Ухвала суду № 14348306, 17.03.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.03.11р.

Справа № 5005/294/2011

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Дніпропетровськ

про зобов'язання повернути грошові кошти в розмірі 19817 грн. 85 коп.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: Віноградов А.А. - дов. №4138 від 28.08.08р.

від відповідача: Кучеренко І.А. - дов. №07-08/29 від 04.01.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»звернувся до господарського суду з позовом до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про забов»язання Відповідача повернути Позивачу незаконно отримані кошти у розмірі 19 817 грн. 85 коп. та судові витрати.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.

Представник Відповідача проти позову заперечує, вважає його безпідставним, в своєму відзиві на позов та додаткових поясненнях до нього вказує на підстави згідно з якими він заперечує проти позову, відповідно до яких, просить суд в задоволені позову Позивачу відмовити

01.03.2011 року Відповідач подав заяву про продовження строку розгляду справи в порядку ст.. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 01.903.2011 року строк розгляду справи було продовжено до 25.03.2011 року.

Оригінали документів, оглянуті у судовому засіданні, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За результатами документальної ревізії (перевірки) ПАТ КБ «Приватбанк»(Позивач) з питань додержання законодавства про загальнообов»язкове державне соціальне страхування з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Відповідач) 15.12.2009 року було складено Акт перевірки (далі Акт) (а.с. 33-42, 81-90).

15.12.2009 року на підставі вказаного Акту, Відповідачем було складено та видано Позивачу припис № 088 (а.с. 31-32).

25.12.2009 року Виконавчою дирекцією Відповідача прийнято рішення № 317 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені зха порушення законодавства про загальнообов»язкове державне соціальне страхування (а.с. 79-80).

На заперечення Позивача до Акту від 15.12.2009 року, Відповідачем за № 04-06/9563 від 31.12.2009 року було підготовлено та направлено на адресу Позивача лист (а.с.25-28) відповідно до якого, Відповідач повідомив Позивача про необхідність сплати санкції та перерахуванню їх до бюджету Відповідача в повному обсязі.

На виконання вказаного припису Відповідача, Позивачем відповідно до меморіального ордеру № 1903 від 12.01.2010 року сплачено суму у розмірі 19 817 грн. 85 коп. (а.с. 29), про що листом Позивача за № 13.0.0.0/2-27 від 13.01.2010 року (а.с. 30) і було проінформовано Відповідача.

За результатами розгляду скарги Позивача, 08.02.2010 року за № 04-06/548 Виконавчою дирекцією Відповідача винесено рішення про результати розгляду скарги (а.с. 20-24), відповідно до якої відмовлено в задоволені скарги Позивача, внесено зміни до припису № 088 від 15.12.2009 року в частині неприйнятих до заліку витрат, в якому вказану суму не прийняти до заліку витрат (8539,94 грн.) змінити на суму 3903,86 грн. (8539,94 грн. –4636,08 грн.) та попереджено Позивача, що у разі відмови від перерахування коштів згідно з Рішенням Відповідач буде змушений передати матеріали відповідним органам для примусового стягнення згідно щз чинним законодавством.

З приведених Позивачем позовних вимог, вбачається, що Позивач не згоден з винесенням Відповідачем припису № 088 від 15.12.2009 року, вважає його не законним та відповідно вважає не законним стягнення з нього суми на підставі порушень викладених у Акті від 15.12.2009 року.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги Позивача, необхідно вказати на наступне.

1. У вирішенні питань, пов'язаних з прийняттям позовних заяв, господарський суд повинен розрізняти поняття підвідомчості і підсудності справ.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до його компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК). Підсудністю називається розмежування компетенції стосовно розгляду справ між окремими господарськими судами (статті 13, 15 і 16 ГПК).

2. З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

3. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

а) участь у спорі суб'єкта господарювання;

б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

в) наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

г) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з:

- утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, крім відповідних спорів за позовами суб'єктів владних повноважень;

- приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації;

- захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права;

- з використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб'єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності, та відмовою в реєстрації об’єктів промислової власності.

Господарським судам підвідомчі також справи про визнання права та про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у сфері господарської (підприємницької) діяльності.

У господарських судах мають вирішуватися усі спори, що виникають з господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи угоди, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, угоди: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб.

Господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів між суб'єктами господарювання, в тому числі за участю органів державної влади і місцевого самоврядування, пов'язані з визнанням недійсними угод, укладених шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), у тому числі угод щодо купівлі-продажу і оренди землі, а так само актів про проведення відповідних торгів (аукціону).

4. Якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено, що спір вирішується в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин.

Необхідно мати на увазі, що ГПК не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.

5. У визначенні критеріїв поділу спорів на адміністративні та господарські слід враховувати таке.

5.1. Поняття "справа адміністративної юрисдикції" визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України), і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно впливати на поведінку іншого (інших) суб'єктів, які відповідно зобов'язані виконувати законні вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

5.2. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.

Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.

5.3. З огляду на викладене до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

5.4. У силу положень частини другої статті 21 КАС України в порядку господарського судочинства можуть вирішуватися спори, пов’язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об’єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб’єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК.

Таким чином не підлягають розглядові в господарських судах справи у спорах, пов’язаних із здійсненням владних повноважень:

- виконавчими дирекціями Фондів соціального страхування, їх робочими органами у відносинах, пов’язаних із здійсненням керівництва та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, проведенням збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, забезпеченням фінансування виплат за загальнообов’язковим державним страхуванням та здійсненням інших функцій згідно з затвердженими статутами.

Пунктом 1 частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

З огляду на викладене, заявлені позовні вимоги Позивача не можуть бути розглянуті господарським судом за нормами Господарського процесуального кодексу України, і провадження у справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК підлягає припиненню.

Керуючись п.1 ч. 1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, п.3. ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», господарський суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі припинити.

Повернути Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з Державного бюджету України суму у розмірі 198 грн. 18 коп. - державного мита сплаченого, платіжним дорученням № А1229U049P від 29.12.2010 року, про що видати довідку.

Суддя

О.І. Красота