Рішення № 14350145, 25.01.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.11 Справа № 3/7/10

Суддя

За позовом: Першого заступника прокурора міста Запоріжжя, м. Запоріжжя

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах -

позивач: Запорізька міська рада, м. Запоріжжя

до відповідача-1 : Товариства з обмеженою відповідальністю “Скарабей-7”, м. Запоріжжя

до відповідача-2 : Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про визнання недійсним договору про передачу права на здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка від 28.03.2008р.

Колегія суддів у складі:

головуючого: Соловйова В.М.

суддів: Дроздової С.С., Ярешко О.В.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від прокуратури: Палагута О.В., старший помічник прокурора м. Запоріжжя, посвідчення НОМЕР_2 від 28.09.2006р.

від позивача: не зявився

від відповідача-1: ОСОБА_3, директор, протокол № 1 від 15.05.2008р.;

ОСОБА_4, довіреність № 2 від 01.10.2010р.

від відповідача-2: не зявився

Перший заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Скарабей-7” (відповідач-1), ПП ОСОБА_1 (відповідач-2) про визнання недійсним договору про передачу права на здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка від 28.03.2008р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, ст. 2, 12, 29 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.09.2010р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Соловйовим В.М., порушено провадження у справі № 3/7/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 29.09.2010р. об 11 годині 40 хвилин.

Ухвалами суду від 29.09.2010р., 20.10.2010р. та 09.11.2010р. розгляд справи відкладався до 20.10.2010р. об 11 годин 00 хвилин, 09.11.2010р. об 11 годин 00 хвилин 24.11.2010р. о 12 годині 00 хвилин відповідно, у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача-2 та необхідністю надання сторонами додаткових доказів.

Також ухвалою від 09.11.2010р. строк вирішення спору по справі № 3/7/10 продовжений до 24.11.2010р.

В судовому засіданні 24.11.2010р. прокурор надав заяву № 104-4194вих10 від 24.11.2010р. “Про уточнення позовних вимог”, якою фактично змінено підстави позову. Змінивши підстави позову, прокурор просить суд на підставі ст. 30, 203, 215, 626 ЦК України, ст. 207 ГК України визнати недійсним договір про передачу права здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район, вихід з вул. Тбіліської на Прибережну магістраль) від 28.03.2008р. укладений між ПП ОСОБА_1 та ТОВ “Скарабей-7”.

Прокурор вважає, що ПП ОСОБА_1 не приймала участі у конкурсі, отже за результатами його проведення не набула для себе права на здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка. Таким чином, ПП ОСОБА_1 не мала необхідної дієздатності при укладанні в особі ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності № СПД 3241 від 20.09.2006р. з ТОВ “Скарабей-7” в особі директора ОСОБА_3 договору про передачу права на здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка в м. Запоріжжі.

Крім того, частина 3 ст.203 ЦК України передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. ОСОБА_1 взагалі не мала наміру на встановлення для себе прав та обовязків повязаних із здійсненням підприємницької діяльності на території міського пляжу. Таким чином, остання не мала наміру (відсутнє волевиявлення) і можливість їх передавати іншій особі, а саме ТОВ “Скарабей-7”.

Заява прокурора не суперечить законодавству (ч. 4 ст. 22, ч.4 ст. 29 ГПК України) і не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів. Тому вказана заява про зміну підстав позову прийнята судом до розгляду.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. № 852 від 25.11.2010р. розгляд справи передано колегії у складі трьох суддів: головуючий суддя Соловйов В.М. та судді Дроздова С.С. і Ярешко О.В.

Ухвалою від 26.11.2010р. колегія суддів прийняла справу № 3/7/10 до свого провадження та цією ж ухвалою призначила розгляд справи в судовому засіданні на 29.12.2010р. о 10 годині 30 хвилин.

Ухвалою суду від 29.12.2010р. розгляд справи відкладався до 25.01.2011р. об 11 годин 00 хвилин.

В судовому засіданні 25.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 31.01.2011р.

Під час розгляду справи представники сторін та прокурор вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 104-4194вих10 від 24.11.2010р. та просить суд визнати недійсним договір про передачу права здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район, вихід з вул. Тбіліської на Прибережну магістраль) від 28.03.2008р. укладений між ПП ОСОБА_1 та ТОВ “Скарабей-7”. Також позивач просить суд покласти судові витрати на позивача.

Прокурор підтримав позицію позивача в повному обсязі.

В своїх поясненнях прокурор та позивач зокрема зазначили, що 30.10.2006р. рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 397/10 затверджено результати конкурсу на право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу розташованого в районі бул. Шевченка м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район, вихід з вул. Тбіліської на Прибережну магістраль), переможцем якого визнано в тому числі ПП ОСОБА_1, та надано право на оформлення права користування зазначеною земельною ділянкою площею 4,8 га.

28.03.2008р. між ПП ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності № СПД 3241 від 20.09.2006р. та ТОВ “Скарабей-7” в особі директора ОСОБА_3 укладено договір про передачу права здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченко м. Запоріжжя.

В подальшому на підставі вказаного договору ТОВ “Скарабей-7” використовувало безоплатно без оформлення передбачених документів земельну ділянку на території міського пляжу в районі бул. Шевченко м. Запоріжжя.

Під час перевірки проведеної прокуратурою та слідчим управлінням ГУМВС України у Запорізькій області встановлено, що ОСОБА_1 участі в конкурсі на право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченко м. Запоріжжі не приймала та документи на підставі яких останній надано таке право до виконавчого комітету Запорізької міської ради не надавала.

Згідно ст. 626 ЦК України, договір є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже для укладення договору та досягнення його мети встановленої ч. 1 ст. 626 ЦК України, особа, що є стороною у договорі повинна володіти певним обсягом прав та обов'язків, тобто мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Стаття 30 ЦК України визначає дієздатність як здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Отже, за результатами проведення конкурсу, ОСОБА_1 не набула для себе права на здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка. Таким чином, ПП ОСОБА_1 не мала необхідної дієздатності при укладанні в особі ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності № СПД 3241 від 20.09.2006р. з ТОВ “Скарабей-7” в особі директора ОСОБА_3 договору про передачу права на здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка в м. Запоріжжі.

Крім того, частина 3 ст.203 ЦК України передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. ОСОБА_1 взагалі не мала наміру на встановлення для себе прав та обовязків повязаних із здійсненням підприємницької діяльності на території міського пляжу. Таким чином, остання не мала наміру (відсутнє волевиявлення) і можливість їх передавати іншій особі, а саме ТОВ “Скарабей-7”.

ТОВ “Скарабей-7” (відповідача-1) проти позову заперечило в повному обсязі та в судовому засіданні надало відзив на заяву про уточнення позовних вимог в якому зазначило, що з пояснень ОСОБА_5, наданих прокуратурою, вбачається, що ПП Ко шеленко І.О. двічі надавала ОСОБА_5 довіреність на представлення її інте ресів в усіх установах, підприємствах та організаціях і вчинення від її імені будь-яких дій (перша - в 2002р., друга - в 2006р.). Друга довіреність № СПД-3241 від 20.09.2006р. була нотаріально посвідчена і 04.04.2008р. скасована за особи стою заявою ОСОБА_1 Спірний договір було укладено 28.03.2008р., тобто в період дії до віреності.

Таким чином ТОВ “Скарабей-7” вважає, що договір про передачу права здійснення підприємни цької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченко від 28.03.2008р., який з боку ОСОБА_1 був підписаний ОСОБА_5 на підставі дові реності № СПД-3241 від 20.09.2006р., укладений у відповідності до вимог чинного законодавства і саме від імені ОСОБА_1 Щодо того, що ОСОБА_1 особисто не підписувала документи для участі у конкурсі не має жодного значення, так як це робив її представник на підставі виданої нею довіреності, що в свою чергу є підс тавою для виникнення відповідних прав та обов'язків саме для ОСОБА_1

Відповідно до ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяль ності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздат ністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Згідно з вимогами чинно го законодавства державна реєстрація фізичної особи - підприємця неможлива без особистої участі самої фізичної особи.

Також відповідач-1 наполягає на тому, що підприємницька діяльність ПП ОСОБА_1 не обмежувалась лише участю у конкурсі і укладан ні договорів щодо здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченко.

Крім того, ПП ОСОБА_1 особисто сплачува лися всі необхідні податки та подавалась передбачена законодавством податкова звітність. З огляду на це, твердження прокуратури, що ОСОБА_1 не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність і, як наслі док, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладенні спірного до говору, є безпідставними.

Також відповідач-1 звертає увагу суду на незаконність намагання прокуратури в рамках даного спору довести те, що ПП ОСОБА_1 не приймала участі у конкурсі та не подавала і не підписувала відповідні документи. Якщо б це і мало місце та підтверджувалось б відповідними доказами, то це мало б значення для розгляду питання щодо недій сності проведеного конкурсу та договору, укладеного ПП ОСОБА_1 з вико навчим комітетом Запорізької міської ради. Але ж предметом розгляду по справі № 3/7/10 є визнання недійсним саме договору про передачу права здійснення підп риємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченко від 28.03.2008р., а тому розгляд питань щодо недійсності проведеного конкурсу та до говору, укладеного за результатами його проведення, виходить за межі судового розгляду по даній справі.

На підставі викладеного, ТОВ “Скарабей-7” просить суд відмовити прокурору та позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

ПП ОСОБА_1 (відповідач-2) відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надала, в судові засідання жодного разу не зявилася. Заяв про розгляд справи за її відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 2452-IV від 03.03.2005р.

Згідно документів надісланих 21.01.2010р. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до суду, ПП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи видане відділом реєстрації та єдиного реєстру Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради 09.04.2002р., про що зроблено запис за № 25489516Ф0020493, проживає за адресою: АДРЕСА_1), подавала останню податкову звітність до ДПІ 18.10.2010р., а саме декларацію про доходи за третій квартал 2010р.

Отже господарським судом зясовано, що ПП ОСОБА_1 не змінювала адреси за якою зареєстрована в якості субєкта підприємницької діяльності.

Господарський суд направляв відповідачу-2 кореспонденцію за всіма адресами, які вказані в матеріалах справи, а саме: 69000, АДРЕСА_2 69000, АДРЕСА_3; 69035, АДРЕСА_1.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про прийняття справи № 3/7/10 до провадження від 26.11.2010р., направлена за адресою АДРЕСА_2, повернулась до канцелярії суду з відміткою пошти: “за зазначеною адресою не проживає”. Ухвала від 29.12.2011р. про відкладення розгляду справи, направлена за адресою 69035, АДРЕСА_1, також повернулась до канцелярії суду з відміткою пошти: “за зазначеною адресою не проживає”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд враховує, що відповідач-2 не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем, прокурором та відповідачем-1 матеріали свідчать про те, що неявка ПП ОСОБА_1 не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників позивача, відповідача-1 та думку прокурора, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

30.10.2006р. рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 397/10 “Про право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу” затверджено результати конкурсу на право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район, вихід з вул. Тбіліської на Прибережну магістраль), переможцем яких визнано ПП “Агротехбуд-2000” та ПП ОСОБА_1

06.07.2006р. між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради (Міськвиконком) та ПП ОСОБА_1 (Переможець) укладено угоду № 1 “Про виконання умов конкурсу на право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка” (надалі Угода).

Предметом цієї угоди є надання права здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка (Орджонікідзевський район, вихід з вул. Тбіліської на Прибережну магістраль, ліва частина пляжу) (п.1.1 Угоди).

Відповідно до п.2.1 Угоди, надати Переможцю конкурсу відповідний дозвіл на розміщення обєктів торгівлі та сфери послуг на території міського пляжу в районі бул. Шевченка (Орджонікідзевський район, вихід з вул. Тбіліської на Прибережну магістраль, ліва частина пляжу).

Згідно п. 4.3 Угоди, дана угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами та діє до 06.06.2011р.

28.03.2008р. між ПП ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності № СПД 3241 від 20.09.2006р. (Переможець конкурсу) та ТОВ “Скарабей-7” в особі директора ОСОБА_3 (Правонаступник) укладено договір “Про передачу права здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка”.

Згідно п.1.1 Договору, на підставі вільного волевиявлення, Переможець конкурсу добровільно, повністю відмовляється від права здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка (Орджонікідзевський район, вихід з вул. Тбіліської на Прибережну магістраль, ліва частина пляжу), яка належить йому за результатами конкурсу відповідно до Угоди № 1 про виконання умов конкурсу на право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка від 06.07.2006р. на користь Правонаступника.

Відповідно до п. 1.2 Договору, на підставі вільного волевиявлення, Переможець конкурсу добровільно відмовляється від усіх інших (будь-яких) прав та обовязків з правом здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка (Орджонікідзевський район, вихід з вул. Тбіліської на Прибережну магістраль, ліва частина пляжу) на користь Правонаступника.

Згідно п.1.3 Договору, Правонаступник набуває право здійснювати підприємницьку діяльність на території міського пляжу в районі бул. Шевченка (Орджонікідзевський район, вихід з вул. Тбіліської на Прибережну магістраль, ліва частина пляжу), а також повязані з цією діяльністю усі інші права та обовязки.

Відмова та перехід (передача) прав зазначених у п. 1.1, 1.2 цього договору є безоплатними (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п.5.2 Договору, Правонаступник повинен укласти відповідну Угоду про виконання умов конкурсу на право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка з Виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

Пунктом 1 Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 253 від 01.06.2010р. вирішено внести зміни до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30.10.2006р. № 397/10 “Про право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу”, а саме по тексту рішення замість слів: “... приватний підприємець ОСОБА_1...” слід читати “... товариство з обмеженою відповідальністю “Скарабей-7”...” у відповідному відмінку.

10.06.2008р. між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради (Міськвиконком) та ТО “Скарабей-7” (Переможець) укладено угоду № 1 про виконання умов конкурсу на право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка.

Предметом цієї угоди є надання права здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка (Орджонікідзевський район, вихід з вул. Тбіліської на Прибережну магістраль, ліва частина пляжу) (п.1.1 Угоди).

Відповідно до п.2.1 Угоди, Міськвиконком зобовязується надати Переможцю конкурсу відповідний дозвіл на розміщення обєктів торгівлі та сфери послуг на території міського пляжу в районі бул. Шевченка (Орджонікідзевський район, вихід з вул. Тбіліської на Прибережну магістраль, ліва частина пляжу).

Згідно п. 4.3 Угоди, дана угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами та діє до 06.06.2028р.

Оцінивши представлені докази, колегія суддів вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, на вимогу колегії суддів прокурор пояснив, що договір від 28.03.2008р. між ПП ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 та ТОВ “Скарабей-7” в особі директора ОСОБА_3 “Про передачу права здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка” порушує інтереси держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради, оскільки в даному випадку за договором передано майно, яким ПП Кошеленко не мала права розпоряджатися.

Представник Запорізької міської ради (позивача) вважає, що спірним договором порушуються його інтереси, оскільки не сплачується орендна плата та земельний податок і не оформлено право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України “Про прокуратору” при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є:

звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ;

внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В даному випадку таким органом прокурором зазначено Запорізьку міську раду.

Згідно ч.2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В силу ч.1 ст.2 Закону України від 07.07.2010р. N v1636323-10 “Про судоустрій і статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів України”, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, прокурор (заступник), юридичні особи та фізичні особи-підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на предявлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, чи у прокурора, який звернувся з позовом в інтересах в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Перший заступник прокурора м. Запоріжжя Бутенко І.О. при зверненні до господарського суду в інтересах держави органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах визначив Запорізьку міську раду.

Після порушення господарським судом Запорізької області 15.09.2010р. провадження у справі № 3/7/10 Запорізька міська рада набула статусу позивача.

Колегія суддів господарського суду Запорізької області вважає, що договір від 28.03.2008р. між ПП ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 та ТОВ “Скарабей-7” в особі директора ОСОБА_3 “Про передачу права здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка” ніяким чином не порушує інтереси держави в особі органу, який визначений прокурором як уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради.

Згідно ч.1 ст. 167, ч.1 ст. 169 ЦК України, держава та територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Договір від 28.03.2008р. між ПП ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 та ТОВ “Скарабей-7” є двостороннім правочином.

Статтею 627 ЦК України встановлена свобода договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ст. 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, яким, зокрема, є: свобода договору.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (ст. 8 ГК України).

Як зазначено в ч. 1 ст. 19 ГК України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються (ч.5 ст. 19 ГК України).

Відповідно до ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч.1, 4, 5 ст. 23 ГК України, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання недійсними актів підприємств, інших суб'єктів господарювання, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів місцевого самоврядування.

У правовідносинах, що склалися між сторонами д оговору від 28.03.2008р. субєктами господарювання ПП ОСОБА_1 та ТОВ “Скарабей-7”, Запорізька міська рада не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо субєкта господарювання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор та позивач посилаються на те, що 30.10.2006р. рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 397/10 затверджено результати конкурсу на право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу розташованого в районі бул. Шевченка м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район, вихід з вул. Тбіліської на Прибережну магістраль), переможцем якого визнано в тому числі ПП ОСОБА_1, та надано право на оформлення права користування зазначеною земельною ділянкою.

В подальшому, 28.03.2008р. між ПП ОСОБА_1 та ТОВ “Скарабей-7” укладено договір про передачу права здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченко м. Запоріжжя.

Під час перевірки проведеної прокуратурою та слідчим управлінням ГУМВС України у Запорізькій області встановлено, що ОСОБА_1 участі в конкурсі на право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу не приймала та документи на підставі яких останній надано таке право до виконавчого комітету Запорізької міської ради не надавала.

Отже, за результатами проведення конкурсу, ОСОБА_1 не набула для себе права на здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу.

Таким чином, ПП ОСОБА_1 не мала необхідної дієздатності при укладанні з ТОВ “Скарабей-7” договору про передачу права на здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. На думку прокурора, ОСОБА_1 взагалі не мала наміру на встановлення для себе прав та обовязків повязаних із здійсненням підприємницької діяльності на території міського пляжу. Таким чином, вона не мала наміру (відсутнє волевиявлення) і можливість їх передавати іншій особі, а саме ТОВ “Скарабей-7”.

Звернувшись до суду у визначений ним спосіб, прокурор не враховує також наступне.

Частиною 1 статті 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.12.2010р. по справі № 3/7/10 було зобовязано прокурора та позивача надати докази визнання недійсними угоди № 1 від 06.07.2006р. про виконання умов конкурсу на право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бульвару Шевченка, укладеної між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради і ПП ОСОБА_1, а також докази про скасування (визнання недійсним) рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30.10.2006р. № 397/10, яким затверджено результати конкурсу на право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка, переможцями яких визнані ПП “Агротехбуд-2000” та ПП ОСОБА_1

Як пояснив в судовому засіданні 25.01.2011р. представник прокуратури, угода № 1 від 06.07.2006р. про виконання умов конкурсу на право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бульвару Шевченка та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30.10.2006р. № 397/10, яким затверджено результати конкурсу на право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу, недійсними у встановленому законом порядку не визнані і не скасовані.

Відповідно до ч.1 ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відтак, розгляд питань щодо недійсності проведеного конкурсу та договору, укладеного за результатами його проведення, на чому наполягає прокурор і позивач, виходить за межі судового розгляду по справі № 3/7/10.

Отже, перевірка судом того, чи:

- приймала ПП ОСОБА_1 участь в конкурсі на право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу;

- чи подавала вона відповідні документи до виконавчого комітету Запорізької міської ради;

- чи набула за результатами проведення конкурсу ПП ОСОБА_1 права на здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу;

- чи мала ПП ОСОБА_1 намір на встановлення для себе прав та обовязків повязаних із здійсненням підприємницької діяльності на території міського пляжу

повинна проводитись не під час розгляду справи № 3/7/10 про недійсним договору про передачу права здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район, вихід з вул. Тбіліської на Прибережну магістраль) від 28.03.2008р., укладеного між ПП ОСОБА_1 та ТОВ “Скарабей-7”, а під час розгляду спору про визнання недійсною угоди № 1 від 06.07.2006р. “Про виконання умов конкурсу на право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка”, укладеної між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради і ПП ОСОБА_1

Саме в цих правовідносинах органом, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Запорізька міська рада.

Статтею 54 ГПК України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує, тобто предмет та підстави позову.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Слід зазначити, що прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення прав та інтересів держави в особі визначеного ним органу, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

При цьому, спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між субєктами правовідносин з приводу їх прав та обовязків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Однак, обраний в даному випадку прокурором спосіб захисту прав та законних інтересів не призводить до поновлення порушеного права та реального захисту прав держави в особі Запорізької міської ради.

Вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру порушення, яке мало місце, та закону.

Реалізуючи передбачене Конституцією України та Законом України “Про прокуратуру” право на звернення до суду, прокурор вказує в позові власне субєктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Натомість, вирішуючи спір, суд повинен надати обєктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний прокурором спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права держави.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного прокурором способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 13.07.2004р. у справі № 10/732, дійшовши до висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що позивачем зроблено не було.

За змістом статей 33 і 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 35 ГПК України).

Колегія суддів господарського суду Запорізької області звертає увагу прокурора і позивача на те, що ухвалою від 26.11.2010р. було розяснено прокурору та позивачу, що в силу ст. 35 ГПК України, підтвердженням обставин, про які йдеться в уточненій позовній заяві (щодо відсутності у ОСОБА_1 наміру здійснювати підприємницьку діяльність, реєстрації її в якості субєкта підприємницької діяльності іншою особою, запереченням факту подачі документів для участі в конкурсі на право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бульвару Шевченка тощо) є не постанови про порушення кримінальної справи, а вирок суду по відповідній кримінальній справі, що набрав законної сили, чи рішення суду з цивільної чи адміністративної справи, зокрема на підставі ст.46 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Зазначені розяснення колегії суду прокурором та позивачем до уваги не прийнято.

Отже, при новому зверненні до суду прокурор має право заявляти позовом про визнання недійсною угоди № 1 від 06.07.2006р. “Про виконання умов конкурсу на право здійснення підприємницької діяльності на території міського пляжу в районі бул. Шевченка”, укладеної між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради і ПП ОСОБА_1

За таких обставин в задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради слід відмовити.

У звязку з тим, що позов заявлений прокурором, судові витрати зі сторін не стягуються.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Головуючий В.М. Соловйов

Судді С.С. Дроздова

О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 31.01.2011р.