Рішення № 14288623, 15.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.03.11 р. Справа № 38/13

Господарський суд Донецької області у складі судді М.О.Лейби

При секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецька область

до відповідача: Державного підприємства “Укршахтгідрозахист” м.Макіївка, Донецька область

про стягнення 3% річних у розмірі 618,26грн., пені у розмірі 4212,42грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Позняр С.В. –за дов. №129-11”Д” від 30.12.2010р.

від відповідача: Борисенко Т.Ф.- за дов. №1/117 від 01.02.2011р.

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Укршахтгідрозахист” м.Макіївка, Донецька область про стягнення 3% річних у розмірі 618,26грн., пені у розмірі 4212,42грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №54 від 01.10.2003р., з протоколом узгодження розбіжностей, додатковими угодами та додатками; акти прийому-передачі електроенергії за грудень 2009р. - квітень 2010р.; рахунки №11/373 за грудень 2009р. – січень, лютий 2010р.; розрахунки ціни позову; невиконання відповідачем своїх зобов’язань.

22.02.2011р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог, оскільки у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені на момент пред’явлення позовної заяви у зв’язку з закінченням строку позовної давності. Крім того, відповідач зазначив, що фінансування ДП “Укршахтгідрозахист” здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та підприємство є одержувачем коштів нижчого рівня.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та долучений до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався, у зв’язку з необхідністю представлення додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії №54 від 01.10.2003р. (далі по тексту Договір). Договір укладений з додатками та протоколом узгодження розбіжностей.

Розділом 1 Договору передбачено, що Постачальник зобов’язується постачати електричну енергію Споживачу, а Споживач користується електроенергією та оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 7 договору та в додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору.

Пунктом 4.2.1 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору) передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2 – 2.2.3 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до п. 2. Додатку № 5 „Порядок розрахунків” до договору про постачання електричної енергії №54 від 01.10.2003р., в редакції додаткової угоди від 20.02.2006р. до договору, споживач здійснює оплату спожитої електричної енергії один раз до 15 числа наступного за розрахунковим за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим.

Згідно п.9.5 Договору в редакції додатковою угодою від 15.04.2010р. договір вважається продовженим до 20.05.2010р. До вказаної дати споживач зобов’язаний взаємовідносини з постачальником привести у відповідність вимогам ПКЕЕ (затв. Пост. НКРЕ №910 від 17.10.2005р. та №28 від 31.07.1996р. в редакції Пост.№928 від 22.02.2002р.) та переукласти договір на постачання електричної енергії.

З матеріалів справи та пояснень представників обох сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Позивач свої зобов’язання за договором №54 від 01.10.2003р. у період з грудня 2009р. по лютий 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату активної та реактивної електроенергії, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за вказаний період та рахунками на оплату, а також відповідачем у судовому засіданні.

Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії виконав з порушенням термінів оплати спожитої електроенергії, передбаченої умовами Договору та додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору.

Посилаючись на виконання відповідачем своїх зобов’язання з порушенням термінів оплати отриманих рахунків, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені у сумі 4212,42грн. та 3% річних у сумі 618,26грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії №54 від 01.10.2003р. згідно з яким Постачальник (позивач) зобов’язується постачати електричну енергію Споживачу, а Споживач (відповідач) користується електроенергією та оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктами 2, 8 п. 8.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, із змінами (далі – Правила), закріплено, постачальник електроенергії наділений правом своєчасно отримувати від споживача оплату за електроенергію згідно умов договору та діючого законодавства.

Згідно до п. 2. Додатку № 5 „Порядок розрахунків” до договору про постачання електричної енергії №54 від 01.10.2003р., в редакції додаткової угоди від 20.02.2006р. до договору, споживач здійснює оплату спожитої електричної енергії один раз до 15 числа наступного за розрахунковим за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором №54 від 01.10.2003р., постачав Споживачу електричну енергію.

Рахунки на оплату за спожиту активну електроенергію №12/54 за грудень 2009р., січень, лютий 2010р. були вручені представнику відповідача для оплати, про що свідчать підписи уповноваженої особи відповідача на них.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень, відповідач здійснив оплату виставлених рахунків за активну електроенергію за період грудень 2009р., січень, лютий 2010р. 02.04.2010р.

Рахунки за спожиту реактивну електроенергію за період грудень 2009р., січень 2010р. оплачені 29.03.2010р., а за лютий 2010р. 02.04.2010р.

Таким чином, відповідач в порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, ПКЕЕ зобов’язання щодо своєчасної сплати отриманої в грудні 2009р., січні, лютому 2010р. електричної енергії у встановлені строки не виконав.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.2.1 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору) передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2 –2.2.3 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивач з посиланням на п.4.2.1. Договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4212,42грн. за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р. застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Суд перевіривши розрахунок пені за вказаний період, дійшов висновку, що позивачем арифметично не вірно визначена сума нарахованої пені з 01.03.2010р. по 31.03.2010р. у зв’язку з чим розмір пені, який підлягає стягненню складає 3 194,37грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.

На підставі вищезазначеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 618,26грн. за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р.

Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних з урахуванням умов договору, періоду наявності заборгованості у відповідача перед позивачем та приписів діючого законодавства, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування.

За результатами перевірки, суд дійшов висновку, що розрахунок 3% річних позивачем здійснений вірно у зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 618,26грн. підлягають задоволенню.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача відносно спливу строку позовної давності щодо нарахування пені, з огляду на наступне:

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування пені здійснено останнім за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р.

Відповідно до ст.258 ЦК України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи, що позивач звернувся до суду 08.02.2011р. з позовною заявою про стягнення пені, нарахованої за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р. суд вважає, що строк позовної давності передбачений ст.258 ЦК України в один рік позивачем не пропущений.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 525, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецька область до Державного підприємства “Укршахтгідрозахист” м.Макіївка, Донецька область про стягнення 3% річних у розмірі 618,26грн., пені у розмірі 4212,42грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Укршахтгідрозахист” м.Макіївка, Донецька область (86104, Донецька область, м.Макіївка, вул.Абакумова,1, ЄДРПОУ 32442405) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, п/р 26001301636289 в філії “Відділення ПІБ в м.Єнакієве, Донецької області, МФО 334215, ЄДРПОУ 00130903) – пеню у сумі 3 194,37грн., 3% річних у сумі 618,26грн.

Стягнути з Державного підприємства “Укршахтгідрозахист” м.Макіївка, Донецька область (86104, Донецька область, м.Макіївка, вул.Абакумова,1, ЄДРПОУ 32442405) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, п/р 26009190725600 в Обласній дирекції Укрсоцбанку м.Донецьк, МФО 334011, ЄДРПОУ 00130903) державне мито у сумі 80,50грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 186,26грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 15.03.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2011р.

Суддя Лейба М.О.