Рішення № 14290168, 10.03.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2011 р.Справа № 19/201

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, 39600, АДРЕСА_1

до Калениківської сільської ради, 38430, с. Каленики, Решетилівського району, Полтавської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області в особі Управління Державного казначейства в Решетилівському районі

про стягнення 326500 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: Глазков С. М.

від третьої особи: не зявився

Розглядається позовна заява про стягнення 326500,00 грн., у тому числі 120000,00 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди, понесених внаслідок невиконання зобовязань за договором на виконання робіт №1 від 04.02.2008р. та за договором купівлі-продажу № 2 від 27.02.2008р., 15000,00 грн. попередньої плати, 40000,00 грн. фактичних витрат, 1125,00 грн. - 3% річних, 4080,00 грн. - інфляційних, 520,00 грн. штрафу, 145766,00 грн. моральної шкоди.

Заявою від 08.02.2011р. позивач змінив позовні вимоги та прохає стягнути з відповідача 326500,00 грн., у тому числі 258000,00 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди, понесених внаслідок невиконання зобовязань за договором на виконання робіт №1 від 04.02.2008р. та за договором купівлі-продажу № 2 від 27.02.2008р., 15000,00 грн. попередньої плати, 40000,00 грн. фактичних витрат, 1125,00 грн. - 3% річних, 4080,00 грн. - інфляційних, 258 грн. штрафу за договором № 1 та 400,00 грн. штрафу за договором № 2, 7647,00 грн. моральної шкоди (т. 1 а.с.84).

Ухвалою від 25.02.2011р. суд прийняв заяву про зміну позовних вимог. Подальший розгляд справи проводиться в межах вимог, зазначених у заяві від 08.02.2011р.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що оплата коштів проводилася позивачем за договором на виконання робіт №1 від 04.02.2008р.; зобовязання за договором купівлі-продажу № 2 від 27.02.2008р. позивачем не виконані; договір № 2 є розірваним, тому позивач не вправі вимагати сплачені за ним кошти; при укладенні договору № 2 сторони домовилися про його нотаріальне посвідчення, проте вказаної умови не дотрималися, отже даний договір є недійсним; за результатом розгляду протесту прокурора рішення сільської ради від 01.02.2008р. про відчуження залишків меліоративної системи було скасоване (т.1 а.с.78).

Третя особа повідомила, що фактично на рахунок відповідача надійшли від позивача кошти в сумі 14970,00 грн.

Відповідач повідомив суду, що наданий позивачем проект землеустрою був сфальсифікований, та надав клопотання про направлення до прокуратури матеріалів справи для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, причетних до виготовлення проекту, і зупинення провадження у даній справі на час перевірки слідчими органами вказаних фактів.

Дане клопотання судом відхиляється, оскільки питання правомірності відведення земельної ділянки не є предметом даного судового спору; наданий позивачем проект землеустрою не заявлявся як доказ в обґрунтування позовних вимог, доказів порушення кримінальної справи за даним фактами відповідач суду не надав. Отже, підстави для направлення даної справи до правоохоронних органів та зупинення провадження у справі відповідно до ст. 79 ГПК України відсутні.

В судовому засіданні 10.03.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Калениківською сільською радою на 13 сесії 5 скликання було прийнято рішення від 01.02.2008р. "Про відчуження залишків меліоративної системи, яка перебуває у власності територіальної громади", згідно якого рада вирішила заключити договір купівлі-продажу та виконання робіт по відчуженню залишків меліоративної системи, яка перебуває у власності територіальної громади з Приватним підприємцем ОСОБА_1 (т.1 а.с.47).

04.02.2008р. між Калениківською сільською радою (відповідачем) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) було укладено Договір №1 на виконання робіт від 04.02.2008р. (далі Договір № 1); (т.1 а.с.48).

Згідно з п. 1.1 Договору на виконання робіт №1 ПП ОСОБА_1 (виконавець) надає допомогу Калениківській сільській Раді (замовнику) у демонтажі та транспортуванні трубопроводу списаної зрошувальної системи, яка належить Калениківській сільській раді Решетилівського району Полтавської області, для визначення кількості та якості цього трубопроводу.

За умовами Договору на виконання робіт № 1 виконавець (позивач) після демонтажу трубопроводу в присутності замовника проводить розрахунок ваги труб, підтверджений двостороннім актом (п.1.2); виконує роботи з демонтажу і транспортування власними силами і за власні кошти (п. 1.4.); зобовязаний зробити рекультивацію земель після демонтажу трубопроводу (п.1.6); зобовязаний провести попередню оплату на рахунок замовника в розмірі 20 000 грн., які будуть враховані при розрахунках згідно цього договору (п. 2.1).

В свою чергу замовник (відповідач) за умовами Договору на виконання робіт № 1 після підписання акту гарантує виконавцю продаж демонтованих труб і металобрухту з цієї системи за ціною 350грн. за одну тону (п.1.3); забезпечує виконавця документацією, схемами закладки та узгодженнями на виконання робіт з установами електрозвязку, електромереж, газопостачання та Решетилівським районним відділом земельних ресурсів (п. 1.5).

19.02.2008р. прокурором Решетилівського району Полтавської області було винесено протест на незаконні дії СПДФО ОСОБА_1, в якому прокурором констатовано, що в порушення вимог законодавства користування земельною ділянкою позивачем здійснюється без документів, що посвідчують право на земельну ділянку, без спеціального дозволу на зняття та перенесення родючого шару ґрунту та рекультивації порушених земель. В протесті прокурором заявлено вимоги про припинення незаконних дій щодо користування земельною ділянкою площею 4,5 га на території Калениківської сільської ради, де знаходиться трубопровід зрошувальної системи (т.1 а.с.55).

27.02.2008р. між Калениківською сільською радою (відповідачем) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 було підписано Договір купівлі-продажу №2 (т.1 а.с.49).

За умовами пп. 1.1, 2.1, 2.2.2 Договору купівлі-продажу № 2 відповідач як продавець зобовязався передати у власність позивачу (покупцю) товар залишки магістрального трубопроводу з стальних труб колишньої зрошувальної системи загальною кількістю 100 тон, а покупець зобовязався прийняти товар та оплатити його.

Пунктом 3.1 Договору купівлі-продажу № 2 встановлено, що передача товару здійснюється шляхом його відвантаження покупцю, про що у кожному окремому випадку складається акт приймання-передачі товару та виписується рахунок-фактура. За п. 3.2 Договору перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що підтверджується актом приймання-передачі.

За п. 4.1 Договору купівлі-продажу № 2 загальна ціна товару складає 40000,00 грн.

В п. 4.3 Договору купівлі-продажу № 2 сторони визначили таку умову оплати як проведення попередньої оплати за товар в розмірі 15000,00 грн. на рахунок продавця.

06.03.2008р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 4 на оплату вартості комунального майна згідно договору № 2 від 27.02.2008р. (т.1 а.с.65).

Позивач у позові посилається на те, що відповідно до п. 4.3 Договору купівлі-продажу № 2 він сплатив відповідачу 15000,00 грн. за платіжним дорученням № 3 від 28.02.2008р. попередньої оплати за купівлю зрошувальної системи (т.1 а.с.4, 19).

Разом з тим судом встановлено, що сума попередньої оплати за відчуження майна згідно договору № 2 від 27.02.2008р. була сплачена позивачем лише в розмірі 14970,00 грн., що підтверджується листом Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області від 10.03.2011р., випискою банку з рахунку відповідача за 06.03.2008р. (т.2 а.с.5, 7, 8).

Факт перерахування позивачем на рахунок відповідача 14970,00 грн. попередньої оплати 06.03.2008р. також підтверджується наданою позивачем випискою банку по рахунку. З даної банківської виписки вбачається, що платіж на суму 15000,00 грн. не зарахований банком на рахунок відповідача і був повернутий позивачу, а позивачем було фактично сплачено відповідачу 14970,00 грн. 06.03.2008р., що співпадає з даними Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області.

02.04.2008р. прокурором Решетилівського району Полтавської області було винесено протест на рішення 13 сесії 5 скликання Калениківської сільської ради від 01.02.2008р. "Про відчуження залишків меліоративної системи, яка перебуває у власності територіальної громади", в якому прокурор вимагає скасування даного рішення як такого, що не відповідає вимогам закону (т.1 а.с.76).

10.04.2008р. Калениківська сільська рада на 14 позачерговій сесії 5 скликання прийняла рішення про відхилення протесту прокурора на рішення від 01.02.2008р. (т.1 а.с.77).

Постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 08.05.2008р. у справі № 2-а-17/08р. за адміністративним позовом прокурора Решетилівського району було визнано незаконним та скасовано рішення 13 сесії 5 скликання Калениківської сільської ради від 01.02.2008р. "Про відчуження залишків меліоративної системи, яка перебуває у власності територіальної громади" (т.1 а.с.61).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2010р. постанова Решетилівського районного суду Полтавської області від 08.05.2008р. у справі № 2-а-17/08р. була скасована, провадження у справі було закрито з мотивів непідвідомчості спору адміністративному суду (т.1 а.с.62).

На четвертій сесії 6 скликання Калениківська сільська рада за результатом розгляду протесту прокурора прийняла рішення від 13.01.2001р. про скасування рішення 13 сесії 5 скликання Калениківської сільської ради від 01.02.2008р. "Про відчуження залишків меліоративної системи, яка перебуває у власності територіальної громади" (т.1 а.с.82).

Листом від 16.04.2008р. позивач повідомив Калениківську сільську раду про дострокове розірвання договору купівлі-продажу № 2 від 27.02.2008р. (т.1 а.с.57).

Листом від 05.06.2008р. № 61 Калениківська сільська рада повідомила відповідача про свою згоду на розірвання договору купівлі-продажу № 2 від 27.02.2008р. (т.1 а.с.58).

Факт одержання позивачем вказаного листа про погодження відповідача на розірвання договору № 2 підтверджується ним у претензії від 09.06.2008р. (а.с.59).

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 09.06.2008р. в якій, заявив вимоги про передачу залишків магістрального трубопроводу стальних труб колишньої зрошувальної системи у кількості 100 тон (т.1 а.с.59).

Відповідач у відповіді від 24.06.2008р. на претензію повідомив про розірвання договору купівлі-продажу вказаного майна (т.1 а.с.60).

Позивач, посилаючись на те, що відповідач оплачене майно не передав, суму попередньої оплати не повернув, звернувся з вимогами про стягнення 15000,00 грн. попередньої оплати та нарахованих на неї 4089,00 грн. інфляційних і 1125,00 грн. 3% річних.

Відповідач проти даних вимог заперечує, посилаючись на те, що договір № 2 є розірваним, тому позивач не вправі вимагати сплачені за ним кошти; при укладенні договору № 2 сторони домовилися про його нотаріальне посвідчення, проте вказаної умови не дотрималися, отже даний договір є недійсним.

Дані заперечення відповідача судом визнаються необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою ст. 209 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

За ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

В даному випадку законом не передбачено вимоги про обовязкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу залишків трубопроводу колишньої зрошувальної системи.

Тому не проведення сторонами нотаріального посвідчення правочину не є підставою для визнання його нікчемним (недійсним). Отже, посилання відповідача на недійсність договору № 2 є необґрунтованим.

Разом з тим, за ч. 4 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За умовами п.5.2.4 Договору купівлі-продажу №2. сторони домовилися провести нотаріальне посвідчення цього договору, але нотаріального посвідчення договору не здійснили.

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 639 ЦК України Договір купівлі-продажу №2 є неукладеним, а отже у сторін не виникли права чи обовязки за даним договором.

За таких обставин спір між сторонами щодо розірвання договору № 2 не має значення для вирішення даної справи.

Відповідно до ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, який вважається неукладеним, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 3 ст. 1212 Глави 83 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як було встановлено судом, позивач сплатив на користь відповідача 14970,00 грн. попередньої оплати за товар, вказаний товар відповідачем позивачу не переданий, грошові кошти не повернуті, судом також встановлено, що договір купівлі-продажу є неукладеним, отже вимоги про стягнення 14970,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Позов в частині стягнення 30,00 грн. попередньої оплати слід відхилити як безпідставні, оскільки дана сума коштів на рахунок відповідача не надійшла.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення 1125,00 грн. - 3% річних, 4080,00 грн. інфляційних (т. 1 а.с.84-88).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку на підставі вищевказаних норм законодавства у відповідача існує грошове зобовязання з повернення 14970,00 грн. - суми попередньої оплати, яке відповідачем не виконано.

Отже, вимоги в частині стягнення 1100,58 грн. - 3 % річних за 24.06.2008-06.12.2010р. та 4080,00 грн. інфляційних за липень 2008 листопад 2010р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню(розрахунок суду залучено до справи).

Вимоги щодо стягнення 24,42 грн. 3 % річних слід відхилити як безпідставні, оскільки вони нараховані позивачем на неіснуючу суму боргу.

Позовні вимоги в частині стягнення 258000,00 грн. збитків (втраченої вигоди) судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною.

Загальними підставами для стягнення збитків з особи, яка їх заподіяла є: настання збитків; неправомірна поведінка особи, що заподіяла збитки; безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням збитків; вина.

Відповідно до правових позицій, викладених у п. 1.3 розяснення президії Вищого господарського суду України від 30.03.1995р. № 02-5/218 (зі змінами та доповненнями) на кредитора покладений обовязок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобовязання, прямого причинного звязку між порушенням зобовязання і завданими збитками та їх розмір.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування даних вимог позивач посилається на те, що він розраховував одержати 258000,00 грн. в разі належного виконання відповідачем зобовязання.

При цьому позивачем не надано доказів укладення договорів на продаж вказаного майна за зазначеними цінами, не надано жодних інших доказів, які б підтверджували можливість одержання позивачем вказаної суми доходу.

Позивачем не доведено належними доказами ні кількість ні вагу заявленого до реалізації майна (169 тон труб). Наданий акт розрахунку ваги труб (без дати) складений позивачем в односторонньому порядку, не погоджений з відповідачем, тому не може бути належним доказом по справі (т. 1 а.с.66).

Отже, позивачем не доведено належними доказами факту спричинення йому збитків, їх розмір, прямий причинний зв'язок між заявленою сумою збитків та діями відповідача.

Отже, у позові в частині стягнення 258000,00 грн. збитків (втраченої вигоди) слід відмовити.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 400,00 грн. штрафу на підставі п. 6.5 Договору купівлі-продажу № 2 (т. 1 а.с.84-88).

Як встановлено вище господарським судом, договір купівлі-продажу № 2 є неукладеним, у сторін не виникли права чи обовязки за даним договором.

Таким чином, відсутні підстави для застосування штрафної санкції, передбаченої в п.6.5. Договору купівлі-продажу №2. Отже, позовні вимоги про стягнення 400,00 грн. штрафу задоволенню не підлягають.

На підставі п. 3.1 Договору на виконання робіт № 1 позивачем заявлено до стягнення 258,00 грн. штрафу (т. 1 а.с.84-88).

За п. 3.1 Договору на виконання робіт № 1 в разі невиконання п. 1.3 цього договору винна сторона відшкодовує нанесені збитки та платить штраф у розмірі 0,1 % від суми нанесеного збитку.

Пунктом 1.3 Договору на виконання робіт № 1 передбачено, що замовник після підписання акту гарантує виконавцю продаж демонтованих труб і металобрухту з цієї системи за ціною 350 грн. за одну тону.

Позивачем не надано підписаного сумісно з позивачем акту розрахунку вартості труб, необхідність складання якого передбачено п.1.2, п. 1.3 Договору на виконання робіт № 1.

Наданий позивачем акт розрахунку ваги труб (без дати) складений ним в односторонньому порядку, не погоджений з відповідачем. Доказів повідомлення відповідача про складання вказаного акту чи доказів відмови відповідача від складання цього акту позивачем судом не надано. Отже даний акт не може бути визнаний судом належним доказом по справі.

Також, позивачем не доведено факту спричинення йому збитків, не доведено належними доказами розмір цих збитків.

Отже, відсутні підстави для застосування до відповідача штрафу на підставі п. 3.1 Договору на виконання робіт № 1. Тому позовні вимоги про стягнення 258,00 грн. штрафу задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлені вимоги про відшкодування 40000,00 грн. фактичних витрат, понесених ним при виконанні договору виконання робіт № 1. В підтвердження понесення вказаних витрат позивачем надано заявку на вантажопідйомний механізм від 28.02.2008р., угоду на виконання послуг механізмами, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг від 21.02.2008р. (т.1 а.с.52, 53, 54).

Зазначені докази не можуть бути визнані судом як підтвердження факту понесення позивачем 40000,00 грн. витрат при виконанні договору № 1 від 04.02.2008р., оскільки в цих документах не вказано на якому обєкті надавалися послуги, обсяг цих послуг. Крім того, позивачем не надано доказів фактичного здійснення робіт за угодою з Решетиолівстким райагробудом та заявкою від 28.02.2008р. (т.1 а.с.52,53). Акт здачі-прийняття робіт від 21.02.2008р. з боку позивача не підписаний, отже не може бути належним доказом виконання робіт (т.1 а.с.54). Доказів підтвердження відповідачем факту виконання вказаних робіт позивач суду не надав.

Таким чином, позивачем не доведено в порядку ст.4-3, ст.33 ГПК України факту виконання робіт за договором № 1 від 04.02.2008р. та не доведено розміру фактичних витрат.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 40000,00 грн. фактичних витрат підлягають відхиленню.

Вимоги позивача про стягнення 7647,00 грн. моральної шкоди (в редакції заяви про уточнення вимог від 08.02.2011р.) підлягають відхиленню з наступних мотивів.

В обґрунтування цих вимог позивач посилається на те, що протягом тривалого час йшли судові тяжби, повязані зі спірними правовідносинами; відповідач ухилявся від виконання договорів, це створило для позивача ризик втрати своїх грошей; позивач також поніс моральні страждання у звязку з втратою грошей; погіршилися відносини позивача з діловими партнерами.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною другою цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у

зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивач не надав суду доказів понесення ним моральної шкоди відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України.

Отже, вимоги про стягнення 7647,00 грн. моральної шкоди є недоведеними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Калениківської сільської ради (38430, с. Каленики, Решетилівського району, Полтавської області; ідентифікаційний код 21044023; інші відомості не відомі) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (39600, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 14970грн. 00коп. попередньої оплати, 4080грн. 00 коп. інфляційних, 1100грн. 58 коп. 3% річних, 201грн. 51 коп. витрат з оплати державного мита, 14грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині у позові відмовити.

СуддяБезрук Т.М.

Повне рішення складено та підписано: