Рішення № 14350568, 08.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.11 Справа № 31/5009/142/11

Суддя

., при секретарі Ломейко Н.І.

За участю представників: від позивача ОСОБА_1, довіреність від 26.10.10 р.; від відповідача Беть С.М., довіреність від 01.07.10 р.;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 31/5009/142/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно монтажне спеціалізоване підприємство «Газоочистка», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «РМСП «Газоочистка»);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Буд», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «Енерго Буд»);

про стягнення 9034,93 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.01.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 31/5009/142/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 08.02.2011 р.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України представникам учасників процесу в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сутність спору:

Заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором № 09Г/2010 на виконання робіт по виготовленню металоконструкцій у розмірі 5167,32 грн., пені в сумі 523,76 грн., 3% річних в сумі та 87,06 грн., втрат від інфляції в сумі 256,79 грн. та 3000 грн. витрат на правову допомогу, всього на суму 9034,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ч. 1 ст. 550, ст. 625 ЦК України, ч. 4 ст. 217, ч. 4 ст. 231 ГК України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та ст. ст. 5, 11, 28, 49, 54-57 ГПК України.

Представник позивача наполягає на заявлених позовних вимогах, з підстав, що зазначені в позові, просить їх задовольнити.

ТОВ «Енерго Буд», відповідач у справі, письмового відзиву на позовну заяву не надало, представник в судовому засіданні підтвердив виконання відповідачем робіт за договором № 09Г/2010 на виконання робіт по виготовленню металоконструкцій, але з урахуванням того, що замовником не було сплачено попередню оплату, вказав, що розрахунок за виконані роботи проведений не був.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2010 р. між ТОВ «РМСП «Газоочистка»(виконавець, позивач по справі) та ТОВ «Енерго Буд»(замовник, відповідач по справі) було укладено договір № 09Г/2010 на виконання робіт по виготовленню металоконструкцій (далі договір № 09Г/2010), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання по виготовленню: опор, фланців згідно креслень, наданих замовником в кількості згідно специфікації (додаток №2) (п. 1.1, п/п 1.1.1 договору № 09Г/2010).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, замовник зобовязується підготувати та передати виконавцю технічну та іншу документацію, необхідну для виконання виконавцем своїх обовязків. Прийняти та оплатити виготовлені металоконструкції в розмірі та умовах, передбачених цим договором.

Виконавець зобовязується: належним чином виготовити та передати замовнику продукцію в строк, обумовлений цим договором (п. 2.2, п/п 2.2.1 договору № 09Г/2010).

Згідно до п. 3.1 договору № 09Г/2010, сторони погодили, що розмір оплати виконавцю, тобто ціна даного договору, визначається умовами цього договору, а також Протоколом узгодження про договірну ціну (додаток №1) та специфікацією металоконструкцій (додаток №2) і становить 5167,32 грн., в т. ч. ПДВ 861,22 грн.

Додатком № 1 до договору № 09Г/2010, що є невідємною частиною даного договору, сторони погодили, що договірна ціна за виконані роботи становить 5167,32 грн.

За умовами п/п 3.2.1 договору № 09Г/2010, замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця попередню оплату в розмірі 2000 грн. до початку виконання робіт.

Залишок суми замовник оплачує протягом 5 ти банківських днів з моменту поставки продукції (п/п 3.2.2 договору № 09Г/2010).

Датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 3.3 договору № 09Г/2010).

Датою закінчення виконання робіт по виготовленню металоконструкцій, визначених специфікацією, вважається дата підписання приймально передавального акту (п. 3.4 договору № 09Г/2010).

Відповідно до п. 4.1 договору № 09Г/2010, строк виконання робіт 5 календарних днів з моменту надходження попередньої оплати на поточний рахунок виконавця.

Згідно п. 9.5 договору № 09Г/2010, строк договору: початок з моменту отримання виконавцем попередньої оплати, закінчення до повного та належного виконання сторонами взятих на себе обовязків (п. 4 вказаного договору).

Відповідач за видатковою накладною №РН-0000012 від 14.06.2010 р. отримав від позивача товар на суму 5167,32 грн., що підтверджується довіреністю № 363 від 14.06.2010 р.

У звязку з відсутністю з боку відповідача оплати товару, в тому числі і за договором № 09Г/2010, ТОВ «Юридична фірма «Діксі», що діяла від імені позивача, на адресу відповідача направлено претензію (вих. № 032-Д від 27.10.2010 р.) про сплату боргу. Направлення зазначеної вимоги підтверджується копіями фіскального чеку № 9053 від 30.10.2010 р. та опису вкладення у цінний лист від 30.10.2010 р., долученими до матеріалів позовної заяви.

Станом на дату прийняття даного рішення заборгованість в сумі 5167,32 грн., а також штрафні санкції нараховані позивачем, за виконані позивачем роботи, відповідачем не сплачено.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правовідносини сторін є господарськими, що виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно специфікації металоконструкцій від 10.06.10 р. (додаток № 2 до договору № 09Г/2010), відповідачем було замовлено для виготовлення: Опору в кількості 24 шт., загальною вартістю 1200 грн., Фланець Ду 150 в кількості 17 шт., на загальну суму 1841,1 грн., Фланець ДУ 125 в кількості 11 шт., на загальну суму 1100 грн., Фланець ДУ 100 в кількості 2 шт., загальною вартістю 165 грн.

Згідно ч. 1 статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Протоколом узгодження про договірну ціну від 10.06.2010 р. (додаток №1) загальну вартість вищенаведеної продукції узгоджено в сумі 5167,32 грн.

Як вбачається з долученої до справи копії видаткової накладної № РН-0000012 від 14.06.2010 р., позивач на виконання своїх договірних зобовязань поставив відповідачу продукцію, що відповідає переліку специфікації металоконструкцій (додаток № 2 до договору № 09Г/2010) по кількості та вартості, на загальну суму 5167,32 грн.

Отримання відповідачем товару підтверджується вказаною накладною, яка містять підпис уповноваженого представника замовника та відповідною довіреністю № 363 від 14.06.10 р. на отримання матеріальних цінностей.

Будь-яких заперечень щодо якості переданої продукції з боку ТОВ «Енерго Буд»не висловлювалось.

Суд оцінює видаткову накладну № РН-0000012 від 14.06.2010 р. в якості належного доказу приймання-передачі продукції в розумінні п. 3.4 договору № 09Г/2010.

Таким чином, наведені обставини свідчать про належне виконання ТОВ «РМСП «Газоочистка»своїх зобовязань, як підрядником.

Стаття 854 ЦК України встановлює порядок оплати роботи:

«1. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

2. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором».

Проаналізувавши умови договору № 09Г/2010 (пункти 3.2 -4.1) суд дійшов висновку, що замовник мав оплатити виготовлену продукцію протягом 5 днів з дня її передання.

Перерахування попередньої оплати в даному випадку впливає на розрахунок строку виконання робіт, а відсутність її сплати не звільняє ТОВ «Енерго Буд»від обовязку оплатити виконану роботу протягом 5 днів після її приймання-передачі.

Тому доводи відповідача з цього приводу відхиляються.

Згідно з підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 11.10.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем, в т. ч. за договором № 09Г/2010 складала 5167,32 грн.

Враховуючи наведене, позов в частині стягнення основного боргу є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 523,76 грн., 3% річних в сумі та 87,06 грн., втрат від інфляції в сумі 256,79 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього втрат від інфляції (за період з липня по вересень 2010 року), та 3% річних (за період з 22.06.10 р. по 27.10.10 р.), заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд вважає його правильним.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містить ст. 230 ГК України, яка визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В обґрунтування своєї вимоги щодо стягнення пені позивач посилається на норми ч. 4 ст. 217, ч. 4 ст. 231 ГК України, ст. 551 ЦК України та п. 7.1 договору № 09Г/2010, яким, на думку позивача, узгоджено розмір пені.

Проте, в даному випадку пунктом 7.1 договору № 09Г/2010 сторонами було обумовлено, що у випадку порушення виконавцем умов п. 4.1 договору, без письмового узгодження з замовником, останній має право нарахувати виконавцю та утримати штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни договору за кожний день прострочення.

Тобто, передбачено відповідальність саме ТОВ «РМСП «Газоочистка», як виконавця за договором № 09Г/2010, перед ТОВ «Енерго Буд», за порушення строків виконання робіт, а не відповідальність відповідача за порушення грошового зобовязання.

Аналіз вищенаведених норм законодавства та змісту договору № 09Г/2010 свідчить про те, що сторони при укладенні Договору не передбачили відповідальності відповідача за прострочення грошового зобовязання, а, отже, розмір пені є неузгодженим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Посилання позивача на те, що умови п. 7.3 договору № 09Г/2010 надають йому право на нарахування та стягнення з відповідача пені згідно з нормами діючого законодавства суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки розмір пені повинен бути визначений сторонами у договорі.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. 44 ГПК України до судових витрат, повязаних з розглядом справи в господарському суді, належать витрати на державне мито; суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи; витрати на оплату послуг перекладача, адвоката; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи. Порядок їх розподілу між сторонами визначено статтею 49 ГПК України (зокрема, при задоволенні позову вони покладаються на відповідача; при відмові в позові на позивача; при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Суд відзначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат сторони, повязаних з оплатою послуг адвоката, слід виходити з того, що надання правової допомоги повинно бути повязано із веденням відповідної справи в господарському суді. Зазначена позиція викладена у Розясненнях ВАС України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. (в редакції від 31.05.2007 р.). При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Позивачем у складі судових витрат заявлено до стягнення 3000 грн. за договором № 010/10 від 26.10.10 р. на оплату послуг адвоката ОСОБА_1

Згідно протоколу узгодження договірної ціни від 26.10.10 р. (додаток № 7 до договору № 010/10 від 26.10.10 р.) вартість послуг з надання правової допомоги з питання стягнення заборгованості за договором № 09Г/2010 становить 3000 грн.

ТОВ «РМСП «Газоочистка»надано копію свідоцтва ОСОБА_1 № 4063 про право на заняття адвокатською діяльністю, а також платіжне доручення № 16 від 07.02.11 р. про сплату 3000 грн. ТОВ «Юридична фірма «Діксі», що свідчить про наявність документального підтвердження таких витрат.

Відповідно судові витрати розподіляються пропорційно задоволеним вимогам (позов задоволено на 91,32%).

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Буд»(69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 47/19; рахунок № 26008914201 в ВАТ «МетаБанк»м. Запоріжжя, МФО 313582, код ЄДР 33327538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство «Газоочистка»(69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 5-а, кв. 45; рахунок № 26009222238100 в АКІБ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005, код ЄДР 23878627) 5167 (пять тисяч сто шістдесят сім) грн. 32 коп. основного боргу, 87 (вісімдесят сім) грн., 06 коп. 3% річних, 256 (двісті шістдесят сім) грн. 79 коп. втрат від інфляції, 93 (девяносто три) 14 коп. державного мита, 215 (двісті пятнадцять) 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2908 (дві тисячі девятсот вісім) грн. 68 коп. витрат на послуги адвоката.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяВ.М. Хуторной

Повний текст рішення складено 10.02.2011 р.