Рішення № 14350307, 02.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.11 Справа № 18/5009/128/11

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “Екотрейд” (69037, м.Запоріжжя, вул. Рекордна, 16а)

до комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23)

про стягнення 2363,28 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Максишко Д.К., доручення № 11010/МК від 01.10.2010 р.;

від відповідача: Колодій А.О., довіреність № 3 від 05.10.2010 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 12.01.2011 року звернувся позивач –товариство з обмеженою відповідальністю “НВП “Екотрейд” з позовною заявою до відповідача –комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” про стягнення 2363,28 грн., а саме: 2000 грн. основного боргу, 90,24 грн. 3 % річних та 273,04 грн. втрат від інфляції, на підставі договору № 109/ТС на комплексне обслуговування обчислювальної техніки від 01.02.2009 р., ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 13.01.2011 року порушено провадження у справі № 18/5009/128/11, судове засідання призначено на 02.02.2011 р. У судовому засіданні 02.02.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав заяву про уточнення повної назви підприємства позивача та заяву, у якій вказав, що при складанні позовної заяви була допущена технічна помилка у ціні позову, зазначив правильну ціну позову; надані заяви прийняті судом до уваги.

Представник відповідача визнав позов.

Розгляд справи був закінчений 02.02.2011 р., судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “НВП “Екотрейд” (надалі виконавець, позивач) та комунальне підприємство “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (надалі замовник, відповідач) 01.02.2009 р. уклали договір № 109/ТС на комплексне обслуговування обчислювальної техніки (надалі договір).

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору визначено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання по комплексному обслуговуванню обчислювальної техніки згідно додатку № 1 до договору.

Вартість робіт, які викоуються по даному договору, складає 1500 грн. з ПДВ. Протягом трьох днів після закінчення строку дії даного договору виконавець надає замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт. Замовник протягом трьох робочих днів із дня отримання акту приймання-передачі виконаних робіт по договору направляє виконавцю підписаний акт або вмотивовану відмову. В разі вмотивованої відмови замовника, сторонами складається двосторонній акт із переліком необхідних доопрацювань та строків їх виконання. Рахунок виконавця, який виставлений згідно акту приймання-передачі виконаних робіт, оплачується замовником протягом трьох робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт обома сторонами (п.п. 2.1., 2.2, 2.3. договору).

Позивач, згідно умов договору, здійснив комплексне обслуговування обчислювальної техніки на загальну суму 3000 грн., що підтверджується актом № ОУ-0000167 здачі прийняття робіт (надання послуг) та актом № ОУ-0000207 здачі-прийняття робіт (надання послуг), які є підписаними сторонами 25.05.2009 р. та 24.06.2009 р. відповідно.

На оплату наданих послуг, позивач виставив рахунок-фактуру № СФ-0000198 від 25.05.2009 р. на 1500 грн. та рахунок-фактуру № СФ-0000241 від 24.06.2009 р. на 1500 грн.

Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором № 109/ТС на комплексне обслуговування обчислювальної техніки від 01.02.2009 р. виконав неналежним чином, здійснені позивачем роботи на загальну суму 3000 грн., прийняв, але лише частково їх оплатив (відповідачем сплачено позивачу 1000 грн. згідно рахунку № 241 від 24.06.2009 р., що підтверджується банківською випискою від 27.10.2009 р.); 2000 грн. є несплаченими з боку відповідача.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2000 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічний припис міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Якщо інше не встановлене договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач умови договору виконав не належним чином і факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений представником позивача у судовому засіданні, та не заперечується відповідачем, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 13.01.2011 р.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2 000 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 90,24 грн. за період часу з 28.06.2009 р. по 27.12.2010 р. та 273,04 грн. втрат від інфляції за період часу з червня 2009 р. по грудень 2010 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в Інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних на суму 90,24 грн. за період часу з 28.06.2009 р. по 27.12.2010 р. є не вірними, але вимогу про стягнення цієї суми із відповідача суд вважає такою, що підлягає задоволенню, оскільки, не дивлячись на допущені помилки у розрахунку суми 3 % річних, сума заявлена до стягнення, є меншою, ніж та, яка підлягає сплаті, при її вірному розрахунку (позивачем не вірно зазначено початок прострочення зобов’язання за актом № ОУ-0000167 здачі прийняття робіт (надання послуг) та актом № ОУ-0000207 здачі-прийняття робіт (надання послуг); не враховано період до та після часткової оплати відповідачем наданих позивачем послуг; невірно підрахована кількість днів прострочення).

Розрахунок 273,04,60 грн. втрат від інфляції за період часу з червня 2009 р. по грудень 2010 р. є також не вірними, але вимогу про стягнення заявленої суми із відповідача суд вважає такою, що підлягає задоволенню, оскільки, не дивлячись на допущені помилки у розрахунку, сума втрат від інфляції, яка заявлена до стягнення, є меншою, ніж підлягає сплаті при її вірному розрахунку (позивач під час підрахунку не врахував рекомендації, викладені у листі ВСУ № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно зі ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23, код ЄДРПОУ 03345018, р/р 260030460001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “Екотрейд” (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 16а, код ЄДРПОУ 24517363, р/р 260042800700 в ПуАТ “СЕБ Банк” м. Київ, МФО 300175) 2000 (дві тисячі) грн. основного боргу, 273,04 (двісті сімдесят три) грн. 04 коп. втрат від інфляції, 90,24 (дев’яносто) грн. 24 коп. 3 % річних, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 04.02.2011 р.