Постанова № 14345968, 17.02.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 лютого 2011 р. № 3/98-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Муравйов О.В.,

судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргивідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2010р.

у справі

господарського суду№ 3/98-10

Дніпропетровської області

за позовомвідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

додержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

простягнення 110 666,50грн.

за участю представників сторін: позивачадовір. Шпильки А.М. від 01.07.2010 №6147/12 відповідачадовір. Селякова О.В. від 01.01.2011 №489

Розпорядженням № 03.08-05/124 від 16.02.2011 змінено склад колегії суддів у справах №13/26-10, №3/98-10, №46/91, №05-11/1498-2-1485/08, №15/78-10-7/300(08/65-09), №8/344-48/353, №32/523, №5020-11/194, №21/1968, №19/67, призначених до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий суддя Муравйов.О.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця", про стягнення 110666,50 грн. штрафу за порушення термінів доставки вантажу по 102 залізничним накладним.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010 (суддя Юзіков С.Г.) позов задоволений частково: стягнуто з Придніпровської залізниці 69629,95 грн. в силу приписів ч.1 ст.116 Статуту залізниць України та поданих документальних доказів. В решті вимог відмовлено, оскільки затримка вагонів відбувалася з вини позивача, що підтверджено належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення частково скасувати у сумі 45972,67 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду України від 08.12.2010 (головуючий суддя Лисенко О.М., судді Джихур О.В., Виноградник О.М.), апеляційну скаргу ДП "Придніпровська залізниця" задоволено частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010 змінено: стягнуто з державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 25424,92 грн. штрафу та судові витрати.В решті позовних вимог відмовлено.

          Не погоджуючись постановою апеляційної інстанції, ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невірну оцінку наданих залізницею документів та невірний розрахунок суми штрафу за порушення строку доставки вантажу, просить скасувати Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010 залишити в силі.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанції та вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі 22.12.2006 року був укладений договір № ПР/ДН-2-061555/НЮп/1672 "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" із проколом узгодження розбіжностей, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

У відповідності із залізничними накладними на адресу позивача прямували порожні залізничні вагони на своїх вісях, які перевозилися по повним перевізним документам як вантаж.

Вирішуючи справу по суті, суди підставно виходили з приписів статті 908 Цивільного кодексу України, згідно з якою перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення, а статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Ст. 6 Статуту залізниць встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Статтею 41 Статуту залізниць України встановлено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно ст.116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини).

Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 865/5086, встановлено у разі перевезення вантажною швидкістю строки доставки вантажів: маршрутними відправками –1 доба на кожні повні та неповні 320 км; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах –1 доба на кожні повні та неповні 200 км .

Пунктом 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з пунктом 9 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 року № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 15.03.1999 року за № 165/3458, про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Статтею 129 Статуту залізниць та пунктом 3 Правил складання актів встановлено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності у разі, в т.ч. затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Ретельно перевіривши матеріали справи, враховуючи дати відправлення, дати прибуття вантажу, відстані між станціями Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 83913,87 грн. з огляду на те, що залізницею доведено доставку вагонів в строк, обчислений у відповідності із Правилами обчислення термінів доставки вантажів, належними доказами, а саме наказами про затримку, Актами про затримку, повідомленнями про затримку вагонів, актами загальної форми через затримку вагонів в процесі перевезення з вини позивача.

Апеляційним судом визнано такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів по залізничним накладним: №42231419, №42200568, №42200570, №42200571, №42231540, №45944345, №45953943, №51146290, №42200578, №42226412 в сумі 1529,43 грн. штрафу.

У решті позовних вимог по залізничним накладним на загальну суму 23895,49 грн. вимоги задоволені як такі, що підтверджені належними доказами та не спростовані Придніпровською залізницею.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року у справі № 3/98-10 залишити без змін.

          Головуючий           О. Муравйов

Судді           Т. Данилова

І. Ходаківська