Рішення № 14289959, 09.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" березня 2011 р.

Справа № 5/17-60-2011

За позовом: Дочірнього підприємства «КЮНЕ І НАГЕЛЬ»;

До відповідача: Спільного підприємства „Аттіс-Т” у формі товариства з обмеженою відповідальністю;

про стягнення 9237,60 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники сторін які брали участь у справі:

Від позивача: Шульга С.М. - довіреність від 15.12.2010 року;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Дочірнє підприємство "КЮНЕ І НАГЕЛЬ" (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Спільного підприємства „Аттіс-Т” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Відповідач) у сумі 9237,60 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області було порушено провадження у справі №5/17-60-2011.

Позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача не був присутній у жодному судовому засіданні, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01 січня 2009 року між Дочірнім підприємством "КЮНЕ І НАГЕЛЬ" та Спільним підприємством „Аттіс-Т” у формі товариства з обмеженою відповідальністю було укладено Договір №КН-67FC про надання експедиційних послуг.

Впродовж дії Договору, Дочірнє підприємство "КЮНЕ І НАГЕЛЬ" у повному обсязі виконувала обов’язки, що визначені пунктом 1.1 Договору, експедитор приймає на себе зобов’язання від свого імені та за рахунок замовника укласти одну або декілька угод про перевезення вантажів автомобільним транспортом та його супроводження до передачі вантажу вантажоодержувачу (транспортно-експедиційне обслуговування), по території України та за її межами, тим самим організовуючи та забезпечуючи транспортування вантажів замовника у відповідності із його письмовими вказівками, а замовник у свою чергу зобов’язується сплатити експедитору винагороду за виконання вищевказаного доручення.

Вартість наданих послуг, відповідно до п.2.1 договору, вартість фрахту узгоджується сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах експедитора.

Відповідно до п.3.1 договору, розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора, протягом 10 банківських днів з дати виставлення замовником оригіналів рахунка-фактури експедитора, податкової накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та підписання акту виконаних робіт.

Позивачем були виконанні умови договору у повному обсязі, що підтверджується виставленими рахунками –фактурами №065639 від 16.03.2009 року на суму 4800 грн., №065641 від 16.03.2009 року на суму 2500 грн. та підписаним між сторонами акт виконаних робіт (які є в матеріалах справи).

Натомість, Спільне підприємство „Аттіс-Т” у формі товариства з обмеженою відповідальністю не виконало обов’язки, що передбачені п.3.1 Договору, а саме: не оплатило надані послуги.

З укладеного між сторонами по справі договору видно (пунктам 5.7, у випадку прострочення терміну оплати перевезення вантажу, замовник зобов’язаний сплатити на користь експедитора пеню у розмірі 1/365 подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення), що між учасниками узгоджено питання щодо стягнення пені та у разі несвоєчасного виконання грошових зобов’язань за договором.

Позивач надав до суду розрахунок заборгованості за надані послуги. Відповідно до наданого розрахунку позивачем було нарахована пеня у розмірі 758,50 грн., 3% річних у розмірі 295,8 грн. та індекс інфляції у розмірі 883,30 грн. Нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції згідно до наданого розрахунку відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума основної заборгованості у розмірі 7300 грн., пеня у розмірі 758,50 грн., 3% річних у сумі 295,80 грн. та індекс інфляції у сумі 883,30 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Приписи ст.509 Цивільного кодексу України встановлюють, що, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В процесі розгляду справи відповідачем не було доведено до суду та надано документальних доказів які б спростували позовні вимоги позивача у будь якій частині.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Спільного підприємства „Аттіс-Т” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (66161, Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса, буд. 29, код ЄДРПОУ 30080064) на користь Дочірнього підприємства «КЮНЕ І НАГЕЛЬ»(08290, Київська область, смт.Гостомель, вул. Садова, 26, код ЄДРПОУ 24596990, р/р 26008000210000 в ПАТ «КІБ Креді Агріколь», МФО 300379) суму основного боргу у розмірі 7300 (сім тисяч триста) грн., пеню у розмірі 758 (сімсот п’ятдесят вісім) грн. 50 коп., 3% річних у сумі 295 (двісті дев’яносто п’ять) грн. 80 коп., індекс інфляції у сумі 883 (вісімсот вісімдесят три) грн. 30 коп., 102 (сто дві) грн. витрати по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили, згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 14.03.2011 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Погребна К.Ф.