Рішення № 14348435, 17.03.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.03.11р.

Справа № 5005/561/2011

За позовом Приватне акціонерне товариство "Технологія", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіста", м. Дніпропетровськ

про стягнення 104 375,68 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Мазяр А.В., довір. № 21 від 14.04.10р.;

від відповідача: не з’явився.

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство "Технологія" (надалі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому враховуючи уточнення позовних вимог просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіста" (надалі –відповідач) суму 76 000,00 грн. основного боргу, 4 622,25 грн. пені, 1 679,28 грн. інфляційних, 880,42 грн. 3% річних, а всього 83 181,95 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов’язань по договору поставки № 362 від 15.09.10р.

Позивач наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог в повному обсязі.

09.03.11р. на адресу господарського суду надійшло клопотання відповідача про перенесення розгляду спору на іншу дату, внаслідок неможливості забезпечити присутність повноважного представника у призначеному засіданні.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника у призначені судові засідання на 10.02.11р. та 10.03.11р. не забезпечив, при цьому був належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору свідченням чого є повернуті відділенням поштового зв’язку на адресу суду повідомлення про отримання останнім кореспонденції суду під розпис. При цьому, господарським судом вже надавалась можливість відповідачу забезпечити присутність у судовому засіданні та надати відзив на позовну заяву, необхідні документи в обґрунтування заперечень на позов за їх наявності, так як клопотання останнього про перенесення розгляду спору з 10.02.11р. на іншу дату було задоволено, у зв’язку із чим суд вбачає достатньо підстав та наявну можливість розглянути справу за існуючими матеріалами (оригінали надавались позивачем для огляду у судовому засіданні), згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

15.09.2010 року позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки № 362 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов’язався продати, а покупець, в свою чергу, прийняти та сплатити вартість самоклеючих етикеток (товар), де кількість, асортимент, якість, строк поставки та ціна товару визначаються за згодою сторін та вказується у специфікації, яка є невід’ємною частиною цієї угоди. При цьому, постачання здійснюється на умовах СРТ склад відповідача у м. Дніпропетровськ.

17.09.10р. на підставі заявки покупця за № 112 узгоджено та підписано специфікацію № 1 до Договору на загальну суму 98 520,30 грн. з оплатою вартості цього товару на протязі 10-ти календарних днів після поставки товару.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Вивчивши матеріали справи господарський суд вважає за необхідне частково задовольнити уточнені позовні вимоги з огляду на наступне.

Так, проведений господарським судом аналіз матеріалів справи відображає, що позивачем на виконання умов специфікації № 1 до Договору відвантажено та поставлено на склад покупця товар на загальну суму 98 520,30 грн., що насамперед підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 0001503 від 17.09.10р. та довіреністю на отримання уповноваженим представником відповідача матеріальних цінностей за № 112 від 17.09.10р., проте в порушення визначених специфікацією № 1 строків оплати відповідачем так і не сплачено повну вартість отриманого товару (граничний строк сплати –28.09.10р.), оскільки станом на 27.01.11р. загальна сума основної заборгованості відповідача складає 76 000,00 грн., яка визнається господарським судом такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно положень ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду справи відповідачем не надано господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми основного боргу, а обставини на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не спростовані.

На підставі умов п. 6.4 Договору позивачем, у зв’язку із порушення відповідачем строків оплати спірного товару, на суму основної заборгованості нараховано пеню, розмір якої за період з 29.09.10р. по 27.01.11р. становить суму 4 622,25 грн. та відображається в обґрунтованому розрахунку позивача.

Окрім того, в силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу на основну заборгованість за період з жовтня по грудень 2010 року суму 1 679,28 грн. інфляційних, а також за період з 29.09.10р. по 27.01.11р. суму 880,42 грн. 3% річних, розмір яких відображається у наданому позивачем розрахунку.

В той же час, господарський суд перевіривши заявлені позивачем нарахування розміру інфляційних збитків визнає їх частково обґрунтованими у сумі 1 495,78 грн., а в решті нарахувань відмовляє за їх безпідставністю.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення уточнених позовних вимог.

Клопотання ж відповідача про повторне перенесення розгляду спору на іншу дату, у зв’язку із слуханням іншої справи цього ж дня о 11:15 год. у цьому ж господарському суді задоволенню не підлягає, оскільки, по-перше, дана справа була призначена на 11:00 год. та представник відповідача фактично міг забезпечити свою присутність в цих засіданнях, тому суд вважає, що останнім не подано належних документів підтверджуючих поважність причин неявки та їх обставин. Між тим, на думку суду, вчинення з боку відповідача таких процесуальних дій, насамперед, спрямовано на затягування часу розгляду справи, отже позбавлення позивача права на вирішення спору в найкоротші строки, що є специфікою господарських відносин. При цьому, відповідач є юридичною особою, яка має затверджений штат працівників і за відсутності можливості забезпечити присутність свого робітника не обмежений у виборі іншого представника для участі у судовому засіданні.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіста" (49040, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, корп. 11; ЄДРПОУ 37070576) на користь Приватного акціонерного товариства "Технологія" (40031, м. Суми, вул. Курська, 147-А; ЄДРПОУ 14022407) суму 76 000,00 грн. (сімдесят шість тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 4 622,25 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять дві грн. 25 коп.) пені, 1 495,78 грн. (одна тисяча чотириста дев’яносто п’ять грн. 78 коп.) інфляційних, 880,42 грн. (вісімсот вісімдесят грн. 42 коп.) 3% річних, 829,98 грн. (вісімсот двадцять дев’ять грн. 98 коп.) державного мита, 235,48 грн. (двісті тридцять п’ять грн. 48 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –______