Постанова № 14344228, 15.03.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 березня 2011 року м. Чернівці Справа № 2а-3336/10/2470

15 год. 24 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Скакун О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індик Продукт"

до Державної податкової інспекції у Кіцманському районі

про скасування податкового повідомлення - рішення

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

ТОВ “Никсоюзторг”

ТОВ “Будремзбут”

ТОВ “Нардин”

ТОВ “Трініті Україна”

ТОВ “ВКК”

ПП “Компанія Лайф”

ТОВ “Інтертехно”

ТОВ “Фарбекс”

за участю:

секретаря судового засідання: Юзька Я.В.

представника позивача Гостюка В.І.

представника відповідача Коубіш А.П.

представників третіх осіб не зявились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індик Продукт" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіцманському районі про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 жовтня 2010 року №0000382300/0 про відмову в отриманні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 80833,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, в позовній заяві позивач посилається на те, що в ході проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за січень 2009 року, відповідач безпідставно дійшов висновку про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року, що повязано з відсутністю відповідей виробника на направлені запити щодо надання матеріалів зустрічних перевірок.

Позивач вважає відмову в отриманні бюджетного відшкодування безпідставною, а податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Оскільки, в період з 12.05.2009р. по 12.06.2009р. відповідачем уже проводилась документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р., про що складено акт. Перевіркою було встановлено, що позивачем бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 80833,00 грн. за січень 2009 року заявлено згідно п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та зроблено висновок про те, що факти, за якими платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування відсутні. Позивач зазначає, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.12.2009р. зобовязано ДПІ у Кіцманському районі Чернівецької області прийняти рішення про відшкодування ТОВ «Індик-Продукт»належної суми податку на додану вартість в розмірі 80833,00 грн.

На думку позивача, він має право на відшкодування ПДВ у відповідності до норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях. Зазначив, що постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.12.2009 року оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду, а, отже, вона не набрала законної сили. Відповідач зазначає, що на підставі доповідної записки від начальника ВПМ ДПІ у Сторожинецькому районі та отриманих відповідей про проведення зустрічних перевірок головними державними податковими ревізорами-інспекторами відділу податкового контролю ДПІ у Кіцманському районі проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2009. Перевіркою встановлено неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року, що повязано з відсутністю відповідей виробника на направлені запити щодо надання матеріалів зустрічних перевірок.

Відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення правомірними.

Ухвалою суду від 21.12.2010р., у звязку з тим, що встановлення податковим органом факту нікчемності правочину, вчиненого ТОВ "Індик Продукт", може одночасно впливати на права та обовязки інших платників податків, які були учасниками відповідних операцій, було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ “Никсоюзторг”, ТОВ “Будремзбут”, ТОВ “Нардин”, ТОВ “Трініті Україна”, ТОВ “ВКК”, ПП “Компанія Лайф”, ТОВ “Інтертехно”, ТОВ “Фарбекс”.

Поштові відправлення з повідомленнями про дату, час та місце судового розгляду справи, які було адресовано третім особам за їх юридичною адресою, повернулися з відміткою “за зазначеною адресою не знаходиться”.

У відповідності до ч.1 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, суд вважає, що неявка третіх осіб не перешкоджає судовому розгляду справи.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Індик Продукт" було подано до ДПІ у Кіцманському районі розрахунок сум бюджетного відшкодування за січень 2009 року в сумі 80833 грн. №3354 від 20.02.2010р.

Державною податковою інспекцією у Кіцманському районі Чернівецької області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Індик Продукт" по результатах отриманих відповідей на надіслані запити з питань дотримання вимог податкового законодавства по бюджетному відшкодуванню за січень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.10.2010р. №20/2320/33539898 (а.с.6). В акті перевірки відповідач дійшов висновку про неможливість підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року на суму 80833 грн., що повязано з відсутністю відповідей до виробника на направлені запити щодо надання матеріалів зустрічних перевірок. В порушення п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ "Індик Продукт" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року на 80833 грн. та 30833 грн. переноситься у 26 рядок декларації за січень 2009 року.

В акті перевірки зазначено, що з метою підтвердження правомірності сум ПДВ, заявлених до бюджетного відшкодування, ДПІ у Кіцманському районі направлено до ВПМ ДПІ у Сторожинецькому районі лист №702/7/15-117 від 03.03.2009 року щодо здійснення заходів для відпрацювання контрагентів підприємства.

ВПМ ДПІ у Сторожинецькому районі було встановлено, що відємне значення виникло внаслідок придбання щебеню від субєктів господарювання, зареєстрованих в м. Миколаєві та Київській області з супровідними документами сумнівного походження. Дана сума складається з придбання щебеню від ТОВ «Никсоюзторг»(33573551) на суму 300000 грн. (в т.ч. ПДВ 50000 грн.) та проектних послуг від ПП «Архітектурна лінія»(33427425, м. Івано-Франківськ) на суму 185000 грн. (в т.ч. ПДВ 30800 грн.). В подальшому встановлено ланцюг постачальників щебеню: ТОВ «Никсоюзторг»(м. Миколаїв) стан «4»(порушено справу про банкрутство), ТОВ «Будремзбут» (м. Миколаїв) стан «16»(ліквідоване), ТОВ «Нардин»(м. Миколаїв) стан «16»(ліквідоване), постачальниками якого в свою чергу були інші фірми з ознаками фіктивності м. Києва та Київської області (ТОВ «Трініті-Україна», ТОВ «ВВК», ПП «Компанія Лайф», ТОВ «Інтертехно», ТОВ «Фарбекс»). У всіх постачальників, а саме ТОВ «Трініті-Україна», ТОВ «ВВК», ПП «Компанія Лайф», ТОВ «Інтертехно», ТОВ «Фарбекс»відсутні податкові зобовязання, тобто реалізацію щебеню дані СГД не проводили.

ТОВ «Никсоюзторг»(м. Миколаїв), підприємство 1-ї ланки в ланцюгу постачальників щебеню із 25.12.2009р. знято з обліку та 14.01.2010р. закрите.

Тобто, згідно вказаних вище відомостей щебінь фактично не постачався ТОВ «Никсоюзторг». Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Никсоюзторг»господарських можливостей для виконання господарських зобовязань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань. Останнє в свою чергу свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Никсоюзторг»створення правових наслідків. Представлені перевірці документи не підтверджують цивільно - правові відносини сторін, факт поставки гравійно піщаної суміші ТОВ «Никсоюзторг».

Відповідач в акті перевірки дійшов висновку про те, що позивач завищив податковий кредит на суму 50000 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними на операції з поставки щебеню за правочинами, які є нікчемними, за податковими накладними, отриманими не від посадових осіб платника податку, зазначеного в них постачальником товарів, робіт, послуг.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що направленими запитами до ДПІ у м. Івано-Франківськ встановлено, що ПП «Архітектурна лінія»не є виробником проектних послуг, які ним же надавалися ТОВ «Індик Продукт». Постачальником на ПП «Архітектурна лінія» є ТОВ «Юр-Ком»(34807066, м. Київ) та ТОВ «Спецбудпроект Україна»(33398195, м. Київ). На письмові запити з ДПІ у Кіцманському районі отримано акти «Про неможливість проведення перевірок». Підприємства за юридичними адресами не знаходяться. Додатково встановлено, що ТОВ «Спецбудпроект Україна»- стан «7»(до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей), а ТОВ «Юр-Ком»визнано банкрутом.

Судом встановлено, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.12.2009 року зобовязано ДПІ у Кіцманському районі Чернівецької області прийняти рішення про відшкодування ТОВ «Індик-Продукт»належної суми податку на додану вартість в розмірі 80833,00 грн. (а.с.10). як вбачається з листа Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.01.2010р. постанову оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду (а.с. 60).

В судовому засіданні судом допитано в якості свідка працівника податкової міліції ОСОБА_3, який брав участь у встановленні ланцюгу постачальників щебеню ТОВ «Никсоюзторг». Свідок підтвердив факти, зазначені в акті перевірки та листуванні ВПМ ДПІ у Сторожинецькому районі, які містяться в матеріалах справи.

02 березня 2011 року позивачем подано до суду клопотання про зміну позовних вимог, а саме, уточнення позовних вимог вимогою про стягнення з Державного бюджету України 80833 грн.

У звязку із зміною позовних вимог позивач також подав клопотання про залучення до участі у справі Управління Державного казначейства у Кіцманському районі.

Однак, суд розглядає справу у межах позовних вимог, заявлених позивачем у первинній редакції позовної заяви з таких підстав.

У відповідності до ст.ст. 51, 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що позивач не наділений правом змінити предмет або підставу позову після початку судового розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, в тому числі показання свідків, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд не бере до уваги посилання позивача на ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України щодо встановлення судовим рішенням обставин, які не потребують доказування. Оскільки, судом встановлено, що постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.12.2009 року у справі №2а-964/09/2470 знаходиться на розгляді в апеляційній інстанції та законної сили не набрала.

При вирішенні адміністративної справи суд застосовує нормативно правові акти, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню регламентується п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно п.п.7.7.1. п. 7.7. ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2. п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 Закону, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктами 7.7.3. та 7.7.4. п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 15.3.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

На підставі Довідки «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Никсоюзторг»», складеної ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, судом встановлено, що ТОВ «Никсоюзторг»було виписано ТОВ «Індик Продукт»накладні та податкові накладні на поставлений товар щебінь у кількості 1875 м3 на суму 300000 грн., розрахунки здійснено у безготівковій формі (а.с.49-52).

Суд звертає увагу на те, що згідно зазначеної довідки основним видом діяльності ТОВ «Никсоюзторг»є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, що є нетиповим видом діяльності для здійснення поставок щебеню у значній кількості. Крім того, офісні, складські приміщення та виробничі потужності у ТОВ «Никсоюзторг»відсутні, згідно податкової звітності на підприємстві працює 1 особа.

Позивачем не надано суду для дослідження податкові накладні, які були видані ТОВ «Никсоюзторг»позивачу ТОВ «Індик Продукт». В судовому засіданні представник позивача посилався на те, що податкові накладні були досліджені під час перевірки податковим органом, однак після цього були втрачені. Представник відповідача не заперечував факт наявності під час перевірки податкових накладних, одержаних позивачем від ТОВ «Никсоюзторг».

Судом було зобовязано позивача надати для дослідження в судовому засіданні товарно транспортні документи з відмітками відправника товару та його отримувача, які б підтверджували реальність товарної поставки.

Однак, позивачем не було надано суду товарно транспортних накладних та інших супроводжувальних документів, які свідчать про транспортування товарів.

Представник позивача стверджував в судовому засіданні, що транспортування щебеню здійснювалося постачальником та позивачу невідомо яким саме чином щебінь було доставлено до місця призначення. На думку позивача, податкові накладні є беззаперечним та достатнім доказом того, що щебінь було поставлено позивачу.

В судовому засіданні судом досліджено податкові накладні, видані ПП «Архітектурна лінія»позивачу ТОВ «Індик Продукт».

З матеріалів справи, зокрема Довідки ДПІ у м.Івано Франківськ, вбачається, що ПП «Архітектурна лінія» надавалися ТОВ «Індик Продукт» проектні послуги, на що складено акти приймання передачі та виписано податкові накладні (а.с. 46-48). Розрахунки проводилися у безготівковій формі.

Представник позивача в судовому засіданні стверджував, що ПП «Архітектурна лінія» на замовлення позивача було виготовлено проектну документацію. Судом, з метою перевірки обовязкових реквізитів документів, передбачених ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме змісту та обсягу господарської операції, було зобовязано позивача надати результати поставлення проектних послуг (виготовленого проекту) та акти приймання передачі проектних послуг. Однак, позивачем не надано на вимогу суду зазначені докази для дослідження в судовому засіданні.

Таким чином, позивачем в судовому засіданні на підтвердження господарських правовідносин ТОВ «Індик Продукт» з ПП «Архітектурна лінія» та ТОВ «Никсоюзторг»» надано лише копії податкових накладних, виданих ПП «Архітектурна лінія», які, на думку позивача, є достатніми доказами реальності поставлених товарів та послуг.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача з наступних підстав.

Вирішуючи адміністративну справу, суд керувався інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»та Довідкою Вищого адміністративного суду України «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»» від 15 квітня 2010 року.

Під господарською діяльністю уГосподарському кодексі України (стаття 3)розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суд вважає, щонаявністьподаткових накладнихдійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.Крім того, суд вважає, що факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що поставка товарів чи послуг мала місце.

Згідно ч.2 ст.207 Господарського кодексу України, недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом досліджувалися фактичні обставини, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми бюджетного відшкодування.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ, посилаючись на нікчемність укладених правочинів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Никсоюзторг» не мав технологічних можливостей для здійснення поставок щебеню у значній кількості, відсутній кваліфікований персонал, основні фонди, в тому числі транспортні засоби для перевезення.

Суд доходить висновку, що відсутність товарно транспортних накладних на підтвердження поставки ТОВ «Никсоюзторг»щебеню ТОВ «Індик Продукт» є свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції та нікчемність укладеної угоди.

Згідно ст.9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відсутність належних первинних документів на підтвердження надання послуг ПП «Архітектурна лінія» позивачу, на думку суду, свідчить про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд оцінює дії позивача як платника податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника. При цьому враховує те, що жоден з контрагентів позивача у дослідженому податковим органом ланцюгу постачальників не являється таким, який прозоро здійснює реальну господарську діяльність, що викликає сумнів в реальності вчинених ними операцій та відповідності дійсному економічному їх змісту.

Суд вважає, що в даному випадку мав місце виключно документообіг щодо господарських операцій, які дають право на формування сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Підприємством перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача не було праовмірних підстав на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 80833,00 грн.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Кіцманському районі Чернівецької області доведено правомірність свого рішення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В позові відмовити повністю.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У судовому засіданні 15 березня 2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У звязку з тим, що закінчення строку виготовлення постанови у повному обсязі припадає на вихідний день, постанову виготовлено в повному обсязі 21 березня 2011 року.

Суддя О.П. Скакун