Постанова № 14341094, 11.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2011 р. № 2-а-392/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Андренко Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного

адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 23 грудня 2010 року №0003561702/0 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер 2685801123 суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 79321,50 грн. які складаються з основного платежу у розмірі 52881,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 26440,50 грн.

В обґрунтування позову вказано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам діючого законодавства України та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, та надав суду заперечення, в яких щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова була проведена планова вїздна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 31.08.2007 року по 30.06.2010 року.

За наслідками перевірки було складено акт № 11809/1702/2685801123 від 15.11.2010 року, яким встановлено порушення позивача, а саме вимог п.п. 7.2.3, п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ФОП ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 52881 грн., а саме:

у грудні 2008 року суму ПДВ у розмірі 19562 грн.;

у січні 2009 року суму ПДВ у розмірі 14522 грн.;

у лютому 2009 року суму ПДВ у розмірі 18797 грн..

Враховуючи вищевикладене дане порушення призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 52881 грн., а саме:

у грудні 2008 року суму ПДВ у розмірі 19562 грн.;

у січні 2009 року суму ПДВ у розмірі 14522 грн.;

у лютому 2009 року суму ПДВ у розмірі 18797 грн..

Таким чином, за даними перевірки, податковий кредит за період з 31.08.2007 по 30.06.2010 року склав 69005 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова 23 грудня 2010 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0003561702/0 від 23.12.2010 року про стягнення з позивача суми у розмірі 79321,50 грн. які складаються з основного платежу у розмірі 52881,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 26440,50 грн.

Суд зазначає, що підставою винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення є твердження відповідача, що згідно карток платників бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у складі податкових зобов'язань в розрізі додатку 5 декларацій з ПДВ встановлено, що ТОВ " Вестком Н", код за ЄДРПОУ 35769341 не було відображено операцій з поставки товарів контрагенту ФОП ОСОБА_1, підприємство ліквідовано та знято з обліку 28.04.2010 року.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом ФОП ОСОБА_1, зареєстрована ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова як платник податку на додану вартість, та отримала свідоцтво "Про реєстрацію платника податку на додану вартість" від 17.09.2007р. № 100064878. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 2685801123.

З 31.08.2007 по 30.06.2010 ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 121886,00 грн.

Також встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту було включено загальну суму. (за грудень 2008 року у розмірі - 19562 грн., за січень 2009 року у розмірі 14522 грн., за лютий 2009 року у розмірі 18797 грн.), отриману по податковим накладним від ТОВ " Вестком Н", код ЄДРПОУ 35769341, м. Київ, а саме:

Дата та номер накладнеНазва продавцяІндивідуальний податковий номерзагальна сума, включ. ПДВВартість без ПДВсума ПДВ

01.12.08 №000004ТОВ "Вестком Н"35769341553528644,3823870,324774,06

08.12.08 №000005ТОВ "Вестком Н"35769341553532917,1427430,955486,19

15.12.08№000006ТОВ "Вестком Н"35769341553555809,6646508,059301,61

05.01.09№05010902ТОВ "Вестком Н"35769341553553359,1844465,988893,20

19.01.09№19010901ТОВ "Вестком Н"35769341553533773,9028144,925628,98

02.02.09№02020904ТОВ "Вестком Н"35769341553529868,3724890,314978,06

09.02.09№09020910ТОВ "Вестком Н"35769341553517012,2914176,912835,38

16.02.09№16020901ТОВ "Вестком Н"35769341553535005,0429170,875834,17

23.02.09№23020902ТОВ "Вестком Н"35769341553530897,8825748,235149,65

317226445288

Вказані суми ПДВ було включено до декларацій з ПДВ у грудні 2008 року, січні, лютому 2009 року

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем було надано копії первинних документів які підтверджують реальне здійснення господарських операцій та розрахунку за них на підставі яких ФОП ОСОБА_1 було включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 52881 грн по взаємовідносинах з ТОВ «Вестком Н», зазначені обставини відповідачем не заперечувались.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Що стосується посилання відповідача на ту обставину, що ТОВ «Вестком Н»не було відображено операцій з поставки товарів контрагенту ФОП ОСОБА_1, підприємство ліквідовано та знято з обліку 28.04.2010 року то суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже не відображення ТОВ «Вестком Н»своїх операцій з ФОП ОСОБА_1, не може свідчити про недійсність укладених та виконаних угод між позивачем та ТОВ «Всетком Н».

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Вестком Н»останній знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також був платником податку на додану вартість, а отже посилання відповідача на ту обставину , що ТОВ «Вестком Н»28.04.2010 року було ліквідовано та знято з обліку не є обґрунтованим оскільки спірні правовідносини були з грудня 2008 року по лютий 2009 року коли.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.3.1. п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;

Вимогами п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскільки судом було встановлено реальність проведених господарських операцій на підставі яких позивач визначені суми податкового кредиту то висновки відповідача, щодо порушення позивачем положень п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97 ВР є неправомірними, а тому позивач правомірно відніс до податкового кредиту суму 52881 грн., а саме: у грудні 2008 року суму ПДВ у розмірі 19562 грн.; у січні 2009 року суму ПДВ у розмірі 14522 грн.; у лютому 2009 року суму ПДВ у розмірі 18797 грн.. по взаємовідносинах з ТОВ «Вестком Н»., а отже податкове повідомлення рішення від 23 грудня 2010 року № 0003561702/0 винесено ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 23 грудня 2010 року № 0003561702/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 16 березня 2011 року.

Суддя Спірідонов М.О.