Рішення № 14290012, 09.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2011 р.

Справа № 27/173-10-5401

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: Левицька І.Д.(представник діючий за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Епоха";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж";

про стягнення 650 175,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Епоха" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж", згідно якої просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 650 175,42 грн., з яких 584819,80 грн. –основний борг з урахуванням рівня інфляції, 49 541,45 грн. –пеня та 15 814,17 грн. –3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладених між сторонами договору підряду № 15 та договору на поставку матеріалів № 23 позивачем у 2009 році було виконано будівельні роботи на об’єкті відповідача на загальну суму 617 070,00 грн. та поставлено матеріалів на загальну суму 601999,80 грн. Між тим, відповідач свої договірні зобов’язання виконав частково, сплатив лише 479 101,20 грн. Отже, як зазначає позивач, на момент звернення до суду основна заборгованість відповідача за вказаними договорами складає 541 968,60 грн., що й зумовило звернення ТОВ "Епоха" з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Серед заявлених вимог, позивачем було викладено клопотання про забезпечення позову, згідно якого ТОВ "Епоха" просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача у розмірі заявлених вимог.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд відмовив у його задоволенні, виходячи з того, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування поданого клопотання та жодним чином не доведено підстав не можливості виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття зазначених заходів.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 30.12.2008 року за № 5-05/759, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом спору, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача.

17.01.2011 року відповідач надав до суду клопотання про призначення судом у справі судово-почеркознавчої експертизи (вх. ГСОО №1140/2011 від 17.01 2011р.), в порядку ст. 41 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3) за серпень та вересень місяці 2009 року та відповідні акти приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в), підписані не керівником ТОВ"Епоха".

Представники позивача у судовому засіданні 02.02.2011р. проти зазначеного клопотання відповідача заперечували, крім того зазначили, що право підпису мають і інші посадові особи підприємства, зокрема, директор та головний інженер.

Розглянувши клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, суд відмовив у його задоволенні, в зв’язку з його безпідставністю та необґрунтованістю та з урахуванням того, що відповідачем ніяким чином не заперечувався факт отримання послуг за спірними актами та їх вартість, а лише висловлено думку щодо невідповідності підписа керівника позивача, що не є суттєвим у вирішенні даного спору.

У судовому засіданні 04.03.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, що вбачається з наданого ним письмового відзиву на заявлені позовні вимоги (вх. ГСОО № 1138/2011 від 17.01.2011р.), між тим, конкретного обгрунтування своїх заперечень відповідачем не наведено.

У судовому засіданні 04.03.2011р. була оголошена перерва у розгляді справи до 09.03.2011р., згідно до ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

15 липня 2009 року між ТОВ "Епоха" (надалі –підрядник) та ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" (надалі –замовник) укладено договір підряду №15 (надалі –договір 1), згідно умов якого підрядник зобов’язався виконати будівельні роботи на об’єкті: Прокладка КЛ 35 кВ „Комбайнова-Комсомольська -1,2”, „Комбайнова-Дніпровська –1,2” з обладнанням лінійних ячійок та реконструкцією ВРП 35 кВ на ПС 150/35/6 кВ Комбайнова, ПС 35/6 кВ Комсомольська, ПС 35/6 кВ Дніпровська. Прокладка КЛ 35 кВ „Комбайнова-Комсомольська-1,2”, „Комбайнова-Дніпровська-1,2” – 2 етап (далі –роботи), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи, відповідно з умовами цього договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що об’єм робіт, етапи їх виконання та вартість визначаються договірною ціною, складеною на підставі державних будівельних норм України.

Відповідно до положень п. 2.1 договору, роботи, передбачені п. 1.1 даного договору, виконуються в строк до 31.12.2009р.

У п. 2.2 договору визначено, що днем закінчення робіт вважається день підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт.

Умовами п. 3.2 договору, зокрема, встановлено, що оплату виконаних робіт „Замовник” здійснює поетапно. Об’єм кожного етапу виконаних робіт визначається актом приймання виконаних підрядних робіт. Розрахунок по кожному етапу та по цьому договору „Замовник” здійснює протягом 5-ти банківських днів на підставі акту приймання виконаних робіт, підписаного обома сторонами.

Положеннями п. 4.1 договору передбачено обов’язок замовника прийняти виконані роботи протягом 5 (п’яти) днів з оформлення довідок за формою №КБ-3 та актів приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в, або повідомити підряднику у письмовій формі причину затримання приймання виконаних робіт (п.п.4.1.1); здійснювати розрахунки за договором у термін, передбачений в п.3.2 даного договору (п.п.4.1.2)

Згідно п.п. 8.1.1 договору, за порушення з вини замовника, передбачених договором підряду термінів перерахування платежів за виконані роботи, зазначені в п. 3.2 договору, замовник сплачує підряднику за кожен день прострочки пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплачених робіт.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, протягом серпня-грудня 2009р. позивач здійснив, передбачені умовами договору підряду №15 від 15.07.2009р. підрядні роботи на загальну суму 617 070,00 грн., що підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в та довідками про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 за відповідні періоди (а.с. 41-73), підписаними та скріпленими печатками обох сторін.

За вищевказані роботи, відповідач розрахувався частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 457 101,20 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та зазначеного в них призначення платежу, інших проплат відповідачем за договором підряду №15 від 15.07.2009р. не здійснено.

Отже, станом на момент звернення з позовом у ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" рахується заборгованість перед ТОВ "Епоха" за договором підряду №15 від 15.07.2009р. у розмірі 159 968,80 грн.

23 липня 2009р. між ТОВ "Епоха" (надалі –постачальник) та ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" (надалі - покупець) було також укладено договір на поставку матеріалів №23 (надалі –договір 2), згідно якого постачальник зобов’язався передавати у власність, а покупець прийняти та оплатити (далі за текстом –матеріали): плиту УБК-5, ціна за одиницю 80,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20%).

Згідно п. 1.2 договору, найменування, кількість, ціна матеріалів визначені в рахунках, які є невід’ємною частиною договору.

У п.п. 2.1.1 договору встановлено обов’язок постачальника, поставити покупцю матеріали на умовах, визначених в рахунках протягом десяти робочих днів з дня авансового платежу покупця, передбаченого п. 3.3 даного договору.

Відповідно до п.п. 2.1.2 договору, датою поставки вважається дата приймання матеріалів покупцем.

Умовами п.п. 2.2.1 договору встановлено обов’язок покупця, здійснити оплату вартості матеріалів за даним договором на підставі рахунка та накладної, наданих постачальником, протягом 5-ти банківських днів.

Згідно п.3.3 договору, покупець здійснює авансування матеріалів на підставі рахунка або рахунка-фактури (п. 1.2 даного договору) у розмірі 50% від вартості матеріалів.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що оплату за матеріали покупець здійснює поетапно у період з 20 по 30 число поточного місяця. Кожна поставка визначається накладною або актом здачі-приймання матеріалів.

У п. 5.2 договору визначено, що у випадку порушення строків оплати матеріалів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

На виконання умов договору на поставку матеріалів №23 від 23.07.2009р., у серпні, жовтні та листопаді 2009 року ТОВ "Епоха", згідно листів відповідача (а.с. 22-23) поставило, а повноважним представником ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" отримано товар на загальну суму 601999,80 грн., що підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а саме, накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 138-149), підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками.

В порушення умов договору на поставку матеріалів №23 від 23.07.2009р. відповідач за фактично отриманий товар розрахувався частково та сплатив лише 220 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та зазначеного в них призначення платежу, в зв’язку з чим станом на момент звернення з позовом у ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" рахується заборгованість перед ТОВ "Епоха" за даним договором у розмірі 381 999,80 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" претензію вих. №20 від 25.03.2010р. про сплату вартості робіт за договором підряду та договором поставки матеріалів, з вимогою погасити існуючу заборгованість у місячний термін до 30.04.2010р. Також, даною претензією відповідача попереджено, що в разі не виконання останнім вказаних вимог ТОВ "Епоха" буде змушено звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. Зазначена претензія була отримана відповідачем 07.04.2010р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, між тим, залишена ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" без відповіді та задоволення.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов’язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором підряду №15 від 15.07.2009р. та договором на поставку матеріалів №23 від 23.07.2009р., пені, інфляційних та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно до ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 843 цього кодексу передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 854 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено матеріалами справи, за умовами договору підряду №15 від 15.07.2009р., представниками сторін підписані та скріплені відповідними печатками Акти приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в за серпень, вересень, жовтень та грудень місяці 2009 року, відповідно до яких позивачем виконано, а відповідачем прийнято обсяг робіт, вартість яких становить 617 070,00 грн., згідно до вартості визначеної сторонами у Довідках про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) за відповідний період.

Крім того, як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень, зазначені роботи були частково оплачені відповідачем на суму 457 101,20 грн., згідно договору №15 від 15.07.2009р., що свідчить про прийняття ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" виконаних робіт ТОВ "Епоха".

Разом з тим, у Довідці про вартість виконаних підрядних робіт та Акті приймання виконаних підрядних робіт за вересень місяць 2009р. (а.с. 51-58) на суму 137929,20 грн. не зазначено дату складання вказаних документів, крім того аналогічні недоліки присутні і у документах за жовтень 2009р., при цьому в Акті приймання виконаних підрядних робіт на суму 47 104,80 грн. (а.с. 60-62) не вказано періоду виконання робіт та дати його складання, між тим, матеріали справи містять Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2009р. на суму 47 104,80 грн.

Відповідно до ч.3 ст.254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, суд вважає, що зазначені акти були складені та відповідно, виконані й прийняті роботи за ними в останній календарний день відповідного місяця, тобто 30 вересня та 31 жовтня 2009 року.

При цьому, доводи відповідача з приводу підписання вищевказаних документів з боку ТОВ "Епоха" не відомою особою, оскільки підпис не належить генеральному директору (як зазначає позивач) судом до уваги не приймаються, як такі, що спростовуються наявними матеріалами справи. Крім того, суд зазначає, що відповідно до статуту ТОВ "Епоха" виконавчим органом товариства є дирекція, очолювана генеральним директор, або одноособовий виконавчий орган –директор, що діє без довіреності та вирішує всі питання господарської діяльності товариства, в зв’язку з чим, у суду відсутні підстави щодо неналежності підпису повноважній особі позивача, при цьому, в матеріалах справи містяться накази №36 від 02.04.2002р., №36 від 01.03.2003р. та №1а від 12.01.2009р., згідно яких уповноважено і інших осіб, зокрема Золотун Т.А., Терещук О.Ю., на виконання обов’язків директора товариства, а тому доводи відповідача з даного приводу розцінюються судом, як зловживання своїми процесуальними правами.

Приймаючи до уваги, що процедура приймання виконаних робіт, оформлена актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, підписаними обома сторонами, а також відсутність будь-яких приміток щодо відмови однієї із сторін від підписання вказаних документів, суд доходить висновку, що підрядні роботи були виконані ТОВ "Епоха" належним чином, згідно до умов укладеного між сторонами договору підряду №15 від 15.07.2009р.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо оплати виконаних робіт з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором підряду №15 від 15.07.2009р. у розмірі 159 968,80 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, отримання товару ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей даного підприємства по кожній окремій поставці за відповідними накладними.

Враховуючи викладене, суд не може прийняти доводи відповідача щодо неналежного виконання позивачем зобов’язань за договором на поставку матеріалів №23 від 23.07.2009р., в зв’язку з тим, що спірні довіреності на отримання ТМЦ не містять посилань на укладений між сторонами договір чи видаткові накладні, з огляду на наступне:

Відповідно до положень ст. 2 „Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 (із змінами та доповненнями) сировина, матеріали, паливо, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі –цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Крім того, відповідно до змісту п.п.1.2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. (із змінами і доповненнями) господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

При цьому, одержувачем товару за спірними видатковими накладними є відповідач, відповідно обов’язок щодо видачі довіреностей їх оформлення та реєстрації покладено на ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж", тому недоліки у оформлені вказаних довіреностей на які посилається відповідач є помилкою відповідальних осіб даного підприємства та ніяким чином не спростовує здійснені позивачем поставки товару.

Отже, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей в свою чергу на підставі чого без довіреності не може бути створено інший первинний документ –накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями) підставою для її бухгалтерського обліку.

Разом з тим, номери довіреностей та дата їх видачі, які зазначені у видаткових накладних відповідають номеру та даті видачі довіреностей наданих позивачем, в якості доказів, підтверджуючих отримання матеріалів ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж", з відповідним підписом керівника та відтиском печатки підприємства-відповідача.

З огляду на викладене, суд зазначає, що доводи відповідача про неналежне оформлення довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за спірними накладними, з приводу не відображення в них договору на поставку матеріалів №23 та/або накладних за якими було здійснено відповідні поставки товару, є безпідставними, направленими на ухилення від взятих на себе обов’язків за договором №23 від 23.07.2009р. та ніяким чином не спростовують факту належного виконання позивачем взятих на себе зобов’язань по здійсненню поставок товару . Крім того, здійснена відповідачем часткова оплата у розмірі 220000,00 грн., згідно договору №23 від 23.07.2009р. є фактом, що свідчить про здійснення відповідних поставок матеріалів та їх прийняття відповідачем.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, приписами ст. 33 цього кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Між тим, відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодного доказу спростовуючого отримання ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж" товару від ТОВ "Епоха" за договором поставки матеріалів №23 від 23.07.2009р.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Отже, суд доходить висновку щодо належного виконання ТОВ "Епоха" зобов’язань за зазначеним договором та передачі матеріалів ТОВ "ВКФ "Енергоспецмонтаж", відповідно до спірних накладних та оформлених відповідачем довіреностей, а відтак, про задоволення позовних вимог ТОВ "Епоха" щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором на поставку матеріалів №23 від 23.07.2009р. у розмірі 381 999,80 грн.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов’язання встановив, що позивачем нараховано пеню з порушенням вимог ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України, а саме невірно встановлено момент виникнення заборгованості, крім того у розрахунку, доданому до позовної заяви визначено суму пені у розмірі 45 913,62 грн., а із змісту позовної заяви вбачається, що сума пені, заявлена до стягнення складає 49 541,45 грн. Між тим, суд зробивши власний розрахунок пені з урахуванням здійснених відповідачем проплат та моменту виникнення заборгованості у відповідача встановив, що загальна сума пені значно перевищує суму пені заявлену позивачем до стягнення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 15814,17 грн. (за обома договорами) встановив, що позивач допустив помилку, а саме не вірно визначив момент виникнення у відповідача заборгованості та не врахував усі здійснені відповідачем проплати, в зв’язку з чим суд зробив власний розрахунок та встановив, що сума 3% річних перевищує суму заявлену позивачем.

Разом з тим, суд перевіривши, розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних встановив:

1)сума боргу відповідача за двома договорами, згідно розрахунку позивача складає 541968,60 грн.

2)сума основного боргу заявленого до стягнення позивачем з урахуванням індексу інфляції складає 584819,80 грн.

3)таким чином сума інфляційних заявлених у позовні заяві –42851,20 грн., проте загальна сума інфляційних згідно розрахунку позивача становить –62 518,79 грн.

При цьому, суд встановив, що позивач при здійснені розрахунку інфляційних допустив помилки, що й при здійсненні попереднього розрахунку, в зв’язку з чим суд зробив власний розрахунок та встановив, що сума інфляційних значно перевищує суму заявлену позивачем у позові.

Отже, з урахуванням того, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення розміру позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлені позивачем суми пені річних та індексу інфляції до стягнення нараховані за розрахунком позивача та які безпосередньо заявлені у позові.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості за договором підряду №15 від 15.07.2009р. та договором на поставку матеріалів №23 від 23.07.2009р у розмірі 650 175,42 грн., з яких 584819,80 грн. –основний борг з урахуванням рівня інфляції, 49 541,45 грн. –пеня та 15 814,17 грн. –3% річних.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 6501,75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо комерційна-фірма "Енергоспецмонтаж" (65011, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 50, кв. 3, код ЄДРПОУ 32521827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епоха" (73022, м. Херсон, вул. Котовського, 35, р/р 26000000110305 в „Брокбізнесбанк”, м. Херсон, МФО 352372, код ЄДРПОУ 21297323) 541968/п’ятсот сорок одна тисяча дев’ятсот шістдесят вісім/грн. 60 коп. основної заборгованості, 42851/сорок дві тисячі вісімсот п’ятдесят одна/грн. 20 коп. інфляційних, 49541/сорок дев’ять тисяч п’ятсот сорок одна/грн. 45 коп. пені, 15814/п’ятнадцять тисяч вісімсот чотирнадцять/грн. 17 коп. 3% річних, 6501/шість тисяч п’ятсот одна/грн. 75 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 14.03.2011р.