Постанова № 14342081, 28.02.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2011 р. Справа № 2-а-4054/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес»

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні

про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,

встановив:

В липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонес» (надалі-позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі ДПІ, відповідач), в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 20.07.2010р. №002982301/0 та №0002992301/0, яким позивачу визначені податкові зобовязання по податку на додану вартість на суму 46137,9 грн., у тому числі 15379,3 грн. - штрафні санкції, та по податку на прибуток в сумі 51933,7 грн., у тому числі 11984,7 грн. - штрафні санкції..

Дані рішення винесені на підставі акту від 12.07.10р. №315/23-2/14113558 про результати документальної невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Вікойл» за листопад 2009р..

За висновками акту перевірки позивач неправомірно включив до податкового кредиту листопада 2009 року ПДВ в сумі 30758,60 грн., а до валових витрат цього місяця 153793 грн. по операції з придбання соняшникової олії у ПП «Вікойл» згідно видаткової накладної №305 та податкової накладної №305 від 19.11.2009р., внаслідок чого в порушення пп.7.4.5 п.74, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР позивачем занижено податок на додану вартість у листопаді 2009 року на суму 30758,60 грн., а також в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено обєкт оподаткування податком на прибуток за 2009 рік на суму 153793 грн. у звязку із чим позивачу донараховано податку на прибуток за 2009 рік на загальну суму 39949 грн..

Згідно позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивач не погоджується з висновками акту перевірки та спірними рішеннями з тих підстав, що придбання у ПП «Вікойл» 55,72 тон соняшникової олії згідно видаткової накладної №305 та податкової накладної №305 від 19.11.2009р. на загальну суму 390040 грн., у т.ч. ПДВ 65006,67 грн., є цілком законною операцією, яка давала позивачу правові підставі включити сплачений продавцю у складі ціни товару ПДВ до податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад 2009 р., а вартість товару то складу валових витрат цього періоду. Позивач зазначає, що у ПП «Вікойл» в листопаді 2009 року було придбано всього 147,8 тон соняшникової олії на загальну суму 1034599,98 грн.. Даний продавець є цілком легальним підприємством, яке тривалий час поставляє позивачу соняшникову олію, декларує свої зобовязання та сплачує податки, є зареєстрованим платником ПДВ. Позивач вважає неправомірними висновки акту перевірки щодо нікчемності операції позивача з ПП «Вікойл» та недійсності первинних документів по цим операціям.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на те, що всі операції по формуванню податкового кредиту по ланцюгу постачання ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А» - ПСП «Каїсса» - ПП «Вікойл» - ТОВ «Херсонес» є нікчемними до «вигодонабувача», оскільки проведеною ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва перевіркою встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності ПП «ІБФ «Теза-А», неможливість фактичного здійснення цим підприємством господарських операцій, відсутність у нього майна, матеріальних ресурсів, необхідних для операцій з купівлі-продажу, у звязку із чим всі операції купівлі-продажу за участю ПП «ІБФ «Теза-А» не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними по ланцюгу поставок до «вигодонабувача». З цих підстав ДПІ вважає висновки акту перевірки позивача обґрунтованими, а винесені на підставі цього акту відносно позивача податкові повідомлення-рішення правомірними.

Позиції сторін були підтримані їх представниками під час судового розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Зі змісту акту перевірки від 12.07.10р. №315/23-2/14113558 вбачається, що висновки про завищення позивачем податкового кредиту на суму 30758,60 грн. та валових витрат на суму 153793 грн. ДПІ обґрунтовує тим, що вважає нікчемними (безтоварними) всі господарські операції, які мали місце по ланцюгу поставок товарів ПП «ІБФ «Теза-А» - ПСП «Каїсса» - ПП «Вікойл» - ТОВ «Херсонес». Висновки щодо нікчемності вищевказаних господарських операції ДПІ робить на підставі актів перевірок ПП «ІБФ «Теза-А» (акт ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 25.02.10р. №308/23-300/35513096), ПСП «Каїсса» (акт ДПІ у м.Херсоні від 09.04.10р. №1653/23-4/14115089) та ПП «Вікойл» (акт ДПІ у м.Херсоні від 29.06.10р. №2993/23-2/34785802). ДПІ стверджує, що за результатами проведених перевірок по ланцюгу постачання ПП «ІБФ «Теза-А» - ПСП «Каїсса» - ПП «Вікойл» не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в звязку з його відсутністю. З цих підстав по операції позивача з ПП «Вікойл» згідно видаткової накладної №305 та податкової накладної №305 від 19.11.2009р. на загальну суму 390040 грн., у т.ч. ПДВ 65006,67 грн., зменшується тільки частина видаткової та податкової накладної на загальну суму 184551,60 грн., у т.ч. ПДВ - 30758,60 грн., на яку визнано нікчемними поставки товарів від ПП «ІБФ «Теза-А» до ПП «Вікойл».

Разом з тим, в акті перевірки міститься висновок про те, що перевірка отриманих видаткових та податкових накладних та аналізу економічної діяльності ТОВ «Херсонес» підтверджує факти документування реалізації олії соняшникової.

Слід зазначити, що вказуючи в акті перевірки від 12.07.10р. №315/23-2/14113558 на завищення валових витрат на суму 153793 грн. та зниження обєкта оподаткування податком на прибуток в цій же сумі (стор.17) ДПІ спірним рішення №0002992301 визначає позивачу суму основного зобовязання по податку на прибуток за 2009 рік в розмірі 39949 грн., при тому що виходячи з розміру заниження обєкта оподаткування, розмір донарахованого податку повинен був скласти 38448,25 грн. (153793 грн. х 25%). В акті перевірки жодним чином не обґрунтовано, з яких підстав визначена позивачу сума податку на прибуток розрахована з суми 159794 грн., до якої також включений і самостійно задекларований позивачем обєкт оподаткування в розмірі 6001 грн..

Висновки акту перевірки від 12.07.10р. №315/23-2/14113558 про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту ПДВ в сумі 30758,60 грн. та віднесення 153793 грн. до валових витрат на підставі видаткової та податкової накладної ПП «Вікойл» №305 від 19.11.2009р. на загальну суму 390040 грн., у т.ч. ПДВ 65006,67 грн., суд оцінює з точки зору відповідності викладених в цьому акті перевірки обставин постачання товару позивачу фактичним обставинам справи, які встановлені в ході судового розгляду даної справи, а також з точки зору узгодженості цих висновків з положеннями податкового законодавства.

Порядок формування платником податку валових витрат встановлений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 .

Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5 цього ж пункту/.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом і не заперечується ДПІ, одним з видів діяльності позивача є експорт соняшникової олії за межі митної території України, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкових декларацій позивача з ПДВ із зазначенням обсягу експортних операцій.

Одним з постачальників позивачу соняшникової олії є приватне підприємство «Вікойл».

В листопаді 2009 року ПП «Вікойл» поставило позивачу 147,8 тон нерафінованої соняшникової олії на загальну суму 1034599,98 грн., що підтверджено долученими позивачем до матеріалів справи договором купівлі-продажу №346 від 19.11.2009р., видатковою накладною №305 від 19.11.2009р. на загальну суму 390040 грн. (у т.ч. ПДВ 65006,67 грн.), видатковою накладною №306 від 20.11.2009р. на загальну суму 644559,98 грн. (у т.ч. ПДВ 107426,66 грн.), податковою накладною №305 на загальну суму з ПДВ 390040 грн., податковою накладною №306 від 20.11.2009р. на загальну суму з ПДВ 644559,98 грн., рахунком-фактурою №305 від 19.11.09р. та рахунком-фактурою №306 від 20.11.09р..

Оплата позивачем ПДВ у складі ціни товару приватному підприємству «Вікойл» проведена банківським платежем на суму 1034599,98 грн., що підтверджено позивачем банківською випискою за 20 листопада 2009р..

Понесені позивачем витрати на придбання у ПП «Вікойл» в листопаді 2009 року нерафінованої соняшникової олії на загальну суму 862166,65 грн. без ПДВ включені позивачем до валових витрат декларації з податку на прибуток за 2009 рік, а сплачений за цими операціями в ціні товару ПДВ в загальній сумі 172433,33 грн. включений позивачем до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за листопад 2009 року.

Таким чином, належними доказами підтверджено те, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту та валових витрат сум, сплачених позивачем у листопаді 2009 року підприємству «Вікойл» за соняшникову олію.

Факт того, що ПП «Вікойл» мав право на виписку податкових накладних і був зареєстрований як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

На запит суду ПП «Вікол» підтвердило факт реалізації позивачу у листопаді 2009 року соняшникової олії на суму 1034599,98 грн., та надала суду копії своїх декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 р. та з податку на прибуток за 2009 рік, в яких відобразило проведені з позивачем в листопаді 2009 року господарські операції з постачання соняшникової олії, включивши ПДВ за цими операціями до складу своїх податкових зобовязань, а вартість олії без ПДВ до складу валового доходу.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, декларацій з ПДВ та з податку на прибуток, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат по операціям з ПП «Вікойл» в листопаді 2009 року, які були предметом перевірки.

Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Законів № 168/97 та № 334/94-ВР необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, а також сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обовязковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту та валових витрат.

Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту та валових витрат суду необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту та валових витрат;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;

В акті перевірки та в ході судового розгляду ДПІ посилалось на відсутність реальних господарських операцій, тобто на «безтоварність» операцій по ланцюгу постачання ПП «ІБФ «Теза-А» - ПСП «Каїсса» - ПП «Вікойл».

З метою дослідження реальності господарських операцій позивача з придбання нерафінованої соняшникової олії у ПП «Вікойл» судом були допитані в якості свідків головний бухгалтер ПП «Вікойл» ОСОБА_1 та директор ПСП «Каїсса» ОСОБА_2, а також судом отримані від ПП «Вікойл» документи та інформація щодо всіх постачальників і покупців соняшникової олії в листопаді 2009 року.

Так, директор ПСП «Каїсса» ОСОБА_2 суду пояснив, що його підприємство займається як купівлею-продажем соняшникової олії, так і її переробкою, і в листопаді 2009 року придбавало соняшникову олію у різних підприємств, у тому числі в у ПП «ІБФ «Теза-А», а також реалізовувало цю олію різним підприємствам, у тому числі і ПП «Вікойл».

Головний бухгалтер ПП «Вікойл» ОСОБА_1 підтвердила суду як факт придбання соняшникової олії у ПСП «Каїса» в листопаді 2009 року на суму 184551,60 грн., так і факт реалізації позивачу олії в цьому місяці на суму 1034599,98 грн., та надала копії підтверджуючих ці операції первинних документів.

З наданої ПП «Вікойл» на запит суду відповіді від 28.02.2001р. за №28/02 вбачається, що постачальником олії, реалізованої позивачу в листопаді 2009 року, було приватне підприємство «Меридіан», у якого ПП «Вікойл» придбав олію у вересні 2009 р. у кількості 87000 кг. на суму 524700 грн., в жовтні 2009р. у кількості 100000 кг. на суму 580000 грн., в листопаді 2009р. у кількості 50000 на суму 314600 грн.. Крім того, постачальниками олії ПП «Вікойл» у листопаді 2009р. були ПП «Південь-Снаб» (74840 кг. на суму 516396 грн.), ПП Веретенніков (27790 кг. на суму 175077 грн.), ПП «Пандора» (56260 кг. на суму 347370 грн.), ПСП «Каїсса» (27220 кг. на суму 184551,60 грн.), ПП «Екс-Постачальник-2008» (584920 кг. на суму 435948 грн.), а покупцями олії у цьому місяці були ТОВ «Форес» (152620 кг. на суму 1178941 грн.), ПП «Бєлава» (234 кг. на суму 1773,90 грн.), ТОВ «Херсонес» (147800 кг. на суму 1034599,98 грн.), ПП Веретенніков (34050 кг. на суму 265728 грн.), ТОВ «Віойл-Агро» (256670 кг. на суму 1714217 грн.) та ПП «Південь-Снаб» (51650 кг. на суму 377045 грн.).

Судом також вживались заходи, направлені на виклик в судове засідання в якості свідка директора ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А» - ОСОБА_3, проте дана особа для дачі пояснень в судове засідання не зявилась.

Аналіз долучених до матеріалів справи копій податкових декларацій по ПДВ ПП «Вікойл» з додатками №5, що містять розшифровку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а також наданої на запит суду письмової інформації ПП «Вікойл» від 28.02.2001р. за №28/02 та пояснень свідків свідчить про наступні факти:

- ПП «Вікойл», окрім ПСП «Каїсса», придбавало соняшникову олію в листопаді 2009 року ще в чотирьох підприємств, а реалізовувало цю олію, крім позивача, ще пяти підприємствам. При цьому обсяг цих поставок в декілька разів перевищує той обсяг олії, що надійшла до ПП «Вікойл» від ПСП «Каїсса», та від ПП «Вікойл» до позивача.

- ПП «Вікойл» в листопаді 2009 року реалізовувало позивачу нерафіновану соняшникову олію у кількості 147800 кг. на суму 1034599,98 грн., яку до цього придбало у ПП «Меридіан» у вересні 2009 р. у кількості 87000 кг. на суму 524700 грн., у жовтні 2009р. у кількості 100000 кг. на суму 580000 грн., в листопаді 2009р. у кількості 50000 на суму 314600 грн..

Ці факти ДПІ не спростувало.

Встановлені судом фактичні обставини придбання та продажу соняшникової олії контрагентами позивача у першому та другому ланцюгах спростовують викладене в акті перевірки твердження ДПІ, що постачальником соняшникової олії позивачу в листопаді 2009 року на загальну суму 184551,60 грн. (у т.ч. ПДВ 30758,60 грн.) по третьому ланцюгу було ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А». Обсяги придбання та реалізації соняшникової олії контрагентом позивача по першому ланцюгу ПП «Вікойл» свідчать про можливість цього підприємства поставити позивачу в листопаді 2009 року соняшникову олію у кількості 147,8 тон і без врахування обсягу поставки від ПСП «Каїсса».

Таким чином, викладена в акті перевірки схема поставки позивачу соняшникової олії на суму 184551,60 грн. від ПП «ІБФ «Теза-А» не підтверджена ДПІ належними доказами і спростовується доками, наданими позивачем та ПП «Вікойл».

Що стосується посилань ДПІ в акті перевірки на «фіктивність» ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А», то суд з цього приводу зазначає наступне.

Влив допущених контрагентом платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про допущені вищевказаним постачальником в третьому ланцюгу порушення податкового законодавства, в матеріалах справи відсутні.

Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість зясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання цього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку слід знов враховувати той факт, що олія надходила до ПСП «Каїсса» та ПП «Вікойл» не тільки від ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А», а і від інших підприємств.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що позивач міг знати, або мав реальну можливість зясувати наведені в акті перевірки недоліки в діяльності ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А» на момент придбання ним соняшникової олії в листопаді 2009 року.

Суд також звертає увагу на недоведеність ДПІ належними доказами висновків акту перевірки щодо «фіктивності» ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А» та «безтоварності» господарських операції між ПП ІБФ «Теза-А» і ПСП «Каїсса» та між ПСП «Каїсса» і ПП «Вікойл», а посилання ДПІ в обґрунтування цих висновків лише на висновки інших актів перевірок суд вважає недостатнім.

ДПІ також не надало суду доказів, які б свідчили про те, що позивач систематично проводить свої господарські операції переважно з тими контрагентами, які не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.

Слід також зазначити, що судом не встановлено того факту, і на його наявність не посилається ДПІ, що до складу податкового кредиту та валових витрат позивачем були віднесені суми, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача.

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванні податкового кредиту та валових витрат за листопад 2009 року свідчать про його добросовісність, а вчинені ним у цьому періоді господарські операції з ПП «Вікойл» не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Зясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для донарахування позивачу спірними повідомленнями-рішеннями податкових зобовязань, встановивши фактичні обставини проведених позивачем спірних господарських операцій, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні податкового кредиту та валових витрат по операціям з ПП «Вікойл» в листопаді 2009 року .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним донарахування позивачу спірними повідомленнями-рішеннями зобовязань по податку на додану вартість та по податку на прибуток, у звязку з чим вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» задовольнити.

Визнати недійсним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні від 20.07.2010р. №002982301/0 та №0002992301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 березня 2011 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.2.1