Рішення № 14348767, 22.03.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.03.11р.

Справа № 5005/2468/2011

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (м. Дніпропетровськ) в особі Криворізького району електричних мереж (с. Лозуватка, Криворізький район Дніпропетровська область)

до Дочірнього підприємства пересувної механізованої колони № 38 відкритого акціонерного товариства "Дніпроводбуд" (с. Красіно, Криворізький район Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 46 від 02.07.2008р. у загальному розмірі 4 899, 40 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Муха М.В. - юрисконсульт (дов. № 268 від 17.05.10р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізького району електричних мереж (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Дочірнього підприємства пересувної механізованої колони № 38 відкритого акціонерного товариства "Дніпроводбуд" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 46 від 02.07.2008р. у загальному розмірі 4 899, 40 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 1 244,09 грн. - заборгованість за спожиту активну електричну енергію, 3 448,92 грн. - заборгованість з перевищення договірної величини споживання, 120,37 грн. - пеня, 53,50 грн. - інфляційні втрати, 32,52 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору про постачання електричної енергії № 46 від 02.07.2008р. в частині повної та своєчасної оплати вартості використаної (купленої) електроенергії.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 4900093204226, яке повернулося до господарського суду з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представником сторони не заявлялось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

02.07.2008р. року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, було укладено договір про постачання електричної енергії № 46 з додатками до нього (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 96,5 кВА, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені Додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена на затискачах ізоляторів з'єднання на опорі № 7 по Рб-4 від КТП-750, затискачах ізоляторів з'єднання на опорі № 1 по Рб-4 від КТП-750.

Згідно з п.п. 9.8., 9.8.1. Договору, договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2008 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідно до п. 5.1. Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії за формою додатку "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" або "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам".

Відповідно до п. 1 Порядку розрахунків (Додаток № 3 до Договору), розрахунки споживача за використану електричну енергію з постачальником здійснюється за тарифами недиференційованими за зонами доби, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ і діють на протязі розрахункового періоду. Розрахунковим періодом для визнання обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 25 числа попереднього місяця до того ж числа розрахункового місяця.

Згідно додаткової угоди № 2 від 26.05.2009р. до договору про постачання електричної енергії № 46 від 02.07.2008р., споживач здійснює повну оплату вартості обсягу використання електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати. Попередня оплата здійснюється до 13 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" або "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам".

Відповідно до п. 6.11. Правил користування електричною енергією, які затвердженні постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.1996 №28 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р за № 417/1442, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, споживачу протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором.

Пунктом 2.1. додатку № 3 до Договору, споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на поточний розрахунковий період за наступною системою платежів: поточним платежем, що дорівнює 100-відсотковій вартості обсягу електроенергії, заявленого на поточний розрахунковий період, який здійснюється споживачем не пізніше 5 числа календарного місяця в поточному розрахунковому періоді, на підставі рахунку, отриманого від постачальника у день надання акту про використану електричну енергію за минулий розрахунковий період. Вартість заявленого обсягу електроенергії розраховується за тарифами, що діють на початок поточного розрахункового періоду.

Згідно п.3.1. додатку № 3 до Договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 26.05.2009р. до договору про постачання електричної енергії № 46 від 02.07.2008р.) передбачено, що оплата вартості електроенергії здійснюється до уповноваженого банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, відомості про який наведені у розділі 10 договору. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електроенергії.

Позивач, згідно взятих на себе зобов'язань по договору виставив відповідачу рахунок на оплату, який відповідач не оплатив.

Внаслідок невиконання умов договору в частині оплати за спожиту електроенергію у відповідача виникла заборгованість по оплаті за спожиту електричну енергію за період з 20.01.2010р. по 20.02.2010р. у сумі 1 244,09 грн., яка відповідно до виставленого рахунку не оплачена.

Отже, станом на дату розгляду справи за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 1 244,09 грн. за активну електроенергію.

Відповідач доказів оплати спірної суми заборгованості у встановлені Договором строки та на час розгляду даного спору не надав, обставин, зазначених позивачем не спростував.

Згідно додатку № 1 до договору споживач замовив обсяг споживання електричної енергії на січень 2010 року в розмірі 2 000 кВт*г.

Фактично у січні 2010 року відповідачем було спожито 4 980 кВт*г, що підтверджується актом про використану електричну енергію за січень 2010р.

Згідно додатку № 1 до договору споживач замовив обсяг споживання електричної енергії на лютий 2010 року в межах 4 000 кВт*г. 29.12.2009р. від споживача надійшла заява про корегування рівня договірної величини на лютий місяць 2010 року до рівня 2 000 кВт*г.

Фактично у лютому 2010 року відповідачем було спожито 3 564 кВт*г, що підтверджується актом про використану електричну енергію за лютий 2010р.

Пунктом 5 додатку № 3 до договору визначено, що у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, споживач за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника підвищену (згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику) вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.

На підставі вказаного п. 5 додатку № 3 до договору та п. 6.17. Правил користування електричною енергією, які затвердженні постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.1996 №28 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р за № 417/1442, позивачем було розраховано вартість обсягу перевищення договірної величини споживання електричної енергії за січень 2010 року - 2 242,51 грн., та за лютий 2010 року - 1 206,41 грн., а всього за спірний період 3 448,92 грн.

Отже, станом на дату розгляду справи за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 3 448,92 грн. з оплати обсягу перевищення договірної величини споживання електричної енергії за січень 2010 року та лютий 2010 року.

Відповідач доказів оплати вказаної суми заборгованості у встановлені Договором строки та на час розгляду даного спору не надав, обставин, зазначених позивачем не спростував.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених додатком "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви, розмір нарахованої пені по договору про постачання електричної енергії № 46 від 02.07.2008р. становить 120,37 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 53,50 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 32,52 грн.

Доказів припинення договірних відносин між позивачем та відповідачем матеріали справи не містять.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті спожитої активної енергії за період з 20.01.2010р. по 20.02.2010р. у сумі 1 244,09 грн. та оплати обсягу перевищення договірної величини споживання електричної енергії за січень 2010 року та лютий 2010 року в сумі 3 448,92 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 4 693,01 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних від простроченої суми на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив також з наступного:

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Крім того, згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 4 693,01 грн. по оплаті спожитої активної електричної енергії за період з 20.01.2010р. по 20.02.2010р. та оплати обсягу перевищення договірної величини споживання електричної енергії за січень 2010 року та лютий 2010 року, згідно договору про постачання електричної енергії № 46 від 02.07.2008р.

Відповідач в повному обсязі вартість спожитої активної електричної енергії не оплатив, відповідно, допустив порушення зобов’язання.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Крім того, відповідно до п. 4.2.1. Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених додатком "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період, враховуючи день фактичної оплати.

Оскільки порушення строків оплати спожитої електроенергії має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період прострочення оплати з 27.02.2010р. по 10.01.2011р. у розмірі 120,37 грн.

Розрахунок пені в межах заявленого позивачем періоду та визначеної кількості днів прострочення оплати перевірено, вказаний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 120,37 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем за період з 27.02.2010р. по 10.01.2011р. були нараховані інфляційні втрати у розмірі 53,50 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 32,52 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, а також те, що прострочення виконання грошового зобов’язання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 53,50 грн. та 32,52 грн., відповідно.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Дочірнього підприємства пересувної механізованої колони № 38 відкритого акціонерного товариства "Дніпроводбуд" (53071, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Красіно, вул. Центральна, 46; код ЄДРПОУ 01035644) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізького району електричних мереж (53020, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, вул. Ватутіна, 1; код ЄДРПОУ 00130866) - 4 693 грн. 01 коп. основного боргу, 120 грн. 37 коп. пені, 53 грн. 50 коп. втрат від інфляції, 32 грн. 52 коп. трьох відсотків річних, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

І.Ю. Дубінін