Рішення № 14288727, 15.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.03.11 р.                     Справа № 34/24                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Николаев Шампиньон”, м. Миколаїв

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз”,

м. Донецьк

про стягнення 106551,10грн.           

за участю представників сторін:

від позивача – не з'явився

від відповідача – Калько О.Ю. (за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Николаев Шампиньон”, м. Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 104557,45грн., пені в сумі 1437,29грн., 3% річних в сумі 556,36грн. та інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору поставки №47 від 18.11.2010р. відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 104557,45грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 15.03.2011р. (вхід. №02-41/101447) позов визнає частково та зазначає наступне. Суму боргу у розмірі 104557,45грн. відповідач визнає та зазначає, що дана сума відповідачем повністю погашена. Вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 556,36грн. відповідач визнає. Щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 1437,29грн. відповідач заперечує у повному обсязі, оскільки договором передбачено стягнення пені лише з позивача, щодо вимог позивача про стягнення інфляційних витрат відповідач також заперечує, оскільки позивачем навіть не визначена їх сума.

За клопотанням відповідача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Николаев Шампиньон” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз” (Покупець) 18 листопада 2010р. укладено договір поставки №47, за умовами якого Продавець зобов’язується передати в передбачений строк товар у власність Покупцю в асортименті та кількості, відповідно до накладних, які є невід’ємною частиною договору, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та уплатити за нього визначену в накладних грошову суму.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що товар вважається прийнятим з моменту підписання накладної.

Відповідно до п. 2.3. договору ціни на товар, що постачається встановлюються окремо на кожну партію та зазначаються в накладних, які є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно із п. 2.4. договору оплату товару здійснюється у безготівковій формі протягом 7 календарних днів, з моменту прийняття Покупцем товару.

За приписами п. 3.2.3. Покупець зобов’язаний оплатити товар в повному обсязі, у строки передбачені п. 2.4. договору.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що асортимент, кількість та ціна товару, що постачається визначається та встановлюється у накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.1. договору за порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність у передбаченому законодавством порядку.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010р. (п.8.1. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов договору у період з 21.11.2010р. по 03.12.2010р. позивачем на адресу відповідача було поставлено товар всього на загальну суму 164557,45грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме видатковою накладною №РН-0002505 від 21.11.2010р. на суму 29240,63грн., №РН-0002506 від 23.11.2010р. на суму 22786,50грн., №РН-0002509 від 29.11.20101р. на суму 25158,50грн, №РН-0002758 від 02.12.20101р. на суму 65145,00грн., №РН-0002684 від 03.12.2010р. на суму 22226,82грн., товар за якими було отримано представником відповідача Багряшевим А.В., який діяв на підставі довіреності №54 від 22.11.2010р. Кожна видаткова накладна містить найменування товару, його кількість, ціну та загальну суму партії, кожна видаткова підписана представником відповідача та скріплена печаткою підприємства.

У зв’язку із неповною оплатою відповідачем отриманого товару позивач надіслав на його адресу письмову вимогу №19/12 від 21.12.2010р. з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 119557,46грн.

Між сторонами також було підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 03.02.2011р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 104557,45грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 104557,45грн.

У судовому засідання відповідачем були надані платіжні доручення, які підтверджують повну оплату боргу в сумі 104557,45грн., а саме платіжне доручення №7680223 від 09.02.2011р. на суму 5000,00грн., №7680268 від 14.02.2011р. на суму 1557,45грн., №7680325 від 18.02.2011р. на суму 15000,00грн., №7680335 від 21.02.2011р. на суму 3000,00грн., №7680344 від 22.02.2011р. на суму 5000,00грн., №7680387 від 25.02.2011р. на суму 75000,00грн. Призначення платежу в даних платіжних доручення зазначено як „оплата за овочі відповідно до договору №47 від 18.11.2010р.”, отримувачем даних грошових коштів є ТОВ „Николаев Шампиньон”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

У частині сьомій статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов’язання за Договором поставки №47 від 18.11.2010р. належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 104557,45грн., що підтверджується матеріалами справи. При цьому сама сума боргу у розмірі 104557,45грн. відповідачем була сплачена у повному обсязі.

Сума в розмірі 5000,00грн. була сплачена відповідачем до подачі позовної заяви до суду (14.02.2011р.), що підтверджується платіжною вимогою-дорученням №7680223 від 09.02.2011р. на суму 5000,00грн., у зв’язку із чим суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Глапотребсоюз” суми боргу в розмірі 5000,00грн.

Сума у розмірі 99557,45грн. була сплачена відповідачем протягом розгляду справи, що підтверджується платіжними вимогами-дорученнями №7680268 від 14.02.2011р. на суму 1557,45грн., №7680325 від 18.02.2011р. на суму 15000,00грн., №7680335 від 21.02.2011р. на суму 3000,00грн., №7680344 від 22.02.2011р. на суму 5000,00грн., №7680387 від 25.02.2011р. на суму 75000,00грн, у зв'язку із чим провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Глапотребсоюз” суми боргу у розмірі 99557,45грн., слід припинити відповідно до п.11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відтак сума боргу у розмірі 104557,45грн. сплачена відповідачем у повному обсязі: 5000грн. сплачені до подання позову до суду, 99557,45грн. – протягом розгляду справи.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 556,36грн. та інфляційних витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 556,36грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних витрат суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки позивачем не зазначено, яку саме суму інфляційних витрат необхідно стягнути та за який період вони розраховані. Розрахунку інфляційних витрат не міститься ані в тексті позовної заяви, ані в доданих до позовної заяви документах. Самостійно суд не може здійснити розрахунок суми інфляції та визначити суму, яку необхідно стягнути з відповідача, тому вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності у вигляді інфляційних витрат є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1437,29грн. суд дійшов висновку, що вони необґрунтовані та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Тобто відповідальність за порушення виконання господарських зобов’язань у вигляді пені повинна встановлюватися сторонами безпосередньо в договорі. Однак як вбачається з наданого суду договору поставки №47 від 18.11.2010р. відповідальність у вигляді пені несе тільки Продавець, тобто позивач, а відповідальність Покупця, тобто відповідача за порушення строків оплати отриманого товару у вигляд пені не передбачена. Відтак вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1437,29грн. є недоведеними та такими що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Николаев Шампиньон”, м. Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 104557,45грн., пені в сумі 1437,29грн., 3% річних в сумі 556,36грн. та інфляційних витрат, задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 99557,45грн., у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз” (83049, м. Донецьк, вул. Хірургічна, 4-а, р/р №2600711208980 у ПАТ „Український Бізнес Банк”, МФО 334969, код ЄДРПОУ 37134537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Николаев Шампиньон” (54007, м. Миколаїв, вул. Кагатна, 1-Ж, р/р №26009229305100 у МФ АКІБ „УкрСиббанк”, м. Харкова, МФО 351005, код ЄДРПОУ 36433940) 3% річних в сумі 556,36грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз” (83049, м. Донецьк, вул. Хірургічна, 4-а, р/р №2600711208980 у ПАТ „Український Бізнес Банк”, МФО 334969, код ЄДРПОУ 37134537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Николаев Шампиньон” (54007, м. Миколаїв, вул. Кагатна, 1-Ж, р/р №26009229305100 у МФ АКІБ „УкрСиббанк”, м. Харкова, МФО 351005, код ЄДРПОУ 36433940) державне мито в розмірі 1001,14грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 221,75грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя