Постанова № 14336115, 14.03.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1065/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.,

при секретарі Протас О.М.,

за участю: представника позивача - Білицького М.В., Кішка Д.О.,

представника відповідача - Чалої О.Д.,

представника третіх осіб - Віхоть Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство"до Державної податкової інспекції у м. Полтава, треті особи: Управління Державного казначейства у Полтавському районі, Управління Державного казначейства у Диканському районі, Управління Державного казначейства у Зінківському районіпро визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

07 лютого 2011 року позивач Відкрите акціонерне товариство "Полтавське хлібоприймальне підприємство"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтава, треті особи: Управління Державного казначейства у Полтавському районі, Управління Державного казначейства у Диканському районі, Управління Державного казначейства у Зінківському районіпро визнання дій неправомірними з видання першої податкової вимоги № 1/2077 від 24.11.2010 року про сплату ВАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" 111159,11 грн. та зобов'язання ДПІ у м. Полтаві утриматися від вчинення дій пов'язаних зі стягненням коштів та продажем інших активів ВАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" за виданою першою податковою вимогою № 1/2077 від 24.11.2010 року.

В обґрунтування позову зазначив, що немає жодних юридичних фактів які б вказували на те, що сума зазначена у першій податковій вимозі є узгодженою сумою податкового зобовязання чи податкового боргу. У вимозі відсутні посилання на підстави її виставлення, як то передбачає п.6.2.2 Закону України № 2181 від 21.12.2000 року "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". На думку позивача, податкові зобов'язання по бюджетним позичкам не можуть вважатися узгодженими без дотримання встановлених Законом процедур, тому пред'явлення будь-яких податкових вимог до підприємства є неправомірним. Крім того, позивач зазначає, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 року по справі № 2а-11029/09 за позовом ДПІ у м. Полтаві до ВАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство", треті особи на стороні позивача Головне Управління Державного казначейства України в Полтавській області, Управління Державного казначейства у Полтавському районі, Управління Державного казначейства у Диканському районі, Управління Державного казначейства у Зінківському районі, за участю прокуратури Полтавської області про стягнення боргу по фінансовій допомозі в сумі 111159,11 грн. відмовлено у задоволенні позовних вимог, дана постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 року.

Представники позивача в судовому засіданні уточнили позовні вимоги та просять суд визнати дії ДПІ у м. Полтаві неправомірними з видання першої податкової вимоги № 1/2077 від 24.11.2010 року про сплату ВАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" 111159,11 грн. .

В судовому засіданні та у письмових запереченнях представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, у запереченні на позовну заяву посилається на те, що відповідно до ст. 17 Бюджетного кодексу України та ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік" визначити у 2010 році органи державної податкової служби України органами стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії. Оформлюються подання на стягнення з боржника до державного бюджету суми заборгованості у національній валюті, яке надсилається органу стягнення для здійснення відповідних заходів стягнення. На підставі надісланих до ДПІ у м. Полтаві подання від Управління Державного казначейства у Полтавському районі, Управління Державного казначейства у Диканському районі, Управління Державного казначейства у Зінківському районі, була винесена спірна вимога.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2011 року до участі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача були залучені Управління Державного казначейства у Полтавському районі, Управління Державного казначейства у Диканському районі, Управління Державного казначейства у Зінківському районі.

В судовому засіданні представник третіх осіб проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача та представника третіх осіб, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відкрите акціонерне товариство "Полтавське хлібоприймальне підприємство" 02.09.1996 р. зареєстровано у якості юридичної особи відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 за № 711048, включено до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій за номером 05581898, знаходиться на податковому обліку у ДПІ у м. Полтаві.

Управлінням Державного казначейства у Полтавському районі, Управлінням Державного казначейства у Диканському районі, Управлінням Державного казначейства у Зінківському районі до Державної податкової інспекції у м. Полтаві були направлені подання № 1 від 01.11.2010 р., № 833/02-16 від 09.11.2010 р., № 62 від 01.11.2010р., на стягнення простроченої заборгованості перед державним бюджетом за бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на прострочену заборгованість перед держбюджетом за бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на зворотній основі станом на 31.10.10 року.

На підставі вказаних поданні, п.11, ч.1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", а також на виконання листа ДПА у Донецькій області від 25.08.2010 року за №13388/7/24-113 відповідачем 24.11.2010 року сформовано та направлено позивачу першу податкову вимогу №1/2077.

Правовою підставою прийняття спірної вимоги відповідач визначив норми статей 6, 8, 10, 11, 16, 17 Закону № 2181 "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Сума податкового боргу, що є предметом спірної вимоги, як зазначає відповідач, станом на 31 жовтня 2010 року складає 111159,11 грн.

Крім цього, спірною вимогою визначено, що з 31жовтня 1999 року на активи позивача розповсюджується право податкової застави згідно із Законом України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон 2181).

Згідно пункту 1.10 Закону України № 2181 "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами",податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Порядок прийняття та направлення податкових вимог встановлений пункту 6.2 статті 6 зазначеного закону. Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2. статті 6 даного закону передумовою прийняття податкової вимоги є нездійснення платником податків своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки.

У разі, якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Таким чином, податкова вимога формується органом державної податкової служби після закінчення ним процедури узгодження податкового зобовязання або внаслідок отримання подання від контролюючого органу, який не є податковим органом, сформованого після закінчення процедури узгодження суми податкового зобовязання.

Здійснення узгодження зобовязання контролюючим або податковим органом та його несвоєчасна сплата є визначальною умовою поняття податкового боргу, який є предметом податкових вимог.

Стосовно здійснення процедури узгодження суми зобовязання, визначеного предметом першої податкової вимоги, суд зазначає наступне.

Податковим зобовязанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2. Закону України № 2181). Тобто, зобовязання сплатити відповідну суму коштів до бюджету є безумовним та виникає за прямою вказівкою щодо обовязку сплати, що міститься у відповідному законодавчому акті.

Представником третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору зазначено, що сумою заборгованості за бюджетним позичками, є отримана позивачем на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1997 року № 1003 "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року".

Пунктом 1 Постанови КМУ № 1003 передбачено виділення на фінансування заходів з підготовки до роботи в осінньо-зимовий період 1997/98 року, забезпечення збирання та збереження врожаю 1997 року, інші невідкладні потреби Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним адміністраціям цільовим призначенням для сільськогосподарських товаровиробників 60 млн. гривень (на умовах повернення їх до 1 жовтня 1998 р.) за розподілом згідно з додатком.

Міністерству фінансів профінансувати зазначені витрати за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України через органи Головного управління Державного казначейства на підставі укладених з ними угод".

Таким чином, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003, на фінансування заходів із підготовки до роботи в осінньо-зимовий період 1997/98 року, обласним державним адміністраціям цільовим призначенням для сільськогосподарських товаровиробників (на умовах повернення до 1 жовтня 1998 року) було виділено кошти за розподілом.

Відповідно до зазначеної постанови фінансова допомога надавалась через обласні державні адміністрації безпосередньо для сільськогосподарських товаровиробників.

З аналізу норм Постанови № 1003 від 11.09.1997 року випливає, що Уряд не визначає обов'язку та не передбачає порядку повернення фінансової допомоги заготівельними підприємствами замість суб'єктів господарювання-сільськогосподарських товаровиробників, які отримали цільову фінансову допомогу.

Розпорядження Кабінету Міністрів України № 28-р від 01.02.2001, "Про надання дозволу на використання зерна державних ресурсів" визначає, що з метою задоволення регіональних потреб у зерні для забезпечення населення хлібом, хлібобулочними виробами та крупами дозволити ДАК "Хліб України" реалізувати 4,6 тис. тонн зерна, що надійшло від сільськогосподарських товаровиробників як погашення заборгованості за надану фінансову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 р. N 1003 "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року" і зараховано до державних ресурсів.

Реалізацію зерна здійснити за цінами, що складуться на біржовому ринку України за спотовими контрактами на момент реалізації, з перерахуванням виручених коштів, за вирахуванням фактичних виробничих та накладних витрат, пов'язаних з його зберіганням та реалізацією, на єдиний казначейський рахунок, виходячи з обсягів реалізованого зерна згідно з додатком.

Відповідно до п.5 Умов надання та повернення коштів, виділених сільськогосподарським товаровиробникам для фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 року (прийняті Міністерством агропромислового комплексу 17.09.1997 р. № 37-21-1-1-11/7044 та Міністерством фінансів 17.09.1997 р. №09-04-03/830-3115) фінансова безвідсоткова допомога підлягає поверненню коштами або продовольчим зерном шляхом закладання його на підприємствах ДАК "Хліб України" для державних потреб за цінами, що складаються на біржових торгах України за спотовими контрактами, в термін, обумовлені угодою, укладеною відділенням Державного казначейства з сільськогосподарськими товаро виробниками за формою згідно з додатком, але не пізніше 1 жовтня 1998 р. Кошти від повернення фінансової допомоги надходять на єдиний казначейський рахунок (з приміткою "в рахунок погашення безвідсоткової фінансової допомоги, виданої за рахунок Резервного фонду Кабінету Міністрів України"), а продовольче зерно зараховується для державних потреб.

Таким чином, Розпорядженням № 28-р КМ України надав дозвіл виключно для ДАК "Хліб України" на реалізацію зерна, що надійшло від сільськогосподарських товаровиробників як погашення заборгованості за надану фінансову допомогу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України N1003 і зараховано до державних ресурсів.

Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України №2181 "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підставою для прийняття податковим органом податкової вимоги є отримання відповідного подання від контролюючого органу, що провів процедуру узгодження.

Згідно пункту 1.12 Закону України, контролюючим є державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.

Статтею 2 цього закону до контролюючих віднесені наступні органи:1) митні органи стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України; 2) органи Пенсійного фонду України стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; 3) органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом; 4) податкові органи стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про здійснення третіми особами узгодження суми боргу позивача у розмірі 111159,11 грн.

Неможливість визначення суми заборгованості за бюджетною позичкою податковим зобовязанням та не проведення процедури узгодження зазначеної суми зобовязання, свідчить про відсутність визначених підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України № 2181 підстав для прийняття податкової вимоги.

З огляду на наведене вище, враховуючи порушення відповідачем підпунктів 6.2.1. та 6.2.3. пункту 6.2. статті 6, статі 8 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при прийнятті спірної вимоги, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявленого позивачем позову в частині визнання недійсною першу податкову вимогу та наявність підстав для задоволення позову в цій частині, і як наслідок цього, часткового задоволення апеляційної скарги позивача.

Як вставлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, Полтавським окружним адміністративним судом була розглянута справа за позовом за позовом ДПІ у м. Полтаві до ВАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство", треті особи на стороні позивача Головне Управління Державного казначейства України в Полтавській області, Управління Державного казначейства у Полтавському районі, Управління Державного казначейства у Диканському районі, Управління Державного казначейства у Зінківському районі, за участю прокуратури Полтавської області про стягнення боргу по фінансовій допомозі в сумі 111159,11 грн. відмовлено у задоволенні позовних вимог, дана постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 року.

Згідно ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність винесеної ним першої податкової вимоги № 1/2077 від 24.11.2010 року.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" до Державної податкової інспекції у м. Полтава, треті особи: Управління Державного казначейства у Полтавському районі, Управління Державного казначейства у Диканському районі, Управління Державного казначейства у Зінківському районі про визнання дій неправомірними - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві з видання першої податкової вимоги № 1/2077 від 24.11.2010 року про повернення Відкритим акціонерним товариством "Полтавське хлібоприймальне підприємство" позички за постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1997 року № 1003 в розмірі 111159,11 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 березня 2011 року.

СуддяГ.В. Костенко