Рішення № 14289029, 07.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.11                                                                                           Справа№ 7/237(10)

за позовом відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком”

до відповідача Військової частини А-3913

третя особа Міністерство оборони України

про стягнення заборгованості

ціна позову 1504,80грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - Пецух О.Я. - довіреність в матеріалах справи

від відповідача –Новик В.А., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в Львівської філії ВАТ “Укртелеком” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення заборгованості з військової частини А-3913 в розмірі 1504,80грн.

Відповідно до позовної заяви, між Позивачем та Відповідачем укладено договір на відпуск і користування електроенергією. Внаслідок неналежного виконання своїх зобов’язань Відповідачем за договором в частині оплати утворився борг перед Позивачем.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, фіскальним поштовим чеком №3154 від 17.12.2010р., платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, копією договору №33/267 від 30.10.2007року, розрахунком заборгованості, розрахунком нарахувань 3% річних, інфляційних витрат, копією акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2010 року, копією довіреності директора, копією витягу зі Статуту ВАТ “Укртелеком”, копією витягу з Положення про Львівську філію ВАТ “Укртелеком”, копією довідки з ЄДРПОУ ВАТ “Укртелеком”, копією довідки з ЄДРПОУ ЛФВАТ “Укртелеком”, копією довідки з ЄДРПОУ ВАТ “Укртелеком”.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/237(10) від 23.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15год. 40хв.Розгляд справи відкладався з причин та підстав зазначених в ухвалі господарського суду №7/237(10) від 20.01.2011р.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/237(10) від 20.01.2011р. залучено в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство оборони України.

Представнику Позивача та Відповідача оголошено їх права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровано Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення), зазначалось, що права та обов’язки учасників визначено ст.ст.20, 22, 27, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

          Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України, копію довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ; копію витягу про включення Позивача в ЄДРПОУ.

          Представник Відповідача в судове засідання з’явився, проти позову заперечив.

Протягом розгляду представник відповідача подав копії довіреностей на право здійснення представництва, а також відзив на позовну заяву з додатком копією довідки з ЄДРПОУ №358/06.

Представник Третьої особи в судове засідання не з’явився.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 1312,35грн. основного боргу.

30.10.2007р. між Позивачем (Підприємство зв’язку) та Відповідачем (Споживач) укладено договір №33/267 на відпуск і користування електроенергією (далі –Договір), відповідно до п.1 якого, Підприємство зобов”язується забезпечити електроенергією Споживача.

Відповідно до п..2.3 Договору, Споживач зобов’язаний своєчасно оплачувати рахунки за спожиту електроенергію Підприємству до першого числа кожного місяця.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору, цей Договір набирає чинності з дня підписання і діє три роки; якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін не повідомила про його припинення, то Договір уважається дійсним на той же термін.

В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази наявності заяви про припинення дії Договору.

Згідно доводів Позивача, внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов’язань в частині оплати за надані послуги, утворився борг в розмірі 1312,35грн. (за період з жовтня 2008р. по жовтень 2010р. включно) Станом на час розгляду справи Відповідачем даний борг не погашено.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2010р., борг Відповідача перед Позивачем за Договором становить 1197,65грн. Акт підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів відсутності боргу перед Позивачем повністю чи частково, повної чи часткової оплати боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 1312,35грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 40,32грн. 3% річних та 152,13грн. інфляційних нарахувань.

До позовної заяви Позивачем додано розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, які проведені помісячно, вихідними даними для яких є сума боргу за відповідні періоди (жовтень 2008р. –жовтень 2010р.), розмір відсотків –3: річних та індекси інфляції за відповідні періоди.

Відповідачем позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань не заперечувались.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат Позивачем розраховано невірно, з допущенням арифметичних помилок в розрахунку, відтак, розмір інфляційних нарахувань, які підлягають до стягнення, становить 149,24грн.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 40,32грн.; позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 149,24грн., в частині стягнення 2,89грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

07.02.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.02.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, ст.ст.82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, 530, 599, ч.1 ст. 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          В позові відмовити частково.

2.          Стягнути з Військової частини А-3913 (81464, Львівська обл., Самбірський р.-н, с.Калинів, ідентифікаційний код 07699476) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ «Укртелеком»в особі Львівської філії ВАТ «Укртелеком»(79000, м.Львів, вул.Дорошенка, 43, ідентифікаційний код 01186030) 1312,35грн. боргу, 40,32грн. 3 % річних за невиконання зобов’язання, 149,24грн. інфляційних нарахувань, 102грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя