Рішення № 14310182, 16.03.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.03.11р.Справа № 5005/522/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 47249,79 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Жулай М.І.., довір. б/н від 01.09.10р.;

від відповідача: не зявився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД" (надалі позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому враховуючи уточнення позовних вимог просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач) суму 45195,32 грн. основного боргу, 1596,74 грн. пені, 68,96 грн. інфляційних, 309,05 грн. 3% річних, а всього 47170,07 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань по договору поставки № 10/Б62 від 18.05.10р.

Позивач наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника у призначені судові засідання на 10.02.11р. та 10.03.11р. не забезпечив, при цьому був належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору свідченням чого, є повернуте відділенням поштового звязку на адресу суду повідомлення про отримання кореспонденції останнім під розпис, у звязку із чим суд вбачає достатньо підстав та наявну можливість розглянути справу за існуючими матеріалами (оригінали надавались позивачем для огляду у судовому засіданні), згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

18.05.2010 року позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки № 10/Б62 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобовязався поставити, а покупець, в свою чергу, прийняти та сплатити вартість продуктів харчування (товар), де кількість, асортимент та якість товару визначаються за згодою сторін та вказується у накладних на відпуск товару.

За умовами п. 2.3 цієї ж угоди, покупець зобовязаний здійснити оплату отриманого товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту (дати) поставки товару.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Вивчивши матеріали справи господарський суд вважає за необхідне задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі з огляду на наступне.

Так, проведений господарським судом аналіз матеріалів справи відображає, що позивачем на виконання умов Договору у період з 09.09.10р. по 21.10.10р. належним чином поставлено покупцю товар на загальну суму 45195,32 грн., що насамперед підтверджується наявними в матеріалах справи двохсторонніми видатковими накладними, проте вартість отриманого відповідачем спірного товару в порушення взятих на себе зобовязань так і не сплачено.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

26.01.11р. між сторонами у справі підписано акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 107), згідно якого відповідач підтвердив існування перед позивачем заборгованості у спірній сумі неоплаченого товару.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду справи відповідачем не надано господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми основного боргу, а обставини на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не спростовані.

На підставі умов п. 4.2 Договору позивачем, у звязку із порушення відповідачем строків оплати товару, на суму основної заборгованості нараховано пеню, розмір якої за період з 29.09.10р. по 28.12.10р. становить суму 1596,74 грн. та відображається в обґрунтованому розрахунку позивача.

Окрім того, в силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу на основну заборгованість за період з жовтня по листопад 2010 року суму 68,96 грн. інфляційних, а також за період з 29.09.10р. по 28.12.10р. суму 309,05 грн. 3% річних, розмір яких також підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для повного задоволення уточнених позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майєр-ТД" (50086, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Телевізійна, 5Д; ЄДРПОУ 36510452) суму 45195,32 грн. (сорок пять тисяч сто девяносто пять грн. 32 коп.) основного боргу, 1596,74 грн. (одна тисяча пятсот девяносто шість грн. 74 коп.) пені, 68,96 грн. (шістдесят вісім грн. 96 коп.) інфляційних, 309,05 грн. (триста девять грн. 05 коп.) 3% річних, 471,70 грн. (чотириста сімдесят одна грн. 70 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано ______