Рішення № 14290046, 09.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" березня 2011 р.

Справа № 5/17-102-2011

За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"; в особі Одеської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"

до відповідача: Військової частини А 1620

про стягнення 9007,38грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники:

Від позивача: Чумак О.В. - довіреність № 946687 від 11.01.2011 року

Четверяков Д.М. - довіреність № 43 від 11.01.2011 року

Від відповідача: Корнієнко І.О. - довіреність № 95 від 24.01.2011 року

СУТЬ СПОРУ : Позивач –Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", в особі філії ВАТ "Укртелеком" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Військової частини А 1620 грошові кошти у розмірі 9 007,38 грн., з яких 8881,99 грн. - основний борг, 125,39 грн. –пеня, мотивуючі позовні вимоги неналежним виконанням з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна від 28.10.2008 року в частині внесення орендних платежів та покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.01.2011 року було порушено провадження по справі №5/17-102-2011.

Представник відповідача у відзиві на позов №244 від 17.02.2011 року (вх.№5545/2011 від 21.02.2011 року) та у судових засіданнях проти позову заперечував з тих підстав, що військова частина, як суб’єкт господарської діяльності, відповідає за зобов’язаннями в межах коштів, що надходять на її рахунок з державного бюджету по відповідних статтях кошторису, а в разі їх недостатності відповідати за зобов’язаннями військової частини має Міністерство оборони України, грошові кошти за відповідними статтями відсутні, військова частина фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України і не має додаткових джерел надходження коштів та просить застосувати до вимог позивача позовну давність відповідно до ч. 3,4 статті 267 ЦК України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

28 жовтня 2008 року між ВАТ «Укртелеком»в особі заступника директора з питань забезпечення життєдіяльності Одеської філії ВАТ «Укртелеком»та військовою частиною А1620 в особі Командира військової частини А1620 укладено договір оренди нерухомого майна товариства за № 531-37.

Строк дії Договору, згідно п.12.1 Договору становить з 28.10.2008 року до 15.10.2011 року.

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове, платне користування частину нежилого приміщення 26, розташованого в м. Котовськ, Одеської області на 2-му поверсі 3-х поверхового будинку № 72 по вул. 50 років Жовтня, площею 1,5 кв.м.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх актів і перераховується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Дата початку оплати вважається дата приймання-передачі Майна, що вказується у додатку № 1.

Згідно п. 3.2. договору орендна плата за користування майном, відповідно до фіксованого розміру орендної плати складає 80,36 грн. з ПДВ (20%) за 1 м.кв. орендованої площі. Орендна плата за перший місяць оренди за 1,5 м2 всієї орендованої площі становить 120,54 грн.

Пунктом 6.1.3. договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі обумовлені цим Договором.

Порушуючи вказані норми законодавства та умови укладеного договору відповідач не сплатив орендну плату за період з листопада 2008 року по жовтень 2010 року включно, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 8881,99 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню –125,39 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.2. договору за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який оплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, який наступає за розрахунковим.

Позивачем до суду було надано розрахунок пені за період з грудня 2008 року по травень 2009 року сума якої складає 125,39 грн. Судом була здійснена перевірка розрахунку пені та встановлено, що сума пені дійсно складає 125,39 грн. за період з грудня 2008 року по травень 2009 року, але її застосування не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Але відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.1 ст.261, ч.2 ст.258, ч.3,4 ст.267 ЦК України).

Таким чином, суд дійшов висновку про неправомірність стягнення з військової частини пені у розмірі 125,39 грн. за період з грудня 2008 року по травень 2009 року, згідно наданого розрахунку (який є в матеріалах справи).

Стосовно заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.

Суд звертає увагу відповідача на те, що зазначена норма визначає активи військової частини за рахунок яких можуть бути задоволені кредиторські вимоги та підлягаю застосуванню на стадії виконання судового рішення, при визначення джерел погашення заборгованості військової частини. В той же час, стороною за договором оренди нерухомого майна товариства за № 531-37 від 28.10.2008р. є саме відповідач як юридична особа, тому саме він є боржником у зобов’язанні, яке виникло з договору оренди.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Військової частини А 1620 (65120, м. Одеса, вул. Магістральна, 37, рахунок № 35219018003304 ГУДК в Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 08502712) на користь ВАТ «Укртелеком»Одеська філія ВАТ «Укртелеком»(65029, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, рахунок № 26004258 в ООД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 328351, ЄДРПОУ 01186691) заборгованість у сумі 8881 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят один) грн. 99 коп., 102 ( сто дві ) грн. державного мита та 236 ( двісті тридцять шість ) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили, згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 14.03.2011 року.

Суддя Погребна К.Ф.