Постанова № 14318688, 09.03.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 р. Справа № 2а-10152/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяБукіна Л.Є.,

при секретарі судового засіданняБердник С.О.,

за участю:

представника позивачаПінчук Н.І.,

представника відповідачаПрудко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл-1»до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про визнанням недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гудвіл-1»із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська, у якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.05.2010 року №0008451502/0.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що подана позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року подана відповідачу у визначені законодавством строк, а підстави невизнання ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська податкової декларації податковою звітністю не ґрунтуються на вимогах законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечення зазначено, що відповідачем прийнято оскаржене рішення за неподання податкової декларації, оскільки подана декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року не визнана як податкова звітність.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. При цьому, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ТОВ «Гудвіл-1»подано до ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська податкову декларацію на додану вартість за лютий 2010 року.

Проте, відповідач листом від 18.03.2010 року № 5380/10/28-221, копію якого долучено до матеріалів справи, повідомив позивача про те, що надана податкова декларація не визнана як податкова звітність, оскільки в декларації не зазначено обовязкового реквізиту «назва ДПІ, до якої подається податкова звітність», а також запропоновано подати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі Закон № 2181) податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (підпункт «ї»підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181).

Згідно підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону №2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 вищезазначеного Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Отже, з вищенаведеної правової норми вбачається, що лист ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 18.03.2010 року № 5380/10/28-221, є повідомленням про прийняте рішення щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації.

Зазначене рішення податкового органу позивачем не оскаржено, про що не заперечували представники сторін у судовому засіданні.

Позивач на відповідь ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 18.03.2010 року направив лист від 05.04.2010 року, у якому просив надати розяснення якими нормами законодавства керується державні службовці податкового органу і яка відповідальність покладається на керівника податкового органу. Як вбачається зі змісту цього листа, він не є скаргою в розумінні Закону № 2181. Відповідь на звернення надана 23.04.2010 року листом №8152/10/28-221.

Таким чином, якщо подана декларація не визнана як податкова звітність, то податковим органом вона правомірно вважається як не подана.

Посадовою особою ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська 27 квітня 2010 року було проведено невиїзну документальну перевірку неподання податкової звітності, за результатами якої складено Акт від 27 квітня 2010 року №1417/152/33473440.

У ході перевірки встановлено порушення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181, а саме: неподання декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року (граничний термін подання 22.03.2010 року).

Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

На підставі вищезазначеного акту у відношенні відповідача було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.05.2010 року №0008451502/0, яким визначено відповідачу до сплати суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що подана 13.03.2010 року позивачем податкова декларація на додану вартість за лютий 2010 року не визнана як податкова звітність ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, рішення про невизнання податковою звітністю позивачем не оскаржено, жодним судовим рішенням не зобовязано відповідача визнати податкову декларацію як податкову звітність, податковим органом правомірно зазначено в акті перевірки, що декларація з ПДВ за лютий 2010 року не подана, і, як наслідок, податкове повідомлення-рішення від 14.05.2010 року №0008451502/0 прийнято з урахуванням усіх обставин, на підставі та у межах чинного законодавства, і тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл-1» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 1 березня 2011 року.

Головуючий суддяЛ.Є. Букіна