Рішення № 14297377, 12.03.2011, Сніжнянський міський суд Донецької області

Справа № 2-473/11

РІШЕННЯ

іменем України

11 березня 2011 року

Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:

головуючого Радченка В. Є.

при секретарі Шагіній О.В.

з участю:

позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сніжне Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «СНІЖНЕ-РЕМБУД»про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за час затримки заробітної плати при звільненні, вихідної допомоги та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 24.01.2011 р. звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «СНІЖНЕ-РЕМБУД»про стягнення заборгованості з заробітної плати в розмірі 3795 грн., ,компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за час затримки заробітної плати при звільненні за період з 27.02.2009 р. по день винесення рішення судом, вихідної допомоги в розмірі трьохмісячного середнього заробітку та моральної шкоди в розмірі 2000 грн. Позовні мотивовані тим, що позивачка працювала на підприємстві відповідача з 12.09.2007 р. бухгалтером. Звільнена 27.02.2009 р. через невиплату заробітної плати. Після звільнення позивачці не виплачена заробітна плата за період з 01.06.2008 р. по 27.02.2009 р. на загальну суму 3795 грн. та вихідна допомога в розмірі трьохмісячного середнього заробітку. Цими незаконними діями заподіяна моральна шкода, оскільки позивачка була змушена додавати додаткові зусилля для організації свого життя.

В судовому засіданні позивачка надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Просила задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином (рекомендованим поштовим відправленням). Наявність письмової заяви від ОСОБА_2 (засновника підприємства відповідача) з проханням відкласти розгляд справи суд визнав неповажною причиною для неявки суд представника відповідача з наступних причин. До заяви не додані будь-які документи в підтвердження того, що ОСОБА_2 дійсно є засновником підприємства і що він має право за статутом чи з інших підстав представляти інтереси підприємства в суді. Він не надав суду доказів перебування на лікуванні за межами України і доказів відсутності інших працівників на підприємстві, які б мали можливість представляти інтереси відповідача в суді. Крім того, представляти інтереси в суді за належним чином оформленими документами можуть не тільки працівники підприємства. Відповідач мав можливість укласти угоду про надання правової допомоги та на представництво інтересів підприємства в суді з особами, які не працюють на підприємстві.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка працювала на підприємстві відповідача з 12.09.2007 р. бухгалтером. Звільнена 27.02.2009 р. за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Після звільнення позивачці невиплачена заробітна плата на загальну суму 3795 грн.

Зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки позивачки (а.с. 4-7), листом прокурора м. Сніжне про проведення відповідної перевірки на підприємстві відповідача та внесення припису щодо погашення заборгованості в вищезазначеному розмірі (а.с. 8). Відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості з заробітної плати позиваці.

Стаття 116 КЗпП України передбачає, що при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості з заробітної плати в розмірі 3795 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 зазначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Абзацом 1 пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно з вимогами ч. 2 ст. 27 ЦПК України всі наявні докази для підтвердження своїх вимог та заперечень сторони повинні надати до початку розгляду справи по суті. В ст. 137 ЦПК України зазначено, що у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

Позивачка не надала суду жодного доказу щодо числа відпрацьованих робочих днів за останні два місяці роботи і не надала відомостей про виникнення у неї будь-яких складнощів в отриманні доказів від відповідача, необхідних для обчислення середньої заробітної плати даних (число відпрацьованих робочих днів за останні два місяці роботи). Також, позивачка не надала суду відомостей про виникнення у неї будь-яких складнощів в отриманні в прокуратурі м. Сніжне матеріалів перевірки за заявою про невиплату заробітної плати. Законодавство України передбачає право позивачки особисто знайомитись з такими матеріалами в прокуратурі, робити з них копії, фото тощо. Але, позивачка не скористалась цим правом, і, при відсутності складнощів в наданні суду доказів - безпідставно вимагала у суда витребувати ці матеріали в прокуратурі.

При відсутності таких доказів суд не має можливості розрахувати середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні не підлягають задоволенню.

З аналогічних підстав суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати суд виходить з наступного.

Відповідно до п 4. Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Позивачка не надала суду доказів періоду невиплати грошового доходу. Без цих даних суд не має можливості розрахувати суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати. Через це відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Позовні вимоги про стягнення вихідної допомоги в розмірі трьохмісячного середнього заробітку не підлягають задоволенню з наступних підстав. Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при розірванні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим органом законодавства про працю чи трудового договору працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше трьохмісячного середнього заробітку. В трудовій книзі позивачки відсутні відомості в підтвердження того, що трудовий договір з відповідачем розірваний через не виконання законодавства про працю чи умов трудового договору. Інших доказі звільнення з цієї причини позивачка суду не надала.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд прийшов до висновку що затримкою виплати заробітної плати відповідач порушив конституційне право позивачки на оплату праці. Усвідомлення факту незаконний дій відповідача щодо невиплати заробітку призвело до моральних страждань позивачки, вивело її з сталого укладу життя, вона змушена додавати додаткові зусилля для організації свого життя в сімї та суспільстві. Визначаючи розмір суми моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд керується конкретними обставинами справи. Заявлена позивачкою вимога щодо відшкодування моральної шкоди обґрунтована і підлягає частковому задоволенню. Враховуючи глибину заподіяної моральної шкоди, ступеня вини відповідача, вимоги розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлена в позові сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн. є завищеною. З урахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки 500 грн. в якості відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Загальна сума судового збору по справі складає 51 грн. При зверненні до суду позивачка сплатила 3 грн. 40 коп. судового збору. Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі: 51 грн.- 3 грн. 40 коп. = 47 грн. 60 коп. При цьому також необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати з оплати судового збору в розмірі 3 гривні 40 коп.

Крім того, з відповідача підлягають стягненню витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн. на рахунок: 31219259700078; Банк: ГУ ДКУ в Донецькій області; отримувач: Державний бюджет Ворошилівського району м. Донецьк, МФО: 834016 ЄДРПОУ: 34686453, код класифікації 2205001, призначення платежу: „інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Сніжнянському міському суді (код суду 0545)).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 212, 213, 214, 215, 367 п. 2, ч. 3 ст. 88 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства «СНІЖНЕ-РЕМБУД»про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за час затримки заробітної плати при звільненні, вихідної допомоги та моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «СНІЖНЕ-РЕМБУД»на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати в сумі 3795 (три тисячі сімсот девяносто пять) гривень .

Стягнути з приватного підприємства «СНІЖНЕ-РЕМБУД»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 (пятсот) гривень.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства «СНІЖНЕ-РЕМБУД» - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості з заробітної плати за один місяць.

Стягнути з приватного підприємства «СНІЖНЕ-РЕМБУД»на користь держави судовий збір в розмірі 47 (сорок сім) гривень 60 коп.

Стягнути з приватного підприємства «СНІЖНЕ-РЕМБУД»на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 коп.

Стягнути з приватного підприємства «СНІЖНЕ-РЕМБУД»витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень на рахунок: 31219259700078; Банк: ГУ ДКУ в Донецькій області; отримувач: Державний бюджет Ворошилівського району м. Донецьк, МФО: 834016 ЄДРПОУ: 34686453, код класифікації 2205001, призначення платежу: „інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Сніжнянському міському суді (код суду 0545)).

Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:В. Є. Радченко