Рішення № 14289105, 16.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.11                                                                                           Справа№ 5015/693/11

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль Пласт", м.Новояворівськ,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Свитязь-Транс", м. Львів,

про: стягнення 25757,72 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:Коропецька Н.В. –довіреність від 01.02.2011 р.,

відповідача:не з’явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль Пласт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Свитязь-Транс" про стягнення 25’757,72 грн. Ухвалою від 09.02.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 23.02.2011 р. Розгляд справи відкладався на 16.03.2011 р. у зв’язку з неприбуттям в судове засідання представника відповідача, поданим клопотанням позивача та для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду від 09.02.2011 р.

Позовні вимоги з урахуванням поданих уточнень обґрунтовуються тим, що відповідач, отримавши від позивача продукцію, не здійснив оплати її вартості у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 25600,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 256,00 грн. інфляційних втрат, 87,13 грн. –3% річних.

Відповідач в судове засідання 16.03.2011 р. повторно не з’явився, вимог ухвали суду від 09.02.2011 р. та від 23.02.2011 р. не виконав, проти позову не заперечив. Подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №6108/11 від 16.03.2011 р.) у зв’язку з довготривалим відрядженням представника.

Позивач повністю заперечив проти відкладення розгляду справи, оскільки вважає представлені документи достатніми для розгляду справи, а спроби відповідача відкласти розгляд справи є намаганням затягнути судовий розгляд. Позивач наполягає на розгляді справи.

Суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, як такого, що не обґрунтоване та не підтверджене жодними доказами. Крім того, суд звертає увагу на обмеженість строків розгляду справи та можливість відповідача представити свої заперечення через канцелярію суду.

За таких обставин розгляд справи відбувається відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України без участі представників відповідача за наявними матеріалами.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіль Пласт" відвантажило товариству з обмеженою відповідальністю "Свитязь-Транс" продукцію на загальну суму 25600,00 грн., про що свідчать долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних: №РН-0000377 від 04.11.2010 року на суму 16800,00 грн.; №РН-0000378 від 04.11.2010 року на суму 8800,00 грн. Доказами фактичного отримання зазначеної у видаткових накладних продукції є довіреність ЯПТ №051343 від 04.11.2010 року, а також відтиск печатки відповідача на обох видаткових накладних.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіль Пласт" надіслано товариству з обмеженою відповідальністю "Свитязь-Транс" вимогу №142 від 20.12.2010 року про оплату заборгованості в сумі 25600,00 грн. Зазначену вимогу відповідач отримав 22.12.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не представлено, заперечень проти позову у встановленому порядку не надано.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобов’язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Факт укладення такого договору підтверджується вчиненими сторонами діями: поставкою товару позивачем, прийняттям цього товару відповідачем.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Оскільки сторонами не було погоджено в належній формі строків оплати вартості товару, то необхідно застосувати положення статті 530 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 2 цієї статті якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як установлено судом, позивачем було надіслано відповідачу вимогу №142 від 20.12.2010 року, яка була отримана останнім 22.12.2010 року. Отже, відповідач зобов’язаний був оплатити вартість товару у повному обсязі не пізніше 29.12.2010 року.

В силу положень статті 610 та частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, відповідач у порушення вимоги №142 від 20.12.2010 року та положень частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України не оплатив вартість прийнятого товару у повному обсязі, позовні вимоги в частині стягнення 25600,00 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 87,13 грн.–3% річних та 256,00 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами доводів позовної заяви, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 11, 526, 530, 610, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 33, 38, 43, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Свитязь-Транс" (адреса: вулиця Федьковича, будинок 27, квартира 2, Франківський район, місто Львів, Львівська область, 79018; ідентифікаційний код 30162644) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль Пласт" (адреса: вулиця Мазепи, будинок 12, місто Нововяворівськ, Яворівський район, Львівська область, 81054; ідентифікаційний код 33010157) 25600,00 грн. основного боргу, 87,13 грн.–3% річних, 256,00 грн. інфляційних втрат, 259,43 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу

України.

          Суддя