Рішення № 14340340, 15.03.2011, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Справа №2-139/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2011 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Проценко Л.Г.

при секретаріСова Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського машинобудівного коледжу, 3-я особа: директор Харківського машинобудівного коледжу ОСОБА_2 про визнання звільнення незаконним, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки заробітної плати, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2008 р. позивачка звернулася до суду з позовом до Харківського машинобудівного коледжу про поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи тим, що з нею, починаючи з 1997 р., кожен рік укладався строковий трудовий договір на 1 рік на роботу провідним бібліотекарем, а тому згідно ч. 2 ст.39-1 КЗпП України вказані договори вважати укладеними на невизначений строк, а її звільнення з роботи по закінченні строку договору є незаконним.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 22.06.2009р. в позові ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі. Ухвалою судової колегії судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 01.10.2009р. апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 22.06.2009р.залишено без змін. (т.1 а.с.119-122,149-152)

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24.02.2010р. касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена, рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 22.06.2009р. та ухвала судової колегії судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 01.10.2009р. скасовано, справа передана на новий розгляд до Ленінського районного суду м.Харкова.( т.1 а.с.171-172)

В судовому засіданні позивачка після неодноразових змін та уточнень позовних вимог просила визнати звільнення з роботи незаконним та визнати, що між нею та відповідачем існував трудовий договір, укладений на невизначений строк, стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати у розмірі 2083,90 грн. та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку, яким вважала несплату їй надбавок, у відповідності до ст..117 КЗпП України у розмірі 30591 грн. та компенсацію моральної шкоди в сумі 3000 грн. і пояснила, що вона сумлінно працювала понад 32 роки, не мала будь-яких дисциплінарних стягнень та нарікань з боку адміністрації. З нею, як з провідним бібліотекарем на протязі восьми років неодноразово укладались строкові договори, хоча вона виконувала одну й ту саму роботу та не замінювала інших робітників, які б знаходилися у відпустці. Її бажання на укладення строкових договорів не було, а заяви про такі договори вона писала під тиском, не зазначаючи свою зацікавленість в строковому договорі, чи будь які інші обставини за яких передбачено укладення таких договорів. Згідно наказу №667 від 09 грудня 2006р. вона отримувала надбавку у розмірі 40 % від посадового окладу. В подальшому крім неї, всім працівникам, при стажі роботи більше 20 років, також було встановлено надбавку 30 %, та додатково 5 % від посадового окладу за складність та напруженість у роботі, хоча вона виконували таку ж саму роботу що і інші працівники, а також замінювала хвору співробітницю. В вересні 2007р. вона отримала таку надбавку, яку за вимогою бухгалтерії повернула. Її незаконне звільнення підтвердив Верховний Суд України, а не виплата в повному обсязі остаточного розрахунку, який складається з невиплачених надбавок, тягне за собою виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Її моральна шкода полягає у моральних стражданнях і переживаннях більше 3-х років, т.я. в період з 2006р. по 2008р. тільки їй, старшому бібліотекарю з тривалим стажем роботи, не виплачувалася вказана надбавка, у неї був гіпертонічний криз, вона чотири місяці була на лікарняному і змушена звертатися до суду за захистом своїх конституційних прав.

Представник позивачки ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги підтримала та пояснила, що позивачка звернулася в ОПХО у звязку з не нарахуванням надбавки, яка є складовою частиною заробітної платні, т.я. виплачується щомісячно протягом календарного року. В колдоговорі вказано що надбавка встановлюється директором за погодженням з профспілковим комітетом. На день звільнення такі надбавки позивачці не виплачені при остаточному розрахунку, тому з відповідача крім цих надбавок необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. З позивачкою неодноразово укладалися строкові договори в порушення вимог ст.39-1 КЗпП України, т.я. ні характер роботи бібліотекаря, ані умови її виконання не викликали необхідності укладання строкових трудових договорів. Позивачка тривалий час працювала у коледжі, не мала будь яких стягнень, не позбавлялася премії, цинічне ставлення позивача яке виразилося в укладанні 9 строкових договорів, невиплати тільки їй, при порівнянні з іншими, доплат, відмова відповідача в працевлаштуванні при прийомі в цей час іншого працівника змушувало позивачку морально страждати і переживати та спричинила їй моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.

Представник відповідача Костенко Г.О. проти задоволення позову заперечувала та пояснила, що з позивачкою неодноразово було укладено строкові трудові договори за її заявою, а по закінченню строку договору позивачка була звільнена по закінченню строку договору. В коледжі передбачені тільки строкові договори з робітниками згідно з Законом «Про вищу освіту»та колдоговором. З серпня 2007р. підстав для виплати позивачці надбавки не було, бо у позивачки знизився обєм роботи, не було розширеної зони обслуговування чи роботи з групами поглибленого вивчення окремих предметів. Позивачка була переміщена у підрозділ, який знаходився на ХТЗ, де тільки виписувала формуляри і не працювала на видачі літератури чи з електронними носіями. Інші бібліотекарі проводили конкурси, вікторини та отримували надбавку за напруженість у роботі відповідно до особистого вкладу. В серпні 2007р. позивачка була звільнена та отримала повний розрахунок, а в подальшому умовила директора укласти з нею строковий договір на 1 рік. Надбавка по наказу №667 діяла до вересня 2007р. та виплати проводилися з не бюджетних фондів, тобто з економії фонду заробітної платні. Ніхто не заставляв позивачку писати заяви на укладання строковий договорів, в заявах про укладання строкового договору позивачка не зазначала будь яких обставин для укладання такого договору. Вимоги про стягнення моральної шкоди також вважала безпідставними.

3-я особа ОСОБА_2 позов не визнав та вважав його безпідставним і зазначив, що звільнення було проведено згідно діючого законодавства. Надбавки у коледжі призначаються та виплачуються відповідно до постанови Кабінету міністрів, наказів міністерства освіти та науки і міністерства культури та туризму і дорівнюють не більше 50% окладу за складність і напруженість у праці. Відповідно до п.3 керівникам бюджетних установ надано право встановлювати розміри цих надбавок відповідно до колдоговору за рахунок власних коштів (доходів за платне навчання, оренди та інших джерел). Про призначенню надбавки на нараді за присутності всіх заступників та керівників підрозділів, голови профспілки, він як керівник видає окремі накази у грудні місяці про призначення персональної надбавки на наступний рік. Коледж раніше передавав в оренду гуртожиток та отримував доход, але зараз такого доходу немає. Позивачці не знімали надбавку, але при укладанні нового трудового договору на 2007 рік, з 1 вересня 2007 року така надбавка їй не призначалася. Також позивачку було переміщено в інший корпус з зменшенням обсягу робіт, де не було додаткової роботи та її відношення до праці не давало підстав для встановлення надбавки. Всі робітники коледжу працюють за контрактами чи по строковому договору. При письмовому повідомленні про закінчення строкового договору від позивачки будь яких заяв про подовження чи укладанні нового договору не надійшло і строковий договір з позивачкою було розірвано у звязку з закінченням терміну, а позивачка отримала в повному обсязі остаточний розрахунок. Посада провідного бібліотекаря не повязана з щорічним набором студентів чи іншого замовлення, а повязана з обсягом фонду заробітної платні та кількості читачів. Численність бібліотекарів встановлюється міністерством освіти, яке затверджує штатний розклад. У 2007р. було скорочено посаду провідного бібліотекаря, у звязку з тим, що стало 2 корпуси замість трьох.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що працює головним бухгалтером в коледжі. Надбавки вносяться в штатний розпис з січня кожного поточного року. Штатному розкладу, в якому зазначені розряди кваліфікація та оклади з надбавками передує наказ керівника коледжу. Штатний розклад затверджується міністерством освіти, директором та головним бухгалтером, а у разі змін (підвищення мінімальної заробітної платні) таким же чином затверджується у вищій інстанції. На всі персональні надбавки видаються відповідні накази і ці надбавки вносяться до штатного розкладу. Наказ №667 від 09.12.2006р. діяв на 2007 рік за виключенням осіб у яких контракт чи строковий договір закінчувався у серпні 2007р. Розпорядженням від 29.08.2007р. за №12 з вересня 2007р. збережені надбавки деяким працівникам, з якими контракти чи строкові договори знову укладені.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що працює викладачем та виконує обовязки голови профспілкового комітету, який складає 9 осіб. В коледжі укладено колдоговір в якому мається розділ оплати праці та надбавок, згідно якого такі надбавки виплачуються. Персональні надбавки призначає директор і відповідно до п.3.7 такого узгодження не потребує. Премії у коледжі погоджуються з нею. Позивачка з будь якими заявами про порушення її прав як члена профспілки не зверталася.

Суд заслухавши пояснення і доводи позивачки та її представника, представника відповідача, 3-ю особу, свідків, перевіривши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копії трудової книжки позивачки та наказів коледжу 04 травня 1977 року ОСОБА_1 була зарахована на посаду завідуючої бібліотекою Харківського машинобудівного технікуму в порядку переводу з Харківського турбінного заводу. (а.с.).

Згідно наказу Міністерства тяжкого машинобудування від 26.06.1994 р. вказаний технікум було перейменовано у коледж і позивачка звільнена по переводу у зазначений коледж по п.5 ст.36 КЗпП України.

15 серпня 1997 р. позивачку було призначено на посаду провідного бібліотекаря, завідуючої філією за контрактом до 31.08.1998р., а 01 вересня 1998 р. контракт було подовжено до 31 серпня 1999 року.

07 вересня 1999 р. з позивачкою було укладено строковий трудовий договір до 31 вересня 2002 р., а наказом №335 від 29 серпня 2002 р. звільнено з роботи 31.08.2002р. за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у звязку з закінченням строку трудового договору.

Наказом №408 від 01 вересня 2002 р. ОСОБА_1 було призначено на посадку провідного бібліотекаря за строковим трудовим договором до 31 серпня 2003 року та наказом №424 від 01 вересня 2003 р. було звільнено з роботи за ст. 36 ч. 1 п.2 КЗпП України з 31 серпня 2003 р. у звязку з закінченням строку трудового договору.

01 вересня 2003 р. наказом №425 позивачка була призначена за строковим трудовим договором до 31 серпня 2004 р. на посаду провідного бібліотекаря та наказом від 16.08.2004р. звільнена 31.08.2004р. за ст. 36 ч. 1 п. 2 КЗпП України у звязку з закінченням строку трудового договору.

Наказом №425 від 01 вересня 2004 р. позивачка була призначена на посаду провідного бібліотекаря за строковим трудовим договором до 31 серпня 2005 р., їй 27.12.2004р. підтверджена кваліфікаційна категорія «Провідний бібліотекар»та наказом №296 від 29.08.2004р. звільнена 31.08.2005 р. за ст. 36 ч. 1 п. 2 КЗпП України у звязку з закінченням строку трудового договору.

29.08.2005 р. наказом №497 позивачка призначена на посаду провідного бібліотекаря за строковим трудовим договором до 31 серпня 2006 р., та наказом № 406 від 31.08.2005р. звільнена 31.08.2005 р. за ст. 36 ч. 1 п. 2 КЗпП України у звязку з закінченням строку трудового договору.

Наказом №464 від 31.08.2006 р. позивачка призначена на посаду провідного бібліотекаря за строковим трудовим договором до 31 серпня 2007 р., та наказом № 220 від 28.08.2007р. звільнена 31.08.2007 р. за ст. 36 ч. 1 п. 2 КЗпП України у звязку з закінченням строку трудового договору.

10.09.2006 р. наказом №333 ОСОБА_1 призначена з 01.09.2007р. на посаду провідного бібліотекаря за строковим трудовим договором до 31 серпня 2008 р., та наказом № 235 від 26.08.2008 р. звільнена 31.08.2008 р. за ст. 36 ч. 1 п. 2 КЗпП України у звязку з закінченням строку трудового договору. (Т.1 а.с.46,195)

Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

В силу ст. 23 ч. 1 п. 2 КЗпП України, трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Підставою припинення такого трудового договору, згідно ст. 36 ч.1 п.2 КЗпП України, є закінчення строку договору.

Судом встановлено, що між позивачкою і відповідачем щорічно, протягом 1998 2007 років було укладено 8 строкових договорів за посадою провідного бібліотекаря. ( Т.1 а.с. 22 48)

По закінченню кожного з договорів позивачка була звільнена, а потім знову прийнята на ту ж саму посаду з виконанням однієї й тієї ж роботи (функціональних обовязків) за строковим трудовим договором.

Останній раз наказом №235 від 26 серпня 2008 р. ОСОБА_1 була звільнена з роботи з 31 серпня 2008 р. у звязку з закінченням строку трудового договору.

Згідно ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України, трудові договори, що переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених п.2 ч.1 ст.23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Відповідно ч.2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При цьому обовязок підтвердження обставин, які роблять неможливим укладення трудового договору на невизначений строк покладається на роботодавця. У разі не доведення роботодавцем таких обставин слід вважати що трудовий договір укладено на невизначений строк.

Передбачені в ч.2 ст.23 КЗпП України обставини (характер роботи, умови виконання, інтереси працівника чи інші випадки передбачені законодавчими актами) не підтверджені відповідачем.

Робота провідного бібліотекаря коледжу на протязі 8 років виконувалась постійно, виконання її в силу конкретних обставин коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк відповідачем не надано.

Крім того, з штатних розписів та посадової інструкції провідного бібліотекаря коледжу від 02.02.2006р. не вбачається, що виконання цієї роботи обумовлено певними умовами.

Позивачка зазначила, що будь якої зацікавленості в укладанні строкового договору у неї не було, не зазначала вона також в своїх заявах чому бажає укладати строковий договір на протязі 8 років, а писала під тиском не укладання в подальшому договору і страхом бути безробітною.

Тобто багаторазове укладання трудових договорів з позивачкою на короткий строк для виконання однієї й тієї ж роботи є договорами, що укладені на невизначений строк, відповідно до ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України. Таким чином, враховуючи, що сторони до 01 вересня 2007 року згоджувалися з існуванням строкового трудового договору і переукладали вказані договори, тому втручатися у їхні правовідносини до вказаного терміну безпідставно, суд вважає, що з 1 вересня 2007 року, враховуючи, що ОСОБА_1 до цього укладала ряд строкових договорів з відповідачем, вказаний трудовий договір від 20 серпня 2007 року вважати таким, що укладено на невизначений термін.

У звязку з чим, звільнення позивачки з 31 серпня 2008 р. за наказом №235 від 26 серпня 2008 р. у звязку з закінченням строку трудового договору суд вважає таким, що не відповідає зазначеним вимогам КзПП України.

Стосовно вимог щодо виплати ненарахованого та невиплаченого розміру персональних надбавок:

31 серпня 2006 р. наказом №464 позивачка була прийнята на роботу і призначена на посаду провідного бібліотекаря Харківського машинобудівного коледжу з 01 вересня 2006 року до 31 серпня 2007 року за строковим трудовим договором, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, з колективною матеріальною відповідальністю.(а. с. 42)

Наказом директора Харківського машинобудівного коледжу №667 від 29 грудня 2006 р. позивачці за високі творчі і виробничі досягнення, складність, напруженість в роботі з комерційними групами, з групами поглибленого вивчення окремих предметів та інше була встановлена надбавка до посадового окладу з спеціального фонду у розмірі 40% посадового окладу. В зазначеному наказі іншім провідним бібліотекарям коледжу також призначена надбавка до заробітної плати у розмірі 40% чи 30% посадового окладу. (Т.1 а. с. 69)

28 серпня 2007 р. наказом №220 позивачка була звільнена з посади провідного бібліотекаря з 31 серпня 2007 р. у звязку з закінченням терміну дії строкового трудового договору.

Наказом №333 від 10 вересня 2007 р. позивачка була знов прийнята на роботу і призначена на посаду провідного бібліотекаря з 01 вересня 2007 р. до 31 серпня 2008 р. за строковим трудовим договором, з колективною матеріальною відповідальністю, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом. При цьому жодного наказу встановлення будь-яких надбавок ОСОБА_1 не було видано.

Згідно наказу Міністерства культури і туризму України від 18 жовтня 2005 року за №745 «Про впорядкування умов праці»у п.3 надано право керівникам бюджетних установ, закладів та організацій культури у межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них, затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах коштів на оплату праці.

Відповідно п. 3.7 колективного договору між директором і профспілковим комітетом Харківського машинобудівного коледжу на 2005-2007р. та до п. 3.7 колективного договору між директором і профспілковим комітетом Харківського машинобудівного коледжу на 2008-2009р.р., директор встановлює персональні надбавки до заробітної плати тим працівникам, які мають високі творчі здобутки, виконують дуже складну роботу. Для цього має бути подання відповідного заступника директора. (т.2 а.с.14,26)

Тобто, за колдоговором вирішення питання про встановлення надбавок віднесено до компетенції директора. Ініціювання встановлених персональних надбавок покладене на відповідного заступника директора.

З наданих документів вбачається, що такого подання про встановлення персональної надбавки позивачці після укладення з нею трудового договору від 10.09.2007р. від відповідного заступника директора не надходило, тому у директора були відсутні підстави для встановлення персональної надбавки, що підтверджується тим фактом, що помилково отримані позивачкою надбавка у вересні та жовтні 20007р. були нею повернуті.

За даний час роботи надбавка до заробітної плати за складність і напруженість в роботі, повязаної з організацією навчання комерційних груп та курсів поглибленого вивчення окремих предметів загально - освітньої підготовки та інше наказом директора коледжу позивачці не призначалася.

Із пояснень представника відповідача та директора коледжу виходить, що у вказаний період часу у порівнянні з попереднім обєм робіт у позивачки суттєво зменшився: вона не видавала книги, не вела методичної роботи, не складала звіти, не працювала з компютерними носіями та ін., а лише виписувала формуляри.

Виходячи з викладеного, суд вважає безпідставними вимоги позивачки про стягнення з відповідача надбавки за складність і напруженість в роботі, оскільки ці виплати у відповідності до колективного договору, проводяться за наказом директора коледжу за високі творчі здобутки, виконання складної роботи, тобто за наявності певних підстав.

Про безпідставність вимог свідчить і факт повернення позивачкою помилково виплаченої їй надбавки до посадового окладу за період вересня жовтня 2007 р. і відсутність від неї претензій з приводу начислення надбавки до посадового окладу під час роботи в коледжі з вересня 2007 р. до 31 серпня 2008 р.

Таким чином, до звільнення 31 серпня 2007 року з посади провідного бібліотекаря ОСОБА_1 обґрунтовано отримувала у 2007 році до 31 серпня 2007 року надбавку, встановлену їй відповідно до наказу за №667 від 29.12.2006 року. Після укладення нового трудового договору у 2007 році наказу про встановлення ОСОБА_1 персональної доплати чи надбавки не виносилося. Так само їй не встановлювалася надбавка на 2008 рік. Тому її вимоги про стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати у розмірі 2083,90 грн. задоволенню не підлягають, оскільки вказані доплати їй не встановлювалися, не нараховувалися, а доказів того, що у відповідача існує перед ОСОБА_1 будь-яка заборгованість із виплати розрахунку не надано і матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст. 117 КЗпП України, у разі затримки остаточного розрахунку повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку.

Оскільки ОСОБА_1 не призначалася та не виплачувалася персональна надбавка після укладення нею трудового договору від 20.08.2007 року, із довідки Харківського машинобудівного коледжу вбачається, що при звільненні з ОСОБА_1 було проведено усі розрахунки та виплачено розрахункові у повному обсязі. Вказаних даних ОСОБА_1 не спростувала та не надала жодних доказів, які би спростовували вказаний факт. Оскільки у Харківського машинобудівного коледжу відсутня заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_1, вимоги ст.117 КЗпП України не застосовуються, а у цій частині позову позивачці слід відмовити.

Стосовно стягнення моральної шкоди, то у відповідності до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Заявлені ОСОБА_1 вимоги про стягнення на її користь моральної шкоди в сумі 3000 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 1000 грн. При цьому суд враховує характер, обсяг і глибину заподіяних їй душевних страждань, стан здоровя, її стаж роботи та заохочення, порушення її життєвих зв'язків, те, що вона на протязі 3-х років зверталася за відновленням порушеного права, істотність вимушених змін в умовах її життя, що вимагали від позивачки додаткових зусиль в організації її життя і пов'язані з цим моральні страждання і переживання.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь держави відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито", 23,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 47,00 грн. та з позивачки ОСОБА_1, якій відмовлено у задоволенні позову про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку, стягнути на користь держави 286,5 грн. судового збору та 73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 294, 296 ЦПК України, ч. 2 ст. 23, 39-1, ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці»

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Харківського машинобудівного коледжу, 3-я особа: директор Харківського машинобудівного коледжу ОСОБА_2 про визнання звільнення незаконним, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки заробітної плати, моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати, що звільнення ОСОБА_1 з посади провідного бібліотекаря Харківського машинобудівного коледжу з 31 серпня 2008 року у звязку з закінченням строку трудового договору таким, що не відповідає вимогам чинного трудового законодавства. Визнати, що між ОСОБА_1 та Харківським машинобудівним коледжем з 01 вересня 2007 року було укладено трудовий договір на невизначений термін.

Стягнути з Харківського машинобудівного коледжу, який знаходиться у м. Харкові, по вулиці Плеханівській, 79, код ЄДРПОУ 24281593 на користь ОСОБА_1 одну тисячу грн. моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Харківського машинобудівного коледжу на користь держави судовий збір в розмірі 23 (двадцять три) грн. 50 коп., та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 47 (сорок сім) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 286 (двісті вісімдесять шість) грн. 50 коп. судового збору на користь держави та 73 (сімдесят три) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяЛ.Г. Проценко