Постанова № 14341058, 16.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16.03.2011 р. справа № 2а- 1281/11/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі :

секретаря судового засідання Алексеєнко О.В.,

представників

позивача - Кошелева О.О.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Харківського районного центру зайнятості

до гр.ОСОБА_2

простягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач, Харківський районний центр зайнятості звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, гр. ОСОБА_2 заборгованість в сумі 2.905,62 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав наступне. 28.08.2006р. відповідачу, гр.ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю. 07.12.2006 відповідач отримав одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності. В подальшому РЦЗ було зясовано, що ОСОБА_2 прийняв рішення і фактично припинив підприємницьку діяльність до закінчення шести календарних місяців з дня отримання вказаної допомоги. Згідно з наказом Харківського районного центру зайнятості від 27.09.2007р. № 41 гр. ОСОБА_2 був зобов'язаний повернути кошти у сумі 2.905,62грн. Вказаний наказ є діючим, але добровільно відповідач згаданого наказу не виконав, отримані кошти не повернув, що спричинило утворення спірної суми заборгованості. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Відповідач, гр.ОСОБА_2 з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову гр.ОСОБА_2 зазначив, що згідно з ст.50 КАС України не може бути відповідачем за даним позовом, про наслідки припинення підприємницької діяльності до закінчення шести календарних місяців від дати отримання допомоги його ніхто не попереджав. Посилаючись на вказані обставини, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Позивач, Харківський районний центр зайнятості в силу положень ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та за визначенням ст.3 КАС України є субєктом владних повноважень, звернувся до суду з позовом про повернення коштів, обов'язок по поверненню яких був покладений на відповідача - гр. ОСОБА_2 винесеним позивачем наказом № 41 від 27.09.2007р.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що згідно з п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Наведеній нормі кодексу прямо кореспондують приписи ч.4 ст.50 КАС України, де вказано, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

Разом з тим, проаналізувавши норми КАС України та положення інших процесуальних законів, суд доходить висновку, що в національному законодавстві України взагалі відсутні норми, які б визначали, що конкретний суб'єкт права може бути відповідачем за певною вимогою особи, право якої порушено або матеріальний інтерес якої оспорено яка звернулась до суду на виконання наданих їй повноважень. Натомість законодавець при регламентуванні суспільних правовідносин використовує таку юридичну конструкцію, згідно з якою відповідачем за загальним правилом є особа, якій висунуто вимогу. З огляду на викладене, суд зауважує, що відсутність норми закону, якою було б прямо передбачено, що фізичні особи можуть бути відповідачами у справах за позовами органів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття про стягнення визначених ними штрафів не може бути визнана розумною правовою перешкодою для розгляду та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Положеннями ст..41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності. Звідси слідує, що вирішення питання про примусове відчуження будь-яких активів (майна), що охоплюється вимогою про стягнення, згідно з ст..124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів.

Тому наявність у суб'єкта владних повноважень права на вжиття заходів по поверненню коштів виплачених як допомога по безробіттю, одноразово для організації підприємницької діяльності, означає наявність у нього і права звернутись до суду з позовом про стягнення цих коштів, так як в даному випадку право на звернення до суду є похідним від права на вжиття заходів по поверненню коштів.

Оскільки наказ про повернення коштів виплачених як допомога по безробіттю, одноразово для організації підприємницької діяльності був виданий, по-перше, особою, яка в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, по-друге, у сфері публічно-правових відносин, а по-третє, при виконанні цим суб'єктом владних управлінських функцій, то суд вважає, що спір про повернення зазначених коштів також повинен вирішуватись в порядку процесуального закону, який унормовує порядок розгляду спорів у публічно-правових відносинах при виконанні суб'єктами владних повноважень управлінських функцій, тобто в порядку КАС України.

Правових підстав для висновку про те, що даний спір має бути вирішений за правилами іншого процесуального закону суд не знаходить, позаяк це б суперечило встановленому ст.8 Конституції України принципу верховенства права та погіршувало б правове становище відповідача, бо унеможливлювало б застосування до спірних правовідносин припису ч.1 ст.2 КАС України в частині завдань адміністративного судочинства.

За матеріалами справи відповідач, гр..ОСОБА_2 за рішенням Харківського районного центру зайнятості з 24.08.2006р. набув статус безробітного. Заявою від 23.11.2006р. відповідач звернувся до Харківського районного центру зайнятості з приводу отримання призначеної допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності. Відповідно до наказу Харківського РЦЗ №78 від 29.11.2006р., який приєднаний до матеріалів справи (а.с.41) відповідач отримав допомогу в сумі 2.905,62грн. В судовому засіданні відповідач визнав обставини отримання грошової допомоги в зазначеному розмірі..

Суд бере до уваги, що з тексту наказу Харківського РЦЗ №78 від 29.11.2006р. вбачається факт ознайомлення відповідача з п.2, п.3, п.4 Порядку повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності (затверджений постановою КМУ від 12.04.2006р. №511).

При вирішенні спору суд бере до уваги приписи ч.7 ст.22 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», де передбачено, що допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.

Наявність у відповідача бажання на отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності випливає з поданої відповідачем до Харківського РЦЗ заяви від 23.11.2006р., яка долучена до матеріалів справи.

Частиною 3 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»визначено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною нею не за призначенням та підлягає поверненню в порядку, установленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд відзначає, що спірні правовідносини з приводу отримання відповідачем, гр.ОСОБА_2. одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності склались у 2006 році (з 21.12.2006р. як з дати отримання допомоги) та продовжували існувати у 2007 році.

Як зясовано судом, в зазначений період часу спірні правовідносини, окрім положень Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», упорядковувались також Порядком повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМУ від 12.04.2006р. №511 (далі за текстом Порядок), дія якого була продовжена на 2007 рік згідно з постановою КМУ від 31.01.2007р. №98.

Названими підзаконними актами деталізована процедура вирішення питання про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності.

Так, п.2 Порядку зазначено, що рішення про повернення коштів приймає директор центру зайнятості - керівник робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на підставі висновку комісії з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, що утворена відповідно до Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що 24.09.2007р. у Харківському районному центрі зайнятості відбулось засідання комісії з питань виплати одноразової допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності відповідачу, зокрема гр. ОСОБА_2, результати якого оформлені протоколом № 18 від 24.09.2007р. Цим протоколом зазначено, що гр. ОСОБА_2 самостійно припинив свою підприємницьку діяльність 19.04.2007р., тобто раніше ніж до спливу шести місяців з дня отримання допомоги по безробіттю.

Достовірність наведеного висновку позивача, Харківського РЦЗ підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та визнана відповідачем в ході розгляду справи.

З посиланням на вказаний протокол комісії Харківським районним центром зайнятості видано наказ № 41 від 27.09.2007р., яким на відповідача покладено обовязок повернути кошти, одержані ним як одноразова допомога по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності.

Згідно із зворотним поштовім повідомленням, наявним в матеріалах справи, 08.10.2007р. даний наказ був направлений на адресу відповідача та отриманий ним. Зазначені обставини визнані відповідачем в судовому засіданні.

Доказів оскарження цього наказу, його неправомірності або відсутності обовязку виконувати його владні приписи відповідач до суду не подав, а суд самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного зясування всіх обставин по справі не виявив.

За відомостями Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців державна реєстрація підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 була проведена 30.11.2006р., а припинена 19.04.2007р., тобто в межах шести календарних місяців.

З огляду не викладене, суд доходить висновку, що протягом шести місяців з дати отримання одноразової допомоги (21.12.2006р.) відповідач не здійснював підприємницьку діяльність, бо за власним рішенням був позбавлений статусу субєкта господарювання фізичної особи підприємця 19.04.2007р., тобто до закінчення шестимісячного строку від дати отримання допомоги.

Доказів припинення існування обовязку відповідача по виконанню вимог наказу Харківського РЦЗ від 27.09.2007р. №41 судом не встановлено.

Оскільки положеннями ст..41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності, то суд вважає, що вирішення питання про примусове відчуження будь-яких активів (майна), що охоплюється вимогою про стягнення, згідно з ст..124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів і підлягає вирішенню безвідносно до інших дій, які були вчинені суб'єктом права з метою відновлення порушеного права і інтересу на отримання належних платежів.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення спірної суми заборгованості підлягає задоволенню, бо доведена матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ст.ст.158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Харківського районного центру зайнятості до гр.ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з гр.ОСОБА_2 (місцезнаходження - АДРЕСА_1; ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Харківського районного центру зайнятості (місцезнаходження - Україна, 62403, Харківська область, Харківський район, смт.Бабаї, пл. К. Маркса, буд.2; ідентифікаційний код - 22683407; р/р - 37172300900001 в ГУДКУ в Харківській області МФО 851011) заборгованість в сумі 2905 (дві тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 62коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 21.03.2011р.

Суддя Сліденко А.В.