Рішення № 14349446, 05.01.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.11 Справа № 6/177/09-18/72/10-3/64/10

Суддя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська музична видавнича група”, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення 26 620, 00 грн. та заборону вчиняти певні дії

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: не зявився (був присутнім в судовому засіданні 30.12.2010р.)

від відповідача: не зявився

ТОВ “Українська музична видавнича група” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1 про стягнення 26 620, 00 грн. та заборону вчиняти певні дії.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.06.2009р. по справі № 6/177/09 (суддя Місюра Л.С.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.10.2009р. апеляційну скаргу ТОВ “Українська музична видавнича група” залишено без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2009р. у справі № 6/177/09 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2010р. касаційну скаргу ТОВ “Українська музична видавнича група” задоволено частково. Рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2009 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.10.2009р. зі справи № 6/177/09 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 04.03.2010р. № 156 справу № 6/177/09 передано на розгляд судді Носівець В.В.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.05.2010р. по справі № 6/177/09-18/72/10 (суддя Носівець В.В.) у позові відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2010р. апеляційну скаргу ТОВ “Українська музична видавнича група” залишено без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.2010р. у справі № 6/177/09-18/72/10 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010р. касаційну скаргу ТОВ “Українська музична видавнича група” задоволено частково. Рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.2010р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2010р. зі справи № 6/177/09-18/72/10 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 15.11.2010р. № 838 справу № 6/177/09-18/72/10 передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.11.2010р. справу прийнято до провадження суддею Соловйовим В.М. з привласненням їй іншого номеру - № 6/177/09-18/72/10-3/64/10. Справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 07.12.2010р. об 11 годині 00 хвилин.

В судове засідання 07.12.2010р. сторони не зявились.

06.12.2010р. до канцелярії господарського суду надійшло клопотання ТОВ “Українська музична видавнича група” від 06.12.2010р. про відкладення розгляду справи у звязку із перебуванням представника позивача у відрядженні. До клопотання, в якості додатку додано наказ від 06.12.2010р. про направлення представника позивача у відрядження до м. Києва.

Ухвалою від 07.12.2010р. розгляд справи відкладений на 30.12.2010р. о 14 годині 30 хвилин.

В судове засідання 30.12.2010р. представник відповідача не зявився.

Ухвалою від 30.12.2010р. розгляд справи відкладений до 05.01.2011р. о 10 годині 00 хвилин.

В судове засідання 05.01.2011р. сторони не зявились.

Дослідивши відеозапис (т. 1, а.с. 12), в судовому засіданні 05.01.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зявившись до суду 30.12.2010р., представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

Під час дослідження відеозапису, на підставі ч. 8 ст. 81-1 ГПК України у звязку з неявкою у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В судовому засіданні 30.12.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві від 07.04.2009р. та просить суд:

- стягнути з ПП ОСОБА_1 на користь ТОВ “Українська музична видавнича група” компенсацію за публічне виконання музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1” без отримання дозволу в розмірі 24 200,00 грн.;

- стягнути з ПП ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України на підставі ч. 3 ст. 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” 2 420,00 грн. - штраф у розмірі 10 % від заявленої суми компенсації за публічне виконання музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1” без отримання дозволу;

- заборонити ПП ОСОБА_1 будь-яке використання музичних творів, виключні майнові авторські права на які належать ТОВ “Українська музична видавнича група”.

Зокрема зазначив, що 22.03.2009р. в період з 18 години 40 хвилин по 20 годину 27 хвилин Асоціацією “ФАЙНЕНШЛ.ПРОТЕКШН.ЛО”, з метою контролю за правомірним використанням музичних творів та фонограм (записів виконань), виконань цих творів було відвідано кафе “Пинта”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в якому господарську діяльність здійснює ПП ОСОБА_1

За результатами відвідування було встановлено використання відповідачем в процесі його господарської діяльності в кафе “Пинта” низки музичних творів шляхом відтворення їх фонограм (записів виконань) через систему озвучування комплексу телевізор та динаміки. Зокрема, відповідачем був публічно виконаний (у розумінні ст. 1 Закону України “Про авторське право і суміжні права”) музичний твір “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” у виконанні гурту “ІНФОРМАЦІЯ_2” (автор тексу ОСОБА_6, автори музики ОСОБА_4, ОСОБА_5).

Даний факт був відображений в Акті фіксації використання обєктів інтелектуальної власності від 22.03.2009р., складений за участі представника обєднаного Запорізького представництва “Асоціації Дім авторів музики в Україні”, Обєднання підприємств “Українська ліга музичних прав” та Обєднання підприємств “Український музичний альянс”, та знайшов підтвердження у зробленому в процесі перебування в кафе “Пинта” відеозаписі та фотознімках системи озвучування.

Також асоціацією на підтвердження своєї присутності в кафе було зроблено замовлення, про що був виданий чек № 3585 на суму 52,76 грн.

Під час нового розгляду справи ПП ОСОБА_1 (відповідач) відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не зявився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України фактичним місцем ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження.

Господарським судом зясовано, що ухвала від 16.11.2010р. про прийняття справи до провадження судді Соловйова В.М., направлена відповідачу рекомендованим листом, повернулася до канцелярії суду з відміткою пошти про закінчення терміну зберігання.

Ухвала суду від 07.12.2010р. про відкладення розгляду справи № 6/177/09-18/72/10-3/64/10 на 30.12.2010р. о 14 годині 30 хвилин та ухвала суду від 30.12.2010р. про відкладення розгляду справи № 6/177/09-18/72/10-3/64/10 на 05.01.2010р. о 10 годині 00 хвилин, направлена на адреси сторін 08.12.2010р. та 31.12.2010р. (вих. № 09-12а/27286, № 09-12а/28554), до канцелярії суду не повернулись.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії НОМЕР_1, станом на 05.05.2009р. місцезнаходження ПП ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2

Саме ця адреса відповідача зазначена у позовній заяві ТОВ “Українська музична видавнича група”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2002р. між громадянином ОСОБА_7 (Автор) і ТОВ “Первое Музыкальное издательство” (Видавник) укладений авторський договір “Про передачу виключних прав (видавничий договір) № 72/02, за яким Автор передає, а Видавник погоджується придбати виключні майнові права Автора на використання творів, зазначених в каталозі (додатку № 1).

Відповідно до Каталогу творів, виключні права на використання яких передані Автором Видавничу (Додаток № 1 до Договору № Осн. 72/02 від 22.10.2002р.) та Каталогу творів, виключні права на використання яких передані Автором Видавничу (Додаток № 1 доповнення до Договору № Осн. 72/02 від 22.10.2002р.), ТОВ “Первое Музыкальное издательство” отримало виключні права на використання твору “ІНФОРМАЦІЯ_1” (D-версія), автор музики ОСОБА_7, автори тексту ОСОБА_8, ОСОБА_5 (т.1, а.с. 1518).

Згідно п. 2.2 договору від 22.10.2002р. № 72/02, Автор погоджується, що передача прав видавнику, що здійснюється у відповідності з даним Договором, діє на всі країни світу без виключення.

Строк дії договору визначений сторонами у десять років з моменту підписання договору, тобто до 22.10.2012р. (п. 2.3 Договору).

Виключні майнові авторські права співавторів тексту музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1” також були передані ТОВ “Первое Музыкальное издательство”.

Відповідно до “Ліцензійного договору з автором” від 01.09.2008р. № 129/08, укладеного ТОВ “Первое Музыкальное издательство” (Ліцензіат) і громадянином ОСОБА_8 (Автор), Додатку № 1 від 01.09.2008р. до цього Договору (т.1, а.с. 19-22) автор передав свої виключні майнові авторські права, в тому числі і право на публічне виконання твору “ІНФОРМАЦІЯ_1” (п. 1.9, 2.1 Договору).

Територія дії договору була визначена як територія всіх країн світу, а строк дії - до 31.01.2014р. (п. 1.14, 1.15, 2.1 Договору).

09.01.2008р. громадянин ОСОБА_9 (Набувач) і громадянин ОСОБА_5 (творчий псевдонім “ОСОБА_5”) (Правоволоділець) уклали договір “Про відчуження виключного права № 01/08”, згідно якому Правоволоділець передав свої виключні майнові авторські права, в тому числі і право на публічне виконання музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1” Набувачу (п. 1.3, 2.1 Договору).

Відповідно до п. 9.1 договору № 01/08 від 09.01.2008р., даний договір вступає в законну силу з моменту його підписання та дійсний на протязі всього строку дії виключного права на твір.

Згідно додатку № 1 до договору № 01/08 від 09.01.2008р., Набувач отримав виключне право на використання твору “ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (D-версія)”.

10.01.2008р. ТОВ “Первое Музыкальное издательство” (Ліцензіат) та громадянин ОСОБА_9 (Ліцензіар) уклали ліцензійний договір № 06/08 згідно якому Ліцензіар передав виключні майнові авторські права на музичний твір “ІНФОРМАЦІЯ_1” Ліцензіату, в тому числі і право на публічне виконання (п. 1.9, 2.1 Договору).

Строк та територія дії даного договору визначені сторонами на сім років, тобто до 10.01.2015р., на території всіх країн світу (п. 1.14, 1.15, 2.1 Договору).

Згідно додатку № 1 до договору № 06/08 від 10.01.2008р., Ліцензіат отримав виключне право на використання твору “ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (D-версія)”.

22.12.2006р. ТОВ “Первое Музыкальное издательство” (Видавник) та ТОВ “Українська музична видавнича група” (Субвидавник) уклали договір “Про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір) № 4001/07”.

За умовами вказаного Договору, ТОВ “Українська музична видавнича група” передані виключні майнові авторські права на твори з Каталогу Видавця, що означає право Субвидавця на свій розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти здійснювати виключно на території України у відношенні цих творів певні дії, у т.ч.: відтворення, публічне виконання та сповіщення творів (п.1.5, 2.1, 2.2 Договору).

Пунктом 1.4 договору від 22.12.2006р. № 4001/07 встановлено, що Каталог - це набір творів, як оприлюднених, так й не оприлюднених раніше, права на використання яких передані Видавцю на підставі відповідних договорів, діючих в період, вказаний в п. 2.3 цього Договору. Каталог надається в електронному вигляді на будь-якому відповідному носії. На запит Субвидавця Видавець зобовязується надати виписку з каталогу, оформлену Додатком до договору.

Передача прав діє з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. (п.2.3 Договору).

Додатковими угодами від 31.12.2008р., від 31.12.2009р. сторони домовилися про те, що передача прав за договором № 4001/07 від 22.12.2006р. продовжена на строк до 31.12.2009р. та до 31.12.2010р. відповідно.

Відповідно до п. 2.7 договору № 4001/07 від 22.12.2006р., Видавець передав Субвидавцю право представляти та захищати свої майнові та немайнові інтереси, а також здійснювати будь-які, за вибором Субвидавця, юридичні дії, повязані з неправомірним використанням творів, права на які йому передані у відповідності до умов договору.

22.03.2009р. представником Асоціації “ФАЙНЕНШЛ.ПРОТЕКШН.ЛО” Немерюком О.А., за участі представника Обєднаного Запорізького представництва “Асоціації Дім авторів музики в Україні”, Обєднання підприємств “Українська ліга музичних прав” та Обєднання підприємств “Український музичний альянс” Сивкова К.Ю. складений Акт фіксації використання обєктів інтелектуальної власності. Як вказано в акті, в ньому встановлено використання ПП ОСОБА_1 в процесі господарської діяльності в кафе “Пинта” низки музичних творів та фонограм (записів виконань) цих творів, серед яких “ІНФОРМАЦІЯ_1” у виконанні гурту “ІНФОРМАЦІЯ_2”. Використання здійснювалося шляхом (у формі) відтворення музичних творів у виконання оригінальних виконавців через систему озвучування кафе “Пинта” (т.1, а.с. 9-12).

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність правочинів, на підставі яких ТОВ “Українська музична видавнича група” отримало виключні авторські права на музичний твір “ІНФОРМАЦІЯ_1” у виконанні гурту “ІНФОРМАЦІЯ_2”, прямо не встановлена законом.

Також відповідач не надав суду доказів про те, що вказані правочини, а саме:

- авторський договір “Про передачу виключних прав (видавничий договір) № 72/02 від 22.10.2002р. між громадянином ОСОБА_7 і ТОВ “Первое Музыкальное издательство”, з додатком №1;

- “Ліцензійний договір з автором” від 01.09.2008р. № 129/08 між ТОВ “Первое Музыкальное издательство” і громадянином ОСОБА_8, з додатком № 1;

- договір “Про відчуження виключного права № 01/08” від 09.01.2008р. між громадянином ОСОБА_9 і громадянином ОСОБА_5 (творчий псевдонім “ОСОБА_5”), з додатком № 1;

- ліцензійний договір № 06/08 від 10.01.2008р. між ТОВ “Первое Музыкальное издательство” та громадянином ОСОБА_9 , з додатком №1;

- договір “Про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір) № 4001/07” від 22.12.2006р. між ТОВ “Первое Музыкальное издательство” та ТОВ “Українська музична видавнича група”, з додатком;

- додаткові угоди від 31.12.2008р., від 31.12.2009р. до договору № 4001/07 від 22.12.2006р. між ТОВ “Первое Музыкальное издательство” та ТОВ “Українська музична видавнича група”

визнані судом недійсними.

Відповідно до п.1.2 договору “Про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір) № 4001/07” від 22.12.2006р. між ТОВ “Первое Музыкальное издательство” та ТОВ “Українська музична видавнича група”, Субвидавнику (позивачу по справі) передано виключними авторськими правами на використання твору з Каталогу Видавника - ТОВ “Первое Музыкальное издательство”.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що дійсно ТОВ “Українська музична видавнича група” отримало виключні авторські права на музичний твір “ІНФОРМАЦІЯ_1” у виконанні гурту “ІНФОРМАЦІЯ_2” (D-версія), автор музики ОСОБА_7, автори тексту ОСОБА_8, ОСОБА_5

Статтею 418 ЦК України встановлено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

До обєктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать визначені ст. 420 ЦК України літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Згідно зі ст. 421 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до статті 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з статтею 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до п.п. “а” ч.1 ст. 50 Закону України від 23.12.1993р. N 3792-XII “Про авторське право і суміжні права”, порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є:

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема:

“1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;...”

Як вбачається з обставин даної справи позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем неправомірно здійснювалося публічне виконання музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1”, виключні майнові авторські права на який належать ТОВ “Українська музична видавнича група”.

Статтею 1 Закону України “Про авторське право і суміжні права” встановлено, що публічне виконання це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, в підтвердження знаходження представника асоціації “ФАЙНЕНШЛ.ПРОТЕКШН.ЛО” у зазначений час в кафе “Пинта”, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, та здійснення в ньому використання музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1”, позивач надав чек № 3585 на суму 52,76 від 22.03.2009р. та CD-R диск з відео та аудіо записом, який, зроблено за допомогою відеокамери SONY, модель № HDR-TG1E у цьому кафе 22.03.2009р.

Проте, даний чек не може бути доказом перебування в зазначений час у вказаному кафе саме представника асоціації “ФАЙНЕНШЛ.ПРОТЕКШН.ЛО” Немерюка О.А. та представника Обєднаного Запорізького представництва “Асоціації Дім авторів музики в Україні”, Обєднання підприємств “Українська ліга музичних прав” та Обєднання підприємств “Український музичний альянс” Сивкова К.Ю. Оскільки ідентифікувати особу, яка здійснила замовлення, неможливо.

В судовому засіданні 05.01.2011р. відеозапису суд дослідив докази подані позивачем, а саме: відеозапис про використання музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1” від 22.03.2009р. в кафе “Пінта” на DVD-R диску, який наданий позивачем до позовної заяви (т.1, а.с.12).

Судом встановлено, що з 01 години 19 хвилин 42 секунди по 01 годину 24 хвилини 07 секунд даного відеозапису прослуховується виконання музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1”, однак якість звукового супроводу цього відеозапису не дозволяє достовірно та стовідсотково встановити, що виконується саме музичний твір “ІНФОРМАЦІЯ_1”.

Також судом встановлено, що виконання твору здійснено в приміщенні громадського закладу, який за зовнішніми ознаками можливо визначити як кафе чи ресторан, однак жодний з обєктів, відображених на вказаному відеозаписі, не містить будь-яких ідентифікуючих позначок, крім переносної письмової вивіски (оголошення) “Бізнес-ланчі з 12.00 до 16.00, ПИНТА”.

Якість звуку аудіо та відео запису не дозволяє суду достовірно та стовідсотково встановити, що вищенаведений музичний твір використано шляхом (у формі) відтворення у виконанні оригінальних виконавців через систему озвучування кафе “Пинта”. Тим більше, ані в акті перевірки від 22.03.2009р., ані на дослідженому судом відеозапису не вказано, яка саме “система озвучування кафе “Пинта” використана відповідачем при відтворенні публічного виконання музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1”.

З дослідженого судом відеозапису неможливо точно і достовірно встановити, що відтворення публічного виконання саме вказаного музичного твору здійснено по телевізору чи в інший спосіб.

Як встановлено судом, цьому сприяло віддаленість особи, що здійснювала запис, від певного пристрою та явне намагання цієї особи уникнути виявлення його адміністрацією закладу. Так, як свідчить відеозапис, при направленні відеокамери на телевізор, відбувалась зйомка лише його верхньої частини.

Дату, час фіксації даного запису, як і те ким він здійснений, встановити неможливо.

Із представленого позивачем відеозапису також не вбачається, що представник спілкувався з будь-якими відвідувачами кафе з приводу надання ними пояснень для підтвердження певних обставин, зокрема того, що вони були присутні під час використання музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1” і всі ці особи не належать до звичайного кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї. Жодних доказів на підтвердження зазначеної обставини суду не надано.

Крім того, із дослідженого судом у судовому засіданні 05.01.2011р. відеозапису не вбачається, що вказаний запис здійснений та проведений в присутності хоча б двох осіб, про що йдеться в акті від 22.03.2009р. Тобто, жодного доказу про те, що використання музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1” встановлено спільно представником асоціації “ФАЙНЕНШЛ.ПРОТЕКШН.ЛО” Немерюком О.А. та представником Обєднаного Запорізького представництва “Асоціації Дім авторів музики в Україні”, Обєднання підприємств “Українська ліга музичних прав” та Обєднання підприємств “Український музичний альянс” Сивковим К.Ю., не надано. В цій частині акт і відеозапис суперечать один одному.

Також не надано і доказів про те, що акт від 22.03.2009р. складений в присутності третьої (сторонньої особи) - ОСОБА_13, про що йдеться в акті і що спростовується змістом відеозапису.

До того ж, особу ОСОБА_13 неможливо ідентифікувати, оскільки навіть в акті перевірки про неї не надано жодної інформації. Вказана обставина позбавляє суд можливості зясувати справжність підпису вказаної особи, її місце проживання, встановити чи є вона членом однієї сімї з іншими особами, присутніми в кафе, на підставі ст. 30 ГПК України викликати зазначену особу для дачі пояснень з метою встановлення фактичних обставин справи тощо.

Приймаючи судове рішення на користь відповідача, господарський суд враховує також і те, що акт фіксації від 22.03.2009р. уповноваженим представником відповідача, як юридичної особи, не підписаний. Доказів направлення поштою або вручення примірника цього акту відповідачу також не надано. В акті перевірки також відсутній запис про відмову представника відповідача від вручення акту перевірки чи від його підписання.

Суд бере до уваги, що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України, у мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, докази на підставі яких прийнято рішення. Таким чином, рішення господарського суду не може бути викладено нечітко та ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, надані позивачем акт перевірки від 22.03.2009р. та відеозапис про використання музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1” від 22.03.2009р. на DVD-R диску, який наданий позивачем до позовної заяви (т.1, а.с.12), хоча й підпадають під визначення доказу відповідно до приписів Розділу V ГПК України, але з урахуванням неповноти їх змісту та суперечності між собою, не доводять факт виконання ПП ОСОБА_1 в кафе “Пинта” музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1” у виконанні гурту “ІНФОРМАЦІЯ_2”.

За таких обставин, навіть з урахуванням того, що відповідачем не надано жодного доказу наявності у нього необхідного дозволу субєкта майнових авторських прав або договору колективного управління, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем його прав та законних інтересів, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази порушення ПП ОСОБА_1 законодавства “Про авторське право і суміжні права”.

Підпунктом “г” ч. 2 ст. 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” встановлено, що при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:

“...г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;...”

Частиною 3 цієї статті передбачено право суду постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 % суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Відтак, стягнення компенсації згідно Закону України “Про авторське право і суміжні права” є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у звязку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу. У визначенні розміру такої компенсації мають враховуватись конкретні обставини справи та загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК України.

Розмір компенсації має визначатись судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання обєкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

Таким чином, оскільки стягнення компенсації за порушення авторських прав є видом відповідальності, позивач повинен довести факт порушення таких його прав.

Матеріали справи свідчать, що позивачем не доведено факту здійснення відповідачем порушення авторського права позивача.

Недоведеність факту порушення відповідачем прав позивача шляхом публічного виконання музичного твору “ІНФОРМАЦІЯ_1” та відсутність підстав для стягнення за вказане порушення компенсації на користь позивача унеможливлює та виключає підстави для задоволення позовних вимог в частині заборони відповідачу будь-якого використання музичних творів, виключні майнові права на які належать ТОВ “Українська музична видавнича група”, та в частині стягнення штрафу на користь Державного бюджету.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Доводи позивача спростовуються викладеним.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Приймаючи судове рішення, господарський суд вважає за необхідне стягнути в доход Державного бюджету України з відповідача штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700, 00 грн.) за ухилення від вчинення дій, покладених судом на нього.

Таке право господарського суду передбачено п.5 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Про можливість вжиття таких заходів сторони попереджалися ухвалами від 07.12.2010р. та від 30.12.2010р.

Незважаючи на обставини справи, зокрема те, що її передано вдруге на новий розгляд Вищим господарським судом України, відповідач на виклик суду жодного разу не зявився, витребуваних документів не надав та фактично ухилився від вчинення дій, покладених судом на нього згідно ухвал від 16.11.2010р., від 07.12.2010р., від 30.12.2010р.

Поважних причин невиконання вимог суду відповідач не надав.

Зазначені дії відповідача ускладнили виконання господарським судом Запорізької області вказівок касаційної інстанції, які містяться у постанові ВГСУ від 19.10.2010р. (т.2, а.с. 33-37), які, відповідно до ч.1 ст. 111-12 ГПК України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в доход Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) штраф у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 11.01.2011р.