Рішення № 14289013, 22.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.11                                                                                           Справа№ 7/242(10)

за позовом відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком”

до відповідача Військової частини А-3817

третя особа Міністерство оборони України

про стягнення заборгованості

ціна позову 1485,52грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - Пецух О.Я. - довіреність в матеріалах справи

від відповідача –Солтис Р.Р., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в Львівської філії ВАТ “Укртелеком” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення заборгованості з військової частини А-3817 в розмірі 1485,52грн.

Відповідно до позовної заяви, між Позивачем та Відповідачем укладено договір про надання послуг. Внаслідок неналежного виконання своїх зобов’язань Відповідачем за договором в частині оплати утворився борг перед Позивачем.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, фіскальним поштовим чеком про відправлення кореспонденції Відповідачу, платіжними дорученнями про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, договором №460500-327 від 01.04.2008р. на технічне обслуговування обладнання зв’язку, актом приймання-передачі обладнання (додаток №1 до Договору), розрахунком вартості послуг (додаток №2 до Договору), розрахунками заборгованості, претензією від 10.11.2010р. та фіскальним поштовим чеком, актом звірки взаємних розрахунків, довіреностями на право здійснення представництва, витягом зі статуту Позивача, витягом з положення про філію, довідкою про включення Позивача та Філії в ЄДРПОУ.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/242(10) від 27.12.2010р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17год. 00хв. 20.01.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/242(10) від 20.01.2011р. та від 07.02.2011р.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/242(10) від 20.01.2011р. залучено в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство оборони України.

Представникам Сторін оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані чи оголошені Учасникам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про оголошення ухвал, дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов’язки учасників визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: письмове повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; копію довіреності на право здійснення представництва; копії реєстрів на відправлення рекомендованої кореспонденції в кількості вісім штук з відбитками поштових штемпелів та поштових квитанцій.

Представник Відповідача в судове засідання з’явився, проти позову заперечив.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: копію довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ; відзив на позовну заяву з додатками.

Представник Третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 1265,77грн. основного боргу.

01.04.2008р. між Позивачем (Виконавцем) та Відповідачем (Замовником) укладено договір №460500-327 на технічне обслуговування обладнання зв’язку (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на технічне обслуговування обладнання Замовника згідно акту приймання-передачі (Додаток №1), яке встановлене на орендованій площі у приміщенні ЛАЦ ЦЕЗ №5 по адресу м.Самбір, пр..-т Конюшкевича, 1.

Відповідно до п.3.1 Договору, плата за технічне обслуговування обладнання визначається згідно Тарифів на експлуатаційно-технічне обслуговування споруд і технічних телекомунікацій, що надаються ВАТ «Укртелеком»(Додаток №2).

Згідно п.4.14 Договору, Замовник зобов’язаний здійснювати плату за технічне обслуговування до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених рахунків Виконавця.

Відповідно до п.п.6.1, 6.2 Договору, цей Договір набуває чинності з дати укладення його Сторонами, регулює відносини з 01.04.2008р. та діє до 31.03.2009р.; строк дії Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих же умовах, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про свої наміри розірвати дію даного Договору не пізніше як за 1 місяць. В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази повідомлення Сторонами про намір розірвати Договір.

Обладнання зв’язку передано згідно Додатку №1 до Договору. Сторонами досягнуто згоди вартості послуг, що підтверджується розрахунком вартості послуг в місяць (Додаток №2 до Договору).

Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку основного боргу, борг Відповідача перед Позивачем за Договором за період з квітня 2008р. по вересень 2010р. становить 1265,77грн.

Позивачем скеровано Відповідачу претензію №1333-8108-20 від 10.11.2010р. на оплату 1265,77грн. основного боргу, підтвердженням чого є фіскальний поштовий чек №0663 від 11.11.2010р.

Відповідно до відповіді на претензію №2783 від 09.12.2010р. (отримана Позивачем 10.12.2010р. згідно штемпеля на тексті відповіді), Відповідачем станом на 01.11.2010р. визнано борг в розмірі 1313грн., та повідомлено про сплату боргу у кінці 2010р., оскільки відповідач є бюджетною установою.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2010р., проведеного Сторонами за Договором, борг Відповідача перед Позивачем становить 1265,77грн. Акт підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені та не подані доводи відсутності боргу, здійснення повної чи часткової оплати боргу на момент винесення рішення, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 1265,77грн. основного боргу.

Щодо стягнення 48,99грн. 3% річних та 170,76грн. інфляційних нарахувань.

До позовної заяви Позивачем додано розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, які проведені помісячно, вихідними даними для яких є сума боргу за відповідні періоди (квітень 2008р. –жовтень 2010р.), розмір відсотків –3: річних та індекси інфляції за відповідні періоди.

Відповідач проти позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань заперечив повністю.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, Згідно п.4.14 Договору, Замовник зобов’язаний здійснювати плату за технічне обслуговування до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених рахунків Виконавця.

В матеріалах справи наявні представлені Позивачем описи рекомендованих листів та поштових квитанцій про виставлення Відповідачу рахунків за період з березня 2010р. по жовтень 2010р.

Докази виставлення Позивачем рахунків Відповідачу про здійснення оплати наданих за Договором послуг за період з квітня 2008р. по лютий 2010р. в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи щодо існування таких та не подані докази.

Враховуючи наведене, в суда відсутні правові підстави до задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором за період до січня 2010р.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 22,28грн., в частині стягнення 26,71грн. 3% річних слід відмовити; вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 60,17грн., в частині стягнення 110,59грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22.02.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.02.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст.82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, 530, 599, ч.1 ст. 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          В позові відмовити частково.

2.          Стягнути з Військової частини А-3817 (81400, Львівська обл., м.Самбір, вул.Січових Стрільців, 11, ідентифікаційний код 22994231) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ «Укртелеком»в особі Львівської філії ВАТ «Укртелеком»(79000, м.Львів, вул.Дорошенка, 43, ідентифікаційний код 01186030) 1265грн. 77коп. боргу, 22грн. 28коп. 3 % річних за невиконання зобов’язання, 60грн. 17коп. інфляційних нарахувань, 92грн. 82коп. державного мита та 214грн. 76коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя