Постанова № 143063, 22.09.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

18 вересня 2006 року

Справа № 2-11/7708-2006

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прокопанич Г.К.,

суддів Гонтаря В.І.,

Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Ремейчука Д. О., довіреність № 7/06 від 10.02.06;

відповідача: Ралєнка М. Ю., довіреність № 23/06 від 21.02.06; Каратєєвої Л. І., довіреність № 22/06 від 21.02.06; Поцюс Олег с.А.-Ч. - директор;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Державна морська лоцманська служба" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 14.07.2006 у справі №2-11/7708-2006

за позовом Державного підприємства "Державна морська лоцманська служба" (вул. Лягіна, 27, м.Миколаїв, 54001)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" (1-й Ново-Карантинний провулок, 13, м.Керч, Автономна Республіка Крим,98313); (вул. Ген. Петрова,2, кв.279, м. Керч, 98319)

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя А.С. Цикуренко) від 14.07.2006 у справі № 2-11/7708-2006 відмовлено у позові Державного підприємства "Державна морська лоцманська служба" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" про стягнення заборгованості.

Не погодившись з постановленим судовим актом, позивач подав апеляційну скаргу та пояснення до неї, в яких просить рішення скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 45321,40 доларів США, 3538,04 доларів США –пені та 4193,37 доларів США штрафу, всього 53052,81 грн.

Відповідач, заперечуючи проти апеляційної скарги, вважає рішення таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

У зв’язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Заплава Л.М. 18.09.2006 за розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко у складі судової колегії була проведена заміна судді Заплава Л.М. на суддю Борисову Ю.В.

За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

У березні 2006 року Державне підприємство "Державна морська лоцманська служба" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал", просило стягнути заборгованість в сумі 9029,16 доларів США, пеню в сумі 563,33 доларів США, штраф в сумі 631,99 доларів США, всього 10224,48 доларів США.

Уточнивши позовні вимоги заявою № 1782 від 13.07.2006, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 45321,40 доларів США, пеню в розмірі 3538,04 доларів США, штрафу в сумі 4193,37 доларів США, всього 53052,81 доларів США. В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал", вважаючи себе неналежним відповідачем, проти позову заперечує.

Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на норми Кодексу торговельного мореплавства України та положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу про комерційне посередництво.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2005 між Державним підприємством "Державна морська лоцманська служба" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" було укладено договір № 33/06-КФ, відповідно до пункту 1 якого позивач взяв на себе зобов’язання за заявками відповідача надавати послуги з лоцманського проведення суден та послуги з регулювання руху суден, а відповідач, виступаючи "Агентом", зобов’язався прийняти та сплатити надані послуги.

Пунктом 2.2.4 зазначеного договору передбачено, що відповідач зобов’язаний сплачувати рахунки, виставлені позивачем, у терміни, визначені договором; відповідно до пункту 4.3 –не пізніше п’яти банківських днів з дати одержання рахунку.

Порядок та валюта розрахунків передбачені пунктами 2.2.3 та 4.6 договору.

Відповідно до пункту 2.2.3 розрахунки за договором здійснюються у валюті виставлених рахунків: по судах, що ходять під прапором України –у національній валюті України, під іноземним прапором –у доларах США або в євро, по судам, що ходять під російським прапором можлива оплата в російських рублях. При цьому, при розрахунках, валюта ціни (дол. США) перераховується у валюту платежу із застосуванням крос-курсу, визначеного через курси Національного банку України на дату надання послуги.

Крім того, як погоджено сторонами у частині 2 пункту 4.4 договору оплата послуг „Підприємства” може здійснюватись безпосередньо Судовласником, фрахтувальником, оператором або іншим платником зборів, про що „Агент” повинен письмово повідомити „Підприємство”.

Згідно з пунктом 5.4 договору „Агент” несе повну матеріальну відповідальність перед „Підприємством” за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і у ВКВ.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові про стягнення основної суми боргу, вважає, що договір № 33/06-КФ від 22.12.2005, як підстава виникнення спірних правовідносин, не є договором у розумінні статті 636 Цивільного кодексу України , оскільки відповідач вчинив правочин не від свого імені, а від імені особи, яку він представляє, внаслідок чого правовідносини виникають між особою, яку він представляє та третьою особою. Відповідно з цим, правочин вчинений представником створює, змінює, припиняє права та обов'язки саме у особи, яку він представляє.

Цей висновок обґрунтований посиланням на норми статті 295 Господарського кодексу України, відповідно до якої комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто, а статтею 118 Кодексу торговельного мореплавства України встановлюються обов’язки судовласника, зокрема нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень.

Судова колегія вважає зазначений висновок таким, що суперечить нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Відповідно до статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Статтею 116 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Крім того, статтею 4 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

Таким чином, за договором, укладеним агентом від імені судновласника, в преамбулі має міститись найменування судновласника, як сторони договору, найменування особи, що виступає від імені судновласника, підтвердження повноважень агента на укладення відповідного договору, в юридичних адресах та реквізитах сторін - адреса і реквізити судновласника. Лише в такому випадку договір можна вважати укладеним від імені судновласника, і лише тоді у судновласника виникають права і обов'язки за договором, укладеним агентом від його імені (в тому числі і обов'язок оплатити отримані послуги). У спірному випадку договір укладається від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал", і, не зважаючи на посилання у тексті на те, що агент діє від імені судновласника, зобов'язаною стороною в угоді є саме "Агент".

Договір № 33/06-КФ від 22.12.2005 у встановленому порядку не оспорений, недійсним не визнаний.

За таких обставин правових підстав для відмови у позові в частині стягнення суми 13 509,98 доларів США основного боргу - плати за надані послуги не вбачається, а доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" про те, що він є неналежним відповідачем не можуть бути прийняті до уваги.

Крім того, актом від 12.07.2006 сторони у справі дійшли згоди щодо наявного розміру заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги (а.с. 1, том 22).

Зміст зазначеного акту підтверджується первісними документами, які містяться у матеріалах справи, тому посилання відповідача про те, що акт відтворює дійсний стан розрахунків між сторонами, але не свідчить про наміри та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" сплатити визнані суми, судова колегія оцінює критично.

Також хибним судова колегія вважає висновок суду першої інстанції про відмову у позові в частині стягнення пені та штрафу.

До штрафних санкцій, передбачених статтею 230 Господарського кодексу України відносяться господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.3 договору передбачено. що у разі порушення „Агентом” взятих на себе за цим договором господарських зобов’язань, „Агент” несе відповідальність, передбачену частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 2 статі 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Отже, відповідач повинен нести відповідальність за порушення зобов’язань, встановлену законом і договором.

Нарахування та вимога про стягнення суми пені і штрафу у іноземній валюті також не суперечить законодавству і матеріалам справи.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214 „Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України” сплата зборів і плати здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 № 15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". При цьому, державна належність судна і відповідно наданий йому статус під час справляння зборів і плати визначається за прапором, під яким це судно ходить, незалежно від того, хто є його власником і хто його використовує.

З урахуванням зазначених положень, а також згідно з пунктом 2.2.3, 4.6 договору № 33/06-КФ від 22.12.2005, відповідно до прапору суден, яким надавались послуги, зобов'язання з їх оплати були визначені у іноземній валюті. Тому, відповідно, нарахування пені та штрафу на зобов'язання, виражені в іноземній валюті, здійснювалось також в іноземній валюті.

Згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/114 від 17.02.1994 „Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита", ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 статті 55 Господарського процесуального Кодексу України). При визначені ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій проводились чи повинні були проведені розрахунки між сторонами.

Позивачем сума вимог була визначена як в іноземній валюті, так і в валюті України на день подання позову та заяви про збільшення позовних вимог.

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19 лютого 1993 року визначено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Отже, чинне законодавство обмежує лише застосування іноземної валюти як засобу платежу в розрахунках між резидентами і не містить приписів щодо заборони на вираження грошових зобов’язань в іноземній валюті.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 2315,88 доларів США, штраф в сумі 2768,86 доларів США.

З огляду на вищенаведене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню як прийняте з порушенням норм матеріального права.

Одночасно судова колегія не вбачає підстав для задоволення позову у повному обсязі, оскільки вимога про стягнення суми ПДВ 31811,04 доларів США не може бути визнана обґрунтованою.

Відповідно до пункту 6.5 Закону України “Про податок на додану вартість” при наданні послуг персоналу з обслуговування морських, повітряних та космічних об'єктів місцем поставки послуг вважається - місце надання таких послуг.

Іноземне судно, яке перетинає митний кордон України, заходячи в територіальні води України, зберігає за собою статус території держави, під прапором якої воно знаходиться. Отже, послуги з лоцманського проведення суден та з регулювання руху суден, надані судовласникам - нерезидентам, не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Державна морська лоцманська служба" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2006 у справі № 2-11/7708-2006 скасувати.

3. Позов Державного підприємства "Державна морська лоцманська служба" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" про стягнення 53052,81 доларів США задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" (1-й Ново-Карантинний провулок, 13, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98313; вул. Ген. Петрова,2, кв.279, м. Керч, 98319; р/р 260083711701 у КФ ПІБ, МФО 324548, код ЄДРПОУ 32197531, ІПН 231975301063, св. 00330332) на користь Державного підприємства "Державна морська лоцманська служба" (вул. Лягіна, 27, м.Миколаїв, 54001; р/р 26003107501980 в МОД АППБ "Аваль", МФО 326182, код ЄДРПОУ 33969212) 13509,98 доларів США боргу, 2315,88 доларів США - пені, 2768,86 доларів США - штрафу, всього 18594,72 доларів США, 185,95 доларів США - державного мита, 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

4. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді В.І. Гонтар

Ю.В. Борисова