Рішення № 14347977, 11.03.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.11р.

Справа № 5005/408/2011

За позовом Іноземного підприємства "Технопарк", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ

про визнання недійсними договору фінансового лізингу від 14.02.2008р. №L1733-02/08

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Рябчик С.В. –представник, дов. від 15.04.2010р.;

Гур'єв Ю.В. - представник, дов. від 15.04.2010р. (був присутній у судових засіданнях 10.02.2011р. та 03.03.2011р.);

від відповідача: Комерзан О.О. - представник, дов. від 28.12.2010р. №28-12/10-3.

СУТЬ СПОРУ:

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні було оголошено перерву на 11.03.2011р.

Позивач з урахуванням уточнень (вх. №8591/11 від 10.02.2011р.) до позовної заяви просить визнати повністю недійсним з моменту укладення договір фінансового лізингу №L1733-02/08, що укладений між сторонами, з моменту укладення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: - спірний договір всупереч частині 2 статті 203 ЦК України не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним; - сторони, укладаючи спірний договір не ставили за мету встановлення між ними відносин фінансового лізингу або підтвердження таких відносин між ними, а переслідували іншу мету –реструктурувати заборгованість лізингоодержувача перед лізингодавцем, що виникла на той момент; - сторони у господарському договорі в редакції від 28.02.2009р. визначили обов’язки лізингоодержувача здійснити певні дії до укладення цієї редакції і дія спірного договору поширюється на минуле; - всупереч вимогам частини 3 статті 5 ЦК України договір фінансового лізингу як акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли до моменту набрання ним чинності; - договір фінансового лізингу №L1733-02/08 у редакції від 28.02.2009р. від імені лізингодавця з боку лізингодавця підписаний тільки однією особою –Генеральним директором Петером Оберауером, котрий згідно преамбули Договору в редакції 28.02.2009р. одноосібно не уповноважений на підписання зазначеного договору в новій редакції; - підпис генерального директора Петера Оберауера на договорі має юридичну чинність тільки при наявності другого підпису –начальника операційного управління Василенка Юрія Івановича; - про зазначене в преамбулі договору в редакції від 28.02.2009р. домовилися сторони договору; - всупереч частини 1 статті 3 ЗУ «Про фінансовий лізинг»лізингодавець передав предмет лізингу лізингоодержувачу не у користування, а у власність, що підтверджується пунктом 1 акту прийому-передачі предмету лізингу від 27.02.2008р.; - специфікація до договору всупереч частини 1 статті 3 Закону України «Про фінансовий лізинг»не містить жодної індивідуальної ознаки предмету лізингу; - автомобіль, зазначений у договорі, неможливо індивідуалізувати та виділити серед однорідних автомобілів; - вказані у специфікації ознаки предмету лізингу є родовими; - зміни специфікацій і умов придбання предмета лізингу після його придбання лізингодавцем у свою власність, а тим більше після передачі предмета лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача ЗУ «Про фінансовий лізинг»не передбачає; - однак сторони договору неодноразово змінювали специфікацію, ціну предмету лізингу й умови придбання предмета лізингу після фактичного придбання предмета лізингу у власність лізингодавця і передачі предмета лізингу до лізингоодержувача; - договір фінансового лізингу в старій редакції не узгоджується з договором фінансового лізингу в новій редакції, оскільки в них різниться ціна предмету лізингу; - всупереч частини 2 статті 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг»сторони розширили склад лізингових платежів; - лізингові платежі за договором фінансового лізингу не є лізингові платежі в розумінні ЗУ «Про фінансовий лізинг», тому що їхній склад не відповідає частині 2 статті 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг».

Відповідач у відзиві (вх. №8556/11 від 10.02.2011р.) на позовну заяву просить у задоволені позовної заяви відмовити, оскільки: - відповідно до пункту 6.1. Загальних умов у випадку зміни встановленого Національним Банком України курсу гривні до іноземної валюти, а також ставки фінансування на період 1 місяць відбувається зміна розмірів, визначених у Графіку лізингових платежів; - відповідно до пункту 6.2. Загальних умов змінений за правилами пункту 6.1. Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку; - при розрахунку періодичного лізингового платежу за договором застосовується еквівалент іноземної валюти, але сплати лізингових платежів здійснюються саме у гривнях.

Позивач у клопотанні №1 (вх. № 9042/11 від 11.02.2011р.) просить суд звернути увагу на те, що у судовому засіданні відповідач підтвердив те, що договір фінансового лізингу не був спрямований на настання правових наслідків, обумовлених ним.

Також позивач у клопотанні №2 (вх. № 9040/11 від 11.02.2011р.) просить суд звернути увагу на те, що у судовому засіданні відповідач підтвердив те, що норми Закону України «Про фінансовий лізинг»не застосовані до договору фінансового лізингу №L733-02-08.

Відповідач у поясненнях (вх. № 13531/11 від 28.02.2011р.) по справі зазначає про наступне: - між лізингодавцем та лізингоодержувачем відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»був укладений договір лізингу у письмовій формі; - при укладенні договору лізингу сторонами дотримані істотні умови, що передбачені частиною статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», а саме: - предмет лізингу; - строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); - розмір лізингових платежів; - інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди; - при укладенні договору, угоди про внесення змін до договору від 28.02.2009р. та договору в новій редакції (на момент вчинення кожного правочину) сторонами дотримані вимоги, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України; - на момент підписання угоди про внесення змін до договору від 28.02.2009р. позивач визнав існуючу на той час заборгованість та погодився на реструктуризацію боргу –капіталізацію, за результатами чого було укладено договір в новій редакції; - всі додатки до договору та договору в новій редакції (з урахуванням укладеної угоди) підписані сторонами –тобто всі умови погоджені сторонами та досягнуто згоди; - перелічені позивачем підстави для визнання договору є необґрунтованими та спростовуються документами, що містяться в матеріалах справи; - відповідно до пункту 2.1 договору та пункту 2.1 договору в новій редакції лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця; - крім того, договір купівлі-продажу підписаний трьома сторонами, а саме: продавцем, покупцем та лізингоодержувачем; - специфікація, що є невідємною частиною Договору купівлі-продажу, погоджена сторонами; товар –предмет лізингу відповідає специфікації та був отриманий лізингоодержувачем; права підпису Договору з боку лізингодавця відповідно до преамбули Договору, Угоди про внесення змін до Договору та Договору в новій редакції передбачена умова на право підпису одного з перелічених посадових осіб з боку ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль”; на момент підписання Договорів та Угоди діяв Статут в редакції 2006 та 2008 року, відповідно до якого генеральний директор одноособово уповноважений укладати цивільно-правові угоди від імені Товариства в межах компетенції, передбаченої цим Статутом та внутрішніми документами товариства; - обмежень для генерального директора для підписання спірних угод не існувало.

У судовому засіданні, що відбулося 03.03.2011р., представник позивача звернув увагу суду на те, що Договір фінансового лізингу не був спрямований на настання правових наслідків, обумовлених ним, на що представник відповідача зауважив, що його слова були невірно витлумачені, оскільки договір було укладено в новій редакції.

Також представником позивача у судовому засіданні 03.03.2011р. було заявлено усне клопотання про залучення до участі у розгляді справи продавця транспортного засобу, який є предметом лізингу, - Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюндай-Трак”.

Суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки:

- по-перше, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї із сторін;

- як вбачається 14.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хюндай-Трак”, як продавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, як лізингодавцем, та Іноземним підприємством „Технопарк”, як лізингоодержувачем, було укладено Договір купівлі-продажу №Р1733-02/08, відповідно до умов якого продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити транспортний засіб –Автомобіль Hyundai HD-270 (самоскид) рік випуску 2007; придбання транспортного засобу на умовах цього Договору здійснюється покупцем для подальшої передачі в лізинг лізингоодержувачу відповідно до Договору лізингу від 14.02.2008р. №L1733-02/08, укладеному між лізингоодержувачем і покупцем;

- отже, не вбачається, що рішення у даній справі може якимось чином вплинути на права та обов’язки Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюндай-Трак”, як продавця зазначеного транспортного засобу, оскільки за Договором купівлі-продажу вказаний транспортний засіб передавався у власність лізингодавця і укладення в подальшому лізингодавцем Договору фінансового лізингу, дійсність якого оспорює відповідач, ніяким чином не впливає на права та обов’язки сторін за Договором купівлі-продажу.

Позивач у поясненнях (вх. № 16574/11 від 11.03.2011р.) щодо заявленого клопотання про залучення третьої особи зазначає, що: - договір фінансового лізингу є трьохстороннім договором, однією із сторін в якому є продавець –Товариство з обмеженою відповідальністю «Хюндай-Трак»; - договір купівлі-продажу укладений на підставі і на виконання договору фінансового лізингу, у зв’язку з чим рішення у справі про дійсність (недійсність) договору фінансового лізингу безпосередньо впливає на права і обов’язки сторін у договорі купівлі-продажу, у тому числі і продавця.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та прокурора господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

- 14.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюндай-Трак», як продавцем, відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", як лізингодавцем, та позивачем –Іноземним підприємством „Технопарк”, як лізингоодержувачем, було укладено договір купівлі-продажу №Р1733-02/08 (надалі –Договір купівлі-продажу), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити транспортний засіб - Автомобіль Hyundai HD-270 (самоскид) рік випуску 2007; придбання транспортного засобу на умовах цього Договору здійснюється покупцем для подальшої передачі в лізинг лізингоодержувачу відповідно до Договору лізингу від 14.02.2008р. №L1733-02/08, укладеному між лізингоодержувачем і покупцем транспортний засіб;

- також 14.02.2008р. між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавцем) в особі Генерального директора Петера Оберауера, що діє на підставі Статуту або в особі начальника операційного управління Василенка Юрія Івановича, який діє на підставі довіреності від 27 грудня 2007р. №27-12/07-8 або в особі головного юриста Федорової Тетяни Володимирівни, яка діє на підставі довіреності від 27 грудня 2007р. №27-12/07-8 або в особі начальника фінансового управління Тарасенка Дмитра Дмитровича, який діє на підставі довіреності від 27 грудня 2007р. №27-12/07-8 та позивачем - Іноземним підприємством "Технопарк" (лізингоодержувачем) в особі директора Палія Сергія Дмитровича, що діє на підставі Статуту, було укладено Договір (оренди) фінансового лізингу №L1733-02/08 (далі –Договір фінансового лізингу №1), відповідно до пункту 1.1 якого Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) (далі –Договір купівлі-продажу) зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до цього Договору) (надалі –предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору;

- лізингоодержувач самостійно на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця предмета лізингу –Товариство з обмеженою відповідальністю „Хюндай-Трак” (пункт 2.1 Договору фінансового лізингу №1);

- відповідно до пункту 3.1 Договору фінансового лізингу №1 вартість предмета лізингу становить 600 000 грн. 00 коп. (в тому числі 20% ПДВ);

- в Специфікації - Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №1 сторони погодили предмет лізингу –автомобіль Hyundai (самоскид) HD-270, 2007 року випуску, об’ємом двигуна 12920 куб.см, загальною вартістю 600 000 грн. 00 коп. разом з ПДВ;

- після проведення фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачу вартість предмета лізингу може бути збільшена, якщо на момент проведення повного розрахунку лізингодавця з продавцем за придбання предмета лізингу лізингодавець оплатив йому суму, яка перевищує загальну вартість предмета лізингу на момент укладення Договору (вказану в пункті 3.1 цього Договору); в цьому випадку лізингодавець складає новий графік з розрахунку на перший робочий день першого лізингового періоду та направляє його лізингоодержувачу; змінений за правилами цього пункту графік приймається до виконання лізингоодержувачем у безспірному порядку (пункт 3.2 Договору фінансового лізингу №1);

- відповідно до абзацу 1 пункту 1.2 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору фінансового лізингу) приймання та передача предмета лізингу оформляється актом приймання-передачі за формою, наведеною в Додатку №3 до Договору (далі –акт приймання-передачі); при цьому, лізингоодержувач зобов’язаний підписати та передати лізингодавцю акт приймання-передачі предмета лізингу або письмово повідомити про претензії до предмета лізингу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання такого акту; у разі неотримання лізингодавцем підписаного акту приймання-передачі предмета лізингу або письмового викладення претензій до предмета лізингу у зазначений в цьому пункті строк, акт приймання-передачі вважається підписаним, а предмет лізингу прийнятий лізингоодержувачем без будь-яких претензій в день складання акту;

- як вбачається з матеріалів справи відповідно до акту від 27.02.2008р. приймання-передачі предмета лізингу лізингодавцем було передано лізингоодержувачу відповідно до умов Договору фінансового лізингу №1 предмет лізингу –транспортний засіб Hyundai (самоскид) HD-270 2007 року випуску,(а.с.25);

- як вбачається в подальшому 28.02.2009р. між відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»в особі Генерального директора Петера Оберауера, що діє на підставі Статуту в особі начальника операційного управління Василенка Юрія Івановича, який діє на підставі довіреності від 27 грудня 2007р. №27-12/07-8 або в особі головного юриста Федорової Тетяни Володимирівни, яка діє на підставі довіреності від 27 грудня 2007р. або в особі начальника управління ризик-менеджменту Вакси Віктора Володимировича, який діє на підставі довіреності від 29 грудня 2008р. №29-12/08 (лізингодавцем) та позивачем - Іноземним підприємством "Технопарк" (лізингоодержувачем) в особі директора Палія Сергія Дмитровича, що діє на підставі Статуту, було укладено договір фінансового лізингу №L1733-02/08 (надалі –Договір фінансового лізингу №2), яким фактично виклали Договір фінансового лізингу №1 в новій редакції;

- відповідно до пункту 1.1 Договору фінансового лізингу №2 лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) (далі –Договір купівлі-продажу) зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначається в Специфікації (Додаток №2 до цього Договору) (далі –предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору;

- вартість предмета лізингу становить 884 900 грн. 72 коп., у тому числі 20% ПДВ (пункт 3.1 Договору фінансового лізингу №2);

- як вбачається у Додатку №1 до Договору фінансового лізингу №2 сторонами було погоджено графік платежів від 28.02.2009р.;

- також, 28.02.2009р. між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" в особі Генерального директора Петера Оберауера, що діє на підставі Статуту, в особі начальника операційного управління Василенка Юрія Івановича, який діє на підставі довіреності від 29 грудня 2008р. №29-12/08 або в особі головного юриста Федорової Тетяни Володимирівни, яка діє на підставі довіреності від 29 грудня 2008р. №29-12/08 або в особі начальника фінансового управління Тарасенка Дмитра Дмитровича, який діє на підставі довіреності від 27 грудня 2007р. №27-12/07-8 (лізингодавцем) та Іноземним підприємством «Технопарк»в особі Палія Сергія Дмитровича, що діє на підставі Статуту (лізингоодержувачем) було укладено угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу від 14 лютого 2008 року №№L1733-02/08 (надалі –Угода про внесення змін), відповідно до пунктів 1.1.1, 1.1.2 пункту 1 якого у зв’язку з наявністю у лізингоодержувача простроченої заборгованості у розмірі 123 967 грн. 34 коп. за Договором фінансового лізингу №L1733-02/08 від 14 лютого 2008 року на підставі рахунку-фактури №L1733-02/08/10 від 01.12.2008р., №L1733-02/08 /11 від 02.01.2009р., №L1733-02/08/12 від 02.02.2009р., №L1733-02/08/8 від 01.10.2008р., № L1733-02/08/9 від 03.11.2008р., №L1733-02/08/р, від 19.01.2009р., №L1733-02/08/р1 від 17.02.2009р., №L1733-02/08/р3 від 21.10.2008р., №L1733-02/08/р4 від 18.11.2008р., №L1733-02/08/р5 від 18.12.2008р. та враховуючи, що лізингоодержувачем було виявлено бажання здійснити реструктуризацію цієї заборгованості, сторони дійшли згоди внести зміни до договору на наступних умовах: реструктуризація заборгованості здійснюється шляхом збільшення заборгованості лізингоодержувача з погашення вартості предмета лізингу на суму нарахованої комісії та штрафних санкцій за простроченими рахунками, а також переоцінену на підставі пункту 6.1.4 Додатку №4 «Загальні умови фінансового лізингу»до Договору; подальше нарахування лізингових платежів за користування предметом лізингу здійснюється виходячи з такої переоціненої заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем щодо погашення вартості предмета лізингу в сумі 672 734 грн. 03 коп.; при цьому курсом графіку, що використовується для складання графіку платежів, є курс 7,546 гривень за 1 долар США; розмір поточних лізингових платежів, зазначений у графіку платежів, не є остаточним та підлягає зміні у випадках, визначених Договором, викладеним у новій редакції;

- в іншій частині сторони керуються положеннями Договору, викладеним у новій редакції (підпункт 1.1.3 пункту 1 Угоди про внесення змін);

- згідно статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

- частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей;

- отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору;

- позивач вважає, що договір фінансового лізингу від 14.02.2008р. №L1733-02/08, укладений між сторонами є недійсним з моменту укладення, оскільки: - спірний договір всупереч частині 2 статті 203 ЦК України не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним; - договір фінансового лізингу №L1733-02/08 у редакції від 28.02.2009р. від імені лізингодавця з боку лізингодавця підписаний тільки однією особою –Генеральним директором Петером Оберауером, котрий згідно преамбули Договору в редакції 28.02.2009р. одноосібно не уповноважений на підписання зазначеного договору в новій редакції; - специфікація до договору всупереч частини 1 статті 3 Закону України «Про фінансовий лізинг»не містить жодної індивідуальної ознаки предмету лізингу, лізингодавець передав предмет лізингу лізингоодержувачу не у користування, а у власність, що підтверджується пунктом 1 акту прийому-передачі предмету лізингу від 27.02.2008р.; - договір фінансового лізингу в старій редакції не узгоджується з договором фінансового лізингу в новій редакції, оскільки в них різниться ціна предмету лізингу; - лізингові платежі за договором фінансового лізингу не є лізингові платежі в розумінні ЗУ «Про фінансовий лізинг», тому що їхній склад не відповідає частині 2 статті 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг»; відповідач проти цього заперечує; відповідач проти цього заперечує.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного:

- відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства;

- статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

- між лізингодавцем та лізингоодержувачем відповідно до частини 1 статі 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" був укладений договір фінансового лізингу №L1733-02/08 (з урахуванням його викладення у новій редакції) у письмовій формі;

- як встановлено матеріалами справи, при укладенні договору фінансового лізингу №L1733-02/08 сторонами дотримані істотні умови, що передбачені частини 2 статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", а саме: - предмет лізингу; - строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); - розмір лізингових платежів; - інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

- відповідно до частини 1 статті 3 закону України "Про фінансовий лізинг", предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів;

- відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", плата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати: - суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу;

- відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода;

- в порядку частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору;

- істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;

- відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд;

- як вбачається з матеріалів справи, при укладанні договору, угоди про внесення змін до договору та договору в новій редакції (на момент вчинення кожного правочинну) сторонами дотриманні вимоги, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України;

- всі додатки до договору та договору в новій редакції (з урахуванням укладеної угоди про внесення змін) підписані усіма сторонами, тобто всі умови погоджені сторонами та досягнуто згоди;

- також необхідно зауважити, що відповідно до пункту 2.1 договору фінансового лізингу від 14.02.2008р. №L1733-02/08 та пункту 2.1 договору фінансового лізингу №L1733-02/08 в новій редакції від 28.02.2009р. лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця;

- крім того, договір купівлі-продажу підписаний трьома сторонами: продавцем, покупцем та лізингоодержувачем, Специфікація, що є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу, погоджена сторонами, товар - предмет лізингу відповідають специфікації та був отриманий лізингоодержувачем;

- до того ж, щодо права підпису договору з боку лізингодавця - відповідно до преамбули договору від 14.02.2008р. №L1733-02/08, угоди про внесення змін до договору та договору в новій редакції від 28.02.2009р. передбачена умова на право підпису одного з перелічених посадових осіб з боку ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль";

- щодо тверджень позивача про зміну сум вже сплачених платежів згідно договорів лізингу в новій редакції необхідно зазначити, що позивачем не враховано формули розрахунки зазначені в графіку платежів. Крім того, позивач добровільно погодився з новими зміненими сумами, що підтверджує підписання ним договору лізингу в новій редакції; необхідно зауважити, що розбіжності між сумами в новій і попередній редакції договору викликані тим, що відповідач для придбання лізингової техніки окрім власних коштів використовував і залучені кредитні кошти в іноземній валюті, в зв'язку з останнім сторони і узгодили збільшення суму лізингових платежів;

- що стосується збільшення умовами Договору фінансового лізингу №2 вартості предмета лізингу, то умовами Договору фінансового лізингу №1 (пункт 3.2) передбачена можливість після проведення фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачу збільшення вартості предмета лізингу;

- крім того, відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення;

- тобто зазначеною правовою нормою передбачено право сторін надати договору зворотну силу, тобто поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання; така ситуація може мати місце тоді, коли фактичні відносини між сторонами, зокрема щодо передання майна, виконання робіт, надання послуг, виникли раніше їх юридичного оформлення;

- також суд не може погодитися з думкою позивача про те, що у генерального директора ТОВ "Райффайзен лізинг Аваль" відсутній необхідний обсяг повноважень для укладення договорів, оскільки відповідно до підпункту "є" пункту 12.3.5 розділу 12 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", затвердженого протоколом № 1 загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен лізинг Аваль" від 30.05.2006 року, генеральний директор укладає цивільно-правові угоди від імені Товариства в межах компетенції, передбаченої цим статутом та внутрішніми документами товариства;

- тому у господарського суду відсутні підстави для визнання недійсним договору фінансового лізингу №L1733-02/08.

- отже, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„16„ березня 2011р.