Рішення № 14322380, 15.03.2011, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-577/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 березня 2011 рокум. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

при секретарі Амосовій О.Ю.,

за участю

представника прокуратури Кондратюк Л.В.

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_6

представника третьої особи ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом Нікопольського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, співвідповідачів ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа ОСОБА_11, Сектор громадянства та реєстрації фізичних осіб Нікопольського МВ ( з обслуговування м. Нікополя та Нікопольського району) УМВС України в Дніпропетровській області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна та поновлення права власності,

В С Т А Н О В И В:

Нікопольський міжрайонний прокурор звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, співвідповідачів ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа ОСОБА_11, Сектор громадянства та реєстрації фізичних осіб Нікопольського МВ ( з обслуговування м. Нікополя та Нікопольського району) УМВС України в Дніпропетровській області та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 28.08.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, так як зазначений договір укладений проти волі ОСОБА_2, внаслідок застосування до неї психічного впливу (погроз насильства). В жовтні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до прокуратури із заявою, що погрожуючи вбивством її та сина в червні 2008 року невідомі чоловіки змусили її продати квартиру, що залишилась після смерті матері у спадщину, ОСОБА_4.(а.с.7-9) 30 грудня 2008 року Нікопольський міжрайонний прокурор порушив кримінальну справу № 32082702 за фактом вимагання, вчиненого за попередньою змовою осіб, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України. 25.12.2009 року слідчим СВ Нікопольського МВ УМВС в Дніпропетровській області по кримінальній справі № 32082702 винесена постанова про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_10, в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. Розслідування кримінальної справи зупинено у звязку з оголошенням у розшук Бакуна О.В.(а.с. 121-124)

Також просить суд витребувати спірну квартиру у ОСОБА_8 та поновити право власності на вказану квартиру за ОСОБА_2, так як майно вибуло з її володіння незаконно, без відповідної правової підстави.

В судовому засіданні представник прокуратури, позивач ОСОБА_2, представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник, представник відповідача ОСОБА_8 проти позову заперечували та просили відмовити, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу квартири був укладений 28.08.2008 року і здійснення в цей період будь-яких протиправних дій відносно ОСОБА_2 зі сторони ОСОБА_4 або будь-якими іншими особами не відбувалось, а посилання на події , що відбувались у червні 2010 року є безпідставними.

Відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судове засідання не зявились, повідомлялись належним чином про дату час та місце судового засідання. Причини неявки суду не відомі.

Представник третьої особи ОСОБА_7 просила в позові відмовити з тих же підстав, що і просили відповідачі.

Сектор громадянства та реєстрації фізичних осіб Нікопольського МВ ( з обслуговування м. Нікополя та Нікопольського району) УМВС України в Дніпропетровській області подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 28 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.(а.с. 4)

08 вересня 2008 року ОСОБА_4 продала цю квартиру ОСОБА_11 (а.с.5).

06 квітня 2009 року ОСОБА_11 продала зазначену квартиру ОСОБА_8. (а.с.6).

По справі було встановлено, що договір купівлі-продажу від 28.08.2008 року підписано сторонами, посвідчено нотаріусом та зареєстровано в КП НМБТІ, гроші за квартиру були сплачені, а ключі було передано позивачкою покупцю ОСОБА_4.(а.с.4, 60) Зазначене підтверджено сторонами та свідком ОСОБА_13

В судовому засіданні не було встановлено здійснення в цей період будь-яких протиправних дій відносно позивачки зі сторони відповідача ОСОБА_4 та будь-яких інших осіб.

Посилання позивачки на погрози їй та неповнолітньому сину , на протиправні дії ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що мали місце в червні 2008 року не можуть бути підставою для визнання угоди недійсною так як , з матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 в цей час ще не була власником квартири, а зареєструвала право власності на квартиру тільки 17 липня 2008 року за рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. (а.с. 4,137-140), а після подій у червні 2008 року ці особи зникли, змінили номери телефонів і вона не могла з ними зустрітись, що підтвердив також свідок ОСОБА_14 Також суд бере до уваги і те, що зі свідчень свідків подруги ОСОБА_15 та неповнолітного ОСОБА_16 з 10 червня 2008 року її син проживав у подруги , а вона залишалась проживати у спірній квартирі.

ЇЇ проживання та відсутність будь-яких третіх осіб протягом червня серпня 2008 року у квартирі підтвердили і свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, які приходили з метою покупки цієї квартири.

Слід звернути увагу також на те, що згідно відомостей наданих СГІРФО Нікопольського МВ ( з обслуговування м. Нікополя та Нікопольського району) УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 знялась з реєстрації в квартирі, що їй належала для переїзду в м. Орджонікідзе ще 02.02.2007 року. (а.с.63-65,66). Неповнолітній ОСОБА_16 також пояснив, що коли він проживав у ОСОБА_15 мама прийшла і сказала, що вони переїзджають жити до м. Орджонікідзе та перевезла речі. (а.с.17-18)

Вищезазначене свідчить, що ОСОБА_2 дійсно мала намір переїхати в інше місто, ще до подій в червні 2008 року.

Окрім того, як вбачається з пояснень позивачки звернулась вона із цим позов у звязку з тим, що в неї ОСОБА_10 забрав не 2500 доларів США як домовлялись, а всі гроші отримані від ОСОБА_4 за продану квартиру, що не може бути підставою для визнання угоди недійсною і якби гроші були повернуті, то вона б не вимагала повернення квартири . Наявність цієї обставини дає право ОСОБА_2 вимагати від винного повернення цих грошей відповідно до вимог чинного законодавства.

Свідчення свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про зустріч ОСОБА_4 із ОСОБА_2 суд не взяв до уваги так як вони не підтверджують і не спростовують обставини у справі, бо вони не були свідками погроз чи іншого протиправного впливу на момент вчинення угоди, на які посилається позивачка.

Суд також враховує, що позивач після зникнення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проживала в квартирі вільно, мала можливість повідомити про протиправні дії щодо неї в правоохоронні органи, звернутись до лікарні, але таких звернень з боку ОСОБА_2 не було. Звернулась вона із заявою до прокуратури тільки в жовтні 2008 року і як пояснила ОСОБА_2 за погодженням з ОСОБА_4 (а.с.7-9,121-124).

Таким чином , вказане свідчить, що при розгляді цивільної справи позивачем та його представниками не надано доказів, які підтверджують факт відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_2 при укладенні, 28.08.2008 р., договору купівлі-продажу спірної квартири. Відсутні докази і на підтвердження доводів позивача та представника позивача про те, що ОСОБА_2 уклала цю угоду під психологічнім впливом ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, так як останні зникли та на звязок не виходили ще на початку липня 2008 року, коли перевезли речі ОСОБА_2 до м. Орджонікідзе.

Таким чином, по обставинам справи, які мали місце на момент укладення угоди, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що відмова ОСОБА_2 від укладення договору купівлі-продажу могла спричинити шкоду її законним інтересам.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, однак достатніх належних доказів на підтвердження позовних вимог позивачем та його представниками суду не надано, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи викладене вище, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов Нікопольського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_2 недоведеним, тому відмовляє в його задоволенні в повному обсязі.

Керуючись ст. 16, 203, 215, 231 ЦК України, ст. 10,11, 60, ч.3 ст. 209, ст. 212-215 ЦПК України, суд ,

В И Р І Ш И В :

В позові Нікопольського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, співвідповідачів ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа ОСОБА_11, Сектор громадянства та реєстрації фізичних осіб Нікопольського МВ ( з обслуговування м. Нікополя та Нікопольського району) УМВС України в Дніпропетровській області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна та поновлення права власності, - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя:А. Г. Багрова