Рішення № 14290037, 09.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" березня 2011 р.

Справа № 5-4/101-10-3410

За позовом: Дочірньої компанії „ГАЗ УКРАЇНИ” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газіфікації „ОДЕСАГАЗ”

про стягнення 34 449, 03 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Яценко А.М. - довіреність № 118/10 від 23.12.2010 року

Сусуловський В.І. –довіреність № 32/10 від 01.02.2011 року

Від відповідача: Ельчібекян І.М. - довіреність № 21/17-2 від 04.01.2011 року

Старий Н.Н. – довіреність № 21/17-6 від 04.01.2011 року

У серпні 2010 року Дочірня компанія "Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” про стягнення 30 887,46 грн. основного боргу, 2 563,66 грн. інфляційних, 997,91 грн. 3% річних, посилаючись на порушення відповідачем умов договору на постачання природного газу № 06/09-494-Р від 12 червня 2009 року в частині розрахунків.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.08.2010 р. (суддя Літвінов С.В.) порушено провадження у справі № 4/101-10-3410 та справу призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.10.2010р. у справі №4/101-10-3410 (суддя Літвінов С.В.) позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" про стягнення 34449,03грн. залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2010р. у справі №4/101-10-3410 (колегія суддів у складі головуючого судді Михайлова М.В., суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.) апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Одеської області від 04.10.2010р. у справі №4/101-10-3410 про залишення позовної заяви без розгляду –залишено без задоволення, ухвалу господарського суду –без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2010р. касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2010р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 04.10.2010р. по справі № 4/101-10-3410 скасовано, справу № 4/101-10-3410 передано на розгляд до господарського суду Одеської області.

Згідно з протоколом розподілу справ між суддями справу № 4/101-10-3410 передано на розгляд судді Погребной К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.01.2011 р. справу № 4/101-10-3410 прийнято до провадження судді Погребної К.Ф., присвоєно справі № 5-4/101-10-3410 та призначено ії до розгляду в засіданні суду.

В ході нового розгляду справи позивач надав витребувані судом документи, зокрема копію платіжного доручення № 22726 від 13.08.2010р.

Представник позивача на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду пояснення у засіданнях суду, де підтвердив факт сплати 13.08.10 р. відповідачем основного боргу в розмірі 30 887,46 грн., з поданням копії відповідного платіжного доручення № 22726 від 13.08.2010р. супровідним листом через канцелярію суду, однак не зменшив позовні вимоги в цій частині.

Відповідач, заявлений позивачем позов не визнає та надав до суду відзив на позовну заяву від 16.02.11 р. вх.№ 4950/2011, від 03.03.11 р. вх.№ 6603/2011, де зазначив про відсутність основної заборгованості перед позивачем за поставлений газ в розмірі 30 887,46 грн., про що свідчить платжне доручення №22726 від 13.08.2010 року, посилаючись при цьому на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір та складено акт прийому передачі обсягу газу, але це не означає, що саме позивач є власником газу, який було витрачено у жовтні 2006 року і саме він є належним кредитором щодо отримання платні. Позивачем не надано до суду доказу у який спосіб та на підставі чого газ який був використаний і від оплати якого позивач відмовився у жовтні 2006 року опинився у його власності 2009 році. Також відповідач посилається на Постанову Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення»з наступними змінами та доповненнями, просить на підставі ст. ст. 256-261 Цивільного Кодексу України застосувати до правовідносин, що є предметом спору позовну давність

Відповідно до ст.77 ГПК України, за участі в судовому засіданні представників обох сторін, судом оголошувалась перерва з 21.02.11 р. по 09.03.11 р.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, суд встановив наступне :

12 червня 2009 року між ВАТ по газопостачанню та газіфікації „Одесагаз” (Покупець) та ДК „ГАЗ УКРАЇНИ” НАК „Нафтогаз України” (Постачальник) був укладений договір № 06/09-494-Р п.1.1. якого передбачено, що Постачальник згідно з цим договором передає у власність Покупцеві у 2009 році природний газ з ресурсів IV кварталу 2006 року для власних потреб об’єктів, які знаходяться на балансі покупця, а Покупець зобов’язується прийняти від Постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в ст.2 цього договору.

Відповідно до Договору № 06/09-494-Р від 12.06.2009 року Постачальник передає Покупцю у 2009 році газ з ресурсів IV кварталу 2006 року в обсязі до 46 049 тис.куб.м. Обсяг газу, визначений згідно з п.2.1. цього договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за цим договором в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до Постанови КМУ від 29.04.06 р. № 605 зі змінами внесеними Постановою КМУ від 28.01.09 р. № 36) та вартість. Відпоавдно до акту прийому –передачі природного газу складений та підписаний між сторонами 31.08.2009 року, ціна за 1000 куб. м. складає –558,96 грн., відповідно до чого вартість обсягу газу за 46,049 тис. м. куб. складає 30887,46 в.т. ПДВ.

Відповідно до п.3.1 Договору приймання-предача газу, переданого Постачальником Покупцеві, оформлюється актом приймання-передачі газу,який підписується уповноваженими предтавниками Постачальника і Покупця. Акт приймання –передачі газу, що зазначний у п. 3.1. Договору, уповноважені представники сторін складають протягом 3 ( трьох ) робочих днів з дати укладання цього Договору ( п. 3.2. Договору ).

Оплата за газ, що передається згідно з пунктом 2.1. Договору, здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту укладання Договору ( п. 5.1. Договору ).

У пукті 5.2. Договору зазначено, що звірення розрахунків здійснюється Сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості переданого газу Покупцем та актів приймання-предачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Вказана звірка оформлюється актом звірки.

У разі неоплати або несвоєчасної оплати за газ у строки, зазначені у пункті 5.1. Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійнї облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу ( п. 6.1. Договору ).

Відповідно до п. 9.1. Договору договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині передачі ресурсу газу з 31.12.09 р., а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення .

Так, згідно поданого сторонами до матеріалів справи акту передачі-приймання природного газу від 31.08.09 р. на суму 30 887,46 грн. підписаного представниками сторін та скріплено печатками, позивач поставив відповідачу природний газ за договором від 12.06.09 р. № 06/09-494-Р, а останній на момент подачі до суду даної позовної заяви (позову подано до суду 02.08.2010р.) оплату його не здійснив.

Однак, в матеріалах справи ( а.с. 26 ) наявне платіжне доручення № 22726 від 13.08.2010р. відповідно до якого Відповідачем погашено суму основого боргу за Договором № 06/09-494-Р від 12.06.2009р. у сумі 30 887,46 грн. із призначенням платежу «для власних потреб, згідно договору № 06/09-494-Р від 12.06.2009р.»та що не заперечується сторонами. Як вбачається оплата ВАТ „ОДЕСАГАЗ” заборгованості за поставлений газ в повній мірі, у зв’язку з чим позов ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 30 887,46 грн., за відсутності предмету спору, підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 563,66 грн. індекс інфляції нарахований за період з вересня 2009 р. по березень 2010 р.; 997,91 грн. три проценти річних нарахованих за період з 17.06.2009 р. по 16.07.2010 р.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (п.п. 1, 2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу ( п.1 ст.656, п.1 ст.662, ст.663 ЦК України).

Обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар... Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов’язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (пп. 1) п.1 ст.664, п.1 ст.671, п.1 с.673 ЦК України).

Покупець зобов’язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, ..., а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару...(п.1 ст.689, п.1 ст.691, п.п. 1, 2 ст.692 ЦК України).

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів п.1 ст.546, п.1 ст. 547, п.п.1, 2 ст.548, ст. 549, п. 1, ч.1 п. 2 ст.551 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1, пп.1) п.2 ст.258 ЦК України).

Заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 563,66 грн. індексу інфляції нарахованого за період з вересня 2009 р. по березень 2010 р., 997,91 грн. три проценти річних нарахованих за період з 17.06.2009 р. по 16.07.2010 р., судом задовольняються з огляду на таке.

Судом було зроблено перевірка 3% річних та індексу інфляції відповідно до наданих позивачем розрахунків, та встановлено їх відповідність до чиного законодавства України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України в редакції від 16.01.03 р. визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти річних за своєю правовою природою не є неустойкою і, отже до них не застосовуються правила про скорочені строки позовної давності, а саме в один рік, оскільки вони не є мірою відповідальності, а платою за користування чужими грошовими коштами в розумінні ст. 536 ЦК України і стягуються незалежно від вини боржника.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 30 887,46 грн., провадження у справі згідно п.1-1 ст.80 ГПК України, підлягає припиненню., в частині стягненя 3% річних та індексу інфляції задоволеню, з віднесенням витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1 . Позов Дочірньої компанії „ГАЗ УКРАЇНИ” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „ОДЕСАГАЗ” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208, р/р №260091552 Одеська філія АБ «Укргазбанк», МФО 328759) на користь Дочірньої компанії „ГАЗ УКРАЇНИ” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м.Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р №26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», м.Київ, МФО 300465) індекс інфляції у сумі 2 563 (дві тисячі п’ятсот шістдесят три) грн. 66 коп., 3% річних у сумі 997 (дев’ятсот дев’яносто сім) грн. 91 коп., 102 (сто дві) грн. витрати по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість ) грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження в частині заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу 30 887,46 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.03.2011р.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Погребна К.Ф.