Постанова № 14336923, 23.02.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6202/10/1770

23 лютого 2011 року 12год. 25хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: Вовчук Р.М.,

представник відповідача: Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Моторс"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Моторс» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2010р. № 0004772342/0 та від 16.12.2010р. №0004782342/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, про порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2 абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними, необґрунтованими і незаконними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та пояснив суду, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. На підставі акта перевірки від 06.12.2010р. відповідачем неправомірно виключено з валових витрат задекларовані позивачем витрати з послуг по оренді нежитлового приміщення у ТОВ «Рівне-Метал» за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р., а також виключено із складу податкового кредиту суми сплаченого податку в ціні орендної плати, у зв'язку з непідтвердженням таких сум ПДВ податковими накладними чи митними деклараціями. Підставою виключення сум з валових витрат та з податкового кредиту був висновок відповідача про те, що ТОВ «Рівне-Метал» та ТОВ «Вест Моторс» на момент укладення договорів оренди приміщень не мали цивільної правоздатності. Позивач документально підтвердив факти придбання у ТОВ «Рівне-Метал» послуг з оренди та оплати їх вартості (податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення на перерахування коштів). Отже, позивачем правомірно включено вказані витрати до валових витрат та суму сплаченого ПДВ в ціні орендної плати до податкового кредиту. Зміст укладеного з ТОВ «Рівне-Метал» договору не суперечить вимогам чинного законодавства, контрагенти на момент вчинення правочину мали належний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення обох сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, договір був укладений у письмовій формі та був спрямований на реальне настання наслідків. Таким чином, договір суборенди не може вважатися нікчемним. Просив позов задовольнити повністю.

Державна податкова інспекція у м.Рівне позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, тотожні письмовим запереченням, а зокрема вказав, що створення ТОВ «Рівне-Метал» відбулося з метою прикриття незаконної діяльності. Матеріали кримінальної справи свідчать про те, що фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Рівне-Метал» не займалося, жодних операцій з коштами не проводило, директор жодних документів від імені ТОВ «Рівне-Метал» не підписував і нікого не уповноважував на підписання документів. У звязку з цим посадові особи ТОВ «Рівне-Метал» не могли фактично здійснювати господарські операції з позивачем. Позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкта оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до валових витрат витрати на оренду приміщення та до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні орендної плати. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в період з 25.11.2010р. по 01.12.2010р. Державною податковою інспекцією у м.Рівне проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вест Моторс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Рівне-Метал» за період з 01.09.2007р. по 31.08.2010р., за наслідками якої складено акт перевірки від 06.12.2010р. №1982/23-100/35056895 (а.а.с.13-21).

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем:

-пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 12084,00грн., в тому числі: з 4 кв. 2007 року 2417,00грн., за 1 кв. 2008 року 3625,00грн., за 2 кв. 2008 року 3625,00грн., за 3 кв. 2008 року 2417,00грн.;

-пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 9670,00грн., в тому числі: за жовтень 2007 року - 967,00грн., за листопад 2007 року -967,00грн., за грудень 2007 року - 967,00грн., січень 2008 року - 967,00грн., лютий 2008 року - 967,00грн., березень 2008 року - 967,00грн., квітень 2008 року - 967,00грн., травень 2008 року - 967,00грн., червень 2008 року - 967,00грн., липень 2008 року - 967,00грн., серпень 2008 року - 967,00грн.

У звязку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки від 06.12.2010р. №1982/23-100/35056895 ДПІ у м.Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 16.12.2010р. №0004772342/0, яким позивачу визначено податкові зобовязання за платежем податок на прибуток всього на загальну суму 18126,00грн., в т.ч. основний платіж 12084,00грн., штрафна (фінансова) санкція 6042,00грн. (а.с.11);

- від 16.12.2010р. №0004782342/0, яким позивачу визначено податкові зобовязання за платежем податок на додану вартість всього на загальну суму 13054,50грн., в т.ч. основний платіж 8703,00грн., штрафні (фінансові) санкції 4351,50грн. (а.с.12).

Зазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті на підставі наступних висновків акту перевірки: про неможливість посадовими особами ТОВ «Рівне-Метал» фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна; у ТОВ «Рівне-Метал» відсутні матеріальні ресурси, економічно необхідні для виконання робіт, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, у тому числі відсутність управлінського та технічного персоналу; вчинений позивачем з ТОВ «Рівне-Метал» правочин є нікчемним, оскільки суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету; документи від імені ТОВ «Рівне-Метал» підписані ОСОБА_4, який відповідно до пояснення зазначив, що будь-яких документів по діяльності ТОВ «Рівне-Метал» на інші підприємства, державні органи, податкову інспекцію та банківські установи не підписував та нікого на це не уповноважував; у ході перевірки встановлено відсутність поставки ТОВ «Рівне-Метал» для ТОВ «Вест Моторс» товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків; ТОВ «Рівне-Метал» на момент укладання нікчемних договорів не мало цивільної правоздатності формування будь-яких фінансово-господарських документів, тобто, договори та інші документи складені з порушенням цивільної правосубєктності, всі документи видані на виконання таких договорів, не створюють правових наслідків (не можуть вважатись первинними документами, які фіксують та підтверджують здійснення господарських операцій).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2007р. між ТОВ «Рівне-Метал» (орендодавець) та ТОВ «Вест Моторс» (орендар) укладено договір суборенди №0139 (а.с.22). Відповідно до умов вказаного договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння нежитлове приміщення, котре розташоване в м.Рівне, вул.Млинівська, 18, загальною площею 500кв.м. Договір укладено на період з 01.11.2007р. по 31.10.2008р. Розмір орендної плати складає 5800,00грн. на місяць з ПДВ.

На виконання вказаного договору ТОВ «Рівне-Метал» передало приміщення в оренду, а ТОВ «Вест Моторс» оплачувало послуги оренди приміщення, що підтверджується наступними документами:

-податковими накладними: №11301 від 30.11.2007р. на суму 5800,00грн., №31121 від 31.12.2007р. на суму 5800,00грн., №01311 від 31.01.2008р. на суму 5800,00грн., №229 від 29.08.2008р. на суму 5800,00грн., №331 від 31.03.2008р. на суму 5800,00грн., №43001 від 30.04.2008р. на суму 5800,00грн., №53002 від 31.05.2008р. на суму 5800,00грн., №225 від 30.06.2008р. на суму 5800,00грн., №73101 від 31.07.2008р. на суму 5800,00грн., №83101 від 31.08.2008р. на суму 5800,00грн., №93001 від 30.09.2008р. на суму 5800,00грн., №103101 від 31.10.2008р. на суму 5800,00грн. (а.а.с.23-33);

-актами виконаних робіт: №0305 від 30.11.2007р., №0376 від 31.12.2007р., №0000000063 від 31.01.2008р., №0000000095 від 29.02.2008р., №0000000147 від 31.03.2008р., №0000000220 від 30.04.2008р., №000000270 від 31.05.2008р., №0000000225 від 30.06.2008р., №0000000312 від 31.07.2008р., №0000000326 від 31.08.2008р., №0000000417 від 30.09.2008р., №0000000477 від 31.10.2008р. (а.а.с.34-45);

-рахунками-фактурами: № ТРМ-0000025 від 25.12.2007р., №СФ-9 від 09.04.2008р., №СФ-21 від 05.09.2008р. (а.а.с.47, 49, 51);

-платіжними дорученнями на перерахування коштів: №398 від 26.12.2007р. на суму 11600,00грн., №87 від 09.04.2008р. на суму 17400,00грн., №601 від 05.09.2008р. на суму 34800,00грн. (а.а.с.46, 48, 50).

У акті перевірки податковим органом підтверджено обставини щодо наявності у позивача зазначених документів по господарській операції позивача з ТОВ «Рівне-Метал».

По факту оренди нежитлового приміщення позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит.

Так, загальна вартість сплачених послуг оренди приміщення віднесена позивачем до складу валових витрат, у т.ч. за 4 кв. 2007 року 9667,00грн., за 1 кв. 2008 року 14500,00грн., за 2 кв. 2008 року 14500,00грн., за 3 кв. 2008 року 9667,00грн., а суми ПДВ, сплачені в ціні плати за оренду приміщення, віднесено позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів (на підставі виданих ТОВ «Рівне-Метал» податкових накладних).

Розрахунки з ТОВ «Рівне-Метал» позивачем проведено шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця, що підтверджується відповідними виписками банку (а.а.с.46, 48, 50).

Висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача з ТОВ “Рівне-Метал”, які ґрунтуються на твердженні про неспроможність ними здійснити ті господарські операції, які відображені в обліку позивача, що, в свою чергу базуються на відсутності у ТОВ “Рівне-Метал” необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, у тому числі відсутності управлінського та технічного персоналу, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Вказані обставини не можуть бути доказом нездатності субєкта господарювання виконати взяті на себе зобовязання з надання послуг, виконання робіт чи продажу товарів по причині відсутності адміністративно-господарських потужностей та трудового персоналу.

За змістом положень Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Стаття 774 Цивільного кодексу України встановлює право наймача передавати об'єкт найму в користування інший особі (піднайм або суборенда). Така передача здійснюється на підставі договору піднайму (суборенди), за яким наймач набуває прав та обов'язків наймодавця, а піднаймач (суборендар) стає наймачем речі. Тобто, ТОВ “Рівне-Метал” мало право передати у суборенду для позивача нежитлове приміщення, при цьому право власності на таке приміщення може належати і третій особі, а не лише ТОВ “Рівне-Метал”.

Висновок податкового органу щодо відсутності поставки ТОВ «Рівне-Метал» для ТОВ «Вест Моторс» товарів також не є підставою для визнання господарської операції безтоварною, оскільки відповідно до укладеного договору суборенди товари не поставлялися, предметом договору є передання приміщення у суборенду, а не поставка товарів.

Таким чином, висновки податкового органу щодо укладення угоди без мети настання реальних наслідків не відповідають фактичним обставинам.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку, є наявність у підприємства первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції. При цьому спеціальними податковими законами встановлюються ряд особливостей ведення податкового обліку платником податків.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 08.12.1994р. №334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положення Закону №334/94-ВР узгоджуються з приписами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу вищенаведених норм права випливає, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинних документів та податкових накладних, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вказані норми дають право на формування податкового кредиту по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (послуг) та отримання податкової накладної у випадку якщо платник має намір використовувати придбаний товар (послуги) в подальшому (майбутньому) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що укладення позивачем із ТОВ “Рівне-Метал” договору суборенди від 01.11.2007р. та перерахування позивачем коштів названому товариству в оплату оренди приміщення для стоянки автомобілів відповідало основному виду господарської діяльності позивача торгівля автомобілями, технічне обслуговування та ремонт автомобілів (а.с.9).

При цьому, судом встановлено, що на дату укладення обумовленого договору, на дату видачі податкових накладних та на дату формування позивачем сум податкового кредиту із вказаної господарської операції, ТОВ “Рівне-Метал” в установленому порядку було зареєстроване як платник податку на додану вартість, підтвердженням чого є пояснення представників сторін.

Крім того, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Видані ТОВ “Рівне-Метал” податкові накладні містять всі обовязкові реквізити та оформлені відповідно до приписів п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону N168/97-ВР, видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість (п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону N168/97-ВР).

Таким чином, формуючи валові витрати та податковий кредит з вказаної операції суборенди приміщення, позивач діяв у повній відповідності до приписів Закону №334/94-ВР та Закону N168/97-ВР.

Господарська операція, здійснена між ТОВ “Вест Моторс” та ТОВ “Рівне-Метал” підтверджується належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які стали підставою для формування показників сум податкового кредиту та валових витрат. Первинні документи (акти, податкові накладні, платіжні та інші документи) недійсними або нечинними судом не визнавалися, їх недійсність в силу закону судом під час розгляду справи не встановлена. Пред'явлені до перевірки та надані позивачем суду документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону №996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Господарська операція, що була включена в податковий облік позивачем, здійснена в рамках господарської діяльності та спрямована на отримання прибутку, підстав для неврахування первинних документів по господарській операції ТОВ «Вест Моторс» з ТОВ «Рівне-Метал» при проведенні перевірки у податкового органу не було.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарських операцій ТОВ “Вест Моторс» з ТОВ “Рівне-Метал” відомості про вказаного контрагента знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини не заперечуються податковим органом в акті перевірки від 06.12.2010р. та під час розгляду адміністративної справи.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, п.п.5.2.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо доводів відповідача про нікчемність вчиненого позивачем правочину, то суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Такі вимоги, згідно з ч.1-5 ст.203 полягають, зокрема, у наступному: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч.1 ст.219 ЦК України, відповідно до якої у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним ; у ч.1 ст.220 ЦК України, відповідно до якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч.2 ст.221 ЦК України, відповідно до якого у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; у ч.2 ст.228 ЦК України, відповідно до якої нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок тощо.

Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів оренди визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у орендодавця на передачу орендарю предмета оренди, у орендаря на прийняття предмета оренди та сплату орендної плати. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договору внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що як ТОВ «Рівне-Метал», так і позивач виконали умови укладеного між ними договору, чим і підтвердили факт його укладення.

На момент розгляду даного спору, судом не прийнято рішень про визнання недійсними обумовленого правочину ТОВ “Вест Моторс» з ТОВ “Рівне-Метал” або первинних документів, що складені вказаними сторонами, у яких відображений вчинений правочин.

Крім того, висновки відповідача, про те, що правочин позивача з ТОВ “Рівне-Метал” порушує публічний порядок та направлений на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на прибуток та податку на додану вартість, можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Згідно з нормами цивільного права усі учасники цивільних правовідносин є добросовісними і їх вина визнається лише при умові порушення будь-ким з них цивільно-правових обовязків. З матеріалів адміністративної справи не вбачається, що сторони спричиняли збитки державі і в них був умисел на досягнення мети, що суперечить інтересам держави при вчиненні правочину. Вина є умовою цивільно-правової відповідальності для субєктів підприємницької діяльності. Вона міститься у ставленні органів або посадових осіб цих субєктів до своєї протиправної поведінки. Умисел, як одна з форм вини, передбачає, що порушник розумів неправомірність своїх дій, передбачав їх несприятливі наслідки, бажав або свідомо допускав настання несприятливих наслідків. Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно зі ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів адміністративної вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не були обвинувальні вироки судів, які б підтверджували наявність вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені обумовлених вище юридичних осіб.

На момент проведення перевірки та прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень відсутній вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили.

Відтак, твердження ДПІ у м.Рівне про нікчемність правочину, вчиненого позивачем з ТОВ “Рівне-Метал” є необґрунтованим та передчасним.

Відповідно до п.1.7, п.2.3.2., п2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за N925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Всупереч цьому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення, містить припущення та не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у сторін на створення правових наслідків; щодо безтоварності господарських операцій; щодо невиконання позивачем та його контрагентом взятих на себе зобовязань, що відображені у вищеперелічених накладних, актах виконаних робіт, платіжних дорученнях, податкових накладних.

Згідно зі ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що твердження податкового органу про нікчемність правочину, вчиненого ТОВ “Вест Моторс” з ТОВ “Рівне-Метал”, та відповідно формування позивачем в порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР валових витрат, заниження податку на прибуток підприємств, завищення, в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону N168/97-ВР, податкового кредиту не підтверджується належними та допустимими доказами.

З урахуванням викладеного, ДПІ в м.Рівне не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 16.12.2010р. №0004772342/0 та від 16.12.2010р. №0004782342/0, в той час як ТОВ «Вест Моторс» спростовано належними та допустимими доказами підстави їх прийняття.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 16.12.2010р. №0004772342/0 та від 16.12.2010р. №0004782342/0.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Моторс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.

Постанова складена в повному обсязі 28.02.2011 року.