Ухвала суду № 14350183, 01.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

01.02.11 № 3/5009/440/11 Суддя Соловйов В.М.

розглянувши матеріали

за позовом ЖЕКП “Альтернатива”, Запорізька область, Запорізький район, с. Володимирівське

до відповідача-1: КП “Водоканал”, м. Запоріжжя

до відповідача-2: КП “Володимирівське”, Запорізька область, Запорізький район, с. Володимирівське

про визнання недійсним договору про переведення боргу

ВСТАНОВИВ:

ЖЕКП “Альтернатива” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до КП “Водоканал” (відповідач-1) та КП “Володимирівське” (відповідач-2) про визнання недійсним договору про переведення боргу від 22.10.2007р. № 534/07.

31.01.2011р. зазначена позовна заява передана судді Соловйову В.М.

Позовна заява підлягає поверненню в зв’язку з наступним.

Відповідно до ч. 1, п.2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином –суб’єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

“... 2) найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб’єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків);...”

Згідно із п. 3, 3-1 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

“...3) сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі;

3-1) сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

Відповідно до п. 1, 2, 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

“...1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

“...2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;...”

“...4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;...”

“...10) не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

У відповідності до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі (позивачами та відповідачами) можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, а також фізичні особи у випадках, передбачених законодавчими актами.

Частинами 1-3 статті 28 ГПК України встановлено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно ч. 3 ст. 57 ГПК, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Позовна заява підписана директором ЖЕКП “Альтернатива” Герасименко І.Ю., але жодного документу, який би підтверджував повноваження цієї особи (протокол, наказ, розпорядження, тощо) не надано.

Також в позовній заяві відсутнє повне найменування сторін. Так, позивач вказаний як ЖЕКП “Альтернатива” замість Житлово-експлуатаційне комунальне підприємство “Альтернатива”, відповідач-1 вказаний як КП “Водоканал” замість Комунальне підприємство “Водоканал”, відповідач-2 вказаний як КП “Володимирівське” замість Комунальне підприємство “Володимирівське”.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93 розмір державного мита з позовів немайнового характеру складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85, 00 грн.), розмір державного мита із позовних заяв майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102, 00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500, 00 грн.).

Згідно листу Головного управління Державного казначейства України № 04-17/108 від 11.01.2007 року “Про надання реквізитів” державне мито зараховується на рахунки, відкриті в управліннях Державного казначейства за місцем знаходження господарських судів, а саме:

- отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району;

- банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області;

- МФО 813015;

- ЄДРПОУ 34677145;

- Рахунок № 31119095700007;

- Код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку – 095;

В якості додатків до позовної заяви позивачем надана квитанція № 8175.390.1 від 28.01.2011р. про сплату державного мита у розмірі 80,00 грн. Інші докази сплати державного мита у матеріалах позовної заяви відсутні.

Як свідчать матеріали позовної заяви, позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру –визнання недійсним договору про переведення боргу. Тобто розмір державного мита за даним позовом повинен становити 85,00 грн., а не –80,00 грн. як сплатив позивач.

Отже, позивачу слід доплатити 5,00 грн. державного мита.

Також судом не може бути прийнято до уваги в якості доказів сплати державного мита квитанцію № 8175.390.1 від 28.01.2011р., оскільки в ній невірно зазначено рахунок - замість належного рахунку № 31119095700007 зазначено рахунок № 31218264700007.

Отже, позивачем не надані належні докази сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до листа Головного управління Державного казначейства України “Оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах” з 21.06.2010р. проводиться по наступним реквізитам:

- отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району;

- банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області;

- МФО 813015;

- ЄДРПОУ 34677145;

- Рахунок № 31218264700007;

- Код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку - 264.

Надана позивачем квитанція № 8175.390.3 від 28.01.2011р. про сплату 236,00 грн. судом також не може бути прийнята до уваги в якості доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки в ній невірно зазначено код бюджетної класифікації - замість належного 22050003 зазначено 22090200; символ звітності банку взагалі не вказано.

Отже, позивачем не надані належні докази сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до п.2.32 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за N 377/8976, якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення.

Належними доказами в даному випадку будуть вважатися або нові платіжні документи з належними реквізитами, або довідка органу державного казначейства про зарахування державного мита до бюджету згідно квитанцій № 8175.390.1 від 28.01.2011р. про сплату 80,00 грн., № 8175.390.3 від 28.01.2011р. про с плату 236,00 грн. та додатковий платіжний документ про сплату 5, 00 грн. державного мита.

Крім того, згідно наданим матеріалам, жодний документ, доданий до позовної заяви, крім копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки № 63 з ЄДРПОУ, позивачем не завірений.

Як вбачається зі змісту розділу V “Докази” ГПК України, належними та допустимими доказами, про які йдеться у ГПК України, є саме належним чином завірені письмові докази, а не їх фотокопії, які взагалі ніким не завірені (не містять підпису позивача).

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Таким чином, позивачем не виконано вимог ст. 36 ГПК України.

В п. 3.3 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” значиться, що недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.

На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.

За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов’язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов’язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з’ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.

Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб’єктивні висновки та обставини.

На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ст. 50-51, ч. 1 ст. 54, п. 3, 3-1 ч.1 ст. 57, п. 1, 2, 4, 10 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву та додані до неї матеріали на 19 аркушах без розгляду (в тому числі оригінал квитанції № 8175.390.1 від 28.01.2011р. на суму 80,00 грн., оригінал квитанції № 8175.390.3 від 28.01.2011р. на суму 236, 00 грн.). Видати довідку.

Суддя Соловйов В.М.