Рішення № 14289036, 20.01.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.11 Справа№ 7/241(10)

за позовом відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком”

до відповідача Селянсько-фермерське господарство «ОСОБА_1.»

про стягнення заборгованості

ціна позову 567,96грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - Матвієнко С.М. - довіреність в матеріалах справи

від відповідача не зявився

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в Львівської філії ВАТ “Укртелеком” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення заборгованості з Селянсько-фермерського господарства «ОСОБА_1.»в розмірі 567,96грн.

Відповідно до позовної заяви, між Позивачем та Відповідачем укладено договір про надання послуг. Внаслідок неналежного виконання своїх зобовязань Відповідачем за договором в частині оплати утворився борг перед Позивачем.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, розрахунками заборгованості, нарядом на зняття, договором №711 від 04.10.2006р. на надання послуг електрозвязку, витягом зі стату Позивача, витягом з положення про філію, довідками про включення Позивача та Філії в ЄДРПОУ, довіреністю на право здійснення представництва, доказами сплати державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та фіскальним поштовим чеком про відправлення кореспонденції Відповідачу.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/241(10) від 27.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 50хв. 20.01.2011р.

Представнику Позивача оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалі господарського суду Львівської області, яка скерована Відповідачу (підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.01.2011р.), зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід суді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявилась, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань підтримала повністю, в частині стягнення основного боргу просила припинити провадження у звязку зі сплатою такого на момент вирішення спору.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу з долученням довідки про сплату; копію довіреності на право здійснення представництва; супровідний до акту звірки та копію акту звірки, фіскальний поштовий чек про надіслання Відповідачеві акту звірки; письмове повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась судом обовязковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи; вимог ухвал господарського суду Львівської області, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав, та не повідомив про причини невиконання.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 524,85грн. основного боргу.

04.10.2006р. між Позивачем (Підприємство звязку) та Відповідачем (Споживач) укладено договір №711 про надання послуг електрозвязку (далі Договір), відповідно до п.1 якого, Підприємство звязку надає послуги електрозвязку.

Відповідно до п.п.3.2.8, 3.2.16 Договору, Споживач зобовязаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону; своєчасно вносити плату за користування радіоточкою.

Згідно п.4.5 Договору, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозвязку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.7.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дня підписання і діє пять років.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку боргу, борг Відповідача перед Позивачем за Договором становить 524,85грн.

В матеріалахз справи відсутні, та Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу станом на час подання позову.

Відповідно до клопотання Позивача №19-8108-5 від 19.01.2011р. та довідки Позивача №45-8108-5 від 19.01.2011р., 12.01.2011р. Відповідачем оплачено заборгованість в розмірі 547,72грн., та Позивач просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства . Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України ).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст.ст.33, 36 Закону України “Про телекомунікації”, п. 108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005р., споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, зокрема за несвоєчасну оплату отриманих ними телекомунікаційних послуг.

Абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги. У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи наявні представлені Позивачем докази здійснення оплати Відповідачем основного боргу після порушення провадження у справі, та те, що в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу на момент подання позову, суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Щодо стягнення 10,86грн. 3% річних та 32,25грн. інфляційних нарахувань.

До позовної заяви Позивачем додано розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, які проведені помісячно, вихідними даними для яких є сума боргу за відповідні періоди (вересень 2009р. листопад 2010р.), розмір відсотків 3: річних та індекси інфляції за відповідні періоди.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, як зазначено вище у мотивувальній частині рішення суду, відповідно до клопотання Позивача №19-8108-5 від 19.01.2011р. та довідки Позивача №45-8108-5 від 19.01.2011р., 12.01.2011р. Відповідачем оплачено заборгованість в розмірі 547,72грн. (основний борг 524,85грн.), та Позивач просить припинити провадження у справі в частині стягнення 22,87грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 10,86грн. 3% річних підлягають до задоволення; вимоги щодо стягнення 32,25грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 9,38грн., в частині стягнення 22,87грн. інфляційних нарахувань провадження у справі припинити.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

20.01.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.01.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, 530, 599, ч.1 ст. 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 36 Закону України “Про телекомунікації”, п.108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005р., суд -

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити частково.

2.Стягнути з Селянсько-фермерського господарства «ОСОБА_1.»(Львівська обл., Самбірський р.-н, с.Велика Білина, ідентифікаційний код 22378934) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ «Укртелеком»в особі Львівської філії ВАТ «Укртелеком»(79000, м.Львів, вул.Дорошенка, 43, ідентифікаційний код 01186030) 10грн. 86коп. 3 % річних за невиконання зобовязання, 09грн. 38коп. інфляційних нарахувань, 102грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 524грн. 85коп. боргу та 22грн. 87коп. інфляційних нарахувань провадження у справі припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя