час простою автомобіля для митного оформлення та розвантаження складає 48 годин з моменту прибуття транспортного засобу в робочий час на термінал для митного очищення, надалі розвантаження.

Як свідчать додані матеріали автомобіль перевізника (позивача) № АО 7296 АТ/АО 7996 ХХ прибув на митний термінал місця призначення 23.09.2010 р. Згідно ЦМР автомобіль розвантажено 14.10.2010 р. Стягнення штрафу, розрахованого відповідно до п. 5.2.1 договору є предметом даного позову.

За визначенням приписів ст.. 549 ЦК України неустойка за своєю правовою природою є не тільки видом забезпечення виконання зобов'язань, а також може бути однією з форм цивільно-правової відповідальності або правовим наслідком порушення зобов'язання.

Цивільно-правова відповідальність –це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які виявляються у позбавлені його певних прав, або заміні невиконаного обов'язку новим обов’язком, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового, додаткового, оскільки кредитор відповідно до ст.. 617 ЦК України не має права на неустойку лише в разі, коли боржник не відповідає за порушення зобов'язання.

          Відповідно до ст.. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Згідно ст.. 614 ЦК України, положеннями якої відповідач обґрунтовує свої заперечення, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. При цьому, вина не є неодмінною умовою відповідальності за порушення зобов'язання: договором або законом може встановлюватися відповідальність боржника незалежно від його вини. Згідно п. 5.1.7 договору № 36т. сплата штрафів здійснюється незалежно від наявності збитків та їх розміру. Відтак, оскільки наявність вини є складовою збитків, а договором передбачена сплата штрафів незалежно від наявності збитків (тобто, в тому числі вини), передбачена п. 5.2.1 договору неустойка з правової точки зору є правовим наслідком порушення зобов'язання, а не мірою цивільно-правової відповідальності, яка передбачає у складі наявність вини.

По-друге, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що перевізник не зобов'язаний перевіряти вірність і адекватність документів, які додаються до вантажної накладної для цілей митних та інших формальностей і несе відповідальність лише за наслідки втрати чи невірного використання наданих в його розпорядження документів. В даному випадку перевізник не є учасником відносин замовника (одержувача товару) з митною службою, автомобіль перевізника (позивача) використовувався понад встановлені договором терміни, плата за що не була передбачена договором, не нараховувалася та не вносилась відповідачем. Згідно рахунку №СФ-0000029 від 21.10.2010 р. відповідачем оплачені послуги за здійснення перевезення в обумовленому розмірі –16570 грн., без врахування понаднормативного простою транспортного засобу.

          Відповідно до ст.. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Зобов'язання повинно ґрунтуватися на загальних засадах цивільного законодавства, зокрема, на засадах добросовісності, розумності, справедливості. Сторони зобов'язання повинні виконувати обов’язки належним чином, здійснювати права, не зловживати ними, не порушувати прав осіб. Крім того, сторони повинні виходити з розумних витрат, строків виконання зобов'язань, розміру збитків, завданих внаслідок невиконання зобов'язання. Учасники також мають керуватися моральними нормами суспільства про справедливість.

          Таким чином, суд знаходить хибними доводи відповідача щодо позовних вимог про стягнення 22285 грн. 98 коп. штрафу, і знаходить необґрунтованими його доводи за якими ризик та наслідки підприємницької діяльності товариства «Хімлекс» у даних спірних відносинах має бути покладеним на позивача –перевізника. Вимоги про стягнення 22285 грн. 98 коп. штрафу суд знаходить такими, що підлягають задоволенню.

Також до стягнення заявлено 643 грн. 55 коп. пені. Підставами нарахування пені в розмірі 643 грн. 55 коп. позивач зазначає п. 5.2.2 договору № 36т., яким передбачено, що за порушення умов оплати замовник (ТОВ «Хімлекс») несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості послуг вантажоперевезення, вказаної в заявці, за кожний день прострочення. За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Як вбачається, розрахунок пені позивачем здійснено із суми в розмірі 22285 грн. 98 коп. Як вказує позивач та встановлено судом, сума в розмірі 22285 грн. 98 коп. за своєю правовою природою є штрафними санкціями, передбаченими п. 5.2.1 договору, а не платою за послугу. Таким чином, суд вважає вимоги про стягнення пені в розмір 643 грн. 55 коп. такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 33645 грн. 31 коп. втраченої вигоди суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Для настання відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань збитків, що встановлена вказаною нормою, необхідна наявність складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина.

Позивач в обґрунтування вимог про стягнення втраченої вигоди вказує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 36т. мав місце простій транспортного засобу. При цьому позивач зазначає, що за час простою транспортний засіб міг зробити щонайменше один повний рейс. Суд вважає заявлені вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, що автомобіль, який здійснював доставку вантажу в пункт призначення за договором № 36т., укладеним з відповідачем, мав бути використаний у договірних відносинах з іншими контрагентами та позивачем був би отриманий прибуток у саме в сумі 33645 грн. 31 коп., які б мали складати дохід позивача.

Позовні вимоги в частині стягнення 50000 грн. моральної шкоди, позивач обґрунтовує тим, що в процесі роботи з відповідачем, останній він себе некоректно, виставляючи безпідставні вимоги та надаючи непідтверджені звинувачення. Суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині з наступних підстав:

          Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Під моральною (немайновою) шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням інших дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до роз’яснень президії ВАСУ від 29.02.1996р. № 02-5/95 моральною визнається шкода, заподіяна організації порушенням її законних немайнових прав. У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинно бути викладено: зміст позовних вимог, тобто, в чому полягає моральна шкода, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, якими саме неправомірними діями завдана ця шкода та зазначення доказів, що підтверджують позов. Суд не вбачає підстав вважати доведеним факт та розмір спричиненої позивачу моральної шкоди внаслідок викладених ним обставин.

Згідно з ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Підлягає поверненню позивачу 415 грн. державного мита, як зайво сплаченого, оскільки вимоги про стягнення моральної шкоди є вимогами немайнового характеру, тому державне мито із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди сплачується на підставі пп. б п. 2 ст. 3 Декрету КМУ “Про державне мито”, а саме 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.). Позивачем за вказаними вимогами сплачено державне мито в розмірі 1% від заявленої до стягнення суми моральної шкоди.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, ст. 224 ГК України, ст. ст. 23, 546, 549, 550, 614, 617, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлекс»(69035, м.Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, ЄДРПОУ 24514086) на користь Приватного підприємства «КГМ-Рейн»(88000, м.Ужгород, вул. Тельмана, 98, ЄДРПОУ 19405262) 22285 грн. 98 коп. штрафу, 349 грн. 29 коп. судових витрат. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Видати позивачу довідку на повернення з Державного бюджету України 415 грн. державного мита як зайво сплаченого.

Суддя І.А. Попова

Рішення підписано 17 лютого 2011 року.