Рішення № 14289069, 20.01.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.11                                                                                           Справа№ 7/8

за позовом військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі ДП МО України «Івано-Франківський ЛПК»в особі Сколівського військового лісгоспу

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Сколесільбуд»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 77117,39грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від прокурора - не з’явився;

позивача - Пришляк Н.А., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –Малетич Б.О., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

          Військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі ДП МО України «Івано-Франківський ЛПК»в особі позивача Сколівського військового лісгоспу звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сколесільбуд»про стягнення заборгованості; ціна позову 30192,93грн.

          Прокурором в ході розгляду справи подано заяву про збільшення позовних вимог, яка судом прийнята, про що, в тому числі, оголошувалось в судовому засіданні під розписку представникам Учасників. Відповідно до поданої заяви, Прокурор просить стягнути з Відповідача на користь Позивача 77117,39грн.

          Позовні вимоги мотивовані, зокрема, фіскальними поштовими чеками про скерування кореспонденції Позивачу та Відповідачу, наказом Міністра оборони України №469 від 30.09.2008р., статутом ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», положенням Сколівського військового лісгоспу, довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, угодою між Сторонами №63 про надання послуг, додатками до угоди, угодою №65, копіями довіреностей, товарно-транспортних накладних, вимогою Позивача Відповідачу про сплату боргу, описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля, актом звірки розрахунків між Сторонами.

          Ухвалою господарського суду Львівської області №7/8 від 21.01.2010р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 12год. 20хв. 01.02.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/8 від 01.02.2010р., 15.02.2010р., 09.03.2010р., 22.03.2010р., 16.04.2010р., 31.05.2010р., 06.07.2010р., 16.07.2010р.

          В судових засіданнях 12.04.2010р., 21.06.2010р., 03.08.2010р., оголошувались перерви.

          Строк розгляду спору продовжено відповідно до поданного представниками Учасників 09.03.2010р. клопотання.

          З врахуванням поданного Відповідачем клопотання про призначення експертизи, ухвалою господарського суду Львівської області від 06.08.2010р. №7/8 провадження у справі зупинено та призначено комплексну почеркознавчу та судово-бухгалтерську експертизу, матеріали справи скеровано для проведення такої Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз; обов’язко оплати експертизи покладено на Відповідача. 31.12.2010р. матеріали справи повернулись до господарського суду Львівської області без проведення експертизи з причин непроведення оплати.

          Ухвалою гсоподарського суду Львівської області №7/8 від 20.01.2011р. поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12год. 00хв. 20.01.2011р.

          Представникам Сторін оголошено права та обов’язки, визначеі ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження чого представниками Учасників подано відповідну заяву.

          Заяв про відвід судді не надійшло.

          Представниками Учасників заявлено клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

          Прокурор в судове засідання не з’явився, письмово повідомив про неможливість забезпечити явку в судове засідання, протягом розгляду справи позовні вимоги підтримав повністю з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

          Протягом розгляду справи Прокурором подано чотири клопотання про відкладення розгляду справи; клопотання про проведення ревізії; клопотання про продовження строку вирішення спору; лист начальнику Територіального Західного контрольно-ревізійного департаменту МО України;

          Представник Позивача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

          Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; довідку про включення Позивача в ЄДРПОУ; два клопотання про відкладення розгляду справи; пояснення щодо причин невзяття участі у судових засіданнях; копію податкової накладної від 29.12.2006р.; копію акту документальної ревізії фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 24.08.2009р. по 08.04.2010р.

          Представник Відповідача в судове засідання з’явився, позовні вимоги в розмірі 30192,93грн. визнав.

          Протягом розгляду справи представниками Відповідача подано наступні документи: відзив на позовну заяву; відзив з додатками; клопотання про відкладення розгляду справи; клопотання про призначення експертизи (у задоволенні клопотання відмовлено з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/8 від 16.04.2010р.); акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2006р.; оригінал довідки статистики про включення Відповідача в ЄДРПОУ.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

29.04.2005р. між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавцем) укладено угоду №63 (далі –Угода 1), відповідно до п.1 якої, Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується надати послуги по роботах на лісосіці, Замовник зобов’язується прийняти і оплатити за послуги, надані Виконавцем.

Відповідно до п.4.1 Договору, підставою для нарахування послуг, які надає Виконавець, є погоджена калькуляція до цієї угоди, акти виконаних робіт та товаро-транспортні накладні, які підтверджують кількість лісо продукції, відгруженої Виконавцем.

Угода складена в трьох примірниках, термін дії угоди, відповідно до п.7.3 Угоди 1, до 31.12.2005р.

Також, 27.05.2005р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладено угоду №65 (далі –Угода 2), відповідно до п.1 якої, Продавець зобов’язується відпускати за оплату лісо продукцію Покупцю з нижнього складу, а Покупець зобов’язується проводити попередню оплату за отриману лісо продукцію згідно виписаних нарядів та товарно-транспортних накладних.

Відповідно до товарно-транспортних накладних за період з вересня по грудень 2005р., Відповідачем одержано від Позивача товару на загальну суму 88782,40грн.; крім того, згідно товаро-транспортних накладних за період з травня по грудень 2006р., Відповідачем одержано від Позивача товару на загальну суму 149276,95грн.

Згідно доводів Позивача, Відповідачем було проведено неповний розрахунок за отримані товари, внаслідок чого станом на 01.01.2007р. утворився борг в розмірі 30192,93грн.

Незважаючи на невизнання факту підписання товарно-транспортних накладних Позивача Відповідачем за вказані періоди, представником Відповідача борг в розмірі 30192,93грн. визнано.

Крім того, Відповідачем здійснювалась часткова оплата за отриману продукцію, що визнається Позивачем.

Також, відповідно до акту документальної ревізії фінансово-господарської діяльності Позивача №234/5/160 від 09.07.2010р., проведеної Територіальним Західним контрольно-ревізійним управлінням контрольно-ревізійного департаменту Міністерства Оборони України, встановлено, що заборгованість ТзОВ «Сколесільбуд»перед Сколівським військовим лісгоспом становить 30192,93грн.

Позивачем скерована Відповідачу вимога №250 від 20.08.2009р. про сплату цієї суми боргу, підтвердженням чого є опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля.

Щодо доводів заяви про збільшення позовних вимог суд зазначає, що Прокурором та Позивачем, посилаючись на вищезазначений акт перевірки КРУ, не обґрунтовано підставність позовних вимог у розмірі понад 30192,93грн. (заборгованість, встановлена Актом КРУ), не подано доказів існування боргу у розмірі понад 30192,93грн., відтак, в цій частині у позові слід відмовити за недоведеністю.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу підлягають до задоволення в розмірі 30192,93грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

20.01.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.01.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ст.612, 629 Цивільного кодексу України, , суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сколесільбуд»(82600, Львівська обл., м.Сколе, вул.Героїв Маківки, 4, ідентифікаційний код 32003458)) на користь державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»(76014, Івано-Франківська обл, м.Івано-Франківськ, вул.У.Ребета, 6, ідентифікаційний код 08033772) 30192,93грн. боргу.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сколесільбуд»(82600, Львівська обл., м.Сколе, вул.Героїв Маківки, 4, ідентифікаційний код 32003458)) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22090200) 301грн. 93коп. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22050000) 92,04грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя