Рішення № 14350324, 26.01.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.11 Справа № 4/83/10

Суддя

за позовом ОСОБА_1, (71630, АДРЕСА_1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Авоюса”, (71630, АДРЕСА_2)

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

1 . ОСОБА_3, (71630, АДРЕСА_3);

2. ОСОБА_4, (71630, АДРЕСА_4);

3. ОСОБА_5, (71630, АДРЕСА_5);

4. ОСОБА_6, (71630, АДРЕСА_6);

5. ОСОБА_7, (71630, АДРЕСА_7)

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників за № 15 від 07.12.2009 р. і за № 2 від 26.04.2010 р., зобовязання провести розрахунок частки в майні Товариства відповідно до протоколу загальних зборів учасників від 31.07.2009 р. та стягнення 10 000,00 грн. моральної шкоди

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 особисто (на підставі паспорту громадянина України серія СА № 315233, виданий Дніпрорудненським МВМ Василівського РВ УМВС України в Запорізькій області 08.10.1996 р.);

від відповідача ОСОБА_8, довіреність № 01 від 22.12.2010 р.;

від третьої особи № 4 ОСОБА_6 особисто (на підставі паспорту громадянина України серія СА № 405745, виданий Дніпрорудненським МВМ Василівського РВ УМВС України в Запорізькій області 06.02.1997 р.);

від третіх осіб №, № 1, 2, 3, 5 не зявилися;

11.11.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернувся ОСОБА_1, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Авоюса”, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ “Фірма “Авоюса” за № 15 від 07.12.2009 р. і за № 2 від 26.04.2010 р., зобовязання провести розрахунок частки в майні Товариства відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Фірма “Авоюса” від 31.07.2009 р. та стягнення 10 000,00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.11.2010 р. порушено провадження у справі № 4/83/10, на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі у якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, розгляд справи призначений на 09.12.2010 р., у сторін і третіх осіб витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

У звязку із неявкою в судове засідання представників відповідача і третіх осіб розгляд справи, на підставі т. 77 ГПК України відкладався до 22.12.2010 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.12.2010 р. судом за клопотанням відповідача на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжений процесуальний строк вирішення спору у справі № 4/83/10 на пятнадцять днів, до 26.01.2011 р., в судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.01.2011 р.

З метою витребування у сторін додаткових документів і матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та обєктивного вирішення спору по суті, в судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 26.01.2011 р.

В судовому засіданні 26.01.2011 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступні і резолютивну частини рішення.За письмовим клопотанням представників сторін і третіх осіб розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Треті особи були присутні в судовому засіданні 20.01.2011 р. та надали суду усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Явку третіх осіб в наступні судові засідання суд визнав не обовязковою.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України “Про господарські товариства”, приписах ст., ст. 15, 16, 20, 23, 100, 116, 148 ЦК України і полягають в тому, що ОСОБА_1 є учасником ТОВ “Авоюса” з часткою в Статутному капіталі Товариства 18 %. Статтями 100, 116, 148 ЦК України встановлено право учасника товариства вийти у встановленому порядку з товариства. Зокрема, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Пунктом 5.5.3 Статуту ТОВ “Фірма “Авоюса” закріплено право учасника Товариства вийти в порядку встановленому Статутом та законодавством України з учасників Товариства, попередивши інших учасників товариства за один місяць. Користуючись своїм правом, закріпленим п. 5.5.3 Статуту, 31.07.2009 р. ОСОБА_1 подав заяву про вихід з учасників ТОВ “Фірма “Авоюса” з виплатою йому його частки. Відповідно до розділу 8 Статуту ТОВ “Фірма “Авоюса” вирішення питань щодо виключення учасника з Товариства віднесено до компетенції загальних зборів учасників Товариства. 31.07.2009 р. на загальних зборах учасників ТОВ “Фірма “Авоюса” була розглянута заява ОСОБА_1 про вихід з учасників Товариства та прийнято рішення про їх задоволення. Зазначене рішення було оформлено протоколом загальних зборів учасників ТОВ “Фірма “Авоюса” від 31.07.2009 р. Однак, в 2010 році позивач дізнався, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ “Фірма “Авоюса”, яке оформлено протоколом № 15 від 07.12.2009 р., його повторно було виключено з учасників Товариства з тих підстав, що подальше спільне існування в колективі з ОСОБА_1 є неможливим у звязку з постійними сварками, напруженням, неповагою до співробітників. Позивач вважає, що рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлене протоколом № 15 від 07.12.2009 р., є неправомірним та прийнято з порушенням вимог ст. 61 Закону України “Про господарські товариства”, оскільки позивач не був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів учасників 07.12.2009 р. та про порядок денний зборів. Відповідно до ст. 64 цього ж Закону України учасник товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обовязки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) участі у голосуванні не бере. Натомість, в рішенні загальних зборів учасників від 07.12.2009 р. (протокл № 15 від 07.12.2009 р.) не вказано які саме обовязки позивач систематично не виконував або виконував неналежним чином, також не зазначено які саме негативні наслідки для відповідача мали місце у звязку з діями ОСОБА_1 Крім того, загальними зборами учасників від 31.07.2009 р. вже було розглянуто питання про вихід позивача з учасників Товариства, тому підстав для повторного виключення позивача з учасників Товариства взагалі не було. Отже, рішення загальних зборів учасників ТОВ “Фірма “Авоюса” від 07.12.2009 р., оформлене протоколом № 15 від 07.12.2009 р., повністю не відповідає вимогам ст., ст. 61, 64 Закону України “Про господарські товариства”. Також позивач зазначає, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ “Фірма “Авоюса”, оформленим протоколом № 2 від 26.04.2010 р., вирішено сплатити ОСОБА_1 його частку в Статутному капіталі Товариства в сумі 13 266,00 грн. станом на 31.12.2009 р. у відповідності до річного звіту підприємства. Позивач з таким рішенням також не погоджується, вважає, що воно суперечить приписам Закону України ”Про господарські товариства”, так як розрахунок частки позивача повинен бути здійснений на момент його виходу з Товариства, тобто на 31.07.2009 р., а не на кінець року. Оскільки оскаржуванні рішення загальних зборів учасників ТОВ “Фірма “Авоюса” суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права і охоронювані законом інтереси позивача, у звязку із чим позивач отримав психологічний стрес та для налагоджування нормальних життєвих звязків позивач повинен був докладати додаткових зусиль, позивач вважає наявними підстави для стягнення з відповідача в порядку ст. 23 ЦК України моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. Враховуючи вищевикладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач проти заявлених вимог заперечив, позов вважає безпідставним та необґрунтованим, що мотивує наступним. Дійсно на загальних зборах учасників ТОВ “Фірма “Авоюса” від 31.07.2009 р. було розглянуто та вирішено питання про вихід з учасників Товариства ОСОБА_1 на підставі його заяви від 31.07.2009 р. Однак, в подальшому виникла необхідність внесення змін до рішення загальних зборів, оформленого протоколом від 31.07.2009 р., у звязку із небажанням позивача зявитися до нотаріуса та завірити нотаріально свою заяву від 31.07.2009 р. про добровільний вихід з учасників Товариства. В той же час, відповідно до п. 24 Положення про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності державний реєстратор не реєстрував зміни до складу учасників ТОВ “Фірма “Авоюса” без заяви ОСОБА_1 від 31.07.2009 р., завіреної нотаріально. Враховуючи ситуацію, що склалася, 07.12.2009 р. були проведені загальні збори учасників, одним із питань порядку денного яких було внесення змін до рішення загальних зборів учасників Товариства від 31.07.2009 р. Позивач на загальні збори учасників Товариства 07.12.2009 р. не запрошувався, оскільки за власним бажанням був виведений з часників Товариства 31.07.2009 р., тобто порушення закону в даному випадку не має. Отже, 07.12.2009 р. на загальних зборах позивача не виводили другий раз з учасників Товариства, а лише вносилися зміни до мотиву виходу позивача з учасників Товариства 31.07.2009 р. Таким чином, рішення загальних зборів учасників Товариства від 07.12.2009 р., оформлене протоколом № 15 від 07.12.2009 р., прийнято у повній відповідності до вимог ст., ст. 61, 64 Закону України “Про господарські товариства” та п., п. 8.1, 8.2.14, 8.4, 10.2 Статуту ТОВ “Фірма “Авоюса”. Процедура організації і проведення зборів порушена не була. Державна реєстрація змін в склад учасників ТОВ “Фірма “Авоюса” була проведена на підставі протоколу загальних зборів учасників № 15 від 07.12.2009 р. Стосовно вимоги позивача, що розрахунок його частки в Статутному капіталі повинен бути здійснений на момент його виходу з Товариства, тобто на 31.07.2009 р., а не на кінець року, то відповідач вважає, що такі вимоги повністю суперечать приписам ст. 54 Закону України “Про господарські товариства”, якою встановлено, що при виході з товариства учасника, виплата частки проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства. Розрахунок частки, що належить позивачу до виплати, був здійснений Аудиторською фірмою “ТММ-Аудит” на підставі річного балансу ТОВ “Фірма “Авоюса” за 2009 рік, що підтверджується аудиторським висновком від 26.04.2010 р. Відповідачем на рахунок позивача було переховано 16 488,00 грн., що становить вартість його частки в Статутному капіталі Товариства. Загальні збори учасників Товариства 26.04.2010 р. відбулися без участі позивача, так як згідно Статуту Товариства він не був учасником Товариства з 31.07.2009 р. Процедура організації і проведення зборів порушена не була. Таким чином, підстав для визнання недійсними рішення загальних зборів учасників від 26.04.2010 р., оформленого протоколом № 2 від 26.04.2010 р., у суду не має. Щодо вимоги про стягнення 10 000,00 грн. моральної шкоди, то відповідач вважає, що позивач в позовній заяві на надав суду жодного доказу, що він поніс які-небудь втрати немайнового характеру внаслідок фізичних чи моральних страждань або інших негативних явищ, що були на його думку спричинені незаконними діями або бездіяльністю відповідача. З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Треті особи на стороні відповідача позовні вимоги також не визнали, вважають, що з заявлених підстав позов задоволенню не підлягає, повністю погоджують з доводами, наведеними відповідачем та просять суд в позові відмовити повністю.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно Статуту ТОВ “Фірма “Авоюса” в редакції 2007 року, первинно зареєстрованого розпорядженням голови Василівської РДА Запорізької області № 89 від 08.08.1996 р., затвердженого протоколом зборів учасників Товариства № 40 від 23.10.2007 р. (зареєстровані зміни державним реєстратором Василівської РДА Запорізької області 30.10.2007 р. за № 10801050003000346), ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства мав частку 18,0 % (пункт 9.3 Статуту).

Статтею 100 ЦК України встановлено, що учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обовязок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених установчими документами або законом, може бути виключений з товариства.

Пунктом 3 частини 1 ст. 116 ЦК України та пунктом в) частини 1 ст. 10 Закону України “Про господарські товариства” також закріплено право учасника господарського товариства вийти у встановленому порядку з товариства.

Згідно з приписами ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Пунктом 5.5.3 Статуту ТОВ “Фірма “Авоюса” встановлено, що учасники Товариства мають право вийти в порядку, встановленому Статутом та законодавством України, з Товариства, попередивши інших учасників Товариства за місяць.

31.07.2009 р. відбулися загальні збори учасників Товариства, на яких, серед інших, було розглянуто питання про вихід з учасників Товариства ОСОБА_1 на підставі його заяви від 31.07.2009 р.

Пунктом 2 рішення загальних зборів учасників Товариства від 31.07.2009 р., оформленого протоколом від 31.07.2009 р., заява ОСОБА_1 про вихід з учасників Товариства за власним бажанням була задоволена.

07.12.2009 р. відбулися загальні збори учасників ТОВ “Фірма “Авоюса”, на яких були розглянуті питання:

1.вибори Голови і Секретаря загальних зборів учасників Товариства;

2.зміна складу засновників;

3.затвердження нової редакції Статуту ТОВ “Фірма “Авоюса”.

Оспорюваним рішенням загальних зборів учасників ТОВ “Фірма “Авоюса” від 07.12.2009 р., оформленим протоколом № 15 від 07.12.2009 р., ОСОБА_1 був примусово виключений зі складу учасників Товариства на підставі ст., ст. 54, 59, 60, 64 Закону України “Про господарські товариства” та п., п. 5.6.4, 8.2.2, 8.2.14, 8.3, 8.4 Статуту ТОВ “Фірма “Авоюса” у звязку з неможливістю подальшого спільного існування в колективі ОСОБА_1, що зумовлено постійними сварками, напруженням, неповагою до співробітників.

Законом України “Про господарські товариства”, зокрема статтею 64, передбачена можливість виключення з товариства з обмеженою відповідальністю учасника, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства , на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Аналіз наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що законодавцем чітко визначені підстави для виключення учасника зі складу товариства, а саме: 1) систематичне невиконання або неналежне виконання обов'язків та 2) перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства.

З питання розгляду судами корпоративних спорів Верховним Судом України здійснено узагальнення практики. При вирішенні спорів, повязаних з виключенням учасника з товариства, зокрема за позовами з вимогою про визнання недійсними рішень зборів товариства про таке виключення, Верховний Суд України зобовязує дослідити всі обставини, повязані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у звязку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, необхідно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно визначити причинний звязок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо. Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, суд повинен встановити, що поведінка учасника суттєво утруднює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.

Крім того, при вирішенні даної категорії корпоративних спорів господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини справи, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.

Враховуючи наведенні приписи законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що примусове виключення позивача зі складу учасників ТОВ “Фірма “Авоюса” рішенням загальних зборів учасників від 07.12.2009 р.. яке оформлено протоколом загальних зборів учасників № 15 від 07.12.2009 р., прямо суперечить ст. 64 Закону України “Про господарські товариства”, оскільки зазначеною нормою Закону не передбачено такої підстави для виключення, як неможливістю подальшого спільного існування в колективі, що зумовлено сварками, напруженням, неповагою до співробітників.

Відповідач не надав суду доказів в обґрунтування того, що позивач систематично не виконував або неналежним чином виконував обовязки, або перешкоджав своїми діями досягненню цілей Товариства.

Доводи відповідача, що на загальних зборах учасників 07.12.2009 р. вирішувалося питання про внесення змін до рішення загальних зборів учасників Товариства від 31.07.2009 р. в частині зміни підстави виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства (примусове виключення замість виключення за власним бажанням) судом відхиляються як безпідставні, оскільки, по-перше, до порядку денного загальних зборів учасників від 07.12.2009 р., як вбачається з протоколу № 2 від 07.12.2009 р., не було включено питання про внесення змін до рішення загальних зборів учасників Товариства від 31.07.2009 р., по-друге, як вже зазначалося раніше, примусове виключення зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю можливо лише з підстав, чітко визначених в ст. 64 Закону України “Про господарські товариства”.

Пояснення відповідача та третіх осіб на стороні відповідача, що внесення змін до рішення загальних зборів учасників Товариства від 31.07.2009 р. було зумовлено небажанням ОСОБА_1 нотаріально посвідчити свою заяву про вихід з ТОВ “Фірма “Авоюса”, що стало причиною того, що державний реєстратор не реєстрував зміни до складу учасників ТОВ “Фірма “Авоюса”, судом відхиляється, так як відповідачем не надано суду доказів того, що державний реєстратор відмовив в реєстрації змін до складу учасників ТОВ “Фірма “Авоюса” без заяви ОСОБА_1 від 31.07.2009 р., завіреної нотаріально, а Положення про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25.05.1998 р., на яке посилається відповідач, втратило чинність згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1821 від 26.11.2003 р.

Натомість ч. 3 ст. 29 закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 р. № 755-ІV встановлено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників) , або нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної

особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

За таких обставин, враховуючи, що рішення загальних зборів учасників ТОВ “Фірма “Авоюса” від 31.07.2009 р., яким оформлено вихід ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства, є чинним та не визнано недійсним у встановленому законом порядку, не було законних підстав для винесення загальними зборами учасників ТОВ “Фірма “Авоюса” рішення, оформленого протоколом № 15 від 07.02.2009 р., про примусове виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з зазначених в оспорюваному рішенні підстав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач не довів наявності передбачених Законом України “Про господарські товариства” та Статутом ТОВ “Фірма “Авоюса” підстав для примусового виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства, а тому позовну вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ “Фірма “Авоюса”, оформленого протоколом загальних зборів учасників Товариства № 15 від 07.12.2009 р., суд вважає заснованою на законі, обґрунтованою, доведеною та задовольняє її.

Стосовно вимог позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ “Фірма “Авоюса”, оформленого протоколом загальних зборів учасників Товариства № 2 від 26.04.2010 р., та зобовязання відповідача провести розрахунок частки позивача в майні Товариства відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства від 31.07.2009 р., то в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову, виходячи з наступного.

З оскаржуваного позивачем рішення загальних зборів учасників ТОВ “Фірма “Авоюса”, оформленого протоколом загальних зборів учасників Товариства № 2 від 26.04.2010 р., вбачається, що загальними зборами було вирішено сплатити ОСОБА_1, як вибулому учаснику Товариства, його частку в Статутному капіталі Товариства в сумі 13 266,00 грн. на підставі аудиторського висновку від 26.04.2010 р. № 167.

Підставою для визнання недійсним рішенням загальних зборів учасників, оформленого протоколом № 2 від 26.04.2010 р., позивач мотивує тим, що розрахунок його частки повинен бути здійснений на момент його виходу з Товариства, тобто на 31.07.2009 р., а не на кінець року.

Разом із тим, ст. 54 Закону України “Про господарські товариства” встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу . Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Таким чином, доводи позивача, що розрахунок його частки повинен бути здійснений на момент його виходу з Товариства, тобто на 31.07.2009 р., а не на кінець року, повністю суперечать ст. 54 Закону України “Про господарські товариства” та є хибними.

Щодо вимоги позивача про зобовязання відповідача провести розрахунок частки позивача в майні Товариства відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства від 31.07.2009 р., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього ж Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, за яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана правова норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Ними є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як зобовязання провести розрахунок частки.

У відповідності до узагальнення практики з питання розгляду судами корпоративних спорів, зробленого Верховним Судом України, при вирішенні даної категорії спорів встановивши, що предмет позову не співвідноситься із встановленими законом способами захисту прав, господарський суд повинен відмовити в позові.

Як свідчать матеріали справи, платіжними дорученнями № 71 від 28.04.2010 р., № 95 від 25.05.2010 р. і № 95 від 21.07.2010 р. ОСОБА_1 була виплачена його частка в Статутному капіталі ТОВ “Фірма “Авоюса” в сумі 16 488,00 грн. на підставі аудиторського висновку № 167 від 26.04.2010 р. з урахуванням перерахунку від 15.06.2010 р.

У відповідності до п. 3.7 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007 р. “Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.

Позивачем в ході судового розгляду даної справи клопотання такого змісту заявлено суду не було.

Таким чином, якщо між сторонами у справі існує спір щодо суми та розміру частки, що підлягає виплаті позивачу, то такий спір повинен бути вирішений шляхом предявлення відповідного позову про стягнення суми.

Згідно з розясненнями, даними у пунктах 3 4 постанови Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (з наступними змінами і доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає завдана шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач не представив доказів самого факту заподіяння йому моральної шкоди (за яких обставин чи якими діями заподіяно моральну шкоду), не обґрунтував, з чого він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди. З матеріалів, представлених позивачем, суд не встановив наявності заподіяної моральної шкоди, протиправності діянь відповідача, наявності причинного звязку між шкодою і протиправним діянням та вини відповідача в заподіянні позивачу моральної шкоди.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу в стягненні 10 000,00 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, а саме державне мито в розмірі 170,00 грн. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо стягнення з відповідача 500,00 грн. витрат на послуги адвоката по підготовці позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Факт оплати наданих адвокатом послуг позивач підтверджує квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1110/4-1 від 11.10.2010 р.

При вирішенні даного питання суд виходить з приписів п. 12 розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, з урахуванням наступних змін та доповнень, відповідно до якого вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, та п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”, згідно з яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи категорію даного спору, його складність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача зменшену суму оплати адвокатських послуг в розмірі 200,00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та її розумною необхідністю.

Керуючись ст., ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Авоюса”, оформлене протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Авоюса” № 15 від 07.12.2009 р.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Авоюса”, (71630, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, пр. Ентузіастів, буд. 27, корп. 1, кв. 67, код ЄДРПОУ 23878188, п/р № 26001010000672 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь ОСОБА_1, (71630, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита, 79 (сімдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 200 (двісті) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “04” лютого 2011 р.