Постанова № 14336966, 03.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/348/2011

03 березня 2011 року 10год. 27хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув

відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м.Рівне

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м.Рівне звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю за жовтень-грудень 2010 року в сумі 3781,83 грн.

17.02.2011 року до суду надійшла заява про збільшення та уточнення позовних вимог, за змістом якої позивач просить про збільшення позовних вимог до суми заборгованості в розмірі 4685,58 грн., яка виникла на підставі декларації № 3161/10 від 12.01.2010 року за жовтень-грудень 2010 року та січень 2011 року.

Ухвалою суду від 18.02.2011 року заяву Державної податкової інспекції у м.Рівне про збільшення та уточнення позовних вимог прийнято до розгляду і приєднано до справи.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав клопотання, в якому просить про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. На адресу відповідача надсилались копії ухвал про відкриття провадження у справі та про призначення справи до судового розгляду та повідомлення-виклик до суду. Судом не визнавалася обовязковою участь відповідача в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується.

Повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Рівненською районною державною адміністрацією 27.05.2003 р., свідоцтво про державну реєстрацію суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Серії НОМЕР_1 (а.с.5), і перебуває на обліку, як платник податків в ДПІ у м. Рівне з 20.01.2008 року за № НОМЕР_2 (а.с.6).

28.01.2010 року відповідачем подано до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2010 рік, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності на вказаний календарний рік в сумі 15127,29 грн. (а.с.5).

Відповідно до "додатку 1" до декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2010 рік, поданої відповідачем до податкового органу, 22.12.2005 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Рівненською міською радою укладено Договір оренди землі (а.с.7-9), строком до 22.12.2054 р., про надання Рівненською міською радою відповідачу - ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки загальною площею 391 кв.м., нормативною грошовою оцінкою 15127,29 грн. ( а.с.11).

Частиною 1 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-XII від 25.06.1991 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, встановлено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належать до загальнодержавних і справляються на всій території України. А згідно п.3 ч.1 ст.9 вказаного Закону, платники податків і зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно ст.13 цього Закону, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній і комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 14 цього Закону встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Статтею 17 Закону України "Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, визначено, що податкове зобов'язання по земельному податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористува-чами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Виходячи з норми вищевказаного Закону, відповідач повинен був сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто впродовж 2010 року щомісячно по 1260,61 грн.

Відповідно до пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Всупереч вищезазначеному, відповідач податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності повністю не сплачував, уточнюючих розрахунків не подавав. Також, за відповідачем рахувалась заборгованість по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень 2010 року в сумі 1260,58 грн., яка виникла на підставі розрахунку № 3161/10 від 12.01.2010 року.

За правилами п.1.3. ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, є податковим боргом.

В силу положень пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження, визнається сумою податкового боргу платника податків, і щодо такої суми, в порядку передбаченому п.6.2. ст.6 вказаного Закону, надсилаються податкові вимоги.

Відповідно до цього, позивачем для відповідача виставлено першу податкову вимогу форми "Ф1" від 08.11.2010 року № 1/3912 і другу податкову вимогу форми "Ф2" від 10.12.2010 року № 2/4310 (а.с.13) та здійснено запис у держаний реєстр рухомого майна про податкову заставу (а.с.12).

Станом на 20.01.2011, заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за землю з фізичних осіб перед бюджетом ним не погашена в повному обсязі і, з урахуванням прерплати в сумі 356,83 грн. - становить 4685грн. 58коп., в тому числі: 1260,61 грн. - по терміну сплати 01.11.2010 року, 1260,61 грн. - по терміну сплати 30.11.2010 року, 1260,61 грн. - по терміну сплати 30.12.2010 року та 1260,58 грн.- за період січень 2011 року.

Дані обставини стверджені поданими та дослідженими у судовому засіданні доказами: витягом з картки особового рахунку відповідача (а.с.14-15), довідкою про стан розрахунків з бюджетом (а.с.16), розрахунком податкового боргу відповідача (а.с.17).

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у звязку з чим позов підлягає задоволенню.

Згідно з п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-XII від 04.12.1990 року, державним податковим інспекціям надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до п.1.6 ст.1, пп.3.1.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податковий борг платника податку, у разі відсутності добровільної сплати, підлягає стягненню з нього шляхом звернення стягнення на активи. Згідно з підпунктом 10.1.1 п. 10.1 ст.10 Закону, стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги. Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобовязань виключно за рішенням суду.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до місцевого бюджету м. Рівне на р/р 33219815700002 в ГУДКУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 22586331, код платежу 13050500, заборгованість по сплаті орендної плати за землю за період: жовтень-грудень 2010 року, січень 2011 року в сумі 4685 (чотири тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 58 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.