Постанова № 14336104, 01.03.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-6304/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача - Репало Д.О.,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Довіра-2006"до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській областіпро визнання безідяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Довіра-2006" (по тексту - позивач, ТОВ «НВП» ДОВІРА-2006»)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській областіпро визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві щодо неповернення переплачених сум страхових внесків у розмірі 59 364,21 грн ТОВ «НВП» ДОВІРА-2006» протиправною, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві повернути ТОВ «НВП» ДОВІРА-2006» переплачені страхові внески у сумі 59 364,21 грн у встановлений судом строк, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надати дозвіл Управлінню Пенсійного фонду Київського району в м. Полтаві на повернення ТОВ «НВП» ДОВІРА-2006» сум переплачених страхових внесків у розмірі 59 364,21 грн у встановлений судом строк.

11.01.2011 позивач зменшив розмір позовних вимог, у зв'язку з чим просив стягнути суму переплат по страхових внесках у розмірі 57831,89 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на положення частини 13 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої суми надмірно сплачених чи помилково сплачених страхових внесків за солідарною системою повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду. Такий порядок встановлено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1. Зокрема пунктом 11.17 вказаної Інструкції визначено, що суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків. З цих підстав та з урахуванням даних картки особового рахунку страхувальника про суму переплати страхових внесків, утриманих пенсійним органом із сум сплаченого єдиного податку в 2009 - 2010 роках, позивач вважає, що у відповідача утворилася заборгованість стосовно повернення надміру сплачених сум страхових внесків.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив такі задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Довіра-2006" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 21.11.2006, номер запису про державну реєстрацію 1588102 0000 005794, ідентифікаційний номер 34742512, свідоцтво серії А00 № 711504, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно свідоцтва № 1601019396 від 01.01.2010 товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Довіра-2006" зареєстроване платником єдиного податку за ставкою 10% у 2010 році.

У період з 2009 року по 2010 рік зі сплачених позивачем сум єдиного податку держказначейством були здійснені відрахування до Управління Пенсійного фонду Київського району у м. Полтаві за ставкою 42% відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" від 03.07.1998 № 727/98 (по тексту Указ № 727/98).

Оскільки позивач сплачує страхові внески відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон № 1058-IV) це, на його думку, призвело до утворення переплати, розмір якої на час розгляду даної справи становить 59364,21 грн.

Вимога позивача про повернення суми страхових внесків відповідачем перевірялася, що підтверджено Актом № 163 від 22 червня 2010 року про результати позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Довіра-2006" з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з січня 2009 року по травень 2010 року та надання достовірних індивідуальних відомостей про застраховану особу до органів Пенсійного фонду за 2009 рік. Перевіркою порушень не встановлено.

За вимогою прокуратури Київського району м. Полтави позивача перевірено також Територіальною державною інспекцією праці у Полтавській області, про що складено Акт перевірки від 24.09.2010 №16-01-76/321 грубих порушень не встановлено.

Проте, до теперішнього часу сума надміру сплачених страхових внесків відповідачем не повернута. Натомість позивач отримав письмову відмову від 29.11.2010 № 17546, мотивовану тим, що частка єдиного податку, яка надходить до бюджету Фонду, після розщеплення органами Державного казначейства України не являється страховим внеском, у зв'язку з чим органи Пенсійного фонду не можуть порушувати податкове законодавство, тобто повертати частку єдиного податку.

Надаючи оцінку правовим позиціям сторін, суд виходить з наступного.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" вiд 26.06.1997 № 400/97-ВР, яким, як і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування. Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 №2063-III також не встановлює пільг зі сплати страхових внесків або збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників єдиного податку.

Згідно положень частин 3, 4, 6 статті 18 Закону № 1058-ІV, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, обов'язок зі сплати страхових внесків або збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється певним статусом платника податку, нормативні акти, що регулюють діяльність осіб, які сплачують єдиний податок, не звільняють останніх від обовязку сплати таких внесків.

Згідно пункту 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" вiд 23.03.1996 № 98/96-ВР.

Разом з тим, приписами пункту 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

Положення пункту 6 Указу № 727/98 стосовно звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечать закону, а тому застосуванню не підлягають.

Розміри відсотків, які підлягають відрахуванню з сум єдиного податку, порядок і строк їх перерахування чітко визначені цим же Указом, пунктом 2 якого передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Аналіз наведених положень Указу № 727/98 свідчить про те, що позивач не приймає участі в розподілі чи визначенні розміру відрахувань перерахованої ним до держказначейства суми єдиного податку. Даним Указом або іншими нормативними актами не встановлено підстав та порядку зменшення розміру суми відрахування з єдиного податку, перерахованого суб'єктом підприємницької діяльності до держказначейства, а позивач не наділений повноваженнями по здійсненню контролю за перерахованими грошовими коштами.

Відповідно до статті 19 Закону № 1058-IV (в редакції станом на час існування спірних правовідносин) страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, починаючи з 01.01.2004 (дня набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV) сплачують до Пенсійного фонду України страхові внески на загальних підставах, тобто на суми витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які були здійснені фактично.

Щодо посилання представника позивача на пункт 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, як на підставу для повернення коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11.17 зазначеної Інструкції суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

З аналізу вказаної норми суд приходить до висновку, що повернення або зарахування в рахунок майбутніх платежів страхових внесків може здійснюватися лише щодо:

1) надміру сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування);

2) помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач у спірний період припускав надмірну чи помилкову сплату єдиного податку.

Крім того, судом з пояснень представника відповідача встановлено, що контроль за правильністю повернення районними управліннями страхувальникам сум надміру сплачених страхових внесків здійснюється Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області відповідно до наказу від 20.04.2005 № 47, яким встановлений порядок, згідно якого районні управління зобов'язані попередньо письмово інформувати Головне управління про надходження заяв платників про повернення коштів, а повернення таких коштів здійснюється у випадку надання Головним управлінням висновку про необхідність їх повернення.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що один із обраних позивачем способів захисту (відновлення) порушеного права шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області надати дозвіл Управлінню Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави на повернення сум переплачених страхових внесків є таким, що не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду України щодо повернення таких сум, оскільки порядок, встановлений вищевказаним наказом, на який посилається позивач, не врегульовує спірних відносин, які виникли в даному випадку, оскільки встановлене ним правило повернення коштів розраховано на відсутність спору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Довіра - 2006" до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській областіпро визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 04 березня 2011 року.

СуддяС.О. Удовіченко