Рішення № 14350115, 25.01.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.11 Справа № 27/214/10

Суддя

За позовом: Прокурора Новомиколаївського району Запорізької області в інтересах Новомиколаївської селищної ради Запорізької області, смт. Новомиколаївка Запорізької області

до відповідача 1: Новомиколаївського селищного комунального підприємства “Варта”, смт. Новомиколаївка Запорізької області

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина” в особі Запорізької філії ТОВ “Укравтозапчастина”, м. Запоріжжя

про визнання недійсним договір поставки № ДГ 6120/099/08 від 05.05.2008 р.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Подріз В.І., дов. № 1301 від 08.12.2010 р.

Від відповідача 1: Новицький В.Г., директор, паспорт СА 013052 від 19.10.1995 р.

Від відповідача 2: Бершак Д.С., дов. № 2855 від 03.01.2011 р.

Від прокуратури: Тронь Г.М., посвідчення № 84 від 30.04.2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 25.01.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор Новомиколаївського району Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах Новомиколаївської селищної ради Запорізької області, смт. Новомиколаївка Запорізької області з позовною заявою до відповідача 1 Новомиколаївського селищного комунального підприємства “Варта”, смт. Новомиколаївка Запорізької області, до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина” в особі Запорізької філії ТОВ “Укравтозапчастина”, м. Запоріжжя про визнання недійсним договір поставки трактора (тракторів) з розстрочення оплати № ДГ 6120/099/08 від 05.05.2008 р.

Ухвалою господарського суду від 11.11.2010 р. порушено провадження у справі № 27/214/10 та призначено судове засідання на 08.12.2010 р.

Ухвалою суду від 08.12.2010 р. розгляд справи відкладався на 23.12.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні, відкритому 23.12.2010 р. оголошувалася перерва на 10.01.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою суду від 10.01.2011 р. строк розгляду справи продовжено, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України. Судове засідання призначено на 25.01.2011 р.

25.01.2011 р. продовжено слухання справи № 27/214/10.

25.01.2011 р. до початку розгляду справи представники сторін заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні представник прокуратури, який брав участь у справі підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позові.

25.01.2011 р. представник позивача підтримав письмове клопотання надане у судовому засіданні, відкритому 23.12.2010 р. про відсутність претензій до відповідача 1 Новомиколаївського селищного комунального підприємства “Варта”, крім того селищна рада була ініціатором придбання трактора, що підтверджує рішення сесії від 03.04.2008 року. Позовні вимоги прокуратури Новомиколаївського району до СКП “Варта” за вищезазначеним питанням селищна рада не підтримує.

25.01.2011 р. представник відповідача 1 проти позову заперечив, про що свідчить письмовий відзив наданий у судовому засіданні 08.12.2010 р.

25.01.2011 р. представник відповідача 2 проти позовних вимог заперечив, про що свідчить письмовий відзив, наданий у судовому засіданні 08.12.2010 р.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд вважає їх вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

          Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, враховуючи також вимоги ст.22 ГПК України, зміна предмету або підстав позову –це право позивача.

Господарським судом встановлено, що Новомиколаївське селищне комунальне підприємство «Варта»є юридичною особою та включено до ЄДРПОУ за кодом 32456533, що підтверджується довідкою АБ №134202 з ЄДРПОУ від 27.02.2009 року.

Засновником СКП «Варта»є Новомиколаївська селищна рада Запорізької області. Вказане підприємство створено для задоволення потреб територіальної громади селища Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області, статутним видом діяльності підприємства, зокрема, є: прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності.

Рішенням 20 сесії 5 скликання Новомиколаївської селищної ради від 03.04.2008 р. № 26, керуючись п. 23 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” затверджено програму виходу з економічної кризи СКП «Варта»та вирішено поповнити статутний фонд СКП «Варта»на загальну суму 155000,00 грн., у тому числі за рахунок коштів бюджету розвитку в сумі 50000,00 грн. та за рахунок іншої субвенції (дотації з обласного бюджету) в сумі 105000,00 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок підприємства № 26000055891030 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399. Платіжним дорученням від 25.04.2008 р. № 628197 Новомиколаївська селищна рада перерахувала зазначені кошти на вказаний поточний рахунок підприємства, вказаною програмою передбачено забезпечення фінансової підтримки СКП «Варта», зміцнення матеріально-технічної бази СКП «Варта», створення належних умов для функціонування СКП «Варта»шляхом поповнення статутного фонду, придбання спецтехніки (трактора) для ліквідації стихійних звалищ на території смт. Новомиколаївка, які загрожують забрудненням навколишнього середовища. В частині фінансового забезпечення Програмою передбачено для її реалізації необхідні кошти у сумі 155000,00 грн., здійснення фінансування - за рахунок коштів селищного бюджету у межах обсягів, затверджених рішенням Новомиколаївської селищної ради (50000,00 грн.), а також дотації з обласного бюджету (105000,00 грн.), які будуть використані на придбання спецтехніки (трактора).

Керівництво СКП «Варта»звернулось до Запорізької філії ТОВ «Укравтозапчастина»з метою отримання інформації про наявність і вартість необхідного їм товару (трактор МТЗ-80.1.26).

23.05.2002 року ТОВ «Укравтозапчастина»на підставі ліцензійного договору № 1236 отримало виключну ліцензію від виробничого об'єднання «Мінський тракторний завод»(Республіка Білорусь) на право використання знань, досвіду, ноу-хау та технічної документації ВО «МТЗ»з метою виробництва продукції по ліцензії на території та невиключну ліцензію на право продажу та технічного обслуговування продукції (тракторів) по ліцензії (п. 2.1 ліцензійного договору).

В п. 2.1 ліцензійного договору № 1236 передбачено об'єми випуску тракторів у 2002 - 2008 р.р.

Згідно п. 14.1 ліцензійний договір № 1236 підписано строком на 1 рік з правом пролонгації за взаємною згодою сторін кожен раз на один рік, але загальним строком не більше, ніж на 7 років.

На той час на тракторах марки МТЗ-80 та МТЗ-82 використовувався товарний знак «Укравтозапчастина».

09.02.2009 року між ТОВ «Укравтозапчастина та ВО «Мінський тракторний завод»було підписано додаткову угоду до ліцензійного договору № 1236 від 23.05.2002 р., згідно якої на тракторах марки МТЗ-80 та МТЗ-82 почали використовувати товарний знак «БЕЛАРУС».

На виконання програми виходу з економічної кризи Новомиколаївським СКП «Варта»05.05.2008 р. укладено договір поставки № ДГ 6120/099/08 трактора з розстроченням оплати між ТОВ “Укравтозапчастина” в особі Запорізької філії ТОВ “Укравтозапчастина”, м. Запоріжжя (постачальник) та Новомиколаївським селищним комунальним підприємством “Варта”, смт. Новомиколаївка Запорізької області (покупець).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність. Відповідно до ст.1 Закону України “Про підприємництво” підприємницькою діяльністю є безпосередня, систематична, створена на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку. Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, юридичні особи усіх форм власності, а також об’єднання.

Предметом (об’єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов’язаних з особистим, сімейним та іншим споживанням. Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання ( обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов’язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Загальні правові та економічні засади формування, розміщення і виконання на договірній основі замовлень на поставку товарів для задоволення державних потреб регулює Закону України “Про поставки продукції для державних потреб”.

Державний контракт укладається замовником від імені держави, а Кабінет Міністрів України виступає гарантом виконання з боку держави умов контракту. Державне замовлення формується Кабінетом Міністрів України, міністерствами, відомствами та іншими центральними органами виконавчої влади, які визначаються і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Формування державних замовлень для забезпечення виконання регіональних цільових програм поставки продукції для регіональних потреб здійснюється урядом АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Ці органи визначають потреби у продукції для забезпечення регіональних цільових програм, одночасно виступають як державні замовники і не мають права передавати іншим установам і організаціям здійснення функції державних замовників. Кабінет Міністрів України може визначати державними замовниками й інші державні організації чи установи та уповноважувати їх укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується передати у власність покупцю трактор (трактори) у кількості, комплектності, асортименті та за ціною, які вказуються в Специфікації, а покупець зобов’язується сплатити за товар грошову суму та прийняти його на умовах договору.

Невід'ємною частиною договору є Специфікація від 05.05.2008 р., згідно якої товаром, що підлягає передачі за договором поставки № ДГ 6120/099/08 є трактор МТЗ 80.1.26, загальна вартість якого з урахуванням ПДВ складає 117420,00 грн.

Згідно рахунку від 06.05.2008 №005255, СКП «Варта»платіжним дорученням № 34 від 07.05.2008 перерахувало на поточний рахунок ТОВ «Укравтозапчастина»117420,00 грн. в якості оплати за поставку трактора МТЗ 80.1.26.

Запорізька філія ТОВ «Укравтозапчастина»діє на підставі Положення, затвердженого Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Укравтозапчастина»№ 39/1 від 04.12.2006 р.

Згідно Положення, основною метою діяльності Філії є здійснення торговельної, комерційної та виробничо-господарської діяльності з метою одержання прибутку.

Новомиколаївське селищне КП «Варта»діяло з метою створення належних умов для його функціонування та придбало трактор МТЗ-80.1.26 для ліквідації стихійних звалищ на території смт. Новомиколаївка. Трактор МТЗ-80.1.26 найбільш надійний і затребуваний.

ТОВ «Укравтозапчастина»продало даний товар за офіційно встановленою на нього ціною на той момент.

В матеріалах справи містяться вісники державних закупівель № 2 від 21.04.2008 р. та № 6 від 19.05.2008 р., на підставі даних яких визначити оптимальну вартість трактора МТЗ-80.1.26 на той час неможливо за відсутності аналогії, оскільки тоді тендерні торги із даним предметом закупівлі взагалі не проводились.

Згідно тендерної пропозиції № ІК-0020-777/08 від 25.06.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина», як учасник торгів запропонувало ціну на трактор МТЗ-80.1.26 у розмірі 121 400,00 грн., яка суттєво не відрізнялась від офіційної роздрібної ціни на даний вид товару на той час.

ТОВ «Укравтозапчастина»на момент укладання договору поставки трактора МТЗ-80.1.26 з СКП «Варта»було єдиним виробником даного виду товару на території України.

Отже, вартість трактора МТЗ-80.1.26 була оптимальною, так як продавцем товару був сам виробник.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків, але не створюють цих наслідків, внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону. Таким чином, недійсний право чин не в змозі викликати правові наслідки, наступу яких бажають сторони, однак може викликати наслідки, наступу яких сторони не передбачали і не бажали.

В статті 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, яка була чинна на момент укладення пункту договору № 6120/099/08 від 05.05.2008 р., угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до приписів ст.626 договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Приписами ст. 208 ЦК України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. Частиною 1 ст.206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Позивач зазначив, що селищна рада перерахувала на рахунок СКП “Варта” тільки 50 000грн.00 коп., інші кошти в сумі 105000грн.00коп. були надані за рахунок субвенцій з обласного та районного бюджетів на зміцнення матеріально-технічної бази СКП “Варта”, створення належних умов для його функціонування, придбання спецтехніки, в даному випадку трактора для ліквідації стихійних звалищ на території селищної ради.

Прокурором в обґрунтування підстав заявлених позовних вимог не вказано доказів на підтвердження того, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваної угоди, яка із сторін мала такий намір, що необхідно для застосування наслідків передбачених ст. 208 ГК України.

За таких обставин, господарський суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 29,33, 34, 44, 49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 31.01.2011р.