Рішення № 14288838, 14.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.11 Справа № 4/30/2011

Розглянувши матеріали справи за первісним позовом

Публічного акціонерного товариства " Брокбізнесбанк", м. Київ в особі Луганської філії, м. Луганськ

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Виробного комерційної фірми “РЕМО ”, м. Свердловськ Луганської області

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія РЕМО ”, с. Валуйське Станично Луганський район Луганської області

про стягнення 157856,58 доларів США та 147900 грн. 00 коп.

та матеріали справи за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича комерційна фірма “РЕМО ”, м. Свердловськ Луганської області

до Публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк”, м. Київ в особі Луганської філії, м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія РЕМО”, с. Валуйське Станично Луганський район Луганської області

про визнання недійсним кредитного договору

Суддя: Старкова Г.М.

секретар судового засідання Макаренко В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, довіреність №199/03 від 14.07.2010;

від відповідача 1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - голова ліквідаційної комісії Кулик В.В, паспорт ЕК 965476, виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 24.11.1998, витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ №515347 ;

від відповідача 2 за первісним позовом ( 3-ої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3, довіреність 01/02-11 від 05.01.2011.

У судовому засіданні 10.03.2011 по справі № 4/30/2011, згідно ст. 77 ГПК України, оголошена перерва до 14.03.2011. Рішення господарського суду Луганської області виноситься 14.03.2011.

Суть справи за первісним позовом: позивачем заявлена вимога про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробного комерційної фірми “РЕМО” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія РЕМО” на користь Публічного акціонерного товариства " Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором № 13 від 03.07.2007 у загальній сумі 159 173,33 дол. США та 148 000,00 грн., у тому числі: 145 000,00 дол. США сума основного боргу за кредитом; 13 685,99 дол. США проценти за користування кредитом; 469,75 дол. США - пеня за відсотками; 17,59 дол. США пеня за основною сумою кредиту; 500,00 грн. - комісія за лонгацію кредиту; 147 500,00 грн. - штраф за порушення умов Іпотечного договору наступним чином: з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробного комерційної фірми “РЕМО ” за рахунок грошових коштів чи будь якого іншого майна, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення; з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія РЕМО” шляхом звернення стягнення на заставне майно: нежитлову будівлю складу за адресою: Луганська область, м. Свердловськ, вул. Інтернаціональна, буд. 8, загальною площею 2109,9 кв. м., що належить ТОВ “Керуюча компанія РЕМО” на праві власності згідно свідоцтва направо власності на нерухоме майно від 23.12.2008, видане Виконавчим комітетом Свердловської міської ради 23.12.2008 та зареєстроване в Свердловськом міжрайонному БТІ 23.12.2008 за реєстраційним № 25905545 номер запису 636 в книзі 3. ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 0262 від 07.02.2011).

Суть спору за зустрічним позовом: позивачем (відповідачем -1 за первісним позовом) заявлена вимога визнати кредитний договір № 13 від 03.07.2006, укладений між Публічним акціонерним товариством " Брокбізнесбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо комерційна фірма “РЕМО ” недійсним.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 07.02.2011 заяву про уточнення позовних вимог підтримав.

Представник відповідача-2 відзивом на позовну заяву ( за первісним позовом) від 02.02.2011, зданого до суду 03.02.2011, позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача-1 відзивом на позовну заяву ( за первісним позовом), зданим до суду 24.02.2011 позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві.

Представник позивача ( за первісним позовом) надав заяву про зменшення позовних вимог від 09.03.2011 № 0582, здану до суду 14.02.2011, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, якою просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробного комерційної фірми “РЕМО” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія РЕМО” на користь Публічного акціонерного товариства " Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором № 13 від 03.07.2007 у загальній сумі 158685,99 дол. США та 500,00 грн., у тому числі: 145 000,00 дол. США сума основного боргу за кредитом; 13 685,99 дол. США проценти за користування кредитом; 500,00 грн. - комісія за лонгацію кредиту наступним чином: з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробного комерційної фірми “РЕМО ” за рахунок грошових коштів чи будь якого іншого майна, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення; з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія РЕМО” шляхом звернення стягнення на заставне майно: нежитлову будівлю складу за адресою: Луганська область, м. Свердловськ, вул. Інтернаціональна, буд. 8, загальною площею 2109,9 кв. м., що належить ТОВ “Керуюча компанія РЕМО” на праві власності згідно свідоцтва направо власності на нерухоме майно від 23.12.2008, видане Виконавчим комітетом Свердловської міської ради 23.12.2008 та зареєстроване в Свердловськом міжрайонному БТІ 23.12.2008 за реєстраційним № 25905545 номер запису 636 в книзі 3.

Таким чином, з врахуванням зменшення за заявою позивача про зменшення позовних вимог від 09.03.2011 № 0582, здану до суду 14.03.2011, позовними вимогами слід вважати вимоги ,які зазначені у даній заяві.

Представник відповідача-1 ( за первісним позовом) заявою, здану до суду 14.03.2011, в порядку ст. 22 ГПК України, уточненні позовні вимоги, які вказані у заяві про зменшення позовних вимог, визнав повністю.

Представник відповідача за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом ) відзивом на зустрічний позов від 22.02.2011 № 0468 позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що кредитний договір в частині видачі кредитних коштів повністю виконаний Банком, що не спростовується позивачем за зустрічним позовом, тому відсутні підстави для його невиконання з боку ТОВ «ВКФ «Ремо»( відповідача -1 за первісним позовом) та підстави для визнання кредитний договір № 13 від 03.07.2006 недійсним.

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом (відповідач-2 за первісним позовом) відзив на зустрічний позов не надала.

Представник позивача ( за зустрічним позовом) заявою від 02.02.2011 № 19, зданою до суду 14.03.2011, в порядку ст. 22 ГПК України, відмовився від позовних вимог за зустрічним позовом. та повідомляє суд, що з наслідками відмови від позову в цій частині ознайомлений.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, та до зустрічної позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в :

Заява позивача щодо зменшення позовних вимог судом прийнята та підлягає до задоволення.

Позовними вимогами ( за первісним позовом) слід вважати: вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, здану до суду 14.02.2011.

Новою ціною позову ( за первісним позовом) слід вважати: вимоги про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробного комерційної фірми “РЕМО” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія РЕМО” на користь Публічного акціонерного товариства " Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором № 13 від 03.07.2007 у загальній сумі 158685,99 дол. США та 500,00 грн., у тому числі: 145 000,00 дол. США сума основного боргу за кредитом; 13 685,99 дол. США проценти за користування кредитом; 500,00 грн. - комісія за лонгацію кредиту наступним чином: з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробного комерційної фірми “РЕМО ” за рахунок грошових коштів чи будь якого іншого майна, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення; з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія РЕМО” шляхом звернення стягнення на заставне майно: нежитлову будівлю складу за адресою: Луганська область, м. Свердловськ, вул. Інтернаціональна, буд. 8, загальною площею 2109,9 кв. м., що належить ТОВ “Керуюча компанія РЕМО” на праві власності згідно свідоцтва направо власності на нерухоме майно від 23.12.2008, видане Виконавчим комітетом Свердловської міської ради 23.12.2008 та зареєстроване в Свердловськом міжрайонному БТІ 23.12.2008 за реєстраційним № 25905545 номер запису 636 в книзі 3 ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом зазначив, що на підставі кредитного договору від 03.07.2007р. № 13 (надалі - Кредитний договір) укладеного між ТОВ Виробничо-комерційна фірма «РЕМО»(далі Позичальник, відповідач-1 за первісним позовом) та АБ " Брокбізнесбанк" в особі Луганської філії ( далі- Банк, позивач за первісним позовом), позивачем за первісним позовом було надано кредит у вигляді кредитної лінії та встановлено ліміт заборгованості в сумі 297 000,00 доларів США терміном користування до 08.07.2010 року зі сплатою процентів за користування у розмірі 14 % річних.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору видача кредиту здійснюється у безготівковій формі на підставі заяви Позичальника та платіжного доручення.

Згідно п. 2.4. Кредитного договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому нараховані відсотки, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Додатковими угодами від 04.06.08 процентна ставка збільшилася до 15% річних, від 08.10.2008 процентна ставка збільшилася до 18 % річних.

Додатковими угодами від 03.07.2007 та 06.01.2009, 08.07.2010 змінювався графік погашення основної суми кредиту. Додатковою угодою від 08.07.2010 термін користування кредитом було подовжено до 11.07.2011.

Відповідач -1 за первісним позовом отримав кошти трьома траншами, що підтверджується ордерами-розпорядженнями від 05.07.2007, 10.07.2007 та 30.07.2007.

Позивач за первісним позовом свої зобов'язання за договором виконав: відкрив необхідні рахунки обліку на умовах цільового характеру, повернення, строковості та платності, здійснив видачу кредиту шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, що підтверджується виписками з особових рахунків.

Позивач за первісним позовом вказує на те, що в порушення умов Договору кредиту відповідач-1 від своєчасного виконання зобов'язань ухилявся та погашення процентів по кредиту не здійснюється з серпня 2010 року, про що свідчать виписки з особових рахунків відповідача -1.

Згідно п. 3.1.3. Кредитного договору Банк набуває права дострокового стягнення заборгованості у випадках, передбачених Кредитним договором.

Пунктом 6.1. ст. 6 Кредитного договору встановлено, що Банк має право вимогати від Позичальника дострокового повернення заборгованості за цим Кредитним Договором в повному обсязі у випадку затримки більш ніж на сім днів сплати відсотків за користування кредитними коштами, пені та інших платежів. визначених у цьому Договорі. Для реалізації

цього права Банк надсилає письмове повідомлення Позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 календарний день після отримання Позичальником такої вимоги термін повернення кредиту вважається таким, що настав і Позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом в повному обсязі. Якщо таке погашення не здійснене протягом 5 банківських днів, банк має право вжити заходи по стягненню наявної заборгованості за ним договором.

Виконання зобов'язання за Кредитним договором забезпечено: іпотекою майна згідно іпотечного договору від 03.07.2007 посвідченого приватним нотаріусом Свєрдловського міського нотаріального округу у Луганській області ОСОБА_4 за № 4155 укладеним між АК " Брокбізнесбанк" (далі- Іпотекодержатель, позивач за первісним позовом) та ТОВ

»ВКФ «РЕМО»( далі- Іпотекодавець, відповідач-1 за первісним позовом). Предметом іпотеки є нежитлова будівля складу за адресою: Луганська обл., м. Свердловськ, буд.8, загальною площею 2109.9 кв.м .

Позивач за первісним позовом зазначив, що згідно Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Керуюча компанія «Ремо»від 01.09.2008 засновниками ТОВ «ВКФ «Рсмо»вирішено реорганізувати ТОВ «ВКФ «Ремо»та створити ТОВ «Керуюча компанія «Ремо»шляхом виділу частини майна із ТОВ «ВКФ «Ремо»з наступним правонаступництвом пропорційно частині виділеного майна. Протоколом вирішено передати необоротні та оборотні активи, власний капітал, довгострокові та поточні зобов'язання на суму 5811000,40 грн., які знаходилися на балансі ТОВ «ВКФ «Ремо». Статутом ТОВ «Керуюча компанія «Ремо»встановлено, що ТОВ «Керуюча компанія «Ремо»с правонаступником ТОВ «ВКФ «Ремо»в частині переданого майна. Предмет іпотеки був переданий від ТОВ «ВКФ «Ремо» у власність ТОВ «Керуюча компанія «Ремо»на підставі Рішення виконавчого комітету Свердловської міської ради від 16.12.2008 № 584 та Свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 23.12.2008 за згодою Іпотекодержателя (АТ «Брокбізнесбанк»), що підтверджується довідкою № 2663 від 17.09.2008 та зареєстроване в Свердловському міжрайонному БТ1 23.12.2008 за реєстраційним № 25905545 номер запису 636 в книзі 3.

Таким чином, ТОВ «Керуюча компанія «Ремо»в даному випадку фактично виступає майновим поручителем за виконання зобов'язань за Кредитним договором ТОВ «ВКФ «Ремо».

Позивачем за первісним позовом на адресу відповідача- 1 за первісним позовом направлена вимога № 3219 від 16.12.2010 про дострокове погашення заборгованості за кредитом.

Також, позивачем за первісним позовом на адресу відповідача- 2 за первісним позовом направлена вимога № 3220 від 16.12.2010 про необхідність виконання порушеного зобовязання.

Позивач за первісним позовом зазначив, що оскільки відповідчем-1 та відповідачем - 2 заборгованість за кредитом станом на 17.01.2011 не погашена, тому у Банка є право достроково стягувати суму боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку.

Акціонерний банк «Брокбізнесбанк»відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VI від 17.09.2008 змінив найменування на Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк». Державну реєстрацію змін до установчих документів здійснено 18.06.2009 № 10731050042000818. Відповідно до п.1.1 Статуту Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»є правонаступником Акціонерного банку «Брокбізнесбанк».

Представник відповідача-1 ( за первісним позовом) заявою, здану до суду 14.03.2011, в порядку ст. 22 ГПК України, уточненні позовні вимоги, які вказані у заяві про зменшення позовних вимог, визнав повністю.

Представник відповідача-2 відзивом на позовну заяву ( за первісним позовом) від 02.02.2011, зданого до суду 03.02.2011, позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві.

Оскільки відповідчем-1 та відповідачем - 2 ( за первісним позовом) заборгованість за кредитом станом на 17.01.2011 не погашена, тому позивач ( за первісним позовом)звернувся до господарського суду з вимогами зазначеними у заяві про зменшення позовних вимог від 09.03.2011 № 0582, зданої до суду 14.02.2011.

Оцінивши за матеріалами справи доводи представників судового процесу за первісним позовом у їх сукупності, суд вважає первісний позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне .

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Доводи відповідача-2 за первісним позовом, викладені у відповіді та доповненні на позовну заяву, суд не приймає до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у сірок, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені ст. 611 Цивільного кодексу України. До того ж, згідно з положеннями ч. 1 ст. 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Сплати процентів за тимчасове користування кредитом відноситься до основного грошового зобов'язання і воно порушене.

Відповідно до ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.

Згідно ст. 107 ЦК України у випадку реорганізації шляхом виділу складається передавальний акт та розподільчий баланс, які затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника.

Згідно п.4 ст. 59 Господарського Кодексу України у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Згідно ст.23 Закону України «Про іпотеку»у разі переходу права власності на предмет іпотеки від Іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус Іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Факт невиконання зобовязань відповідачем -1 та відповідачем -2 ( за первісним позовом) за вищевказаними договорами підтверджений матеріалами справи.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача-1 період позивачем за первісним позовом не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем-1 не оспорюється.

За вказаних обставин, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробного комерційної фірми “РЕМО” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія РЕМО” на користь Публічного акціонерного товариства " Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором № 13 від 03.07.2007 у загальній сумі 158685,99 дол. США та 500,00 грн., у тому числі: 145 000,00 дол. США сума основного боргу за кредитом станом на 02.02.2011; 13 685,99 дол. США проценти за користування кредитом за період з 01.05.2010 по 02.02.2011; 500,00 грн. - комісія за лонгацію кредиту наступним чином: з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробного комерційної фірми “РЕМО ” за рахунок грошових коштів чи будь якого іншого майна, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення; з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія РЕМО” шляхом звернення стягнення на заставне майно: нежитлову будівлю складу за адресою: Луганська область, м. Свердловськ, вул. Інтернаціональна, буд. 8, загальною площею 2109,9 кв. м., що належить ТОВ “Керуюча компанія РЕМО” на праві власності згідно свідоцтва направо власності на нерухоме майно від 23.12.2008, видане Виконавчим комітетом Свердловської міської ради 23.12.2008 та зареєстроване в Свердловськом міжрайонному БТІ 23.12.2008 за реєстраційним № 25905545 номер запису 636 в книзі 3 ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають до задоволення, з віднесенням судових витрат солідарно на відповідача-1 та відповідача -1 за первісним позовом.

Щодо вимог за зустрічним позовом

Позивачем за зустрічним позовом (відповідачем-1 за первісним позовом) подано зустрічна позовна заява № 19 від 02.02.2011, здана до суду 03.02.2011, з вимогами про визнання кредитний договір № 13 від 03.07.2006 укладений між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк»(відповідачем за зустрічним позовом) та ТОВ ВКФ «Ремо» (позивачем за зустрічним позовом) недійсним.

Представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) відзивом на зустрічний позов від 22.02.2011 № 0468 позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що кредитний договір в частині видачі кредитних коштів повністю виконаний Банком, що не спростовується позивачем за зустрічним позовом, тому відсутні підстави для його невиконання з боку ТОВ «ВКФ «Ремо»( відповідача -1 за первісним позовом) та підстави для визнання кредитний договір № 13 від 03.07.2006 недійсним.

3-ої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом (відповідач-2 за первісним позовом) відзив на зустрічний позов не надала.

Представник позивача ( за зустрічним позовом) заявою від 02.02.2011 № 19, зданою до суду 14.03.2011, в порядку ст. 22 ГПК України, відмовився від позовних вимог за зустрічним позовом та повідомляє суд, що з наслідками відмови від позову в цій частині ознайомлений.

Дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги, що:

В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом ( відповідач за первісним позовом) посилається на те, що згідно Декрету Кабінету міністрів УКраїни "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, а саме п. 1 ст. 3 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

У відповідності з підпунктами "а", "в" та "є" підпункту 6.1. та підпунктів 6.2. Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України від 30 травня 2007 року N 200, фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у зазначених в даному пункті випадках.

Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 зазначених Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України, резиденти-суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, та на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів.

Позивач за зустрічним позовом у позові зазначив, що використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Згідно п. 2 та 3 ст. 5 зазначеного Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, з правом відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами -резидентами.

Підпунктами "в", "г" пункту 4 ст. 5 Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальні ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу (затвердженого Постановою НБУ від 14.10.204 року № 483), використання іноземної валюти , як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Позивач за зустрічним позовом вказує на те, що ініціатором укладення кредитного договору № 13 є ТОВ ВКФ «РЕМО». Товариство згідно зі ст. 346 Господарського кодексу України здійснило певні дії щодо отримання кредиту (надало відповідні документи).

Враховуючи, що отримувачем кредиту є ТОВ ВКФ «РЕМО», на видачу кредиту банк зобов'язаний був отримувати індивідуальну ліцензію.

При наданні Акціонерним банком «Брокбізнесбанк»та отриманні ТОВ ВКФ «Ремо»кредиту у доларах США, а також здійснення ТОВ ВКФ «Ремо»платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушені наступні норми закону: статтю 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня: статтю 524 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобов'язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України - гривні; статтю 3 Закону України N 2346-Ш "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ", яка визначає, що гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України: статті 6, 7 постанови Національного банку України N 200 від 30.05.2007 "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України", які чітко встановлюють випадки використання фізичним та юридичним особами (резидентами України) іноземної валюти, як засобу платежу, у розрахунках на території України та статті 3,5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 "Про систему валюгного регулювання і валютного контролю", які встановлюють, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який- приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України, та що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальні ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що кредитний договір № 13 від 03.07.2007 не містить відповідальності сторони, зобов'язанням якої є надання кредиту, тобто вимога закону про обов'язковість внесення до умов кредитного договору умову про відповідальність сторін, і зокрема умову про відповідальність кредитодавця, не виконана.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України - принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду Позивача, споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, ПАТ «Брокбізнесбанк»(відповідач за зустрічним позовом ) перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на ТОВ ВКФ «Ремо»- позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання відповідачем за зустрічним позовом долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище ТОВ ВКФ «Ремо»(позивача за зустрічним позовом порівняно з ПАТ «Брокбізнесбанк» (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право ТОВ ВКФ «Ремо», за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що умови кредитного договору про надання позичальнику кредиту у формі непоновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті- доларах США, як господарське зобов'язання не відповідає вимогам закону і згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України може бути визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до приписів ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Оскільки договір іпотеки від 03.07.2007р. за №4155 був укладений у якості забезпечення виконання кредитного договору №13 від 03.07.2007, і є похідним договором, то недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочинів щодо його забезпечення - договору іпотеки.

Представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) відзивом на зустрічний позов від 22.02.2011 № 0468 позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених вище.

3-ої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом (відповідач-2 за первісним позовом) відзив на зустрічний позов не надала.

Позивачем за первісним позовом (відповідачем -1 за зустрічним позовом) подано зустрічна позовна заява з вимогами про визнання кредитний договір № 13 від 03.07.2006 укладений між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк»(відповідачем за зустрічним позовом) та ТОВ ВКФ «Ремо»(позивачем за зустрічним позовом) недійсним.

В судовому засіданні господарського суду Луганської області 14.03..2011 від представника позивача ( за зустрічним позовом) було прийнято заяву від 02.02.2011 № 19, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, про відмову від позовних вимог за зустрічним позовом та припинення провадження по даній справі. З наслідками цієї процесуальної дії позивач ознайомлений, про що зазначено у заяві.

Таким чином, відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позовних вимог за зустрічним позовом, оскільки це право позивача ( за зустрічним позовом) передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, ця відмова не суперечить чинному законодавству та не порушує ні чиї права та охоронювані законом інтереси, в тому числі відповідача.

За таких підстав, провадження по справі за зустрічним позовом підлягає припиненню відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.03.2011 оголошена вступна та резолютивна частина рішення за первісним позовом та зустрічним позовом.

Також, слід звернути увагу позивача за первісним позовом на те, що діючим законодавством не передбачено повернення державного мита у разі зміни або уточнення позовних вимог позивачем ( зменшення розміру позовних вимог).

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом покладаються на відповідача-1 та відповідача -2 за первісним позовом солідарно; судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 77, п.4 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробного комерційної фірми “РЕМО”, вул. Глінки,1-А, м.Свердловськ Луганської області, код ЄДРПОУ 19076980 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія РЕМО”,вул.Мічуріна,38А,с.Валуйське Станично- Лутугинського району Луганської області, код ЄДРПОУ 35959541 на користь Публічного акціонерного товариства

" Брокбізнесбанк", проспект Перемоги,41, м.Киів, код ЄДРПОУ 19357489 в особі Луганської філії, вул. Шелкового,1, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 19065841 заборгованість за кредитним договором № 13 від 03.07.2007 у загальній сумі 158685,99 дол. США та 500,00 грн., у тому числі: 145 000,00 дол. США сума основного боргу за кредитом; 13 685,99 дол. США проценти за користування кредитом; 500,00 грн. - комісія за лонгацію кредиту, витрати по державному миту у сумі 1586,69 доларів США, державне мито у сумі 5,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 210 грн.74 коп. наступним чином: з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробного комерційної фірми “РЕМО ” за рахунок грошових коштів чи будь якого іншого майна, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення; з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія РЕМО” шляхом звернення стягнення на заставне майно: нежитлову будівлю складу за адресою: Луганська область, м. Свердловськ, вул. Інтернаціональна, буд. 8, загальною площею 2109,9 кв. м., що належить ТОВ “Керуюча компанія РЕМО” на праві власності згідно свідоцтва направо власності на нерухоме майно від 23.12.2008, видане Виконавчим комітетом Свердловської міської ради 23.12.2008 та зареєстроване в Свердловськом міжрайонному БТІ 23.12.2008 за реєстраційним № 25905545 номер запису 636 в книзі 3, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі за зустрічним позовом припинити.

5. Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 18.03.2011.

Суддя Г.М.Старкова

Пом.судді Ю.А.Зайцева

.