Рішення № 14348585, 18.03.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.03.11р.

Справа № 5005/756/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська чайна компанія",

м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-прим", м. Підгороднє, Дніпропетровська область

про стягнення 108112,90 грн.

Суддя Орєшкіна Е.В.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: Прудь О.В., довіреність б/н від 01.12.10 року

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованості в розмірі 100741,41 грн., пені –3294,11 грн., 3 % річних – 637,57 грн., інфляційних збитків –3439,82 грн., всього –108112,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за умовами укладеного між сторонами договору № ВП-30606 від 01.05.09 року.

Крім того, позивачем подана суду заява за вих. № 257 від 23.11.10 року, якою він просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача та на майно, що належить відповідачу в межах суми позовної заяви; заборони відповідачу провадити будь-які дії, спрямовані на відкриття нових рахунків за для ухилення від виконання судового рішення та безпідставного переводу грошових коштів з основного рахунку на нові та/чи/або будь-які інші витрати.

Заява обґрунтована значною сумою заборгованості відповідача, який до моменту прийняття вирішення у справі може витратити власні грошові кошти, що унеможливить виконання судового рішення в майбутньому.

Заява позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки підставою до забезпечення позову, відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заява позивача, на думку суду, недостатньо обґрунтована, наведені в ній підстави не свідчать про наявність таких обставин.

Відповідач в судові засідання не з’явився, надав суду відзив, яким позов визнав частково, в розмірі 50132,45 грн. Проти пред’явленої позивачем суми основного боргу в розмірі 100741,41 грн. заперечує, посилаючись на те, що між сторонами укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог № 928-30/12/2010 від 30.12.10 року, за умовами якої його зобов’язання за договором, заборгованість за яким є предметом розгляду у справі, припинені в розмірі 30608,98 грн. Крім того, зазначає, що при зверненні до господарського суду з позовом позивачем не врахована сплата відповідачем боргу в розмірі 20000 грн., та що позивачем невірно визначений граничний строк для сплати відповідачем вартості поставленого товару, внаслідок чого вважає решту позовних вимог необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні, яке відбулося 15.03.11 року в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення та представника позивача повідомлено про дату складення його повного тексту.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем –товариством з обмеженою відповідальністю "Українська чайна компанія" та відповідачем –товариством з обмеженою відповідальністю "Вега-прим" укладений договір № ВП-30606 від 01.05.09 року (далі –договір), за умовами якого постачальник (позивач у справі) прийняв на себе зобов’язання поставити покупцю (відповідачу у справі) товар, асортимент та ціна якого узгоджені сторонами в специфікаціях к договору, що є його невід’ємними частинами, та покупець, відповідно, зобов’язання прийняти цей товар та його сплатити.

На виконання умов договору в період з 09.09.09 року по 29.06.10 року позивачем поставлена відповідачу продукція на загальну суму 100741,41 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 25-58).

Відповідно до п. 7.2 договору, покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, узгоджений сторонами в п. 6 додатку № 4 к договору «Додаткові умови», а саме від суми реалізованого покупцем товару кожні 30 календарних днів.

Відповідач вважає, що гранічний строк для оплати отримання продукції договором не встановлений, тому у відповідача на момент розгляду справи відсутнє порушення грошового зобов’язання за договором.

Відповідно до п. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Пунктом 12.1 договору передбачений строк його дії, який встановлений з моменту підписання сторонами та до 31 грудня 2009 року.

Оскільки сторонами узгоджено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар від суми реалізованого товару кожні 30 календарних днів, суд вважає, що в межах строку дії договору він мав повністю розрахуватись з постачальником (тобто до 31.12.09 року).

Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобов’язання з оплати продукції.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У встановлений договором строк відповідач оплату отриманої продукції позивачу в повному обсязі не здійснив. 12.01.11 року в якості оплати товару за договором ним перераховано на розрахунковий рахунок позивача 20000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 46 від 11.01.11 року (а.с. 89). Крім того, угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 928-30/12/2010 від 30.12.10 року (а.с. 88) зобов’язання відповідача за договором поставки, який є підставою пред’явленого позову у справі, припинені в розмірі 30608,98 грн.

За таких обставин суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості обгрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково, в розмірі 50132,45 грн.

У разі порушення зобов’язання, у відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 8.9 договору сторонами узгоджено, що у разі прострочення оплати товару постачальник стягує з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого в строк товару за кожен день прострочення платежу.

Нарахована позивачем сума пені за період з 15.09.10 року по 01.12.10 року становить –3294,11 грн.

При розрахунку суми неустойки позивачем помилково визначений період її нарахування ( з 15.09.10 року), тоді як першим днем порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором є 01.01.10 року, про що зазначено вище. В данному випадку нарахуванню підлягає пеня за період з 01.01.10 року по 01.07.10 року (за перші 6 місяців порушення відповідачем зобов'язання з дотриманням обмежень, встановлених п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Оскільки у зазначений судом період позивач з вимогою щодо стягнення з відповідача пені не звертався, за вказаний ним період пеня стягненню не підлягає.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми. За період прострочення: вересень–жовтень 2010 року нарахована позивачем сума інфляційних збитків становить 3439,82 грн., 3 % річних за період з 15.09.10 року по 01.12.10 року –637,57 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3 % річних суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та

керуючись ст. ст. 1, 33, 44, 49, 82 –84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-прим»- 52000, Дніпропетровська область, м. Підгороднє, вул. Пушкіна,6, код ЄДРПОУ 33669196, п/р 26001315077901 в ФАБ «Південний», МФО 306458 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українська чайна компанія»- 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська,48, код ЄДРПОУ 32855123, п/р 2600968460 в ПуАТ «СЕБ Банк»м. Київ, МФО 300175 заборгованості 50132,43 грн. (п’ятдесят тисяч сто тридцять дві грн. 43 коп.), інфляційних збитків –3439,82 грн. (три тисячі чотириста тридцять дев’ять грн. 82 коп.), 3 % річних –637,57 грн. (шістсот тридцять сім грн. 57 коп.), витрат по сплаті державного мита –542,09 грн. (п’ятсот сорок дві грн. 09 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,33 грн. (сто вісімнадцять грн. 33 коп.).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Е.В. ОРЄШКІНА

Рішення підписано 18.03.11 року